Справа № 1-7/12 Головуючий у І інстанції Провадження № 11-о/780/1/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 3 15.02.2017
УХВАЛА
Іменем України
15 лютого 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого судді: - ОСОБА_1 ,
Суддів: - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарях - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисників
засудженого ОСОБА_7 - адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
представників потерпілого
ОСОБА_10 - адвокатів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
потерпілих - ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву засудженого ОСОБА_7 про перегляд ухвали Апеляційного суду Київської області від 22 квітня 2013 року за нововиявленими обставинами, -
В С Т А Н О В И Л А:
За вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 8 листопада 2012 року, ОСОБА_15 , будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за попередньою змовою з ОСОБА_16 , відносно якого відмовлено у порушенні кримінальної справи в зв`язку з його смертю, діючи на замовлення ОСОБА_7 , який організував та керував підготовкоювчинення злочинних дій, 02 жовтня 2009 року, о 14 годині20 хвилин, на вул. Петропавлівська, 6, с. Петропавлівська Борщагівка,Києво-Святошинського району, Київської області, біля центрального входу в приміщення торгового центру «4 Room» вчинили умисне вбивство ОСОБА_17 та його охоронцівпрацівників спецпідрозділу міліції «Титан» ОСОБА_18 та ОСОБА_19 при виконанні останніми своїх службових обов`язків, способом, небезпечним для життя інших людей, з корисливих мотивів.При цьому, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 застосовували зброю та бойові припаси до неї, які без передбаченого законом дозволу придбали, носили та зберігали.
Після вчинення вказаних злочинних дій, ОСОБА_16 намагаючись втекти з місця події на автомобілі «Chevrolet Lacetti», д.н.з. НОМЕР_1 , навул. Велика Окружна, 6, в м. Києві, скоїв дорожньо-транспортну пригоду, після чого був затриманий працівниками правоохоронних органів та доставлений в лікарню, де помер.
Водночас, ОСОБА_15 , переконавшись що ОСОБА_16 всупереч їхній домовленості з місця події втік, зупинив автомобіль, яким керував ОСОБА_20 та погрожуючи останньому вбивством з застосуванням зброї, наказав відвезти його на АДРЕСА_1 , де він орендував квартиру на часпідготовки до вчинення злочину, звідки зателефонував ОСОБА_7 та повідомив про виконання замовлення.
Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.04.2012 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 263 КК України до п`яти років позбавлення волі; за ч. 3 ст. 27, ст. 348 КК України до довічного позбавлення волі; за ч. 3 ст. 27 п. п. 1, 5, 6, 8, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. Цим же вироком стягнуто моральні збитки на користь ОСОБА_21 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 .
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 22.04.2013 року зазначений вирок суду залишено без зміни.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.02.2014 року зазначений вирок суду першої інстанції та зазначену ухвалу Апеляційного суду Київської області змінено.
Виключено з судових рішень вказівку на засудження ОСОБА_15 та ОСОБА_7 за п. 8 ч. 2 ст. 115 КК України.
В порядку ч. 1 ст. 395 КПК України 1960 року на підставі ч. 1 ст. 49 КК України ОСОБА_15 звільнено від призначеного покарання за ч. 1 ст. 129 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.
Ухвалено вважати ОСОБА_15 засудженим:
- за ч. 1 ст. 263 КК України до позбавлення волі на строк 5 років;
- за п. п. 1, 5, 6, 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю;
- за ст. 348 КК України до довічного позбавлення волі.
Відповідно до ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених п. п. 1, 5, 6, 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ст. 348 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_15 визначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.
Ухвалено вважати ОСОБА_7 засудженим:
- за ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 263 КК України до позбавлення волі на строк 5 років;
- за ч. 3 ст. 27, ст. 348 КК України до довічного позбавлення волі;
- за ч. 3 ст. 27, п. п. 1, 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.
Відповідно до ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, п. п. 1, 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 27, ст. 348, ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 263 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.
До Апеляційного суду Київської області 16.12.2016 року надійшла заява ОСОБА_7 про перегляд ухвали Апеляційного суду Київської області від 22.04.2013 року за нововиявленими обставинами, у якій він зазначає, що при розгляді кримінальної справи щодо нього суду апеляційної інстанції не були відомі обставини, які доводять неправильність зазначеної ухвали від 22 квітня 2013 року, а саме: істотне порушення його права на захист та однобічність і неповноту судового розгляду справи в суді першої інстанції.
Зазначає, що ні під час досудового слідства, ні в ході судового розгляду кримінальної справи судом першої інстанції не було надано можливості йому ( ОСОБА_7 ) ознайомитись з усіма матеріалами справи. Під час досудового слідства і проведенні попереднього судового засідання зазначеної кримінальної справи в якості його захисника приймав участь невідомий йому адвокат ОСОБА_24 без належних на те повноважень.
Крім того, зазначає про вчинення старшим слідчим з ОВС ГСУ МВС України ОСОБА_25 дій, які можуть вказувати на свідоме фальшування основних доказів обвинувачення в ході досудового слідства щодо нього, а саме протоколів допитів свідків ОСОБА_26 , ОСОБА_27 та ОСОБА_28 , що свідчить про штучне створення доказів, які покладено в обґрунтування вироку суду першої інстанції.
Вказує, що судом першої інстанції у вироку зазначено, що достовірно встановлені факти активного спілкування між ОСОБА_15 , ОСОБА_16 і ОСОБА_7 , про що зазначено в ухвалі Апеляційного суду Київської області. Проте, відповідно до змісту листа від 18.04.2016 року Головного департаменту карного розшуку МВС Росії, жодних оперативно розшукових заходів щодо ОСОБА_7 органами внутрішніх справ Російської Федерації не проводилось.
Зазначені обставини, на думку ОСОБА_7 , не були відомі на момент постановлення ухвали Апеляційного суду Київської області від 22.04.2013 року, що призвело до порушення його права на захист, та свідчить про неправильність зазначеної ухвали Апеляційного суду в частині визнання повноти та об`єктивності досудового та судового слідства за пред`явленим обвинуваченням.
Просить ухвалу Апеляційного суду Київської області від 22.04.2013 року щодо нього скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.11.2012 року в частині засудження ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 27 п. п. 1, 5, 6, 8, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України - скасувати, і повернути кримінальну справу в цій частині на додаткове розслідування.
20.01.2017 року до Апеляційного суду Київської області надійшли заперечення на заяву ОСОБА_7 від потерпілого ОСОБА_10 , в якій він, наводячи обґрунтування про безпідставність та необґрунтованість доводів, викладених в заяві ОСОБА_7 , просить залишити її без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення заяви ОСОБА_7 , думки захисників засудженого, які підтримали подану ОСОБА_7 заяву, думку потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та їх представників, які заперечували проти задоволення заяви, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_7 про перегляд ухвали Апеляційного суду Київської області від 22.04.2013 року задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що захисники засудженого ОСОБА_7 адвокати ОСОБА_8 , та ОСОБА_9 , після висловлення своїх правових позицій в судових дебатах, в судові засідання двічі 09.02.2017 року та 15.02.2017 року не з`явились, про день і час судового засідання повідомлялись належним чином.
На адресу суду 09.02.2017 року від захисників надійшли клопотання про відкладення судового засідання в зв`язку з хворобою адвоката ОСОБА_9 та зайнятістю в іншому судовому засіданні адвоката ОСОБА_8 .
У зв`язку з неявкою захисників судове засідання було відкладено на 15.02.2017 року, про що адвокати були повідомлені телефонограмами і СМС повідомленнями.
15.02.2017 року захисники вдруге не з`явились, захисник ОСОБА_9 звернувся з клопотанням про відкладення судового засідання через хворобу, проте будь-яких медичних документів на підтвердження хвороби не надав. За таких обставин колегія суддів оцінює вказані клопотання, як такі, що спрямовані на затягування строків розгляду справи, та вважає за можливе, з врахуванням вимог ч.2 ст. 466 КПК України, проводити розгляд справи у відсутності адвокатів ОСОБА_8 , та ОСОБА_9 .
Відповідно до положеньст. 459 КПКУкраїнисудові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами. Нововиявленими обставинами визнаються:
1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок;
2) зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути;
4) визнання Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом;
5) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
На думку колегії суддів, заява ОСОБА_7 не містить належних посилань на обставини, які є нововиявленими.
Так, в поданій заяві ОСОБА_7 вказує на порушення його права на захист на стадії досудового слідства та під час судового розгляду кримінальної справи в суді першої інстанції, які залишено поза увагою судом апеляційної інстанції. Проте, зазначені обставини були предметом дослідження як судом апеляційної інстанції, так і судом касаційної інстанції, які надали їм правові оцінки.
Крім того, ОСОБА_7 в своїй заяві вказує на наявність кримінального провадження № 420141100000000322, яке розпочато прокуратурою Київської області за по попередньою правовою кваліфікацією, передбаченою ч. 2 ст. 372, ч.1 ст. 396 КК України за фактом фальсифікації матеріалів кримінальної справи та притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності стосовно посадових осіб ГСУ МВС України, СУ ГУМВС України в Київській області. За результатами досудового слідства в даному кримінальному провадженні 08.09.2016 року слідчим в ОВС прокуратури Київської області прийнято рішення про закриття вказаного провадження у зв`язку з відсутністю в діях цих осіб зазначених складів злочинів.
Зазначені доводи заяви ОСОБА_7 з приводу штучного створення або підроблення доказів, на яких, на його думку, ґрунтувався обвинувальний вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.11.2012 року щодо нього не знайшли також свого підтвердження, оскільки обставини, передбачені п.п. 2і3ч. 2 ст. 459 КПК України повинні бути встановлені вироком суду, що набрав законної сили, а при неможливості ухвалення вироку-підтверджені матеріалами розслідування. Проте, ні вироку суду, ні належних матеріалів розслідування до заяви не додано.
Посилання в заяві на отримання довідки про не проведення оперативних заходів щодо ОСОБА_7 правоохоронними органами РФ, також не можуть бути визнані нововиявленою обставиною у розумінні ст. 459 КПК України, оскільки не має суттєвого значення для справи і не може вплинути на правильність висновків суду апеляційної інстанції.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи, на які посилається ОСОБА_7 , в заяві про перегляд ухвали Апеляційного суду Київської області від 22.04.2013 року за нововиявленими обставинами, були предметом розгляду в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій під час розгляду кримінальної справи та апеляційних та касаційних скарг засуджених та їх захисників, і їм надана належна правова оцінка.
Таким чином, відповідно до вимог ч. 1 ст. 467 КПК України, заява ОСОБА_7 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Апеляційного суду Київської області від 22 квітня 2013 року задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 466, 467 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Заяву засудженого ОСОБА_7 про перегляд ухвали Апеляційного суду Київської області від 22 квітня 2013 року за нововиявленими обставинами - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_7 , який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Судді:
_________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2
