Справа № 1-7/12
П О С Т А Н О В А
про направлення справи на додаткове розслідування
26 липня 2013 року
Христинівський районний суд Черкаської області
в складі :
головуючого - судді Олійника М.Ф.,
за участю секретаря Гирич Ж.М.,
прокурора Козінського В.О., захисника ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Христинівці Черкаської області кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Сімферополя АР Крим, який проживає по АДРЕСА_2, росіянина, громадянина України, з незакінченою вищою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого:
- 15.11.1991 р. військовим трибуналом Сімферопольського гарнізону за ст. 246 п. «А» КК Росії, ст.ст. 240 п. «В», 140 ч.2, 42 КК України 1960 р. до 4 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією його особистого майна, звільнений 03.01.1995 р. по відбуттю строку покарання;
- 12.12.1996 р. Алуштинським міським судом АР Крим за ч.2 ст.140 КК України 1960 р. до 6 років позбавлення волі з конфіскацією особистого майна, звільнений 02.12.2000 р. умовно-достроково згідно з постановою Залізничного районного суду м. Сімферополя від 01.12.2000 р. з невідбутим строком покарання 1 рік 4 місяці 25 днів;
- 27.05.2002 р. Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ст.ст. 190 ч.2, 186 ч.2, 70,71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі;
- 24.12.2002 р. Михайлівським районним судом Запорізької області за ст.ст. 186 ч.3, 190 ч.2, 70 ч.ч.1, 4 КК України до 6 років позбавлення волі, звільнений 27.12.2006 р. умовно-достроково згідно з постановою Веселівського районного суду Запорізької області від 26.12.2006 р. з невідбутим строком покарання 1 рік 9 днів,
у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 115 ч.1, ст.162 ч.1, ст.186 ч.2, 187 ч.1, 187 ч.2 КК України,
В С Т А Н О В И В:
У провадженні Христинівського районного суду знаходиться кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 115 ч.1, ст.162 ч.1, ст.186 ч.2, 187 ч.1, 187 ч.2 КК України.
ОСОБА_2 органами досудового слідства обвинувачується у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, незаконному проникненні до житла особи, відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненому повторно, нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), та розбої, вчиненому особою, яка раніше вчинила розбій.
Зокрема, він обвинувачується у тому, що 26.01.2009 р. близько 17 год.35 хв., знаходячись в приміщенні квартири АДРЕСА_1 куди він потрапив шляхом вільного доступу, з метою тайного викрадення чужого майна, повторно, таємно викрав належний ОСОБА_3 мобільний телефон марки «Нокіа 5300» вартістю 805 грн., картку пам'яті до мобільного телефону вартістю 40 грн., стартовий пакет оператора мобільного зв'язку «МТС» вартістю 25 грн., на рахунку якого були грошові кошти в сумі 6 грн., а всього викрав майна на загальну суму 876 грн. Після цього, будучи виявленим ОСОБА_3 у момент викрадення майна, ОСОБА_2, продовжуючи свої злочинні дії по утриманню і заволодінню ним, із застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, відштовхнув його, після чого зник з місця вчинення злочину, не реагуючи на вигуки ОСОБА_3
Він же обвинувачується у тому, що, 07.11.2009 р. приблизно о 19 год., знаходячись по вул. Садовій, навпроти території протитуберкульозного диспансеру, що по вул. Затонського, 16 в м. Умані Черкаської області, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, з метою заволодіння чужим майном здійснив напад на ОСОБА_4, застосувавши до останньої фізичне насильство, небезпечне для її життя, яке виразилось у нанесенні потерпілій ударів ногами і руками в область голови, заподіявши їй тілесні ушкодження середньої тяжкості, після чого заволодів її майном на загальну суму 2826, 50 грн.
Він же обвинувачується у тому, що в кінці 2009 р., не встановленого досудовим слідством числа, приблизно о 14 год., знаходячись в приміщенні будинку АДРЕСА_3, куди він потрапив шляхом вільного доступу, з метою заволодіння чужим майном, здійснив напад на ОСОБА_5, застосувавши до неї фізичне насильство, небезпечне для її життя, яке виразилось у стискуванні шиї потерпілої рукою, паралізувавши таким чином її опір шляхом доведення її до непорушного стану, після чого викрав кошти потерпілої в сумі 190 грн.
Він же обвинувачується у тому, що ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 14 год., знаходячись в приміщенні літньої кухні домоволодіння по АДРЕСА_4, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, які переросли в сварку з ОСОБА_6, 1929 року народження, з метою її умисного вбивства, наніс їй множинні удари в голову і тулуб, заподіявши останній тяжкі тілесні ушкодження, які спричинили смерть потерпілої.
Після скоєння вбивства ОСОБА_6 ОСОБА_2 з метою пошуку своїх особистих речей, не маючи права або законного дозволу на проникнення до житлового будинку, проник до приміщення вище вказаного будинку, де незаконно провів огляд речей потерпілої ОСОБА_6, після чого з місця злочину зник.
У судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання про повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства.
Прокурор Козінський В.О. у судовому засіданні заперечував проти повернення справи на додаткове розслідування та висловив думку, що відносно ОСОБА_2 необхідно винести обвинувальний вирок.
Захисник ОСОБА_1 у судовому засіданні також заперечував проти повернення справи на додаткове розслідування та висловив думку, що підсудний ОСОБА_2 підлягає виправданню.
Підсудний ОСОБА_2 у судовому засіданні покладався на думку суду при вирішенні питання про повернення справи на додаткове розслідування. У своєму показанні він зазначив, що підстави для повернення справи на додаткове розслідування наявні, було порушено його право на захист, він як хворий на тяжку форму туберкульозу повинен був забезпечений захисником відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 45 КПК України. Таке ж право він мав як особа, яка не володіє мовою, якою ведеться судочинство. Він є росіянином за національністю, проживав у цілком російськомовному регіоні - АР Крим, провадження у кримінальній справі за ч.2 ст. 186 КК України в Алуштинському міському суді АР Крим здійснювалось російською мовою, всі заяви, скарги у даній кримінальній справі виконані ним особисто російською мовою, стаття 19 КПК України 1960 р. йому не роз'яснювалась, хоча його і спонукали до поставлення підпису про роз'яснення цієї норми. Обвинувачення, яке йому було пред'явлене, є неконкретизованим, що також порушувало його право на захист. Порушено його право на захист при призначенні експертиз у справі та ознайомленні з висновками експертиз, з усіма постановами про призначення судово-медичних експертиз він був ознайомлений лише 20.03.2010 р., тобто вже після проведення експертиз, що позбавило його можливості просити про постановку перед експертизою додаткових питань, заявляти відвід експертові, давати пояснення експертові. Висновки усіх експертиз йому були пред'явлені теж в один день 23.03.2010 р., незадовго до закінчення досудового слідства, яке було завершене 26.03.2010 р., що позбавило його можливості повноцінно, в повному обсязі використати своє право на захист. Постанова про формування слідчо-оперативної групи з розслідування вбивства ОСОБА_6 до нього доведена не була, що позбавило його можливості заявити відвід тому чи іншому слідчому, що в свою чергу порушило його право на захист. Його оголошення у розшук, затримання і арешт були незаконними. Під час незаконного затримання в нього відібрали відбитки пальців. При пред'явленні матеріалів справи по закінченню досудового слідства йому не були надані для ознайомлення всі матеріали справи, були надані тільки два томи, третій том не надавався, у протоколі про оголошення обвинуваченому про закінчення досудового слідства та пред'явлення йому матеріалів справи (т.3, а.с. 83) не зазначена кількість аркушів у третьому томі, що свідчить про те, що третій том йому не надавався. Не були перевірені обставини можливої причетності інших осіб до вчинення вбивства ОСОБА_6, зокрема і причетності до цього її сина ОСОБА_7
Заслухавши думку вказаних осіб, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що справа підлягає поверненню на додаткове розслідування з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст.281 КПК України 1960 р. повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.
ОСОБА_2 був незаконно затриманий в м. Сімферополі АР Крим, після чого працівниками Христинівського РВ УМВС України в Черкаській області був доставлений до Христинівського РВ УМВС, де незаконно утримувався в період часу з 17.12. по 19.12.2009 р. В цей період часу ОСОБА_2 не були надані ні захисник, ні перекладач, не було роз'яснено право мати побачення із захисником з моменту затримання, не була роз'яснена ст. 19 КПК України 1960 р., про його затримання не були повідомлені родичі. Факт незаконного тримання ОСОБА_2 в Христинівському РВ УМВС у цей період часу стверджується дослідженими у судовому засіданні доказами: копіями телетайпограм про дозвіл УМВС України в Черкаській області на етапування ОСОБА_2 із м. Сімферополя до м. Христинівки, показаннями свідка ОСОБА_8, який на той час був начальником штабу Христинівського РВ УМВС і входив у склад групи, яка етапувала ОСОБА_2, показаннями підсудного ОСОБА_2
Офіційно ОСОБА_2 був затриманий лише о 18 год. 05 хв.19.12.2009 р., про що був складений протоколом затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину (т.1, а.с.187).
Незаконне затримання та тримання ОСОБА_2 впродовж двох діб в Христинівському РВ УМВС було використане працівниками органу дізнання для вчинення тиску на ОСОБА_2 з метою зізнання останнього у вчиненні злочинів. 18.12.2009 р. у ОСОБА_2 були відібрані відбитки пальців для проведення дактилоскопічної експертизи. Лише після написання 19.12.2009 р. ОСОБА_2 явки з повинною (т.1, а.с.183-186) був складений протокол затримання особи.
Вказані обставини свідчать про порушення права ОСОБА_2 на захист, на порушення його прав, передбачених статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до вимог ст. 19 КПК України 1960 р. судочинство провадиться українською мовою або мовою більшості населення даної місцевості. Особам, що беруть участь у справі і не володіють мовою, якою провадиться судочинство, забезпечується право робити заяви, давати показання, заявляти клопотання, знайомитися з усіма матеріалами справи, виступати в суді рідною мовою і користуватись послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом. Слідчі і судові документи, відповідно до встановленого цим Кодексом порядку, вручаються обвинуваченому в перекладі на його рідну мову або іншу мову, якою він володіє.
Згідно з п.п. а) та е) п.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: бути негайно поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею, - одержувати безоплатну допомогу перекладача.
Підсудний ОСОБА_2 у судовому засіданні дав показання, що він не володіє українською мовою в об'ємі, достатньому для здійснення ним захисту від пред'явленого обвинувачення, оскільки він росіянин, уродженець та житель АР Крим, українську мову не вивчав, всі пояснення, заяви, клопотання у кримінальній справі вчинялись ним особисто лише російською мовою, провадження при розгляді кримінальної справи за ч. 2 ст. 186 КК України здійснювалось російською мовою.
Вказані доводи підсудного знайшли своє підтвердження в ході розгляду кримінальної справи. Судом встановлено, що ОСОБА_2 з дня народження проживав в АР Крим, який є російськомовним регіоном, навчався у школі російською мовою. Згідно з відповіддю загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 30 м.Сімферополя від 12.10.2012 р. за № 05-08/529, де навчався ОСОБА_2, навчання у школі здійснювалось російською мовою, українська мова та література не були обов'язковими для вивчення. Навчання ним у військовому училищі в м.Сімферополі за часів Союзу РСР здійснювалось також виключно російською мовою, що є загальновідомим фактом. Всі пояснення, заяви, клопотання ОСОБА_2 на досудовому слідстві і в ході судового розгляду вчинялись виключно російською мовою, провадження у кримінальній справі за ч.2 ст. 186 КК України в Алуштинському міському суді АР Крим здійснювалось російською мовою.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 45 КПК України 1960 р. під час досудового слідства ОСОБА_2, як особа, яка не володіє мовою, якою здійснюється судочинство, з моменту затримання повинен був бути забезпечений захисником.
З метою реалізації права на захист ОСОБА_2 справа підлягає поверненню на додаткове розслідування для забезпечення його перекладачем та захисником, всі слідчі документи повинні вручатись йому в перекладі на російську мову.
У ході досудового слідства було порушено право ОСОБА_2 на захист при призначенні експертиз у справі та пред'явлені матеріалів експертиз.
З усіма постановами про призначення експертиз ОСОБА_2 був ознайомлений 20.03.2010 р., що стверджується протоколами ознайомлення обвинуваченого з постановою про призначення експертиз і роз'яснення йому в зв'язку з цим процесуальних прав (т.1, а.с.113, 121, 134, 141, 172, 227; т. 2, а.с. 235), хоча постанови про призначення експертиз були винесені 01.12.2009 р. (т.1, а.с. 111, 118-119, 132, 139, 170, 226), 05.01.2010 р. (т.2, а.с. 234).
Внаслідок цього ОСОБА_2 був позбавлений можливості скористатись правами обвинуваченого при призначенні і проведенні експертизи, передбаченими ст. 197 КПК України 1960 р., а саме: заявити відвід експертові, просити про постановку перед експертизою додаткових питань, давати пояснення експертові, пред'являти додаткові документи тощо.
Всі матеріали експертиз були пред'явлені обвинуваченому ОСОБА_2 теж в один день - 23.03.2010 р., що стверджується протоколами пред'явлення обвинуваченому матеріалів експертизи (т.1, а.с. 117, 131, 138, 147, 182, 236; т. 2, а.с. 239), хоча експертизи були проведені значно раніше, а саме, 12.01.2010 р. (т.1, а.с.115), 08.02.2010 р. (т.1, а.с. 128-130), 08.01.2010 р. (т. 1, а.с. 136-137), 30.12.2009 р. (т.1, а.с. 143-145), 18.12.2009 р. (т.1, а.с. 174-180), 27.01.2010 р. (т.1, а.с. 228-235), 13.01.2010 р. (т.2, а.с. 236-238).
Пред'явлення всіх матеріалів експертиз в один день фактично перед самим закінченням 27.03.2010 р. досудового слідства позбавило його можливості за відсутністю часу підготувати можливі клопотання щодо проведення експертиз.
Порушення права на захист ОСОБА_2 у ході досудового слідства виразилось і в тому, що останній по закінченню досудового слідства був ознайомлений не з усіма матеріалами справи, що стверджується протоколом про оголошення обвинуваченому про закінчення досудового слідства та пред'явлення йому матеріалів справи (т. 3, а.с.83). Хоча у протоколі зазначено, що ОСОБА_2 були надані для ознайомлення всі матеріали справи в підшитому та пронумерованому вигляді в трьох томах, однак відсутність зазначення кількості аркушів у третьому томі вказує на те, що на час складення цього протоколу третього тому як такого не існувало, відповідно і ОСОБА_2 з ним ознайомитись не міг. Про те, що з третім томом справи по закінченню досудового слідства він не ознайомився, дав показання у судовому засіданні і сам підсудний ОСОБА_2
Допит свідка ОСОБА_9, 10.12.2009 р. (т.1, а.с. 168-169), чиї показання були покладені в основу пред'явленого ОСОБА_2 обвинувачення за ст.ст. 115 ч.1, 162 ч.1 КК України, був проведений першим заступником начальника Христинівського РВ УМВС України в Черкаській області Чурпієм О.В., тобто особою, яка не була процесуально уповноваженою на це.
Відтворення обстановки і обставин події від 30.12.2009 р. (т.2, а.с. 192-194), яке покладене в основу обвинувачення за епізодом розбійного нападу на ОСОБА_5, було проведене до порушення 01.01.2010 р. кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 187 КК України (т.2, а.с. 221).
Вказане виключає можливість використання протоколу допиту свідка ОСОБА_9 та протоколу відтворення обстановки і обставин події за епізодом розбійного нападу на ОСОБА_5 при вирішенні справи.
Вказані обставини в їх сукупності свідчать про неправильність досудового слідства, яка не може бути усунена в ході судового розгляду кримінальної справи, а тому справа підлягає поверненню на додаткове розслідування.
Керуючись ст. 281 КПК України 1960 р., суд
П О С Т А Н О В И В:
Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 115 ч.1, 162 ч.1, 186 ч.2, 187 ч.1, 187 ч.2 КК України, повернути прокурору Черкаської області для організації додаткового розслідування.
Запобіжний захід ОСОБА_2 залишити попередній - тримання під вартою.
На постанову протягом семи діб з дня її винесення сторони можуть подати апеляції до апеляційного суду Черкаської області через Христинівський районний суд Черкаської області.
Суддя
М. Ф. Олійник
