Справа № 1-7/12
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.01.2012 року Рокитнянський районний суд Київської області в складі головуючого судді Нечепоренка Л.М., при секретарі Киричок В.В., за участю прокурора Сахно Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Рокитне кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Калинівка Рокитнянського району, мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, із повною середньою освітою, одруженого, працюючого СТОВ «Росія»фуражиром, не судимого
за ст.122 ч.1 КК України
У С Т А Н О В И В:
22.09.11 біля 19 год. потерпілий ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння, приїхав в АДРЕСА_1, де мешкав підсудний, з метою забрати зарядний пристрій до акумулятора. Там же між потерпілим та підсудним виникла сварка, в ході якої якої потерпілий ображав підсудного нецензурними словами. Під час сварки підсудний умисно наніс один удар кулаком правої руки потерпілому в область лівої щелепи, від чого останній впав та згідно висновку судово-медичної експертизи №161/Д від 01.11.2011 року отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому нижньої щелепи в ділянці кута. По ступеню тяжкості тілесне ушкодження відноситься до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, так як спричинило розлад здоров»я більше 21 дня.
В судовому засіданні підсудний визнав себе винним у пред”явленому йому обвинуваченні та показав, що 22.09.11 до нього додому приїхав потерпілий ОСОБА_2, який був у п»яному вигляді, почав чіплятися до нього, нецензурно ображати і він вдарив потерпілого кулаком по обличчю. Також визнав змінений потерпілим цивільний позов в кримінальній справі.
Відповідно до ч.3 ст.299 КПК України суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом підсудного, дослідженням даних, які характеризують особу винного, оскільки ці докази ніким не оспорюються, підсудний та інші учасники розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, вони не викликають сумнівів у добровільності та істинності їх позицій.
Суд вважає доказаною винність підсудного у вчиненому злочині.
Суд кваліфікує дії підсудного по ст.122 ч.1 КК України як умисне нанесення середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст.121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров»я.
При обранні міри покарання підсудному суд бере до уваги як пом”якшуючі обставини щире каяття, його активне сприяння розкриттю злочину, позитивні характеристики з місця роботи та проживання, що потерпілий просить не позбавляти підсудного волі.
Суд вважає, що підсудному необхідно обрати покарання у виді обмеження волі.
Але враховуючи особу підсудного, суд приходить до висновку про можливість його виправлення без відбування покарання і тому приймає рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов”язки.
Відповідно до ст.28 КПК України особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі пред”явити до обвинуваченого цивільний позов.
Аналогічна вимога мається в ст.50 КПК, що цивільним позивачем визнається громадянин, який зазнав матеріальної шкоди від злочину і пред”явлено вимогу про відшкодування збитків відповідно до ст.28 КПК.
Ст.49 КПК України передбачено, що потерпілим визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду.
Згідно ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а ст.1167 ЦК зазначено, що моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, при наявності її вини.
При визначенні грошового відшкодування моральної шкоди, у відповідності до ст.23 ЦК України суд враховує глибину душевних страждань потерпілого, ступеня вини підсудного, а також інших обставин, які мають істотне значення з врахуванням вимоги розумності і справедливості.
В зв”язку з цим суд вважає за можливе задовольнити цивільний позов, заявлений потерпілим в частині відшкодування матеріальної шкоди, яка складається з витрат на лікування, правової допомоги, вартість яких підтверджена фіскальними чеками та касовими ордерами та моральної шкоди.
Підстав для накладення арешту на майно підсудного суд не вбачає.
Керуючись ст.ст.323,324 КПК України, суд
З А С У Д И В:
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст.122 ч.1 КК України та призначити покарання у виді двох років обмеження волі.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування призначеного покарання, якщо він протягом одного року не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов”язки – не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи та періодично з»являтися до них для реєстрації.
Стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2274,81 грн. –витрати на лікування, 350 грн. витрат на правову допомогу та 3 тис. грн. моральної шкоди. Всього підлягає стягненню з підсудного на користь потерпілого 5624,81 грн.
До набрання вироком законної сили залишити засудженому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
На вирок суду може бути подана апеляція протягом 15 діб з моменту його проголошення.
Суддя
