УХВАЛА
15 березня 2023 року
м. Київ
Справа № 1-7/12
Провадження № 13-5зво23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,
розглянула заяву про самовідвід судді Великої Палати Верховного Суду ОСОБА_3 у провадженні за заявами захисників ОСОБА_18 в інтересах ОСОБА_19 , ОСОБА_20 в інтересах ОСОБА_21 про перегляд судових рішень за виключними обставинами і
установила:
ВирокомКиєво-Святошинського районного суду Київської області від 08 листопада 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 22 квітня 2013 року, визнано винуватим: ОСОБА_19 - у вчиненні злочинів, передбачених пунктами 1, 5, 6, 8, 11, 12, 13, ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 263, ст. 348 Кримінального кодексу України (далі - КК); ОСОБА_21 - у вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, пунктами 1, 5, 6, 8, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 27 ст. 348 КК. За це їх засуджено із застосуванням положень ст. 70 КК до остаточного покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного їм майна.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 лютого 2014 року судові рішення змінено, виключено з них вказівку на засудження ОСОБА_21 та ОСОБА_19 за п. 8 ч. 2 ст. 115 КК. Визначено вважати ОСОБА_21 засудженим за ч. 3 ст. 27, пунктами 1, 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 27, ст. 348 КК із застосуванням положень ст. 70 цього Кодексу до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю. ОСОБА_19 на підставі ч. 1 ст. 49 КК звільнений від призначеного покарання за ч. 1 ст. 129 КК у зв`язку із закінченням строків давності та визначено вважати його засудженим за пунктами 1, 5, 6, 11, 12, 13, ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ст. 348 із застосуванням положень ст. 70 КК до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.
06 жовтня 2022 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) постановив рішення у справі «Суслов та Батікян проти України» (заяви № 56540/14 і № 57252/14), що набуло статусу остаточного 06 січня 2023 року, яким встановив порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при вирішенні їх справи судом.
Ухвалою судді-доповідача від 09 лютого 2022 року відкрито провадження за заявами захисників в інтересах засуджених та призначено справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду на 16 березня 2023 року.
До початку перегляду судових рішень за виключними обставинами суддя ОСОБА_3 , посилаючись на положення ст. 54, ч. 4 ст. 55 Кримінально-процесуального Кодексу України 1960 року (далі - КПК 1960 року), з урахуванням положень п. 4 ч. 1 ст. 75, ч. 1 ст. 80 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) заявила самовідвід від участі у розгляді заяв за виключними обставинами мотивувавши його тим, що раніше в ухвалі об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 25 листопада 2019 року вже висловила свою позицію з певних питань у справі.
Перевіривши заяву судді ОСОБА_3 та наявні у Верховному Суді матеріали, Велика Палата дійшла такого висновку.
За приписами ч. 4 ст. 55 КПК 1960 року суддя не може брати участі в перегляді справи за нововиявленими обставинами та перегляді справи Верховним Судом України у разі, якщо він брав участь у розгляді справи.
Пункт 4 ч. 1 ст. 75 КПК визначає, що суддя не має права брати участі у провадженні в судах першої і апеляційної інстанції, а також у новому провадженні після скасування вироку або постанови суду касаційної інстанції, якщо він брав участь у кримінальному провадженні в суді касаційної інстанції.
У заяві судді ОСОБА_3 йдеться про неможливість її участі у розгляді заяв, оскільки вона раніше у складі об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду розглядала касаційну скаргу ОСОБА_21 на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 жовтня 2018 року (провадження № 51-1232кмо18).
Ухвалою цієї палати від 25 листопада 2019 року залишено без змін ухвалу Київського апеляційного суду від 11 жовтня 2018 року, якою повернуто заяву ОСОБА_21 про перегляд за нововиявленими обставинами. В цій ухвалі об`єднана палата зробила висновок щодо застосування ст. 464 КПК і не надавала оцінки обставинам справи та відповідальності засуджених.
За практикою ЄСПЛ питань про недостатню безсторонність суду не виникає і тоді, коли суддя вже постановляв суто формальні і процедурні рішення на інших стадіях провадження; натомість, така проблема може виникнути тоді, коли на інших стадіях провадження цей же суддя висловлювався щодо вини обвинуваченого («Гомес де Ліано й Ботелла проти Іспанії» (Gomez de Liano y Botella v. Spain), §§ 67-72)).
Обсяг і характер рішення об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, яке ухвалювалося за участі судді ОСОБА_3 , вказує про вирішення процедурного питання яке, не стосується оцінки обставин кримінальної справи щодо ОСОБА_21 , питань винуватості та кваліфікації інкримінованих дій.
З огляду на вказане Велика Палата вважає, що відсутні обґрунтовані підстави для задоволення заяви про самовідвід судді Великої Палати ОСОБА_3 .
Керуючись статтями 56, 57 КПК 1960 року, ст. 81 КПК Велика Палата Верховного Суду
постановила:
Відмовити у задоволенні заяви про самовідвід судді Великої Палати Верховного Суду ОСОБА_3 від участі у розгляді заяв захисників ОСОБА_18 в інтересах ОСОБА_19 , ОСОБА_20 в інтересах ОСОБА_21 про перегляд судових рішень за виключними обставинами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідачОСОБА_1 Судді:ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_14 ОСОБА_15 ОСОБА_16 ОСОБА_17
