Справа №1-7/12
Головуючий у суді у 1 інстанції - Семенюк
Номер провадження 11/1890/173/12
Суддя-доповідач - Яременко
Категорія - 62
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2012 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого -судді - Яременка Г. М.,
суддів - Олійника В. Б., Захарченка О. П.,
з участю прокурора - Кравцової Л.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2, захисника засудженого ОСОБА_3 та відповідача - УМВС України на Південно-Західній залізниці в особі представника Антипова Є.В. на вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 03 січня 2012 року яким, -
ОСОБА _2, ІНФОРМАЦІЯ_1, працюючий слюсарем-електриком з ремонту електроустаткування у ТОВ «Мотордеталь-Конотоп», мешканець АДРЕСА_1, раніше не судимий,
засуджений за ст. 365 ч. 2 КК України із застосуванням ст.69 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців з позбавленням права обіймати службові посади в органах міліції, пов'язані з проведенням дізнання, досудового слідства та оперативно-розшукової діяльності строком на 2 роки.
ОСОБА_2 у відповідності зі ст.54 КК України позбавлено спеціального звання - лейтенанта міліції.
Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області 1015 грн. 20 коп. витрат на проведення експертизи.
Постановлено стягнути з УМВС України на Південно-Західній залізниці на користь ОСОБА_5 3 000 грн. моральної шкоди.
ВСТАНОВИЛА:
Відповідно до вироку суду ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України, оскільки він, будучи службовою особою, умисно вчинив дії, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень і вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян і супроводжувалися насильством.
25.09.2009 року о 16 годині 10 хвилині інспекторами ПС ГПС ЛВ на ст.. Конотоп до чергової частини лінійного відділу на станції Конотоп УМВС України на «Південно-Західній залізниці» був доставлений неповнолітній ОСОБА_5 з ознаками алкогольного сп»яніння.
Після цього ОСОБА_2, будучи оперуповноваженим кримінальної міліції у справах дітей Лінійного відділу на ст. Конотоп УМВС України на «Південно-Західній залізниці», маючи спеціальне звання лейтенанта міліції, в силу покладених на нього і виконуваних ним посадових обов»язків будучи службовою особою правоохоронного органу, привів неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 до свого службового кабінету № 1.4 Лінійного відділу на ст. Конотоп УМВС України на «Південно-Західній залізниці», де під час з'ясування анкетних даних неповнолітнього ОСОБА_5 при відібранні у нього пояснення перевищив свої службові повноваження , застосувавши усупереч вимогам Конституції України, Закону України «Про міліцію»- протиправне насильство щодо ОСОБА_5, нанісши рукою один удар в область грудної клітки та два удари в поперекову область, чим спричинив потерпілому легкі тілесні ушкодження.
У поданих апеляціях:
- засуджений ОСОБА_2 просить вирок відносно нього скасувати і винести новий, яким його виправдати. Свої вимоги мотивує тим, що судом не було взято до уваги те, що від ОСОБА_5 неодноразово чулися погрози в адрес працівників міліції, що підтверджується показами свідків працівників міліції: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, те, що ОСОБА_5, відповідно до наявних характеристик схильний до обману, 25.09.09 року потерпілий був у нетверезому стані, що підтверджується протоколом медичного огляду; не оцінив критично неправдиві показання матері потерпілого ОСОБА_12 щодо непритягнення її до адміністративної відповідальності за неналежне виховання сина, а її притягували до амінвідповідальності постановою суду; мати ОСОБА_5 в суді давала суперечливі покази; суд безпідставно послався на неправдиві показання батька потерпілого ОСОБА_13 щодо того, що син вперше притягався до адміністративної відповідальності, і що їх сім'єю не цікавилась служба у справах дітей, а також судом не спростовані протиріччя в показаннях ОСОБА_13 щодо відеозапису з мобільного телефону про побиття його сина, крім того, факт побиття спростовується показами свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16; судом не обґрунтовано взято до уваги протоколи відтворення обстановки та обставин події, оскільки не було встановлено чи можливо було наносити удари ногою з розмаху у кабінеті та не усунув суперечності щодо нанесення потерпілому ударів різними руками; суд безпідставно послався на висновок судово-медичної експертизи, та як не має доказів, що саме він заподіяв потерпілому ці тілесні ушкодження, а всі висновки експерта зроблено на підставі медичної документації, зроблені лише наступного дня після побиття.
- захисник ОСОБА_3 просить вирок суду від 03.01.2012 року відносно ОСОБА_2 скасувати, а справу закрити, вказуючи, що не були виконані вказівки апеляційного суду при додатковому розслідуванні, судово-медична експертиза проведена з порушеннями встановлених правил, а саме послався на покази потерпілого під час відтворення, покази лікаря ОСОБА_17, фельдшера ОСОБА_18 і не дав відповіді на всі питання, не перевірено суперечливі покази потерпілого і його батьків, суд не оцінив покази свідків про погрози потерпілим в адресу працівників міліції «зняти погони».
- відповідач УМВС України на Південно-Західній залізниці просить скасувати вирок, справу закрити, в задоволенні позову потерпілого відмовити, в зв»язку невідповідністю нормам матеріального та процесуального права, посилається на неправдиві покази потерпілого, потерпілий є правопорушником, доказів на підтвердження позову немає, не притягнуто як співвідповідача Державне казначейство України.
Вислухавши доповідь судді про суть вироку та поданих апеляцій, міркування прокурора Кравцової Л.М. про залишення вироку суду без змін, а апеляцій без задоволення, пояснення засудженого ОСОБА_2, який підтримав свою апеляцію, пояснення захисника ОСОБА_3, який підтримав свою апеляцію та апеляцію засудженого, пояснення представника відповідача Антипова Є.В., який підтримав апеляцію відповідача, колегія суддів, провівши судові дебати і вислухавши останнє слово засудженого та перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи викладені у апеляціях, приходить до висновку, що апеляції засудженого, захисника, відповідача задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні ним злочину за обставин, викладених у вироку відповідають обставинам кримінальної справи й підтверджені дослідженими в судовому засіданні та оціненими судом доказами. Ці докази є достовірні, допустимі і достатні.
Доводи ОСОБА_2, його захисника ОСОБА_3, відповідача про відсутність складу злочину у діях ОСОБА_2 та відсутність доказів його вини, є безпідставними і спростовуються слідуючими доказами.
Так, потерпілий ОСОБА_5 пояснив, що 25 вересня 2009 року після обіду він випив пива, його зупинили працівники міліції, провели до чергової частини, а потім ОСОБА_2 завів його до свого кабінету і почав з»ясовувати його анкетні дані. Він надав неправдиві дані, так як не хотів, щоб про його привід в міліцію дізналися батьки. ОСОБА_2 наказав встати і наніс рукою удар йому у груди, потім наніс удар ногою в область нирок, після чого ударив його ногою по спині і він упав на стілець. Після цього ОСОБА_2 його відвів до чергової частини, де він вже назвав свої анкетні дані. Пізніше його відвели додому. На слідуючий день вранці мати виявила в нього тілесні ушкодження, що утворилися від нанесених ОСОБА_2 ударів і від падіння на стілець у кабінеті ОСОБА_2, і він розповів все матері.
Законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_12 в ході досудового і судового слідства пояснила, що 25 вересня 2009 року біля 20 години її син ОСОБА_5 прийшов з працівниками міліції, які пояснили, що затримали сина на залізничному вокзалі в нетверезому стані і просили підписати протокол, але вона з чоловіком відмовились підписувати. Наступного дня вона виявила у сина тілесні ушкодження і тоді син розповів, що його побив працівник міліції в лінійному відділенні, який бив ногою і він впав на стілець. В Лінійному відділі їй сказали, що сина не доставляли, начальника немає і тоді вона з сином пішла в лікарню, де сина оглянув лікар. Вдома сина ніхто не бив. Потім вона ходила в лінійний відділ до ОСОБА_16, який викликав ОСОБА_2 і останній вибачався. ОСОБА_16 повідомив, що ОСОБА_2 оголошено догану, тоді вона написала заяву про те, що претензій не має. В прокуратурі вона повідомила про всі відомі їй обставини.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 підтвердив, що 25 вересня 2009 року у вечірній час його сина привели додому працівники міліції, адміністративний протокол він відмовився підписувати. На слідуючий день йому на роботу зателефонувала дружина і повідомила, що сина побили в міліції і вони в лікарні знімають побої. ОСОБА_5 йому розповів, що ОСОБА_2 в службовому кабінеті наніс один удар спереду і два удари в спину.
Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснив, що 25 вересня 2009 року він разом з ОСОБА_5 випили пива і під час руху через залізничний вокзал їх зупинили працівники міліції і забрали ОСОБА_5 до відділу міліції.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 пояснила, що вона працює фельдшером медпункту станції Конотоп і 25 вересня 2009 року на початку 17 год. її викликали в лінійне відділення, де вона оглянула ОСОБА_5, від якого було чутно запах алкоголю, на стан здоров»я він не скаржився, а тому вона його тіло не оглядала.
Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснив, що дійсно оглядав ОСОБА_5 і запам»ятав це тому, що випадок був неординарний. Хворий пояснив, що його побили працівники міліції, скаржився на біль в грудях де відмічалась болючість, але наявних ушкоджень не було. На задній поверхні грудної клітини був крововилив багряного кольору.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показав, що він є співробітником Лінійного відділу на станції Конотоп і 25 вересня 2009 року працював з ОСОБА_2 та ОСОБА_20. Біля 16 год. йому повідомили, що доставили неповнолітнього в нетверезому стані. Він бачив, що ОСОБА_2 завів у свій кабінет ОСОБА_5. На прохання ОСОБА_2 він з ним відвів ОСОБА_5 до його місця проживання.
Свідки ОСОБА_14, ОСОБА_6, в судовому засіданні підтвердили, що 25 вересня 2009 року в Лінійному відділі бачили, що ОСОБА_2 спілкувався з ОСОБА_5.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_21 пояснив, що у жовтні 2009 року він як заступник транспортного прокурора, встановив незаконність рішення працівників міліції про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2, він проводив перевірку, спілкувався з потерпілим, його батьками і обґрунтовано порушив кримінальну справу.
Вказані покази потерпілого, свідків узгоджуються між собою і дослідженими судом доказами.
Також, вина ОСОБА_2 у вчиненні злочину підтверджується й іншими матеріалами справи, зокрема:
- журналом запрошених до КМСД ЛВ на ст. Конотоп, з якого вбачається, що 25 вересня 2009 року ОСОБА_5 був у відділенні міліції, у відношенні нього ОСОБА_2 був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 178 КУпАП і неповнолітній був доставлений додому (т.1 а.с. 22-23).
- журналом відмовлень в госпіталізації хірургічного корпусу Конотопської ЦРЛ, з якого вбачається, що 26 вересня 2009 року в 12 год. 40 хв. оглядався ОСОБА_5 і в нього було виявлено: болі в передній області грудини, по задній поверхні по правій лопат очній лінії крововилив розміром 13х2 см. та крововилив розміром 3х1,5 см. в правій поперековій області.(т. 3 а.с.146-150)
- протоколом про адміністративне правопорушення, з якого вбачається, що дійсно відносно ОСОБА_5 було складено відповідний протокол за ч.1 ст. 178 КУпАП, але рішення по ньому не прийнято.(т.1 а.с.41-43)
- актом медичного обстеження, з якого вбачається, що 25 вересня 2009 року в ЛВ на ст.. Конотоп проходила медичне обстеження особа, на прізвище ОСОБА_22, як пізніше було встановлено - ОСОБА_5, у якого виявлено запах алкоголю, скарг на стан здоров»я не було.(т.1 а.с.21,44)
- протоколом відтворення обстановки і обставин події, де зазначено, що ОСОБА_5 в службовому кабінеті розповів і показав обставини нанесення йому ударів ОСОБА_2.(т.3 а.с.114-121).
- протоколом пред»явлення фотознімків для впізнання та довідки до нього, за змістом яких ОСОБА_5 вказав на ОСОБА_2, як на особу, яка 25 вересня 2009 року заподіяла йому тілесні ушкодження (т.1 а.с.196-198).
- висновком комісійної судово-медичної експертизи №142/2010 від 14.01.2011 року, згідно якого слідує, що у ОСОБА_5 26.09.2009 року о 12 год. 40 хв. Були виявлені синці по задній поверхні по лопаточній лінії та в правій поперековій ділянці, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Механізм виникнення тілесних ушкоджень відповідає механізму їх заподіяння, продемонстрованому потерпілим ОСОБА_5 23.12.2010 року, а саме в кабінеті при нанесенні удару лівою ногою працівником міліції по правій заднє-боковій поверхні поперекової ділянки міг бути спричинений синець правої поперекової ділянки; при падінні в результаті поштовху працівником міліції і удару правою половиною спини об стілець, який знаходився ззаду, міг утворитися синець продовгуватої форми задньої поверхні грудної клітини по лопаточній лінії. Забарвлення синців свідчить про їх спричинення більше 12, але менше 24 годин. Тобто тілесні ушкодження могли бути заподіяні в період, коли ОСОБА_5 знаходився в службовому кабінеті ОСОБА_2. З вказаного висновку також вбачається, що ОСОБА_5 не міг сам собі заподіяти тілесні ушкодження і не міг їх заподіяти внаслідок падіння з висоти свого росту.(т.3 а.с.129-134).
- протоколом очної ставки між ОСОБА_5 і ОСОБА_2, з якого вбачається, що ОСОБА_5 підтвердив свої покази про заподіяння йому ударів ОСОБА_2, а останній відмовився від дачі показів.(т.2 а.с.7-11)
- протоколом очної ставки між ОСОБА_12 і ОСОБА_2, з якого вбачається, що ОСОБА_12 підтвердила свої покази, а останній відмовився від дачі показів.(т.2 а.с.15-19)
- протоколом огляду місця події, фототаблицею і схемою, де встановлено обстановку, розташування меблів в службовому кабінеті ОСОБА_2(т.1 а.с. 65-72).
- функціональними обов»язками ОСОБА_2, з яких вбачається, що він був службовою особою і зобов»язаний був виконувати покладені на нього обов»язки.(т.1 а.с.270-272)
Суд проаналізувавши фактичні обставини справи, наявні та досліджені судом докази по справі, правильно прийшов до висновку, що покази ОСОБА_2 про те, що він не перевищував свої службові обов»язки і не застосовував фізичне насильство до ОСОБА_5 є неправдивими, невизнання ОСОБА_2 своєї провини є спосіб уникнення від кримінальної відповідальності.
Виходячи з викладено, вбачається, що суд першої інстанції оцінивши всі докази у справі в їх сукупності дійшов правильного висновку про те, що дії ОСОБА_2 необхідно кваліфікувати за ч.2 ст. 365 КК України, оскільки він будучи службовою особою, умисно вчинив дії, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень і вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян і супроводжувалися насильством.
Необхідно взяти до уваги те, що 30.03. 2006 року набрав чинності Закон України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а згідно ст.. 17 вказаного Закону суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Верховною Радою України 17.07. 1997 року, нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню. Так у рішенні по справі „Афанасьєв проти України" Європейський Суд зазначив, що держава відповідає за благополуччя осіб, взятих під варту і органи влади зобов'язані захищати таких осіб, тобто і осіб доставлених в правоохоронні органи.
Доводи захисника ОСОБА_3 про те, що при додатковому розслідуванні не були виконані вказівки апеляційного суду є необґрунтованими, оскільки в ході досудового слідства були вказані вказівки. Так з показів свідків і досліджених документів встановлено, що ОСОБА_5 25.09.2009 року о 16 год. 10 хв. був доставлений до чергової частини, потім був обстежений фельдшером ОСОБА_18 і після цього переведений в кабінет ОСОБА_2. Час утворення тілесних ушкоджень у потерпілого встановлено висновком комісійної судово-медичної експертизи, тобто це міг бути період часу, коли потерпілий знаходився в кабінеті ОСОБА_2. Досудовим слідством і судом належним чином перевірені доводи ОСОБА_2 про можливість нанесення ударів ногою враховуючи розміри кабінету, а саме проведено в цьому кабінеті відтворення обстановки і обставин події з потерпілим. А згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи тілесні ушкодження у потерпілого могли утворитись при обставинах продемонстрованих потерпілим. Також досудовим слідством і судом перевірено покази потерпілого і його представника, щодо перебування ОСОБА_5 25.09.2009 року в нетверезому стані. Встановлено, що 25.09.2009 року згідно акту фельдшера(т.1 а.с.21) від ОСОБА_5 було чутно запах алкоголю, тобто було встановлено факт вживання алкоголю, а не стан алкогольного сп»яніння. Окрім того ОСОБА_5 так і не було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.. 178 КУпАП. Органами досудового слідства і судом було досліджено і дано належну оцінку тому, що представник потерпілого 1.10.2009 року написала заяву, де просила перевірку не проводити, претензій до працівників міліції вона немає. Було допитано потерпілого, його представника і свідків, досліджено докази, що свідчить про повноту досудового і судового слідства.
Не заслуговують на увагу доводи захисника ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_2 про те, що комісійна судово-медична експертиза проведена з порушенням правил і не було дано відповідь на всі поставлені питання, так як згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи, експертами досліджувались всі матеріали, що могли бути враховані, і надано відповідь на всі питання, а відповідь на 8 і 9 питання надано в п.7 висновку, про що мається відповідний запис.
Доводи захисника ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_2, відповідача про те, що суд безпідставно послався на суперечливі покази потерпілого, його представника ОСОБА_12 та ОСОБА_13 теж є необґрунтованими, так як пояснення ОСОБА_12 щодо не притягнення її до адміністративної відповідальності були досліджені судом. Згідно постанови суду ОСОБА_12 18.04.2008 року притягувалась до адміністративної відповідальності за ст.. 184 ч.1 КУпАП, але на час допиту по цій справі вона в силу ст.. 39 КУпАП вважалась вже такою, що не притягувалась до адміністративної відповідальності. Відповідно до листа від 18.11.2009 року ОСОБА_5 на обліку служби у справах дітей не перебував(т1.а.с.239). Тому і покази батька потерпілого ОСОБА_13 теж ґрунтуються на вимогах закону і матеріалах справи. Суд у вироку не посилався на покази потерпілого, його представника ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в тій частині, що зазначає в скарзі засуджений ОСОБА_2 і захисник.
Доводи засудженого ОСОБА_2 і захисника ОСОБА_3 про те, що суд безпідставно взяв протокол відтворення обстановки і обставин події з потерпілим, де не перевірено можливість нанесення удару ногою, і потерпілий показав нанесення удару іншою рукою, є безпідставними, так як в протоколі відтворення обстановки від 16.11.2009 року зазначено, що потерпілому ОСОБА_2 наніс удар, але якою рукою не зазначено (т.1 а.с.191-192), а в протоколі відтворення обстановки від 13.12.2010 року було уточнено якою рукою наносився удар в груди. Суд вірно обґрунтував, що по своєму просторовому вигляду службовий кабінет має такі розміри, при яких можливе нанесення ударів, продемонстрованих ОСОБА_5 і ця обставина узгоджується з висновком комісійної судово-медичної експертизи. Окрім того, суд проаналізувавши всі докази в сукупності обґрунтовано дійшов висновку, що покази потерпілого ОСОБА_5, законного представника ОСОБА_12, свідка ОСОБА_13 в частині того, що саме 25.09.2009 року в службовому кабінеті ОСОБА_2 наніс ОСОБА_5 один удар рукою в область грудей та два удари ногою в поперекову область, є послідовними, не суперечать один одному та логічно доповнюють один одного, об»єктивно підтверджені дослідженими доказами і підстав для сумніву в їх достовірності немає.
Не можна прийняти до уваги доводи засудженого про те, що факт побиття спростовується показами свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, які пояснили, що двері кабінету ОСОБА_2 були відкриті і тому нанесення ударів вони б почули. Так суд критично оцінив ці покази свідків, які є працівниками міліції і обґрунтовано послався на покази потерпілого ОСОБА_5, який пояснив, що нанесення ударів не супроводжувалось значним шумом і двері в кабінет були закриті.
Не заслуговують на увагу і доводи засудженого і захисника про те, що суд не оцінив покази свідків - працівників міліції про погрози неповнолітнім потерпілим ОСОБА_5 в адресу працівників міліції «зняти погони», оскільки, сам ОСОБА_5 заперечує вказані погрози, а підстав недовіряти його показам немає. Суд обґрунтовано врахував ту обставину, що потерпілий ОСОБА_5, його законний представник ОСОБА_12 не є зацікавленими в результатах розгляду справи, оскільки дізнавшись про службову перевірку і дисциплінарну відповідальність, остання не наполягала на притягненні до кримінальної відповідальності ОСОБА_2
Безпідставними є і доводи засудженого про те, що суд не взяв до уваги те, що ОСОБА_5, відповідно до наявних характеристик схильний до обману, оскільки в справі маються в основному позитивні характеристики ОСОБА_5 з школи і ліцею ( т.1 а.с.240, т.3 а.с.20, 111), які підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_23. Окрім того згідно висновку судово-психологічної експертизи (т.2 а.с.64-66) у ОСОБА_5 виявлено щире ставлення до оточення у напрямку оцінки подій та мала схильність до фантазування.
Не можна прийняти до уваги доводи відповідача про те, що суд не притягнув до участі в справі як співвідповідача Державне казначейство України, оскільки згідно постанови суду, занесеної в протокол судового засідання ( т.2 а.с. 168), по справі залучено в якості співвідповідача Державне казначейство України.
Безпідставними є і доводи відповідача про те, що доказів на підтвердження позову немає, оскільки суд обґрунтовано у вироку зазначив, що виходячи з заподіяння тілесних ушкоджень підсудний ОСОБА_2 спричинив потерпілому ОСОБА_5 моральні страждання, а тому заподіяну шкоду відповідно до ст.. 25 Закону України «Про міліцію» та ст.. 1172 ЦК України повинно відшкодувати УМВС України на Південно-Західній залізниці.
Колегія суддів вважає, що призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд дотримався вимог ст.. 65 КК України, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом»якшують покарання. Призначене ОСОБА_2 покарання є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування постановленого судом вироку та задоволення апеляцій засудженого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, відповідача УМВС України на Південно-Західній залізниці.
Керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 03 січня 2012 року відносно ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляції засудженого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, відповідача УМВС України на Південно-Західній залізниці - без задоволення.
СУДДІ:
Яременко Г. М. Олійник В. Б. Захарченко О. П.
