07.12.2011 Справа № 1-9/11
Справа № 1-1016\2011
В И Р О К
іменем України
06 грудня 2011 року Оболонський районний суд м. Києва
в складі головуючого –судді –Дев’ятка В.В.,
при секретарях –Ураковій В.В., Моторній А.А.,
Мандро О.В., Слободян Ю.О.,
з участю прокурорів – Турика М.П., Синицького О.В.,
потерпілої –ОСОБА_3,
представника потерпілої –ОСОБА_4,
захисника –ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця м. Червоноград Львівської обл., українця, громадянина України, неодруженого, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше, в силу ст. 89 КК України, не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
встановив:
08.02.2010, близько 23 год. 20 хв., ОСОБА_6, керуючи автомобілем «Богдан»д.н. НОМЕР_2, рухався по пр. Оболонському від вул. Вербової в напрямку вул. М. Малиновського в м. Києві. На перехресті проспектів Московського та Оболонського ОСОБА_6, порушуючи вимоги дорожньо-інформаційного знаку 5.16 «Напрямок руху по смугах»Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (далі – Правила дорожнього руху), який вказує, що в цьому напрямку дорога поділена на три смуги руху по яких через перехрестя дозволено рух тільки прямо, виїхавши на перехрестя виконав маневр повороту ліворуч та допустив зіткнення з автомобілем «Деу-Матіз»д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7 який рухався в зустрічному напрямку по пр-ту Оболонському на зелений сигнал світлофора.
Внаслідок дорожньо транспортної пригоди пасажир автомобіля «Деу-Матіз» д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості (закрита травма грудної клітки –перелом V ребра справа) та легкі тілесні ушкодження (синець та садно лівої вушної раковини; садно лобної ділянки; садно лівої підщелепної ділянки).
Допитаний підсудний ОСОБА_6 вину у вчинені злочину не визнав. Підсудний показав, що 08.02.2010, близько 23 год. 20 хв., керуючи автобусом «Богдан»д.н. НОМЕР_2, рухався по пр. Оболонському від вул. Вербової в напрямку вул. М. Малиновського. Проїзна частина була вкрита снігом, горіло вуличне освітлення, від керування він не відволікався. На перехресті проспектів Московського та Оболонського, ОСОБА_6 порушив вимоги знаку 5.16 та, виїхавши на перехрестя, виконав маневр повороту ліворуч де одразу ж сталося зіткнення з автомобілем «Деу-Матіз»д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7, який рухався в зустрічному напрямку по пр-ту Оболонському від вул. М. Малиновського. Вказаний автомобіль він побачив лише безпосередньо перед зіткненням. Щоб уникнути удару він натиснув на педаль газу та гадав, що встигне проїхати перехрестя, однак уникнути зіткнення не вдалося і автомобіль здійснив зіткнення з задньою частиною автобуса в районі заднього колеса. Винним у даній дорожньо-транспортній пригоді вважає ОСОБА_7, оскільки останній мав можливість уникнути зіткнення з керованим ним автобусом. Також ОСОБА_7 не пристебнув потерпілу пасами безпеки, що і призвело до спричинення їй тілесних ушкоджень. Щодо порушення вимог знаку 5.16, підсудний показав, що допустив порушення вимушено, оскільки по ходу його руху працювали снігоприбиральні машини та зупинилися тролейбуси. Отже рух в дозволеному напрямку був утруднений, тому він, попередньо переконавшись в безпечності свого маневру, вирішив порушити вимоги вказаного знаку.
Незважаючи на невизнання своєї вини підсудним суд, дослідивши показання останнього, вислухавши показання потерпілої, свідків, вивчивши висновки експертиз та дослідивши інші докази у справі вважає, що вина підсудного у вчиненні злочину доведена.
Потерпіла ОСОБА_3 суду показала, що 08.02.2010, близько 23 год. 20 хв., перебуваючи на передньому пасажирському сидінні в салоні автомобіля «Деу-Матіз»д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7 рухалася з житлового масиву «Оболонь»в напрямку станції метро «Петрівка». На одному із перехресть попереду автомобіля несподівано виник автобус жовтого кольору. Після цього вона відчула удар, втратила свідомість та прийшла до тями лише у лікарні. Внаслідок дорожньо –транспортної пригоди їй спричинено перелом правого ребра, струс мозку, забій вушної раковини, гематоми на голові та інших ділянках тіла. Підсудний ні разу не цікавився станом її здоровя та не відшкодував витрати на лікування.
Свідок ОСОБА_7 суду показав, що 08.02.2010, близько 23 год. 20 хв., керуючи технічно справним автомобілем «Деу-Матіз»д.н. НОМЕР_1, рухався по пр. Оболонському від вул. М. Малиновського у напрямку станції метро «Петрівка». В салоні автомобіля на передньому сидінні знаходилася ОСОБА_3 Проїзна частина була вкрита снігом, горіло вуличне освітлення, від керування він не відволікався. Він рухався зі швидкістю близько 50-60 км/год. Під’їжджаючи до перехрестя з пр. Московським він бачив, що йому горить зелений сигнал світлофору, а тому продовжував рух через перехрестя. Несподівано для себе він виявив, що з ліва на право відносно руху його автомобіля, рухається автобус «Богдан». Побачивши даний автобус він застосував екстрене гальмування, однак, оскільки відстань була дуже малою, відбулося зіткнення передньої частини його автомобіля з правою частиною автобусу. У результаті дорожньо транспортної пригоди тілесних ушкоджень він не отримав.
Свідок ОСОБА_9 суду показав, що 08.02.2010, близько 23 год. 20 хв. Він у якості пасажира перебував у автобусі «Богдан». Автобус рухався за маршрутом № 155 сполученням кінцевих станцій «Петрівка»- «Кільцева дорога». У салоні автобуса знаходилось близько 15 чоловік. Горіло вуличне освітлення, йшов невеликий сніг. Дорога була вкрита прошарком снігу. Під час руху він помітив, що водій автобуса з’їхав з пр. Оболонського та виїхав на пр. Московський, хоча йому було необхідно проїхати прямо, розвернутися на розв’язці та повернутися на пр. Московський. Натомість, водій автобуса вирішив заїхати до «карману» де знаходиться зупинка громадського транспорту, порушуючи Правила дорожнього руху. Як наслідок, коли автобус виїхав на пр. Оболонський відбулося зіткнення з легковим автомобілем, який рухався на зелений сигнал світлофору в напрямку станції метро «Петрівка»від вул. М. Малиновського.
Свідок ОСОБА_10 суду показав, що 08.02.2010, близько 23 год. 20 хв., керуючи власним автомобілем «Мітсубісі Лансер»д.н. НОМЕР_3 рухався по пр. Московському в напрямку вул. Теліги. Проїжджа частина була вологою та вкрита рихлим снігом, йшов невеликий сніг, горіло вуличне освітлення. Біля станції метро «Петрівка»він зупинився на перехресті з пр. Оболонським на червоний сигнал світлофора. Зупинившись він побачив, як з правої сторони, перпендикулярно руху його автомобіля, по пр. Оболонському від вул. М.Малиновського на дозволяючий зелений сигнал світлофора рухається легковий автомобіль «Део-Матіз». Одночасно, з лівої сторони, в напрямку вул. М.Малиновського рухався мікроавтобус «Богдан». Спочатку мікроавтобус рухався прямо, а потім його водій вирішив виконати маневр лівого повороту. Автобус пересік пр. Московський та, не надавши дорогу автомобілю «Део-Матіз», виїхав на пр. Оболонський де одразу ж відбулося зіткнення вищевказаних транспортних засобів. Автомобіль «Део-Матіз»рухався з невеликою швидкістю та, на думку свідка, Правил дорожнього руху не порушував, дорожньо транспортна пригода сталася внаслідок дій водія мікроавтобуса, який виконав заборонений маневр лівого повороту.
Під час огляду місця дорожньо-транспортної події від 09 лютого 2010 року було оглянуто ділянку проїзної частини на перехресті пр. Оболонського та пр. Московського у м. Києві, зафіксовано стан проїзної частини, розташування автомобілів «Богдан» д.н. НОМЕР_2 та «Деу-Матіз»д.н. НОМЕР_1 після дорожньо транспортної пригоди (т. 1, а.с. 7-12).
Згідно висновку експерта - автотехніка № 568ат від 16.11.2010, в ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автобуса «Богдан»д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_6 повинен був керуватися вимогами дорожнього інформаційно-вказівного знаку 5.16 ПДР України;
в ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля «Деу-Матіз»д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_7 повинен був керуватися вимогами пунктів: 12.2; 12.3 ПДР України;
в ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля «Деу-Матіз»д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_7 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автобусом «Богдан»д.н.з. НОМЕР_2 шляхом застосування екстреного гальмування з моменту виникнення небезпеки для його руху;
в ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автобуса «Богдан»д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_6 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем «Деу-Матіз» д.н.з. НОМЕР_1 шляхом виконання вимог дорожнього знаку 5.16 ПДР України;
в ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, в діях водія автобуса «Богдан»д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_6, з технічної точки зору, експертом вбачається невідповідності вимогам дорожнього знаку 5.16 ПДР України;
в ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, в діях водія автомобіля «Деу-Матіз»д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_7, з технічної точки зору, експертом невідповідностей вимогам пунктів 12.2; 12.3 ПДР України не вбачається;
причиною даної дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору є невідповідність дій водія автобуса «Богдан»д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_6 вимогам дорожнього знаку 5.16 ПДР України (т. 1, а.с. 221-229).
Відповідно до висновку експерта –медика № 342/Е від 22.02.2010, дані наданої медичної документації на ім’я ОСОБА_3, 1984 р.н., свідчать, що на момент звернення за медичною допомогою 08.02.2010, у неї мали місце тілесні ушкодження:
а) закрита травма грудної клітки –перелом V ребра справа, який відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості (за критерієм тривалості розладу здоровя);
б) синець та садно лівої вушної раковини; садно лобної ділянки; садно лівої підщелепної ділянки, кожне з яких відноситься до легких тілесних ушкоджень (за критерієм тривалості розладу здоровя).
Характер та локалізація виявлених ушкоджень свідчать, що вони утворились від дії тупих предметів, що могло бути при транспортній травмі (травма в салоні транспортного засобу, який рухається, при зіткненні його з перешкодою). Між транспортною травмою, яка мала місце 08.02.2010 і наявністю у ОСОБА_3 вищезазначених тілесних ушкоджень, вбачається прямий причинно-наслідковий звязок (т. 1, а.с. 33-36).
Показання підсудного в частині заперечення своєї вини, суд розцінює як обраний спосіб захисту від обвинувачення з метою ухилитися від відповідальності й уникнути покарання, оскільки вони суперечливі та не відповідають встановленим по справі обставинам, спростовуються наведеними вище доказами.
Суд вважає достовірними наведені вище показання потерпілої та свідків, оскільки вони детальні, логічні та узгоджуються, як між собою, так і з іншими, дослідженими в судовому засіданні доказами.
Зокрема, з досліджених судом доказів вбачається, що безпосередньою причиною даної дорожньо-транспортної пригоди є невідповідність дій водія автобуса «Богдан» д.н. НОМЕР_2 ОСОБА_6 вимогам дорожнього знаку 5.16.
Суд не бере до уваги посилання підсудного, що потерпіла на час дорожньо транспортної пригоди не була пристебнута пасами безпеки, оскільки вказана обставина не виключає наявність причинно-наслідкового зв’язку між його діями та наслідками, що настали.
Посилання підсудного, що винним у даній дорожньо транспортній пригоді є ОСОБА_7, спростовані висновком експерта автотехніка та показаннями свідків, у тому числі не причетних до дорожньо транспортної пригоди. Так, показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_11 узгоджуються між собою та висновком експерта автотехніка. Вказані свідки будучи незнайомими між собою та не маючи жодних причин оговорювати ОСОБА_6, у судовому засіданні вказали на останнього як на винуватця дорожньо транспортної пригоди.
Також, суд не вбачає необхідності в проведенні додаткових судово-медичних експертиз тілесних ушкоджень, що заподіяні потерпілій внаслідок дорожньо транспортної пригоди.
У судовому засіданні досліджений висновок експерта –медика № 342/Е від 22.02.2010. Протиріч та неповноти у висновку експерта суд не вбачає.
Таким чином, своїми діями, які виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження, ОСОБА_6, вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України.
Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_6, у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу винного.
Обставин, що пом’якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_6, згідно ст.ст. 66, 67 КК України, судом не встановлено.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_6 покарання у виді обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами, оскільки вважає його необхідним та достатнім для виправлення підсудного, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як останнім, так і іншими особами.
При вирішенні цивільного позову потерпілої суд виходить з наступного.
У судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 цивільний позов не визнав.
Згідно ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.
У судовому засіданні встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася під час та у зв’язку з виконанням ОСОБА_6 трудових обов’язків з КП «Київпастранс»АП № 8, яке і мало б нести цивільно-правову відповідальність за дії свого працівника.
Разом з цим, відповідності до Полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВЕ/0759510 (далі –Поліс), СТзДВ «Гарантія»було застраховано цивільно-правову відповідальність володільців та користувачів транспортного засобу –автобуса «Богдан А1445»д.н. НОМЕР_2, при цьому встановлена франшиза в розмірі 510 грн. та ліміт відповідальності за шкоду заподіяну життю і здоров’ю (на одного потерпілого) – 51 000 грн., за шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого) –25 500 грн.
Згідно п. 22.1, 22.3 ст. 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі –Закон), при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.
Потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Таким чином Закон встановлює обов’язок страховика відшкодувати шкоду заподіяну у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.
Отже, на час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6 та КП «Київпастранс»АП № 8 була застрахована.
Однак, цивільний позивач –потерпіла ОСОБА_3 не заявила цивільний позов до СТзДВ «Гарантія», а просить матеріальну шкоду в розмірі 937 грн. 64 коп. стягнути з ОСОБА_6
Враховуючи, що позов потерпілої про відшкодування матеріальної шкоди не ґрунтуються на чинному законодавстві її вимоги задоволенню не підлягають.
При цьому, ОСОБА_3 не позбавлена права додатково звернутися з позовними вимогами про відшкодування матеріальної шкоди до СТзДВ «Гарантія»та, в частині суми заявленої в Полісі франшизи, до КП «Київпастранс»АП № 8.
Також, потерпіла ОСОБА_3 посилається, що дорожньо-транспортна пригода та її наслідки обумовили порушення фізичної, емоційної та соціальної сфер її існування, перешкоджали можливості активної та повноцінної життєдіяльності, викликали появу негативних психологічних переживань, моральних страждань.
З урахуванням викладеного ОСОБА_3 просить стягнути з ОСОБА_6 на відшкодування моральної шкоди 100 000 грн.
Зважаючи на характер та обсяг страждань потерпілої, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості суд вважає, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілій заподіяно моральну шкоду на суму 22 550 грн., яка, за вирахуванням 5% ліміту (2 550 грн.), визначеного у пункті 9.3 статті 9 Закону, та враховуючи вимоги ч. 1 ст. 1167 ЦК України, підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача –підсудного ОСОБА_6
Також, суд вважає за необхідне, керуючись ч. 2 ст. 93 КПК України, стягнути з ОСОБА_6 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві витрати на проведення автотехнічної експертизи.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,
засудив:
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 2 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили, залишити без зміни –підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
Цивільний позов ОСОБА_3 в частині відшкодування матеріальної шкоди залишити без задоволення.
Цивільний позов ОСОБА_3 в частині відшкодування моральної шкоди задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 на відшкодування завданої моральної шкоди – 20 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві витрати на проведення автотехнічної експертизи у розмірі 557 грн. 28 коп. (отримувач НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві, код 25575285, банк ГУДКУ у Київській обл., МФО 821018, р/р 31253272210699, призначення платежу: послуги експерта).
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.
Суддя В.В. Дев’ятко
