Справа № 1-9/11
Провадження №11/0390/28211
Головуючийу 1 інстанції:Шумський А.А.
Категорія:ст.ст.185 ч.1, 185 ч.2 КК України
Доповідач: Польовий М. І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІУ Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 травня 2011 року
містоЛуцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Польового М. І.,
суддів - Бешти Г.Б., Силки Г.І.,
за участю прокурора –Старчука В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальну справу за апеляцією старшого помічника прокурора Іваничівського району на вирок Іваничівський районний суд Волинської області від 01 березня 2011 року , яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець с.Ломчанка Ковельського району Волинської області, з неповною середньою освітою, непрацюючий, проживаючий в АДРЕСА_1, судимий Володимир-Волинським міським судом 23 грудня 2010 року за ч.2 ст.185 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК з іспитовим строком 2 роки, -
засуджений за ст.15 ч.1, 185 ч.1 КК України на 1 (один) рік позбавлення волі; за ст.185 ч.2 КК України на 3 (три) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.
На підставі ч.ч.1-3 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_2 визначено покарання 3 (три) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України остаточно ОСОБА_2 призначено до відбування 3 (три) роки 6 (шість) місяців, зарахувавши покарання призначене вироком Володимир-Волинського міського суду від 23 грудня 2010 року.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом трьохрічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.
На підставі ст.76 КК України ОСОБА_2 зобов’язано: не виїжджати за межі України без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти цей орган про зміну місця проживання та роботи; періодично з’являтись для реєстрації в орган кримінально-виконавчої системи.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянин України, уродженець м.Нововолинська Волинської області, з середньою спеціальною освітою, непрацюючий, житель АДРЕСА_2, судимий 23 грудня 2010 року Володимир-Волинським міським судом за ч.2 ст.185 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком 2 роки, -
засуджений за ст.185 ч.2 КК України на 3 (три) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України остаточно ОСОБА_3 призначено до відбування 3 (три) роки 6 (шість) місяців, зарахувати покарання призначене вироком Володимир-Волинського міського суду від 23 грудня 2010 року.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом трьохрічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.
На підставі ст.76 КК України ОСОБА_3 зобов’язано: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти вказаний орган про зміну місця проживання та роботи; періодично з’являтись для реєстрації в орган кримінально-виконавчої системи.
Запобіжний захід ОСОБА_2 та ОСОБА_3 змінено з тримання під вартою на підписку про невиїзд і звільнено з-під варти в залі суду.
Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в дохід держави з кожного по 45 грн. 64 коп. судових витрат.
Вирішено судом також питання щодо речових доказів.
Як визнав суд, 14 серпня 2010 року ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, приблизно о 23 год., таємно намагався викрасти радіатор охолодження екскаватора «К-407» вартістю 1176 грн. із приватного підприємства «Карбон», що знаходиться в с.Нова Лішня по вул.Ювілейній, 2б Іваничівського району. Свої наміри він не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, а саме: не вистачило фізичних сил донести викрадене до місця скупки металу. Після того заховав радіатор в кар’єрі, маючи намір в подальшому його викрасти.
18 серпня 2010 року, приблизно о першій годині, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за попередньою змовою між собою, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, повторно, таємно викрали радіатори охолодження екскаватора «Кубовець» вартістю 2254 грн. та радіатор охолодження трактора МТЗ-80 вартістю 693 грн. з території приватного підприємства «Карбон», що знаходиться в с.Нова Лішня по вул.Ювілейній, 2б Іваничівського району.
В апеляції старший помічник прокурора Іваничівського району, яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасувати у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину і особам засуджених та неправильним застосуванням судом кримінального закону, а справу направити на новий судовий розгляд. Посилається на те, що при призначенні покарання не враховано, що ОСОБА_3 раніше притягався до кримінальної відповідальності, що вчинено кілька епізодів крадіжок, що злочини вчинено в стані алкогольного сп’яніння. Крім того, при кваліфікації дій засуджених за ч.2 ст.185 КК України суд не вказав кваліфікуючу ознаку злочину – повторність. Безпідставно суд відніс до обставини, яка обтяжує покарання засудженого ОСОБА_3 – вчинення злочину повторно. Призначаючи остаточне покарання ОСОБА_3 і ОСОБА_2 за ч.4 ст.70 КК України суд не вказав повністю чи частково зарахував покарання за вироком від 23.12.2010 року.
Заслухавши доповідача, який виклав суть справи та доводи апеляції, прокурора, який апеляцію підтримав, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляція підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до ст.ст.323, 334 КПК України вирок суду має бути законним і обгрунтованим. Мотивувальна частина вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину.
Цих вимог закону при розгляді даної справи судом не дотримано.
Зокрема, в формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, не вказано кому саме спричинена матеріальна шкода.
Із змісту резолютивної частини вироку вбачається, що суд фактично не призначив засудженим покарання на підставі ч.4 ст.70 КК України.
Незрозуміло, яке саме покарання суд зарахував засудженим призначене за вироком від 23 грудня 2010 року. В цій частині рішення суду взагалі не вмотивоване.
При кваліфікації дій засуджених за ч.2 ст.185 КК України суд не вказав, чому виключив кваліфікуючу ознаку злочину – повторність, хоча така кваліфікуюча ознака злочину органами досудового слідства ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вмінялася.
Не вмотивоване рішення суду і про те, чому до обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3, суд відніс вчинення злочину повторно.
Поза увагою суду залишилося те, що відповідно до вимог ч.4 ст.67 КК України, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.
Кваліфікуючи дії ОСОБА_2 по епізоду від 14 серпня 2010 року як замах на злочин, суд не зазначив, який замах закінчений чи незакінчений було вчинено, а це впливає на правильність кваліфікації дій.
Покладаючи на засуджених обов’язки, передбачені ст.76 КК України, суд контроль за їх поведінкою поклав на органи кримінально-виконавчої системи, хоча контроль за поведінкою таких засуджених здійснюється кримінально-виконавчою інспекцією.
Стягнувши із засуджених в дохід держави судові витрати за проведення товарознавчої експертизи в рівних долях з кожного по 45 грн. 64 коп. суд не звернув уваги на те, що вартість експертизи визначена по її проведенню щодо визначення вартості викраденого майна по двох епізодах в одному із яких засуджений ОСОБА_3 участі не приймав.
Оскільки вирок суду постановлений з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства, а тому він підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.
При новому розгляді слід ретельно з’ясувати всі обставини справи і прийняти законне і обгрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію старшого помічника прокурора Іваничівського району задовольнити частково.
Вирок Іваничівського районного суду від 01 березня 2011 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в цей же суд в іншому складі суду.
Головуючий
Судді
