Справа № 1-9/11
Провадження №11/0390/612/11
Головуючий у 1 інстанції:Восковська О.А.
Категорія:ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 367 КК України
Доповідач: Філюк П. Т.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 вересня 2011 року
місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Філюка П Т
суддів - Лозовського А.О., Опейди В.О.,
за участю прокурора –Плечій О.М.,
засудженого – ОСОБА_1
адвоката – ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луцьку кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у суді першої інстанції, на вирок Ковельського міськрайонного суду від 1 червня 2011 року , яким засуджено
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Черче Камінь – Каширського району Волинської області, жителя АДРЕСА_1, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2, громадянина України, з неповною середньою освітою, приватного підприємця, одруженого, має на утримані двох неповнолітніх дітей не судимого в порядку ст. 89 КК України
- за ч.1 ст.366 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки з позбавленням права обіймати посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно господарських функцій строком на 2 роки;
- за ч.2 ст.367 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно господарських функцій строком на 3 роки;
На підставі ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено до відбуття покарання у виді позбавленя волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно- господарських функцій строком на 3 роки;
Цим же вироком ОСОБА_1 виправдано за ч.2 ст. 15 ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 201 КК за відсутністю в його діях складу даних злочинів та за ч.3 ст. 27 ч.2 ст. 366 КК України за недоведеністю вини у складі злочину.
На підставі пункту «в» ст.1 Закону України «Про амністію» № 660-VI від 12.12.2008 року звільнено засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати,-
В С Т А Н О В И Л А :
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним за те, що протягом 2007 р. та 2008 р. він перебуваючи на посаді директора ТзОВ «СІТТІМ» будучи службовою особою, з метою ввезення кузовів автомобілів з Республіки Польща на митну територію України, вніс завідомо неправдиві відомості до контракту, рахунків-фактур, міжнародних товарно-транспортних накладних, вантажно-митних декларацій та біржових угод, які являються офіційними документами у сфері митного контролю, митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, а також у сфері реєстрації і перереєстрації транспортних засобів.
Він же, будучи службовою особою, проявивши злочинну недбалість та самонадіяність, не контролював правильність нарахування та обчислення бугалтером ОСОБА_4 податку на прибуток, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам у вигляді недонадходження до державного бюджету податку на прибуток в сумі 287858,75 гривень.
Крім того, досудовим слідством ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що посягаючи на встановлений законом порядок переміщення товарів через митний кордон України, в період з лютого по грудень 2007 року незаконно з прихованням від митного контролю, шляхом надання митним органам завідомо підроблених документів на імпортовані товари, перемістив через митний кордон та ввіз в Україну 140 кузовів легкових автомобілів загальною вартістю 1610031,85 гривень.
Він же, в цей же період часу, розпорядився здійснювати облік придбання та подальший продаж кузовів автомобілів фізичним особам за цінами, розрахованими не з митної їх вартості, задекларованої на Волинській митниці, а з фактурної вартості, чим незаконно створив умови для з’явлення до відшкодування з державного бюджету за 2007 рік ПДВ в сумі 152 197 гривень, по експортних операціях. Однак, вказаний злочин не було доведено до кінця з незалежних від нього причин.
Цим же вироком визнано винною ОСОБА_4 за ч.2, 3 ст. 358 та ч.1 ст. 366 КК України, вирок щодо якої не оскаржується.
В апеляції прокурора вказується, що виправдовуючи ОСОБА_1 за ч.1 ст.201 КК України, суд мотивував своє рішення тим, що у підсудного не було єдиного умислу на переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю 140 кузовів автомобілів загальною вартістю 1 610 031, 85 гривень.
Такий висновок суду суперечить встановленим по справі обставинам. Так, в судовому засіданні підтверджено факт підробки ОСОБА_1 контракту № 01/02/2007 від 01.02.2007 року між компанією «АСВЕР ТРЕЙД ЛЛП» та ТОВ «СІТТІМ» та його подальшого використання як підстави для переміщення через митний кордон України кузовів автомобілів у кількості 140 штук, а також факт підробки ОСОБА_1 рахунків-фактур і міжнародних товаро-транспортних накладних.
Таким чином, прокурор вважає, що суд невірно прийшов до висновку про відсутність в ОСОБА_1 єдиного умислу на переміщення через митний кордон з приховуванням саме 140 кузовів.
В апеляції ставиться питання про скасування вироку відносно ОСОБА_1 у зв’язку з однобічністю та неповнотою судового слідства і направлення справи на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, який виклав суть справи та доводи апеляції, прокурора, що підтримав апеляцію у повному обсязі, засудженого ОСОБА_1, який апеляцію не визнав, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляція прокурора не підлягає до задоволення.
Посилання прокурора в апеляції на встановлений судом факт підробки ОСОБА_1 контракту № 01/02/2007 від 01.02.2007 року між компанією «АСВЕР ТРЕЙД ЛЛП» та ТОВ «СІТТІМ» як на підставу вважати, що в ОСОБА_1 був єдиний умисел на переміщення через митний кордон України з приховуванням саме 140 кузовів для автомобілів, є безпідставним.
Вищезгаданим контрактом, як видно з його змісту, не обумовлено не лише кількість кузовів та їх вартість, але й конкретна назва товару, який мав імпортуватись товариством «СІТТІМ», тоді як усі переміщені ОСОБА_1 кузови автомобілів, як вірно зазначено у вироку, були придбані за межами України фізичними особами в різний період часу, що свідчить про відсутність у засудженого єдиного умислу на незаконне переміщення через митний кордон товарів у великих розмірах.
При цьому показання ОСОБА_1 в частині відсутності в нього умислу на незаконне перевезення через митний кордон України усієї партії кузовів для автомобілів і про те, що замовлення до нього надходили в різний час, від різних фізичних осіб, будь-якими іншими доказами не спростовані.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що в діях ОСОБА_1 відсутня як суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ч.1 ст.201 КК України, так і цілісний об’єкт такого злочину.
Висновки суду про відсутність у діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 201 КК України на підставі недоведеності у виправданого за цією статтею єдиного умислу на переміщення через митний кордон України з прихованням від митного контролю 140 кузовів легкових автомобілів загальною вартістю 1610031,85 грн. за вказаних у вироку обставин ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах, яким судом дана вірна оцінка.
Перевіркою матеріалів кримінальної справи процесуальних порушень при збиранні, дослідженні та оцінюванні доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків суду першої інстанції не встановлено.
Судом першої інстанції були встановленні всі обставини справи, а його висновки ґрунтуються на доказах, що належним чином досліджувались в судовому засіданні. Своє рішення про відсутність в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 201 КК України суд належним чином мотивував на основі Постанови Пленуму Верховного Суду України від 3 червня 2005 року №8, «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» з зазначенням підстав, за яких відкидає докази обвинувачення, надав ґрунтовний аналіз та оцінку матеріалам справи і колегія суддів вважає це рішення переконливим.
З огляду на вищевикладене підстав для скасування вироку в частині виправдання ОСОБА_1 за ст. 201 ч.1 КК України за обставин, викладених в апеляції, колегія суддів не знаходить.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію прокурора, який приймав участь в суді першої інстанції залишити без задоволення.
Вирок Ковельського міськрайонного суду від 1 червня 2011 року в щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.
Головуючий
Судді
