Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа №1-9/11
ПОСТАНОВА
10 січня 2011 року смт. Варва
Варвинський районний суд Чернігівської області у складі:
в складі: головуючого судді -Павлова В.Г.,
при секретарі -Петренко Т.І.,
за участі прокурора -Пуць Т.М.
підсудного - ОСОБА_1
захисника-адвоката - ОСОБА_2
провівши попередній розгляд у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Варва кримінальної справи по обвинуваченню
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Бахмач Чернігівської області, українця, з вищою освітою, одруженого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого, останнє місце роботи - начальник слідчого відділення Талалаївського РВ УМВС України в Чернігівській області, на даний час не працюючого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України,
ВСТАНОВИВ:
09.12.2010 року Апеляційним судом Чернігівської області до Варвинського районного суду була направлена кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_1 за ст. 368 ч. 2 КК України, для розгляду її по суті, яка була отримана Варвинським районним судом 15.12.2010 року.
Згідно обвинувального висновку ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він працюючи начальником слідчого відділення Талалаївського РВ УМВС України в Чернігівській області, маючи спеціальне звання підполковник міліції та відповідно до ст.ст. 32 та 114-1 КПК України, наділений правом особисто провадити досудове слідство в кримінальних справах, користуючись при цьому повноваженнями слідчого, будучи працівником правоохоронного органу та службовою особою, яка займає відповідальне становище, одержав хабара, поєднаного з його вимаганням за наступних обставин.
Так, 31.05.2010 року прокурор Талалаївського району Чернігівської області порушив стосовно ОСОБА_3 кримінальну справу № 22/2545, за фактом підроблення документів і використання завідомо підроблених документів за ознаками складу злочинів передбачених ч.1, ч.3 ст. 358 КК України та за фактом отримання права на майно шляхом обману за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, яку для провадження досудового слідства направив в слідче відділення Талалаївського РВ УМВС України в Чернігівській області.
03.06.2010 року дану справу ОСОБА_1 прийняв до свого провадження та приступив до досудового слідства.
При цьому, ОСОБА_1, бажаючи використати свої службові повноваження в розслідування згаданої справи для особистого збагачення та використовуючи владу, червні 2010 року став неодноразово викликати до себе ОСОБА_4 /колишнього чоловіка ОСОБА_3./., погрожувати йому кримінальною відповідальністю разом з колишньою дружиною і за не притягнення того до такої відповідальності в рамках кримінальної справи № 22/2545, вимагати ОСОБА_4 хабара у вигляді 3000 грн.
Тоді ж, ОСОБА_1 вказаними протиправними діями поставив ОСОБА_4 в такі умови, за яких останній, з метою запобігання настання шкідливих наслідків щодо своїх прав та законних інтересів вимушений був погодитись з вимогою цієї службової особи дати йому хабара.
Після чого, 24.06.2010 року ОСОБА_1, знаючи про згоду ОСОБА_4 дати йому незаконну матеріальну винагороду та переслідуючи особисту матеріальну зацікавленість, виконуючи умови не притягувати ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності в рамках зазначеної справи, в порушення вимог ст. 26 КПК України, якою регламентовано виділення справи тільки у випадках, які викликаються необхідністю і коли це не може негативно відбиватися на всебічності, повноті та обєктивності дослідження і вирішення справи, не маючи на це такого випадку, виділив для додаткової перевірки з кримінальної справи № 22/2545 матеріали стосовно ОСОБА_4 та направив їх начальнику Талалаївського РВ УМВС.
Потім, зранку 25.06.2010 року, за попереднім викликом ОСОБА_1, ОСОБА_4 прибув до нього в Талалаївський РВ УМВС, за адресою Чернігівська область, смт. Талалаївка вул.. К.Маркса 4. Там, на вимогу вказаного представника влади,в службовому кабінеті начальника слідчого відділення, за не притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності в рамках кримінальної справи № 22/2545, він дав ОСОБА_1, а останній одержав від ОСОБА_4 частину хабара у вигляді 50 грн., які й використав на власні потреби. Крім того, 30 червня 2010 року, приблизно о 11 год. 30 хв., зустрівшись таким же чином в Талалаївському РВ УМВС, за ті ж дії, в лекційній залі вказаного райвідділу міліції, ОСОБА_4 дав ОСОБА_1, а останній одержав від нього решту обумовленого хабара у вигляді 2500 грн., які за вказівкою ОСОБА_1 та в його присутності, ОСОБА_4 поклав в побутову шафу. В подальшому вказані гроші в сумі 2500 грн., в тій же шафі були виявленні співробітниками УСБУ в Чернігівській області. Отже, за 2 прийоми ОСОБА_1 одержав від ОСОБА_4 обумовленого хабара у вигляді 3 тисячі грн.
Таким чином, ОСОБА_1,являючись службовою особою, яка займає відповідальним становище, одержав від ОСОБА_4 хабара у вигляді 3000 грн., за виконання в його інтересах дій з використанням наданої йому влади та службового становища, що поєднане з вимаганням хабара чим скоїв злочин, передбачений ч.2 ст. 368 КК України, тобто одержання хабара.
В судовому засіданні, під час проведення попереднього розгляду справи, захисником-адвокатом підсудного ОСОБА_1 заявлено клопотання про направлення кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України, на додаткове досудове слідство, з мотивів порушення органом досудового слідства права на захист ОСОБА_1, що виразилось в необґрунтованій відмові в задоволенні його клопотання.
Як вбачається з доповнення до заявленого клопотання, 29.11.2010 року підсудний ОСОБА_1 та захисник-адвокат ОСОБА_2, під час ознайомлення з матеріалами кримінальної справи, в протоколі про предявлення обвинуваченому та його захиснику матеріалів справи зазначили про подання ними додаткового клопотання, не вказуючи суті та предмету клопотання та терміну його надання /т.2 а.с. 229/. Постановою від 03.12.2010 року, винесеною старшим слідчим СВ прокуратури Чернігівської області, в задоволені клопотання захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1, було відмовлено, як такому, що не надійшло /т.2 а.с.234/.
Вислухавши думку учасників судового розгляду щодо заявленого клопотання захисником-адвокатом ОСОБА_2, а саме прокурора, який вважав, що клопотання не підлягає задоволенню, підсудного ОСОБА_1, який підтримав клопотання захисника-адвоката, суд приходить до висновку, що клопотання про повернення справи на додаткове досудове слідство зі стадії попереднього розгляду справи - є необґрунтованим, а тому, задоволенню не підлягає.
У відповідності до п.п.2,3,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 11.02.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування»та згідно вимог ч.1 ст. 246 КПК, суддя, при попередньому розгляді справи, з власної ініціативи чи за клопотанням прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника, потерпілого, позивача, відповідача або їх представників своєю постановою повертає справу на додаткове розслідування у випадках, коли під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства були допущені такі порушення вимог цього Кодексу, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.
Кримінальна справа у будь-якому разі не може бути призначена до судового розгляду, якщо: вона не була порушена або порушена некомпетентною особо; її розслідування проводила не уповноважена на те особа чи особа, яка підлягає відводу; було порушено вимоги КПК про обовязковість предявлення обвинувачення і матеріалів розслідування для ознайомлення; при провадженні дізнання чи досудового слідства було порушено прав обвинуваченого на захист або право користуватися рідною мовою чи мовою, якою він володіє, і допомогою перекладача.
Допущені при вчиненні окремих слідчих чи процесуальних дій порушення закону, що призвели до ущемлення прав та інтересів учасників процесу, поновити які неможливо, не можуть бути підставою для повернення справи на додаткове розслідування. За наявності відповідних підстав, такі порушення мають тягти визнання доказів недопустимими. Наведений у ст.246 КПК України перелік підстав для повернення справи на додаткове розслідування зі стадії попереднього розгляду справи є вичерпним.
У відповідності до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 24.10.2003, № 8 "Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві", при ознайомленні з матеріалами справи заявлені обвинуваченим та його захисником клопотання (про доповнення слідства, зміну кваліфікації, закриття справи тощо) розглядаються й вирішуються слідчим у порядку, передбаченому ст. 221 КПК. Слідчий зобов'язаний задовольнити клопотання обвинуваченого та його захисника, якщо обставини, для з'ясування яких вони заявлені, мають значення для справи.
Оскільки, жодних клопотань щодо з'ясування обставин, які мають значення для справи, під час ознайомлення з матеріалами справи, ані ОСОБА_1, ані його захисником-адвокатом заявлено не було, у відповідності до ч.3 ст. 221 КПК України, слідчим було винесено постанову про відмову в задоволенні клопотання як такому, що не надійшло і тому, дана обставина не може бути визнана, як обмеження чи порушення права на захист, а тому підстав для задоволення клопотання з вищезазначених в ньому мотивів немає.
Керуючись ст.165-1, 246, 253 КПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні клопотання захисника-адвоката ОСОБА_2 відмовити.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 у вигляді підписки про невиїзд - залишити без змін.
На постанову судді може бути подана апеляція до апеляційного суду Чернігівської області протягом семи днів з дня її винесення.
Суддя Варвинського районного суду
Чернігівської області В.Г.Павлов
