Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
Справа № 1-9/11
2011 р.
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 січня 2011 року Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі: головуючого судді Заярного А.М.,
секретаря: Рожик А.М.,
з участю: прокурора Левчук С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жмеринка кримінальну справу про обвинувачення:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Прага Чехія, українця, громадянина України, проживаючого: АДРЕСА_1 не одруженого, з середньою базовою освітою, не працюючого, раніше не судимого, - у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,
ВСТАНОВИВ:
12.09.2009 року, близького 22 год. 00 хв. громадянин ОСОБА_2, зустрівшись зі своїм знайомим ОСОБА_1 та хлопцем на ім'я ОСОБА_3, маючи намір відпочити у кафе «Мобі-Дік»та не маючи при собі достатньо коштів, вирішили залишити мобільний телефон ОСОБА_2 у заставу одному з таксистів, а за отримані кошти відпочивати. Після чого разом пішли на «Привокзальну площу»в м. Жмеринка, де ОСОБА_2 разом із ОСОБА_1 підійшли до таксиста ОСОБА_3, з яким раніше були знайомі , після чого ОСОБА_2 запропонував залишити свій мобільний телефон марки «Nokia N -95», чорного кольору без сім картки, який належав ОСОБА_4, та яким він користувався, а через декілька днів принести гроші в сумі 120 (сто двадцять) гривень, та забрати мобільний телефон, на що ОСОБА_3 погодився. Під час розмови між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 також був присутній ОСОБА_1, який все чув.
Так 13.09.2009 року ОСОБА_1, прийшовши до домоволодіння гр. ОСОБА_3, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, де переслідуючи мету заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, діючи умисно, шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_3, віддав останньому гроші в сумі 120 грн., які йому заборгував ОСОБА_2 та отримав від нього мобільний телефон марки «Nokia N - 95»чорного кольору, який обіцяв віддати ОСОБА_2, після чого, спочатку, залишив даний телефон у себе, а згодом продав незнайомому чоловіку у м. Вінниця за гроші, в сумі 500 (п’ятсот ) гривень. Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №89 від 27.10.2009 року, дійсна ринкова вартість з врахуванням стану та зносу бувшого у використанні мобільного телефону марки «Nokia N -95», який належав ОСОБА_4, станом на момент вчинення злочину, становить 935 (дев’ятсот тридцять п’ять) грн., чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму.
Цивільний позов у справі не заявлявся.
Органом досудового слідства дії підсудного ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 190 КК України –таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
Підсудний ОСОБА_1 винуватим себе у вчиненні цього злочину визнав повністю та показав, що дійсно 12.09.2009 року ввечері, коли він відпочивав зі своїм товаришем ні ім'я ОСОБА_3, та приблизно о 22.00 год., зустрів свого знайомого на ім'я ОСОБА_2. Вони всі вирішили піти до кафе «Мобі-Дік», але грошей ні в кого не було, по дорозі на «Привокзальну площу»в м. Жмеринка ОСОБА_2 сказав, що хоче залишити свій мобільний телефон марки «Nokia N- 95»в заставу своєму знайомому таксистові на ім'я ОСОБА_3 та позичити в нього грошей. Коли вони підійшли до таксиста, то ОСОБА_2 домовився з ОСОБА_3, що він залишить йому свій мобільний телефон, а ОСОБА_3, щоб дав йому 100 (сто) грн., на що останній погодився. Також вони домовилися про те, що 15.09.2009 року ОСОБА_2 прийде до ОСОБА_3, щоб віддати йому гроші в сумі 120 (сто двадцять) грн. та забере свій мобільний телефон. Наступного дня в нього виник умисел на те, щоб викупити мобільний телефон, який ОСОБА_2 залишив таксистові, та таким чином заробити грошей. 13.09.2009 року близько 16 год., він прийшов до таксиста на ім'я ОСОБА_3 додому, і сказав йому, що його попросив ОСОБА_2, щоб він забрав в його мобільний телефон, при цьому дав ОСОБА_3 гроші в сумі 120 грн., на що ОСОБА_3 погодився та віддав йому мобільний телефон марки «Nokia N - 95»в корпусі чорного кольору. Даний мобільний телефон він вирішив продати, з цією метою ОСОБА_1 вирушив в м. Вінниця де і продав його за 500 грн. Гроші виручені за даний мобільний телефон він витратив для власних потреб.
З кількістю та вартістю викраденого згоден.
Крім визнання вини підсудним, його вина у вчиненні злочину повністю підтверджується матеріалами справи.
Суд, враховуючи повне визнання вини підсудним ОСОБА_1, за погодженням з учасниками процесу, при визначені обсягу доказів, що підлягали дослідженню при розгляді справи в судовому засіданні, за їх згодою, на підставі ч. 3 ст. 299 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються і обмежився допитом підсудного, потерпілого та дослідженням матеріалів, які характеризують особу підсудного.
Потерпілий ОСОБА_4 показав, що у липні 2009 року він дав свій мобільний телефон «Nokia N- 95», вартістю 1400 грн., у тимчасове користування ОСОБА_2. 15.09.2009 року ОСОБА_2 розповів йому, що напередодні 12.09.2009 року він, відпочиваючи з ОСОБА_1, не маючи достатньо грошей для відпочинку, віддали його мобільний телефон у заставу таксисту на ім’я ОСОБА_3, за що отримали 100 грн. Наступного дня, коли ОСОБА_2 прийшов повернути борг ОСОБА_3, останній сказав, що віддав його мобільний телефон ОСОБА_1, який вже повернув борг. Тобто, ОСОБА_1 обманувши ОСОБА_3, заволодів його телефоном. В даний час претензій матеріального характеру до підсудного не має, адже той повністю відшкодував шкоду. Просив його суворо не карати.
Таким чином суд, оцінюючи зібрані по справі докази, прийшов до висновку, що підсудний ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинив злочин, а саме заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), тому він повинен нести кримінальну відповідальність за ч. 1 ст. 190 КК України.
При призначенні міри покарання та виду покарання суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину та ступінь небезпечності вчиненого злочину, особу винного, обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання.
Підсудний ОСОБА_1, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання (а.с.16), ніде не працює. На досудовому слідстві та суді давав правдиві показання і тим самим активно сприяв розкриттю злочину. Добровільно відшкодував шкоду (а.с. 20).
Обставинами, що пом’якшують покарання підсудного ОСОБА_1 суд визнає: щире каяття підсудного та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставинами, що обтяжують покарання підсудного судом не встановлено.
Враховуючи те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення підсудного, суд вважає можливим обрати ОСОБА_1 покарання, яке буде необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів підсудним –не пов’язане з обмеженням волі.
Запобіжний захід щодо засудженого ОСОБА_1 до вступу вироку у законну силу слід залишити без змін - підписку про невиїзд (а.с.36).
Судові витрати слід стягнути з підсудного.
Керуючись ст.ст. 323,324 КПК України, суд
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_1 визнати винуватим і призначити покарання за ч. 1 ст. 190 КК України у виді 240 (двохсот сорока) годин громадських робіт.
Запобіжний захід щодо засудженого до вступу вироку у законну силу залишити без змін –підписку про невиїзд.
Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати в сумі 685 (шістсот вісімдесят п’ять ) грн. за проведення судово - товарознавчої експертизи на користь ФО-П «Пустовіт»(а.с.18).
На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області протягом 15 діб з моменту його проголошення.
Суддя Жмеринського
міськрайонного суду А.М. Заярний
