Справа № 22ц 116– - 2010 року. Головуючий у 1 інстанції Спінчевська Н.А.
Доповідач в апеляційній інстанції Лисенко П.П.
У Х В А Л А.
18 січня 2010 року. м. Миколаїв.
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого – Лисенка П.П.,
суддів: Базовкіної Т.М. та Колосовського С.Ю.,
із секретарем судового засідання Завтурою О.С.,
з участю:
представника заявника Іванова В.О.,
у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою кредитної спілки “Злагода” переглянула ухвалу судді місцевого Ленінського районного суду м. Миколаєва від 5 листопада 2009 року, постановлену за заявою кредитної спілки “Злагода” про видачу судового наказу про розірвання кредитного договору та стягнення з ОСОБА_3 заборгованих за ним грошових сум.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника заявника, перевіривши у межах оскарження обставини та докази, якими сторона їх стверджувала, -
в с т а н о в и л а:
29 вересня 2009 року кредитна спілка “Злагода” (надалі – КС “Злагода”) звернулося до суду з заявою про видачу судового наказу про розірвання укладеного 13 січня 2009 року між нею та ОСОБА_3 кредитного договору і стягнення з останньої на її користь 1 150 гривень неповернутого кредиту, 847 гривень - несплачених процентів за користування ним та судові витрати.
Ухвалою судді місцевого Ленінського районного суду м. Миколаєва від 5 листопада 2009 року з підстави наявності спору про право в прийнятті заяви відмовлено.
КС “Злагода” подала на цю ухвалу апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати і передати заяву на новий розгляд суду першої інстанції.
Скаргу обґрунтовувала невідповідністю ухвали нормам цивільно-процесуального законодавства, яким врегульовано видачу судових наказів.
Апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Відмовляючи у прийняті заяви про видачу судового наказу, суддя виходив з того, що з самої заяви та доданих до неї документів вбачається спір про право, а це позбавляє його можливості прийняти заяву і видати судовий наказ.
Проте у повній мірі з таким погодитися не можна.
Так, відповідно до ст. 95, п. 1 ч. 1 ст. 96 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.
Судовий наказ може бути видано по трьом групам вимог.
Однією з них є група вимог, що ґрунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі.
Обмеження виписаному встановлено ст. 100 ЦК України.
За нею ж, суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, якщо заявлено вимогу, непередбачену ст. 96 ЦПК України, або коли з заяви або поданих документів вбачається спір про право.
Невизнаний недійсним і не визначений таким за законом, вчинений у письмовій формі договір, є достатнім підтвердженням згоди його учасників виконувати передбачені в ньому для себе обов’язки, в тому числі, і щодо повернення взятого кредиту та сплати відсотків за користування ним.
За такого, вимоги кредитора про стягнення з позичальника неповернутого кредиту та заборгованих відсотків за користування ним слід вважати безспірними.
З заяви КС “Злагода” та доданих до неї матеріалів видно, що між спілкою та ОСОБА_3 в простій письмовій формі укладено кредитний договір, взаємо узгодженими умовами якого прописано обов’язок позичальника частинами повернути кредит та щомісячно сплачувати проценти за користування ним. Остання такого обов’язку не дотрималася, в зв’язку з чим не повернула кредит і заборгувала заявникові відсотки за користування ним. У зв’язку з цим заборговані грошові суми необхідно стягнути за судовим рішенням, особливою формою якого є судовий наказ.
Що ж до вимоги про розірвання кредитного договору, то вона не могла бути вирішена при видачі судового наказу, оскільки не відноситься до вимог, передбачених ст. 96 ЦПК України.
За таких обставин, у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України оскаржена ухвала судді в частині вирішення вимоги про видачу судового наказу щодо стягнення неповернутого кредиту, відсотків за користування ним та судових витрат - підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
В частині вимоги про розірвання кредитного договору висновок суду є вірним.
Керуючись статтями 303, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу КС “Злагода” задовольнити частково.
Ухвалу судді місцевого Ленінського районного суду м. Миколаєва від 5 листопада 2009 року в частині вирішення вимог кредитної спілки про видачу судового наказу на стягнення з ОСОБА_3 неповернутого кредиту, відсотків за користування ним та судових витрат – скасувати і передати питання на нове вирішення того ж суду першої інстанції
В іншій частині ухвалу залишити без зміни. .
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і касаційному оскарженню не підлягає .
Головуючий: Судді:
