Справа № 1-50
2009 рік
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 червня 2009 року. Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді - Кирилюк Л.К.
при секретарі - Доготарь О.В.
з участю прокурора - Дурича Ф.В.
з участю захисників - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернівці справу по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженки та мешканки АДРЕСА_1, українки, громадянки України, з повною загальною середньою освітою, розлученої, на утриманні неповнолітніх дітей немає, непрацюючої, раніше несудимої,
в скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 302 ч.2, 303 ч.2, 303 ч.3, 303 ч.4 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року), ст. 210 КК України (в редакції від 28 грудня 1960 року із змінами, внесеними Законом України від 06 березня 1992 року);
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженки та мешканки АДРЕСА_1, українки, громадянки України, з повною загальною середньою освітою, розлученої, на утриманні неповнолітніх дітей немає, непрацюючої, раніше несудимої,
в скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 303 ч.3, 303 ч.4 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року), ст. 210 КК України (в редакції від 28 грудня 1960 року із змінами, внесеними Законом України від 06 березня 1992 року);
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, уродженця АДРЕСА_2, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, неповнолітніх дітей немає, працюючого водієм таксі в ТзОВ „Лукавтотранс”, раніше несудимого, проживаючого в АДРЕСА_3,
в скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 303 ч.3, 303 ч.4 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року), -
В С Т А Н О В И В :
Громадянин Республіки Болгарії ОСОБА_7 (в минулому ОСОБА_7), матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, усвідомлюючи карність вчинюваних ним протиправних дій, що безпосередньо посягають на моральні засади суспільства в частині підстав задоволення статевих потреб та встановлення зв’язків між людьми з цього приводу, маючи на меті незаконне отримання прибутків від забезпечення діяльності у цій сфері, у період 2000-2001 років сформував та організував стійку організовану злочинну групу, до складу якої залучив громадянина Республіки Болгарії ОСОБА_8, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, а також громадян України підсудних ОСОБА_9 (в минулому була ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12), ОСОБА_1 (в минулому мала прізвища ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15) ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_16, матеріали відносно якого також виділені в окреме провадження, які в різній співучасті між собою діяли на території України та Республіки Польща в період з липня 2001 року до березня 2002 року.
Підсудні ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_17 та три особи, матеріали відносно яких
виділені в окреме провадження, маючи на меті швидке незаконне збагачення, шляхом вчинення дій по забезпеченню зайняття проституцією іншими особами, що полягає в посяганні на моральні засади суспільства в частині підстав задоволення статевих потреб, з встановленням ведення статевого життя виключно за винагороду, всупереч особистої симпатії жінок-повій, їх статевої свободи та здоров’я, приниження їх честі та гідності, створення загрози щодо зараження та поширення небезпечних хвороб як серед повій, так і серед осіб, які користуються їх послугами, в тому числі пов’язаними з втягненням осіб жіночої статі в зайняття проституцією, що суперечить вимогам " Конвенції про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами" від 21 березня 1949 року, "Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок" від 18 грудня 1979 року, попередньо зорганізувавшись у стійке об’єднання для вчинення злочинів, об’єднаних єдиним планом, з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи, вступили у злочинний зговір між собою для подальшого незаконного отримання прибутків шляхом сутенерства в організованій групі, яка забезпечувала діяльність з надання сексуальних послуг особами жіночої статі, а саме: ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, а також іншими невстановленими слідством особами жіночої статі.
Діючи у складі організованої групи, що займалась сутенерством у цей період, підсудні та особи, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, для цілей забезпечення ними діяльності з надання сексуальних послух вищевказаними особами жіночої статі з метою отримання прибутків, спочатку на території України підшукували та вербували осіб жіночої статі, які могли в майбутньому стати на шлях зайняття проституцією, шляхом обману, пропонуючи можливість працевлаштування у Республіці Польщі робітниками в кафе-бари, на фабрики, в сільському господарстві та інших виробничих сферах чи в сфері обслуговування. Таким чином схилені ними особи жіночої статі з України для виїзду за кордон безпосередньо в Республіці Польщі були поставлені перед фактом, що іншої роботи для них в цій країні не має, крім зайняття проституцією. Крім цього, оскільки виїзд осіб жіночої статі організовувався за кошти цієї групи, вони вже зобов’язані були відпрацьовувати витрачені на це гроші членами групи. Схилених таким чином осіб жіночої статі до зайняття проституцією, ті члени організованої групи, що діяли переважно на території Республіки Польщі, забезпечували їх діяльність по зайняттю проституцією, а саме: перевозили їх автомашиною особисто чи наймаючи для цього транспорт до місця ведення цієї діяльності та потім до місця тимчасового проживання в квартири, забезпечували їх харчування і проживання, постачали їм одяг, косметику і контрацептиви, при цьому одночасно отримували прибутки від зайняття цими особами проституцією в сумі, яка в середньому за день становила близько 500 польських злотих, що становило приблизно 100 доларів США, забираючи у них всю плату за надані ними сексуальні послуги, які були оплачені „клієнтами”, встановлювали розмір оплати за ці послуги з кожного „клієнта” в залежності від виду наданих послуг в розмірі 50 чи 40 злотих. При цьому до початку зайняття проституцією членами організованої групи з вказаних прибутків їм був обіцяний щомісячний заробіток у сумі не менше 300 доларів США, не враховуючи витрат по забезпеченню їх діяльності, однак жодна з них, фактично працюючи без вихідних на протязі усього світлового дня, таких сум грошей не отримувала.
Так, влітку 2001 року організатор злочинної групи, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, діючи за попередньо узгодженим ним планом з іншими членами організованої групи, в тому числі і підсудними, маючи на меті забезпечення діяльності з надання сексуальних послуг особами жіночої статі з метою отримання прибутків, спонукання їх до зайняття проституцією та отримання матеріальної вигоди від цієї діяльності, відповідно до розподілу функцій учасників організованої групи, схилив спільно з підсудним ОСОБА_6 та громадянином України, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, до виїзду за кордон під приводом працевлаштування в Республіці Польщі жительку села Малятинці Кіцманського району Чернівецької області ОСОБА_18., користуючись тяжким її матеріальним становищем. При цьому ОСОБА_18., незважаючи на публічні розмови членів організованої групи про легальну роботу, знала, що в Польщі їй доведеться займатися проституцією і була згідна на це. Після цього ОСОБА_17 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, на автомобілі перемістили її в прикордонну зону між Україною та Республікою Польщею, де на території Республіки Польщі ця особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, передала її організатору злочинної групи, який згідно попередньої домовленості передав її членам організованої ним групи ОСОБА_9 та особі, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, що діяли на той час в районі м. Кельце Республіки Польщі, які в подальшому забезпечували її діяльність з надання сексуальних послуг в період з серпня 2001 року до 26 березня 2002 року з тимчасовою перервою на початку 2002 року.
У вказаний період, реалізовуючи план, відомий іншим учасникам організованої злочинної групи, ОСОБА_9 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, з метою отримання матеріальної вигоди схиляли ОСОБА_18. до зайняття проституцією і сприяли їй в цьому у Мніхові Свєнтокшиського воєводства Польщі, доставляючи її до місця надання сексуальних послуг і забираючи звідти автомашиною, забезпечуючи харчування і проживання, зокрема, наймаючи квартиру в АДРЕСА_4, а також одягом, косметикою та контрацептивами, забирали всю плату за надані нею сексуальні послуги.
В період з липня по вересень 2001 року підсудні ОСОБА_1, ОСОБА_9 та ОСОБА_17 разом з іншими членами організованої злочинної групи, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, з метою отримання прибутків шляхом спонукання осіб жіночої статі до зайняття проституцією, використовуючи їх уразливий стан, яких вони підшукували в Україні для зайняття проституцією на території Республіки Польщі, їх матеріальну малозабезпеченість, шляхом обману під приводом працевлаштування в Республіці Польщі на роботу з достатньо високою заробітною платою, організували перевезення до державного кордону України з Республікою Польщею мешканок АДРЕСА_1 ОСОБА_21, ОСОБА_19 та ОСОБА_22 Зокрема, після того як ОСОБА_1 було проведено відповідну роботу по схилянню цих потерпілих до виїзду за кордон шляхом розповсюдження інформації про працевлаштування через ОСОБА_21, яка сама була об’єктом їх протиправних дій, та отримано від них згоду на виїзд за кордон, ОСОБА_17 і громадянин України, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, згідно відведених їм функцій, забезпечили виготовлення цим трьом громадянкам паспортів для тимчасового виїзду за кордон, оплатили послуги за їх виготовлення, і після отримання 30 серпня 2001 року ОСОБА_21, ОСОБА_19 та ОСОБА_22 закордонних паспортів, ОСОБА_17 та громадянин України, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, на автомобілі ВАЗ-21063, реєстраційний номер НОМЕР_1, що знаходився в користуванні ОСОБА_6, перевезли їх до кордону України з Республікою Польщею на пропускний пункт “Рава-Руська” у Львівській області, де домовились по телефону з організатором злочинної групи, який знаходився на території Польщі, про подальші спільні дії, після чого 01 вересня 2001 року законно перемістили через державний кордон України до Республіки Польщі потерпілих ОСОБА_19 та ОСОБА_22, яких безпосередньо супроводжував на польську територію громадянин України, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, а ОСОБА_21 з ОСОБА_6 залишились на території України.
Перебуваючи на території Республіки Польщі на прикордонному пропускному пункті “Гребенне”, що межує з українським прикордонним пунктом “Рава-Руська”, та не змігши передати організатору злочинної групи одночасно двох осіб жіночої статі з трьох привезених ними, як того вимагали ОСОБА_22 та ОСОБА_19, оскільки він міг прийняти тільки одну з них, а також отримавши категоричну відмову ОСОБА_22 слідувати одній за ним, громадянин України, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, вимушений був разом з ОСОБА_19 та ОСОБА_22 покинути територію Польщі, після чого пересікли кордон України і всі вп”ятьох повернулись в Кіцманський район Чернівецької області, доставили до місця проживання ОСОБА_21, ОСОБА_19 та ОСОБА_22, маючи при цьому намір в подальшому довести свій та інших членів організованої злочинної групи проти-
правний умисел щодо них до кінця.
10 вересня 2001 року підсудний ОСОБА_17 та громадянин України, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, продовжуючи свої злочинні дії, діючи узгоджено та відповідно до попередньої домовленості з іншими членами цієї організованої групи, маючи на меті умисел незаконного збагачення шляхом сутенерства, на автомобілі ВАЗ-21063, реєстраційний номер НОМЕР_1, що знаходився в користуванні ОСОБА_6, прибули в село Ошихліби Кіцманського району Чернівецької області до місця проживання потерпілої ОСОБА_19, яку в серпні 2001 року вони з метою вчинення сутенерства схилили до виїзду за кордон, повідомили її про те, що вона може знову їхати на роботу за кордон і наказали негайно збиратися в дорогу, на що вона погодилася. Під час слідування до кордону на автомобілі вони заїхали у м. Чернівці, де в районі вулиці Стасюка взяли з собою ще ОСОБА_20, яку вони заздалегідь підшукали, і яка виявила бажання займатися проституцією на території Республіки Польщі, відвезли її до стоматолога для лікування зубів за їх рахунок і вже 11 вересня 2001 року доставили ОСОБА_19 та ОСОБА_20 на їх автомобілі до державного кордону України з Республікою Польщею на пропускний пункт “Шегині”, що у Львівській області, після чого ОСОБА_17 та громадянин України, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, з метою конспірації розділились і попутним транспортом, оплативши проїзд за них, перемістили їх законно через державний кордон України до Польщі, при цьому ОСОБА_17 перетнув кордон разом з ОСОБА_19 на автомобілі з реєстраційним номером НОМЕР_2, а громадянин України, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, разом з ОСОБА_20 на автомобілі з реєстраційним номером НОМЕР_16. На території Республіки Польщі їх зустрів організатор злочинної групи, якому вони передали ОСОБА_19 та ОСОБА_20 і який перевіз їх в м. Кельце, де з метою отримання матеріальної вигоди, поставивши перед фактом, що в Республіці Польщі можливе зайняття лише проституцією, а не легальною роботою, оскільки пропозиція такої відсутня, схилив потерпілу ОСОБА_19 до зайняття простицією та закріпив її за одним із своїх співвітчизників з Республіки Болгарії, особу якого слідством не встановлено, з метою забезпечення подальшої її діяльності із зайняття проституцією на автодорогах в районі міст Кельце та Радом, після чого отримував матеріальну винагороду в інтересах усіх членів організованої групи в період до 29 листопада 2001 року. Таким же чином організатор злочинної групи та підсудна ОСОБА_1, співмешкаючи разом, приблизно на протязі місяця забезпечували діяльність із зайняття проституцією на автодорогах в районі міста Радом ОСОБА_20
Продовжуючи свою злочинну діяльність, в другій половині жовтня 2001 року підсудний ОСОБА_17 та громадянин України, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, діючи узгоджено з керівником організованої злочинної групи, а також її членом підсудною ОСОБА_1, діючи за попередньо погодженим планом, переслідуючи мету незаконного збагачення, на автомобілі прибули в село Ошихліби Кіцманського району Чернівецької області до місця проживання ОСОБА_21, яку в серпні 2001 року схилили до виїзду за кордон, виготовивши їй за кошти організованої групи закордонний паспорт, де повідомили їй про те, що вже для неї підшукали роботу в Польщі і треба негайно туди виїжджати, на що остання погодилась. Забравши ОСОБА_21, вони на автомобілі ВАЗ-21063, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_6 заїхали в м. Чернівці, де в районі розташування дріжджового заводу взяли з собою ще одну завербовану ними невстановлену слідством особу на ім’я ОСОБА_21, після чого поїхали до кордону України з Польщею. Прибувши на пропускний пункт “Рава-Руська” у Львівській області, ОСОБА_17 та громадянин України, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, забезпечили ОСОБА_21 та жінку на ім’я ОСОБА_21 грошима, після чого 19 жовтня 2001 року законно перемістили їх через державний кордон України до Республіки Польщі, де їх зустрів організатор злочинної групи, якому вони на території Польщі в районі прикордонного пропускного пункту “Гребенне” з метою незаконної наживи від зайняття сутенерською діяльностю передали ОСОБА_21 та невстановлену особу по імені ОСОБА_21, за що він передав гроші, що належали їм із суми загальних прибутків, які отримувала організована група від зайняття сутенерством. Після цього організатор злочинної групи на території Польщі повідомив потерпілу ОСОБА_21 про те, що їй доведеться займатися проституцією, а не легальною роботою, та відробляти потрачені на її виїзд за кордон кошти, при цьому для переконливості застосував до неї насильство, нанісши декілька ударів долонею руки по обличчю, потім передав її з метою подальшого безпосереднього забезпечення її діяльності з надання сексуальних послуг особам чоловічої статі з метою отримання прибутків невстановленій слідством особі родом з Болгарії, який перевіз ОСОБА_21 до міста Познань, де знімав їй для проживання квартири, зокрема, на масиві Космонавтів в будинку № 4 та по вулиці Нарамовіцькій в будинку № 161. Знаходячись в м. Познань, потерпіла ОСОБА_21, перебуваючи під психічним та фізичним тиском з боку цієї невстановленої солідством особи, а також побоюючись фізичної розправи над собою з його боку та з боку інших членів організованої групи, погодилась надавати сексуальні послуги за гроші різним особам чоловічої статі в районі вулиці Гнєзенської у Янкові на розі автодороги, що веде до населеного пункту Мєхово, та на автотрасі № 5 Познань – Гнєзно біля бару “Авто-бар у Аські 24г” в Узажеві. Зароблені від зайняття проституцією гроші потерпіла ОСОБА_21 передавала невстановленій слідством особі, який отримував разом з іншими членами організованої злочинної групи з цієї діяльності матеріальну вигоду, експлуатуючи її до 10 березня 2002 року, доки вона двічі в січні та лютому 2002 року не потрапила в поле зору правоохоронних органів Республіки Польщі, після чого ця особа, щоб уникнути відповідальності та попередити звернення ОСОБА_21 із заявою проти нього та інших його співвітчизників, що займались подібною діяльністю, до поліції, допоміг їй матеріально, вона вибула на територію України і таким чином добровільно виконала рішення віцевоєводи Великопольського від 06 березня 2002 року про її видворення з території Республіки Польщі.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, в першій половині лютого 2002 року підсудний ОСОБА_17 та громадянин України, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, будучи активними членами організованої злочинної групи з міжнародними транснаціональними зв’язками, діючи узгоджено згідно раніше погодженого плану з організатором цієї групи, а також її членами, в тому числі і підсудними ОСОБА_1 та ОСОБА_5, реалізуючи свій протиправний умисел на забезпечення діяльності з надання сексуальних послуг особами жіночої статі з метою отримання прибутків від цієї діяльності членами організованої групи, що мала ознаки міжнародної, а також координуючи свої дії з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, та ОСОБА_5 з одного боку, і організатором злочинної групи та ОСОБА_1, з другого боку, щодо доставки їм осіб жіночої статі з території України, які були завербовані ними для цілей сутенерства з метою отримання від цієї діяльності матеріальної вигоди, прибули в село Ошихліби Кіцманського району Чернівецької області до потерпілої ОСОБА_22, яку вони шляхом обману під приводом працевлаштування в Республіці Польщі схилили до виїзду за кордон ще в серпні 2001 року, повідомили їй, що знову з’явилась можливість їхати на роботу до Польщі. Через декілька днів після цього ОСОБА_17 та громадянин України, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, діючи за домовленістю з особою, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження не громадянином України, та підсудною ОСОБА_5, на автомобілі ВАЗ-21063, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_6, привезли додому до ОСОБА_5 в селі Ошихліби потерпілу ОСОБА_22, яку підсудна завірила в тому, що вона заробить гроші і повернеться додому. Після цього ОСОБА_17 та громадянин України, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, повідомили ОСОБА_22, що через декілька днів вона буде їхати в Польщу.
Через декілька днів після цього ОСОБА_17 на своєму автомобілі забрав ОСОБА_22, ОСОБА_5, а також ОСОБА_18., мешканку села Малятинці Кіцманського району Чернівецької області, яка на початку 2002 року тимчасово повернулася додому з Республіки Польщі, де вже надавала сексуальні послуги особам чоловічої статі з метою отримання прибутків в інтересах організованої злочинної групи, та усвідомлюючи, що він діє за змовою в цілях сутенерства з іншими членами організованої злочинної групи, відвіз їх в село Орошани Кіцманського району Чернівецької області, де як було заплановано організатором злочинної групи та її членами вони сіли в попутний мікроавтобус, який слідував до Республіки Польщі.
11 лютого 2002 року ОСОБА_22 та ОСОБА_18. у супроводі підсудної ОСОБА_5 через пропускний пункт “Краківець” у Львівській області на автомобілі з реєстраційним номером НОМЕР_3 перетнули державний кордон України і прибули в місто Кельце Республіки Польща, де їх зустрів член організованої злочинної групи, який разом з ОСОБА_5 відвіз ОСОБА_22 та ОСОБА_18. на квартиру в будинку № 6”А” по вулиці Магометській м. Кельце, яку наймав з ОСОБА_5 для свого проживання, а також проживання осіб жіночої статі, що займалися проституцією під їх наглядом.
В подальшому ця особа та підсудна ОСОБА_9 повідомили ОСОБА_22 про те, що їй не доведеться працювати на легальній роботі, а доведеться надавати за плату сексуальні послуги особам чоловічої статі, чим схилили її до зайняття проституцією. Після цього ОСОБА_22 та ОСОБА_18. систематично за встановлену ними плату під їх контролем надавали сексуальні послуги різним особам чоловічої статі на автомобільній трасі Кельце – Єнджейов в місцевості Мніхув Свєтнокшиського воєводства, а також в районі паркінгу поблизу корчми “Панське ядло”. Іхню діяльність із зайняття проституцією забезпечували ця особа та підсудна ОСОБА_9, яка також безпосередньо керувала ними на місці, вказувала на „клієнтів”, з якими вони мають вступати в статеві стосунки та яку суму за це необхідно отримати, попереджала їх про появу співробітників поліції та прикордонної служби. Зароблені кошти ОСОБА_22 та ОСОБА_18. в сумі не меншій, ніж 115 польських злотих, щодня передавали їм до 26 березня 2002 року, поки вони не були затримані співробітниками поліції, яким повідомили про зайняття проституцією.
Крім цього, в лютому-березні 2002 року громадянин України, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, та підсудний ОСОБА_17, являючись членами організованої злочинної групи з міжнародними зв’язками, діючи згідно розробленого та погодженого плану, з метою сутенерства та втягнення у зайняття проституцією мешканки села Шипинці Кіцманського району Чернівецької області ОСОБА_23, користуючись її вкрай поганим матеріальним положенням, шляхом обману, повідомивши їй про те, що в їх наміри входить легальне працевлаштування її в Республіці Польщі, надання їй фінансової допомоги для оформлення закордонного паспорту, іншого матеріального забезпечення її виїзду за кордон, за попереднім зговором між собою, здійснили перевезення її на автомобілі ВАЗ- 21063, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_6 до кордону з Республікою Польщею, законне переміщення через державний кордон України на прикордонному пропускному пункті “Шегині” у Львівській області, а також передачу її 14 березня 2002 року на території Польщі в районі прикордонного пропускного пункту „Медика” підсудній ОСОБА_9 та особі не громадянину України, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, за що отримали від них гроші, що належали їм із суми загальних прибутків, які отримувала організована група від зайняття сутенерством.
В подальшому ОСОБА_9 та ця особа на території Республіки Польщі поселили ОСОБА_23 на квартиру в будинку № 6”А” по вулиці Магометській м. Кельце, яку вони наймали і де разом з ними вже проживали ОСОБА_18. та ОСОБА_22, після чого повідомили її про те, що їй доведеться займатися проституцією, оскільки іншої роботи не має, а вже витрачені кошти на її виїзд за кордон потрібно відробляти, тим самим втягнули її у зайняття проституцією. В подальшому ОСОБА_23 надавала за гроші сексуальні послуги різним особам чоловічої статі на трасі Кельце–Єнджейов в місцевості Мніхув Свєтнокшиського воєводства, при цьому та особа погрожувала ОСОБА_23 застосуванням фізичного насильства, а також застосувала його у вигляді нанесення їй побоїв. Підсудна ОСОБА_9 та особа не громадянин України, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, забезпечували цю діяльність ОСОБА_23 до 26 березня 2002 року, привозили її автомашиною до місця зайняття проституцією, а також відвозили її назад на квартиру за місцем тимчасового проживання, забезпечували харчуванням, одягом, косметикою та контрацептивами. Зароблені ОСОБА_23 від зайняття проституцією кошти в сумі не меншій, ніж 115 польських злотих, вони привласнювали в інтересах усіх членів організованої групи, отримуючи матеріальну винагороду.
Вироком від 04 грудня 2002 року ОСОБА_9 районним судом в Єнджейові Республіки Польщі була засуджена за ст. 204 § 1 та § 2 КК Республіки Польщі за схиляння ОСОБА_18., ОСОБА_22 та ОСОБА_23 до зайняття проституцією та сприяння їм у цьому з метою одержання матеріальної користі до шести місяців позбавлення волі з випробувальним строком три роки та 50-денних ставок штрафу (одна денна ставка штрафу становить 20 польських злотих). Справу щодо іншої особи, яку встановлено не було, польськими правоохоронними органами виділено в окреме провадження.
Крім цього, підсудна ОСОБА_1 за попередньою змовою з організатором злочинної групи, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, з метою наживи в період з лютого 2002 року до серпня 2004 року займалися звідництвом осіб жіночої статі з України для вчинення ними розпусних дій на території Республіки Польщі. Для цього ОСОБА_1 та ця особа на території України підшукували осіб жіночої статі з тяжким матеріальним становищем, які могли б стати на шлях зайняття проституцією, використовували в окремих випадках для цього і обман, що було пов’язано з пропонуванням можливості працевлаштування у Республіці Польщі на легальну роботу, зокрема пов’язану з торгівлею на ринку. Оскільки їх виїзд організовувався за кошти підсудної ОСОБА_1 та цієї особи, вони вже зобов’язані були відпрацьовувати витрачені на це ними кошти. На території Республіки Польщі організатор злочинної групи та ОСОБА_1 забезпечували діяльність осіб жіночої статі, що займалися проституцією, а саме: перевозили їх автомашиною особисто чи наймаючи для цього інший транспорт до місця ведення цієї діяльності та відвозячи їх назад до місця тимчасового проживання у Польщі, забезпечували їх харчування і проживання, постачали їм одяг, косметику і контрацептиви, при цьому одночасно отримували прибутки від зайняття ними проституцією в сумі, яка в середньому за день від вказаної діяльності однієї особи при сприятливому попиті становила близько 500 польських злотих, що становило приблизно 100 доларів США, забираючи у них всі зароблені кошти за надані сексуальні послуги. Кожній особі жіночої статі до початку зайняття проституцією вони з вказаних прибутків обіцяли щомісячний заробіток у сумі не менше 300 доларів США, не враховуючи витрат по забезпеченню їх діяльності, однак жодна з них, фактично працюючи без вихідних на протязі усього світлового дня, таких сум грошей не отримувала.
У вказаний період ОСОБА_1 та організатор злочинної групи, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, зазначеним вище способом вчинили звідництво щодо наступних осіб жіночої статі, мешканок Чернівецької області: ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_22, ОСОБА_27, ОСОБА_28.
Так, у 2002 році підсудна ОСОБА_1 за попередньою змовою з організатором злочинної групи, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, згідно розподілу функцій між собою, маючи на меті отримання ними прибутків від сприяння особам жіночої статі з України у зайнятті проституцією, умовили та схилили виїхати за кордон до Республіки Польщі мешканок Кіцманського району Чернівецької області ОСОБА_24, яка проживає в селі Ошихліби, та ОСОБА_25, яка проживає в селі Іванківці, обіцяючи їм великі заробітки від зайняття проституцією на території Польщі під їхньою опікою, після цього ОСОБА_1 забезпечила матеріально їх виїзд до Республіки Польщі. В подальшому на території Польщі вони забезпечували їх діяльність з надання сексуальних послуг в період з лютого до травня 2002 року. Так, у вказаний період діючи багаторазово на території Республіки Польщі на автодорогах в районі міст Кельце та Вроцлав у коротких відрізках часу, здійснюючи попередньо задуманий умисел, організатор злочинної групи, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, та ОСОБА_1 з метою отримання матеріальної користі від зайняття проституцією ОСОБА_24 та ОСОБА_25 сприяли їм в цьому, привозячи і відвозячи автомашиною до місця ведення цієї діяльності та назад, забезпечуючи їх харчування і проживання, постачаючи їм одяг, косметику і контрацептиви, та отримуючи одночасно матеріальну користь від зайняття ними проституцією.
Крім того, потерпіла ОСОБА_24 в період з 17 серпня по 14 грудня 2002 року виїжджала повторно до Республіки Польщі, де її аналогічним чином організатор злочинної групи та ОСОБА_1 використовували у цих же цілях, зокрема, на автодорогах в районі міст Познань та
Кельце.
Також в першій половині 2003 року підсудна ОСОБА_1 та організатор злочинної
групи, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, за попередньою змовою між собою, займаючись звідництвом для розпусти, після розпаду в березні 2002 року організованої групи з міжнародними зв’язками, яку він очолював і до якої входила разом з іншими особами ОСОБА_1, внаслідок дій правоохоронних органів Республіки Польщі, продовжуючи займатись переміщенням громадян України до Республіки Польщі з метою їх звідництва, знаючи достовірно, що ОСОБА_22 раніше в 2001-2002 роках вже була ними втягнута до зайняття проституцією і переміщена до Республіки Польщі, повторно з метою незаконної наживи, використовуючи її низьку матеріальну забезпеченість, знаходячись в селі Ошихліби Кіцманського району Чернівецької області, запропонували їй виїхати за кордон, запевнивши, що працюючи безпосередньо під їх опікою повією вона у Польщі заробить достатньо грошей. Пізніше в червні 2003 року ОСОБА_1 та організатор злочинної групи, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, знаходячись в Республіці Польщі, організували виїзд ОСОБА_22 з України попутним автотранспортом до Республіки Польщі, внаслідок чого вона 09 червня 2003 року на автомобілі з реєстраційним номером НОМЕР_4 перетнула українсько-польський кордон через пропускний пункт “Рава-Руська” у Львівській області і незабаром прибула в м. Ополе на території Польщі, де її зустрів організатор злочинної групи, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, який і оплатив послуги за її перевезення.
В районі м. Ополе у населеному пункті Вуйтовій Всі організатор злочинної групи, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, та ОСОБА_1 поселили ОСОБА_22 в заздалегідь найняту та оплачену ними квартиру, у якій проживали самі, і в подальшому забезпечували її діяльність із зайняття проституцією на трасі Ополе - Стшельце Опольське, отримуючи матеріальну вигоду від зайняття ОСОБА_22 проституцією та присвоюючи отримані нею кошти від цієї діяльності.
Поряд з цим у червні 2003 року, перебуваючи на території Республіки Польщі, підсудна ОСОБА_1 та організатор злочинної групи, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, за попередньою змовою між собою, з метою незаконної наживи шляхом звідництва для розпусти, користуючись тим, що потерпіла ОСОБА_22 залежала від них матеріально і перебувала з ними в районі м. Ополе Республіки Польщі, запропонували їй викликати в Польщу свою рідну молодшу сестру ОСОБА_27 жительку м. Вашківці Вижницького району Чернівецької області, та, обіцяючи їй матеріальні вигоди, одержали від неї згоду на ці дії. Після проведених телефонних переговорів та згоди ОСОБА_27 виїхати до Республіки Польщі, ОСОБА_1 та організатор злочинної групи, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, з метою її сексуальної експлуатації і отримання матеріальної вигоди від цього, організували виїзд ОСОБА_27 з України до Польщі і 01 липня 2003 року через пропускний пункт „Краківець” у Львівській області на автомобілі з реєстраційним номером НОМЕР_5 вона законно перетнула державний кордон України та прибула в м. Ополе, де її зустріла ОСОБА_1, яка поселила її на тій же квартирі, де проживала сама з ОСОБА_22 Після цього через декілька днів ОСОБА_1 та організатор злочинної групи, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, разом ще з однією невстановленою слідством особою болгарського походження, знаючи, що ОСОБА_22 24 червня 2003 року була затримана міською комендатурою поліції в Ополе і до 03 липня 2003 року повинна була покинути територію Польщі, маючи психологічний вплив на неї та ОСОБА_27 і повністю контролюючи їх поведінку, в тому числі шляхом матеріальної залежності від членів злочинної групи і можливих негативних наслідків у разі порушення встановлених для них правил поведінки, в тому числі і в правоохоронних органах, перевезли ОСОБА_27 та ОСОБА_22 до м. Радом на нову квартиру, де майже на протязі місяця забезпечували їх діяльність із зайняття проституцією тим же способом, що виражалось у їх доставці автомашиною до місця ведення цієї діяльності та назад, забезпеченні харчуванням і проживанням, постачанні їм одягу, косметики і контрацептивів, і одночасно отримували матеріальну вигоду від надання ОСОБА_27 та ОСОБА_22 платних сексуальних послуг особам чоловічої статі на автодорогах в районі вищевказаного населеного пункту. Ця їх діяльність продовжувалась до 30 серпня 2003 року.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, влітку 2004 року підсудна ОСОБА_1 та
організатор злочинної групи, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, діючи за попередньою змовою між собою та маючи на меті звідництво для розпусти, згідно попередньо розподілених функцій між собою, під вигаданим приводом працевлаштування продавцем на ринку в м. Ополе Республіки Польщі, привабливих заробітків там, схилили для виїзду за кордон громадянку України ОСОБА_28, жительку АДРЕСА_1, після чого забезпечили грошима відкриття візи для її виїзду до Республіки Польщі. Зокрема, організувавши через третіх осіб відкриття візи ОСОБА_28 та її законне перевезення з України до Республіки Польщі, особисто зустріли її на ринку в м. Ополе, поселили в квартирі № 3 в будинку № 23 по вулиці Нєдурнего, яку заздалегідь найняли для утримання там ОСОБА_28 і де проживали вони самі, після цього поставили її перед фактом, що в Польщі їй доведеться займатися проституцією, тим самим втягнули її в зайняття проституцією. Будучи у безвихідному матеріальному становищі, а також піддавшись погрозам щодо фізичної розправи над нею з боку організатора злочинної групи, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, ОСОБА_28 погодилась надавати сексуальні послуги на автошляхах в районі вказаного населеного пункту різним особам чоловічої статі за грошову винагороду, яку в подальшому передавала їм, на протязі близько двох місяців у період з червня до серпня 2004 року. При цьому її діяльність із зайняття проституцією забезпечувалась ними тим же способом, що і іншим особам жіночої статі.
Крім цього, в 1999 році підсудна ОСОБА_9, співмешкаючи на території Республіки Польщі з особою болгарського походження, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, та займаючись проституцією, тобто наданням сексуальних послуг різним особам чоловічої статі за плату, а також підсудна ОСОБА_1 в період до 2000 року вчинили звідництво для розпусти. Так, приблизно в серпні-вересні 1999 року ОСОБА_9 та особа болгарського походження, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, перебуваючи в Україні на території АДРЕСА_1, запропонували виїхати за кордон до Республіки Польщі з метою зайняття проституцією ОСОБА_1, пообіцявши їй пристойні заробітки, на що вона дала згоду. Одночасно з цим вони запропонували ОСОБА_1 підшукати ще когось із знайомих їй жінок з тяжким матеріальним становищем, які могли б стати на шлях зайняття цією діяльністю. Підсудна ОСОБА_1, намагаючись завоювати довіру з боку ОСОБА_5 та особи болгарського походження, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, зблизитися з ними, переслідуючи при цьому мету матеріальної вигоди від своїх дій в майбутньому, надала їм дані щодо ОСОБА_30, ІНФОРМАЦІЯ_4 року народження, як особи, яка погодиться займатися проституцією за плату, після чого всі вони за місцем проживання ОСОБА_1 в селі Ошихліби Кіцманського району Чернівецької області зустрілися з ОСОБА_30 та отримали від неї згоду поїхати до Республіки Польщі на заробітки. Після цього в десятих числах вересня 1999 року ОСОБА_9 та особа болгарського походження, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, оплативши транспортні витрати за ОСОБА_1 та ОСОБА_30, разом з ними виїхали поїздом „Чернівці-Перемишль” до Республіки Польщі, куди прибули 12 вересня 1999 року, і автобусом з м. Перемишль доставили ОСОБА_1 та ОСОБА_30 до населеного пункту Ленкниця, що знаходиться на крайньому заході Республіки Польщі на кордоні з Німеччиною, поселивши їх на квартирі, яку винаймали для себе, та осіб жіночої статі, діяльність яких із зайняття проституцією вони забезпечували. Знаходячись у Ленкниці, ОСОБА_9 та особа болгарського походження, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, за співучастю ОСОБА_1 повідомили ОСОБА_30 на яку саме роботу вона приїхала до Польщі та схилили її до зайняття проституцією.
Після цього в період до 22 вересня 1999 року, діючи на території Республіки Польщі у коротких проміжках часу, підсудна ОСОБА_9 та особа болгарського походження, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, з метою отримання матеріальної вигоди сприяли в зайнятті проституцією ОСОБА_1 та ОСОБА_30, а також ще одній невстановленій слідством особі на ім’я ОСОБА_31, на автодорогах в районі населеного пункту Ленкниця, зокрема, на трасі Тшебель-Ленкниця, привозячи їх автомашиною до місця надання сексуальних послуг та відвозячи назад до місця тимчасового проживання, забезпечуючи їм харчування і проживання, постаючи одяг, косметику і контрацептиви, отримуючи одночасно матеріальну винагороду від зайняття ОСОБА_1 та ОСОБА_30 проституцією в сумі не меншій, ніж 100 німецьких марок за статеві зносини з особою чоловічої статі природнім способом протягом однієї години, забираючи від них всю плату за надані сексуальні послуги, маючи на меті видачу їм в послідуючому місячної заробітної плати з цих коштів в сумі 500 доларів США. 22 вересня 1999 року ОСОБА_1 та ОСОБА_30 на трасі Тшебель-Ленкниця були затримані працівниками поліції через відсутність у них коштів на покриття видатків для проживання та підозри в зайнятті проституцією, після чого у вересні 1999 року були видворені з території Республіки Польщі в Україну.
В подальшому підсудна ОСОБА_9 та особа болгарського походження, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, маючи на меті звідництво для розпусти, знаходячись у зговорі між собою, забезпечували й надалі діяльність ОСОБА_1 із зайняття проституцією тим же способом і в тій же місцевості на території Республіки Польщі в районі населеного пункту Ленкниця на автодорогах Тшебель-Ленкниця та Тшебель-Ольшина приблизно з середини грудня 1999 року до березня 2000 року і з 05 до 20 квітня 2000 року.
Наряду із зазначеним підсудні ОСОБА_1, ОСОБА_9 та особа болгарського походження, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, діючи узгоджено, розподіливши ролі між собою, переслідуючи мету звідництва для розпусти, протягом жовтня -листопада 1999 року підшукали та умовили їхати до Республіки Польщі жительку АДРЕСА_1 ОСОБА_31, ІНФОРМАЦІЯ_5 року народження, якій розповіли про умови зайняття діяльністю із надання сексуальних послуг за плату, а також пообіцяли за це плату від них у розмірі 300 доларів США. Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_9 в період до 4 листопада 1999 року надала допомогу ОСОБА_31 у виготовленні паспорту для тимчасового виїзду за кордон, після чого разом з нею вибула до Республіки Польщі, оплативши за ОСОБА_31 всі транспортні витрати.
Після цього з листопада 1999 року і приблизно до весни 2000 року, діючи на території Республіки Польщі, ОСОБА_9 та особа болгарського походження, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, з метою отримання матеріальної вигоди сприяли в зайнятті проституцією ОСОБА_31 на автодорогах в районі населеного пункту Ленкниця, зокрема, на автотрасах Тшебель-Ленкниця та Тшебель-Ольшина, привозячи її автомашиною до місця надання сексуальних послуг та відвозячи назад до місця тимчасового проживання, забезпечуючи їй харчування і проживання, постачаючи одяг, косметику і контрацептиви, отримуючи одночасно кошти від зайняття ОСОБА_31 проституцією в сумі, не меншій ніж 100 німецьких марок за статеві зносини з особою чоловічої статі природнім способом на протязі однієї години, забираючи від неї всю плату за надані сексуальні послуги, які були оплачені „клієнтами”, з метою видачі їй в майбутньому обіцяної раніше ОСОБА_5 та ОСОБА_1 місячної заробітної плати з цих коштів.
Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_1 вину в пред’явленому їй обвинуваченні визнала частково і пояснила, що вона інкриміновані їй злочини в складі організованої злочинної групи не вчиняла. Вину визнала частково в тому, що сама надавала за плату сексуальні послуги, однак нікого в цю діяльність не втягувала.
Вперше поїхала в Республіку Польщу в 1999 році разом з ОСОБА_5 на роботу, яку та обіцяла, коли була в Україні разом з ОСОБА_32, однак тільки в Польщі вони їй повідомили, що треба займатись саме наданням сексуальних послуг, на що вимушена була погодитись, займалась наданням сексуальних послуг на автотрасах під їх наглядом. Через 10 днів після цього їх депортували, виявивши таку їх діяльність. Вдруге поїхала в Польщу разом з ОСОБА_31 восени 1999 року. З підсудним ОСОБА_6 познайомилась тоді ж, коли треба було зробити їй закордонний паспорт, який він їй і допоміг виготовити, після чого вона поїхала до болгарина ОСОБА_32 і займалась в Польщі наданням сексуальних послуг. ОСОБА_17 був знайомий з болгарами ОСОБА_32 та ОСОБА_33 і на їх прохання допоміг виготовити їй паспорт. Також він віз її до кордону з Польщею, де її зустрічав болгарин. Під час її знаходження в Польщі ці болгари постійно спілкувались по телефону з ОСОБА_6 Коли вона знову повернулась в Україну, це було вже в 2001 році, то ОСОБА_24 сказала, що хоче поїхати в Польщу разом з нею, на що вона погодилась, тоді остання ще взяла з собою свою невістку ОСОБА_22, вони знали про те, що будуть займатись проституцією і були згодні з цим. Вони приїхали до болгарина ОСОБА_33, проживали в квартирі, яку він для них знімав, пропрацювали там втрьох три місяці. Потім ОСОБА_24 повернулась в Україну, а вона з ОСОБА_22 залишились, займались наданням сексуальних послуг на трасах під наглядом ОСОБА_33. Потім у неї викрали паспорт і вона вимушена була повернутись в Україну. В 2002 році до неї знову звернулась ОСОБА_24, сказала, що їй потрібні гроші і вона хоче знову поїхати в Польщу до ОСОБА_33 для надання сексуальних послуг. Коли вони займались наданням сексуальних послуг, то всі гроші віддавали ОСОБА_33, а при поверненні в Україну, він платив їм по 500 доларів США. Вдруге ОСОБА_5 з ними не було, в цей час та проживала в Польщі і співмешкала з ОСОБА_32 Вона не відправляла жінок в Польщу, вони самі туди їхали, знаючи про те, що їм треба буде займатись наданням сексуальних послуг і все робили добровільно, їх до цього ніхто не примушував. Визнає свою вину в тому, що сказала їм про те, що вони будуть займатись проституцією, в Польщі теж займалась наданням сексуальних послуг, також віддавала всі гроші ОСОБА_33, ніхто їй особисто гроші не платив. Проживали вони в квартирі, яку винаймав ОСОБА_33, він за неї і платив, також забезпечував їх всім необхідним. ОСОБА_28 теж добровільно займалась наданням сексуальних послуг. Ніхто потерпілих не примушував до зайняття проституцією і не втягував їх в це, всі вони їхали по декілька разів в Польщу, знаючи про те, чим там будуть займатись і бажали цього. В зв’язку з депортацією з Польщі дійсно змінювала своє прізвище на ОСОБА_14, ОСОБА_13, Чипигу, потім ОСОБА_1. Щиро розкаюється в скоєному, просить її суворо не карати.
Підсудна ОСОБА_9 в судовому засіданні вину в пред’явленому їй обвинуваченні не визнала, пояснила, що виїхала в Польщу в 1997 році на заробітки, де познайомилась на ринку з громадянином Болгарії ОСОБА_34, а потім почала з ним співмешкати. Коли приїхали з ним в Україну в 1999 році, то він познайомився з ОСОБА_1 і запропонував їй поїхати до Польщі, там надавати за плату сексуальні послуги чоловікам, на що вона погодилась, також на його прохання підшукувала ще інших дівчат. Вони тоді всі виїхали за кордон до Польщі, жили в одній квартирі, вона особисто теж іноді займалась наданням сексуальних послуг. Разом з нею у ОСОБА_12 працювали ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_25 і ОСОБА_23. ОСОБА_32 вів всі фінансові справи, забирав всі зароблені ними гроші, вона не могла собі нічого привласнити, якщо він вважав за потрібне видати зарплату, то видавав її дівчатам. Коли його не було, вона збирала зароблені гроші у дівчат і віддавала йому. Тариф був 50 марок з одного „клієнта”. Ніхто нікого не примушував займатись наданням сексуальних послуг, всі це робили з власної волі, оскільки працювали на дорогах, то хто хотів втекти, міг це зробити будь-коли. ОСОБА_33 ОСОБА_33 був родичем ОСОБА_32, вони там всі займались звідництвом та організацією жінок для надання сексуальних послуг. Вона багато часу пробула в Польщі, поверталась додому декілька разів і була в Україні не більше місяця. Один раз їхали разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_30 в Польщу, але їх вона не втягувала в зайняття проституцією, не перевозила для цієї мети. В Польщі в грудні 2002 року її було притягнуто до кримінальної відповідальності за ці ж дії і засуджено до 6 місяців позбавлення волі з відстрочкою на 3 роки та штрафу в сумі 3000 злотих, відносно ОСОБА_12 справу виділено. Коли вона повернулась з Польщі додому, хотіла жити нормально, до неї ще звертались дівчата, щоб допомогла їм поїхати на заробітки до Польщі, але цим більше не займалась. Вона чотири рази змінювала своє прізвище із-за депортації, спочатку її прізвище було ОСОБА_10, потім ОСОБА_11, ОСОБА_12 і ОСОБА_9. Просить її не карати, так як вже понесла покарання за ці ж дії.
ОСОБА_6 знає як таксиста, він декілька разів возив її на своєму автомобілі, якось возив до кордону з Польщею, він також був знайомий з ОСОБА_32, а ОСОБА_32 був знайомий з ОСОБА_16 Один раз ОСОБА_17 привіз до польського кордону ОСОБА_23 і передав її ОСОБА_8.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_17 свою вину в пред’явленому обвинуваченні також не визнав, пояснив, що він займався наданням послуг таксі, в його користуванні знаходився автомобіль ВАЗ-21063, реєстраційний номер НОМЕР_1, працював як таксист з 2000 до 2007 року. ОСОБА_32 та ОСОБА_33 не знає. ОСОБА_1 вперше побачив в 2001 році, коли вони з ОСОБА_32 підійшли до нього і попросили відвезти їх в Кіцманський райвідділ міліції, але з якою метою вони туди їхали і чим там займались, йому не відомо, ніякого закордонного паспорту ОСОБА_1 він не допомагав отримати. ОСОБА_5 бачив декілька разів, коли її також підвозив на автомобілі як таксист. Один раз в 2001 році на своєму автомобілі возив ОСОБА_1 до кордону з Польщею, вона була одна, більше її не бачив. Знає також ОСОБА_16, з яким разом надавали послуги як таксисти. Один раз в 2001 році перевозив до польського кордону ОСОБА_21, ОСОБА_22 і ОСОБА_19, з ним їхав також ОСОБА_16, так як йому необхідні були запчастини до автомобіля, який був пошкоджений. Він довіз дівчат до кордону і там залишив. Потім ще один раз возив до польського кордону на своєму автомобілі ОСОБА_19 та ОСОБА_23, однак до нього ні ОСОБА_1, ні ОСОБА_9 з приводу перевезення цих жінок не звертались. З ОСОБА_33 він ні про що не домовлявся і взагалі його не знав, також йому не було відомо чим займаються дівчата, яких він перевозив, вони йому про це не розповідали. Він не займався сутенерством, нікого ні до чого не примушував, нікого не втягував в зайняття проституцією, не входив ні в яку організовану злочинну групу. Просить його не карати.
Крім часткового визнання своєї вини підсудною ОСОБА_1, не дивлячись на невизнання своєї вини підсудними ОСОБА_6 та ОСОБА_5, їх вина у втягненні осіб в зайняття проституцією, сутенерстві, вчинені в складі організованої злочинної групи, вина ОСОБА_1 у втягненні осіб в зайняття проституцією шляхом обману, у звідництві для розпусти, вчиненому з метою наживи, вина ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у звідництві для розпусти повністю підтверджується показами потерпілих, свідків, письмовими доказами по справі.
Так, потерпіла ОСОБА_22 показала суду, що знає підсудну ОСОБА_1 давно, вони проживають в одному селі, ОСОБА_5 не знала, познайомилась з нею вже в Польщі. Вона дійсно їздила в Польщу на заробітки вперше влітку 2001 року, тоді у неї було прізвище ОСОБА_22, але хто тоді запропонував їй поїхати до Польщі для зайняття проституцією, не пам'ятає. ОСОБА_17 допомагав їй отримати закордонний паспорт, а також перевозив її на своєму автомобілі разом з ОСОБА_21 та ОСОБА_19 до польського кордону, однак грошей за це йому вона платила, хто оплачував йому ці послуги, не знає. З ним також був ОСОБА_16, їм було відомо про те, з якою метою вони їдуть за кордон. Тоді їх зустрів болгарин, який забрав її, вона пробула в Польщі близько двох місяців, тільки там їй сказали, що вона буде займатись проституцією, що вона вимушена була робити. Житлом її забезпечувала ОСОБА_9, у якої був її паспорт на зберіганні, тому вона не могла втекти. Сексуальні послуги чоловікам вона разом з іншими надавала на автотрасах, куди їх возив на автомобілі болгарин ОСОБА_32, всі зароблені гроші вона віддавала ОСОБА_9, їй нічого не заплатили взагалі. Потім її депортували і вона змінила своє прізвище ОСОБА_22 на ОСОБА_22.
Вдруге вона поїхала в Польщу влітку 2003 року вже на пропозицію ОСОБА_1, там в Польщі познайомилась з ОСОБА_33, який організовував і контролював їх роботу, забезпечував житлом і всім необхідним, забирав всі гроші, їй також нічого не заплатив. На прохання ОСОБА_1 вона викликала в Польщу свою сестру ОСОБА_27, яка також займалась наданням сексуальних послуг під контролем ОСОБА_33 та ОСОБА_1 Ніяких претензій до підсудних не має.
Вже пройшло багато часу з тих пір, вона погано пам'ятає всі події, тому повністю підтримує свої покази, які давала в ході досудового слідства, де пояснювала, що влітку 2001 року їй запропонували поїхати в Польщу на заробітки ОСОБА_21 та ОСОБА_19, які звели її з ОСОБА_6 і він займався виготовленням для неї закордонного паспорту, потім він разом з ОСОБА_16 їх всіх на своєму автомобілі перевозив до Польщі, де їх зустрів болгарин ОСОБА_33 ОСОБА_33, який мав намір взяти тільки її, однак вона одна без ОСОБА_19 та ОСОБА_21 не погодилась залишитись, тому вони всі повернулись тоді додому. Вже восени 2001 року ОСОБА_17 та ОСОБА_16 познайомили її з ОСОБА_5, яку вона знала як ОСОБА_11 Світлану, на пропозицію якої вона та ще одна дівчина на ім'я ОСОБА_25 поїхали в Польщу, де жили в м. Кельце на квартирі, яку знімали ОСОБА_9 зі своїм співмешканцем ОСОБА_32, тільки там їм пояснили, що вони повинні надавати сексуальні послуги чоловікам на автотрасах, куди їх возили, забезпечували всім необхідним, забирали зароблені ними гроші приблизно від 100 до 250 доларів США в день, вона змушена була це робити. Через деякий час ОСОБА_17 та ОСОБА_16 таким же чином доставили в Польщу ОСОБА_23, яка жила разом з ними і яку ОСОБА_32 та ОСОБА_9 також примусили займатись проституцією. Потім їх затримала поліція, де вони все розповіли і їх депортували в Україну.
Коли вона вдруге влітку 2003 року на пропозицію ОСОБА_1 поїхала в Польщу, отримавши закордонний паспорт на прізвище ОСОБА_22, вже знала про те, чим буде займатись, однак підсудна їй про це нічого не говорила, сказала тільки вже в Польщі. ОСОБА_1 та ОСОБА_33 ОСОБА_33 обіцяли їй платити достатньо і вона мала заробити гроші. Вона приїхала в м. Ополе, де її зустрів ОСОБА_33, який співмешкав з ОСОБА_1, поселив її в їх квартиру, яку вони знімали, і забезпечував всім необхідним. Коли ОСОБА_33 був відсутній, всі зароблені гроші забирала ОСОБА_1 Потім вона викликала на прохання ОСОБА_1 свою сестру Оксану і вони надавали сексуальні послуги та проживали в м. Радом в квартирі, яку також знімав для них ОСОБА_33 ОСОБА_33, забезпечував всім необхідним, забирав у них всі зароблені гроші, постійно контролював їх діяльність, в цьому йому допомагала ОСОБА_1 Однак за весь час ні він, ні ОСОБА_1 ні їй, ні сестрі нічого не заплатили, хоча обіцяли це зробити. В Польщі ОСОБА_33 погрожував їм фізичною розправою в разі невиконання його умов, але насильства не застосовував. Потім вона з сестрою Оксаною втекли від них в Україну.
Свої покази потерпіла ОСОБА_22 підтвердила в ході очної ставки з підсудним ОСОБА_6 26 січня 2005 року (т.2, а.с.210-212).
Аналогічні покази в ході досудового слідства, які були перевірені в судовому засіданні (т.2, а.с.62-65) дала потерпіла ОСОБА_27
Потерпіла ОСОБА_28 показала суду, що знає підсудну ОСОБА_1 з весни 2004 року, познайомилась з нею в селі Ошихліби Кіцманського району і та запропонувала їй роботу в Польщі на базарі із заробітком 300 доларів США в місяць, на що вона погодилась. ОСОБА_1 поїхала перша в Польщу, а потім вона. В Польщі на базарі в м. Ополе її зустріли ОСОБА_1 та болгарин ОСОБА_33, він розрахувався з водієм автобуса за її проїзд. Потім вони поїхали на квартиру, в якій проживали ОСОБА_1 з ОСОБА_33, і тільки тоді вони сказали, що необхідно займатись наданням сексуальних послуг чоловікам за винагороду, вона вимушена була погодитись під їх психологічним тиском, так як іншого виходу у неї не було. Проживали в квартирі в м. Ополе разом з ОСОБА_1, ОСОБА_33 та ще з однією дівчиною. Працювала вона з червня по серпень 2004 року, надаючи сексуальні послуги на автотрасах, всі зароблені гроші віддавала ОСОБА_33, а в його відсутність ОСОБА_1 Він та ОСОБА_1 контролювали її діяльність, забезпечували всім необхідним. Перед від'їздом ОСОБА_33 дав їй гроші в сумі 500 доларів США і до цього 100 доларів США, які вона відправила додому, так як у неї була маленька дитина. Потім вона сама пішла в польську поліцію, так як втратила паспорт і повернулась додому разом з ОСОБА_1 Підсудних ОСОБА_6 і ОСОБА_5 не бачила.
Потерпіла ОСОБА_24 показала суду, що знає підсудну ОСОБА_1 давно, вони односельчанки, їй було відомо про те, що та працювала в Польщі. Вона також їздила з нею в Польщу на роботу, так як були потрібні гроші. Вона сама звернулась до ОСОБА_1 з приводу роботи в Польщі, знала про те, що повинна займатись проституцією і на це погодилась. ОСОБА_1 допомогла їй грошима, щоб отримати паспорт та необхідні документи для виїзду і вони вдвох на рейсовому автобусі поїхали в Польщу. В Польщі знімали разом квартиру, з ними також жив ОСОБА_33 ОСОБА_33. Вони на автотрасах надавали сексуальні послуги чоловікам за плату, гроші віддавала ОСОБА_33, а коли їхала додому, то він дав їй частину грошей. Вперше поїхала до Польщі і знаходилась там три місяці, вдруге два місяці. Поїхала вдруге до Польщі, знаючи про те, що буде займатись проституцією, так як були потрібні гроші. Ніяких претензій до підсудної ОСОБА_1 не має. Підсудну ОСОБА_5 також знає, однак з нею не працювала.
Потерпіла ОСОБА_21 в ході досудового слідства, покази якої були перевірені в судовому засіданні (т.2, а.с.9-15, т.6, а.с.66-81, т.7, а.с.145-150) показала, що вона постійно зареєстрована в селі Ошихліби Кіцманського району Чернівецької області, її дівоче прізвище Конка, яке вона після укладення шлюбу в 2003 році змінила на Гошовську. В селі проживає ОСОБА_1, яка всередині 2001 року запропонувала їй поїхати в Польщу на заробітки на сезонні сільськогосподарські роботи, пообіцявши їй заробітну плату в 300 доларів США в місяць. Оскільки в неї було дуже складне матеріальне становище і вона не мала постійного місця роботи, то погодилась на цю пропозицію, про зайняття проституцією мова не йшла. ОСОБА_1 також пропонувала їй підшукати подруг, які також хочуть їхати за кордон. Тоді ж вона повідомила, що у неї в Польщі є чоловік болгарського походження на ім'я ОСОБА_33, який дасть гроші у борг для виготовлення закордонного паспорту та виїзду за кордон, але потім вона повинна буде повернути ці гроші. ОСОБА_1 також сказала, щоб вона та інші дівчата зверталися до ОСОБА_6, який допоможе їм виїхати за кордон, познайомила її з ним, а він звів її з ОСОБА_16, потім вони вдвох займались підготовкою відправки її за кордон.
Відносно пропозиції ОСОБА_1 про роботу в Польщі вона розповіла ОСОБА_19 та ОСОБА_22 (ОСОБА_22) Людмилі, які також виявили бажання поїхати з нею туди. ОСОБА_17 та ОСОБА_16 за свої кошти їй, ОСОБА_22 та ОСОБА_19 виготовили закордонні паспорти. ОСОБА_17 розповідав, що він постійно возить дівчат в Польщу, де передає їх ОСОБА_33, який йому платить за це гроші, відносно них він декілька разів розмовляв з ОСОБА_33 по мобільному телефону. Після отримання паспортів вони всі вп’ятьох на автомобілі ОСОБА_6 поїхали до українсько-польського кордону, де на пропускному пункті „Рава-Руська” ОСОБА_17, ОСОБА_16, ОСОБА_19 та ОСОБА_22 перетнули кордон до Польщі, а вона залишилась чекати в Україні, через деякий час вони всі повернулись назад, так як ОСОБА_17 і ОСОБА_16 не дійшли якоїсь згоди з ОСОБА_33, після чого всі повернулись додому.
Вдруге вже в жовтні 2001 року до неї додому приїхали ОСОБА_17 та ОСОБА_16, сказали, що треба їхати в Польщу, по дорозі в м. Чернівці біля дріждзаводу забрали ще одну дівчину на ім'я ОСОБА_21, прізвища її не знає, і привезли на автомобілі до кордону з Польщею, на польській території їх чекав ОСОБА_33. В їх присутності ОСОБА_33 передав ОСОБА_6 гроші, як вона зрозуміла за неї та Анжелу, після чого ОСОБА_17 та ОСОБА_16 повернулись в Україну. Вони приїхали в польське місто Ополе, де в готелі ОСОБА_33 передав її чоловікові на ім'я ОСОБА_38, за що отримав від нього 2000 німецьких марок, а ОСОБА_21 залишилась з ним. ОСОБА_38 на своєму автомобілі привіз її в м.Познань, де поселив в квартирі, в якій проживав він, ще один болгарин та дівчина з Білорусії на ім’я Оля. ОСОБА_38 пояснив їй, що вона повинна надавати сексуальні послуги чоловікам на автомобільній дорозі Познань-Варшава, на що вона вимушена була погодитись, так як була залякана, її попередили, що якщо вона надумає втекти, то її вб’ють. Зароблені таким чином гроші вона передавала кожного дня ОСОБА_38, який контролював її, привозив до місця надання послуг і забирав звідти, винаймав і оплачував їй житло, забезпечував її також харчуванням, презервативами для роботи, одягом.
В січні 2002 року в м. Познань вона зустрілась з ОСОБА_1, яку хотіла побити за те, що та втягнула її в таку діяльність, за що її побили ОСОБА_33 та ОСОБА_38.
Всередині січня 2002 року у неї пропав закордонний паспорт, її затримала поліція, потім затримали другий раз і тільки після цього ОСОБА_38 організував отримання нею тимчасового посвідчення і дав їй 150 доларів на всі витрати, також погодився її відпустити. В середині березня 2002 року вона повернулася додому в село Ошихліби. По поверненню додому їй неодноразово телефонував ОСОБА_38, вимагав, щоб вона швидше отримувала новий закордонний паспорт та приїжджала до Польщі для зайняття проституцією. Через декілька днів після цього до неї приїхав ОСОБА_17 з якимось чоловіком на ім’я Вадим, також наполягали на тому, щоб вона отримувала новий закордонний паспорт та виїжджала в Польщу, однак вона так нікуди і не поїхала. Влітку 2002 року до неї додому приїжджав ОСОБА_16 з якимось чоловіком і попередив, щоб вона не заявляла в міліцію про те, що з нею було в Польщі, залякував. Їй відомо, що ОСОБА_1 та болгари непогано на ній та інших дівчатах заробили, примушуючи їх займатись проституцією в Польщі.
Свої покази потерпіла ОСОБА_21 повністю підтвердила в ході очних ставок 25 та 24 січня 2005 року з ОСОБА_1, ОСОБА_16 та ОСОБА_6 (т.2, а.с.106-108, 156-160, 207-209).
Потерпіла ОСОБА_19 в ході досудового слідства, покази якої також були перевірені в судовому засіданні (т.2, а.с.29-33), показала, що в кінці серпня 2001 року до неї додому приїхала ОСОБА_21 і повідомила, що є можливість виїхати на роботу до Республіки Польщі. Так як в неї було скрутне матеріальне становище, вона погодилась. ОСОБА_21 сказала їй, що є люди, які виготовлять за свої кошти закордонний паспорт та оплатять дорогу до Польщі, на такі умови вона була згідна. Виготовленням закордонних паспортів їй, Конці Яні та ОСОБА_22 Людмилі займались ОСОБА_17 та ОСОБА_16, вони лише сфотографувались для цього.
10 вересня 2001 року до неї додому приїхали ОСОБА_17 та ОСОБА_16 і сказали виїжджати в Польщу, разом з ними поїхали також ОСОБА_21 та ОСОБА_22 Людмила на автомобілі ОСОБА_6 В Польщі вони зустрілись з ОСОБА_33, однак він бажав взяти тільки ОСОБА_22 Людмилу на роботу, а її та Конку ОСОБА_21 ні, ОСОБА_22 Людмила одна відмовилась їхати, тому вони всі повернулись додому.
Через декілька днів до неї знову приїхали ОСОБА_17 та ОСОБА_16 і сказали їхати в Польщу, вона погодилась, в м.Чернівці взяли ще одну дівчину по імені ОСОБА_21 і поїхали до українсько-польського кордону, пересікли його на попутному транспорті, за який розрахувались ОСОБА_17 та ОСОБА_16, на території Польщі біля кордону їх зустрів ОСОБА_33, з яким ОСОБА_16 та ОСОБА_17 розмовляли, а після закінчення бесіди вона та ОСОБА_21 пересіли в машину ОСОБА_33, поїхали в м. Кельце, де ОСОБА_33 поселив їх в будинку, який винаймав сам. Потім ОСОБА_33 привів трьох болгар і сказав, що кожна з них буде працювати в цих болгарів, її взяв до себе на роботу болгарин по імені Роко, відвіз її в готель, де поселив в кімнаті ще з однією дівчиною, потім вивіз на шосе і сказав працювати, тільки тоді вона зрозуміла, що буде займатись проституцією. Вона заперечувала проти цього, але Роко їй сказав, що вона знаходиться в безвихідному положенні і додому вона не має як повернутись. Так в м. Кельце вона прожила два місяці, на протязі яких була змушена займатись проституцією за гроші, тобто надавати різним чоловікам сексуальні послуги за винагороду, яку в неї потім забирав Роко, він контролював всю її діяльність. Через два місяці Роко перевіз її в інше місто і передав своєму знайомому молодому болгарину, який теж її змушував займатись проституцією, надавати сексуальні прослуги за гроші і потім забирав їх у неї, це було на протязі приблизно одного місяця. В цей час її декілька разів перевозили в інші міста та селища, де утримували різні люди болгарської національності. В загальному вона в день заробляла на шосе та передавала болгарам від 100 доларів США і більше, однак ніхто їй за це грошей не платив. Приблизно через три місяці загального перебування в Польщі вона вже не витримала і почала наполягати на поверненні додому, їй дали гроші тільки на дорогу. Вона була всіма обманута, не попала на роботу, яку обіцяли їй в Україні, і не заробила ніяких грошей, була в безвихідному становищі і повернулась додому.
Через деякий час до неї додому приїхали ОСОБА_16 та ОСОБА_17, яких вона запитала, чому вони обдурили її відносно роботи в Польщі, але вони нічого не відповіли. В ході розмови вона їм показала свій блокнот з записами про те, скільки заробила грошей в Польщі, займаючись проституцією, які передала болгарам, за що мала б отримати 1500 доларів США, однак нічого не отримала. ОСОБА_16 забрав у неї блокнот і не повернув.
Свої покази потерпіла ОСОБА_19 повністю підтвердила в ході очної ставки 24 січня 2005 року з підсудним ОСОБА_6 (т.2, а.с.204-206).
Потерпіла ОСОБА_23 в ході досудового слідства, покази якої також були перевірені в судовому засіданні (т.6, а.с.4-5,18, т.7, а.с.111-114), показала, що на початку 2002 року вона познайомилася з ОСОБА_6 та ОСОБА_16 і останній запропонував їй поїхати в Польщу на роботу шити іграшки, на кордоні її зустрінуть чоловік і жінка, які працевлаштують в Польщі, обіцяв допомогти виготовити закордонний паспорт, оплатити послуги за його виготовлення та витрати по організації її виїзду, які йому відшкодують на кордоні ті люди. Вона погодилась на цю пропозицію і наступного дня вони відвезли її на автомобілі в м. Кіцмань, де вона підписала документи на оформлення закордонного паспорту, який був готовий через декілька днів, ОСОБА_16 його віддав їй. Після цього приблизно в березні 2002 року на автомобілі під керуванням ОСОБА_6 вони перевезли її за власний рахунок в Польщу, де їх зустріли ОСОБА_9 з чоловіком болгарського походження на ім’я Коля, який відразу забрав у неї її паспорт, сказав сідати в його автомобіль. Вони розмовляли про щось з ОСОБА_6 та ОСОБА_16, після чого привезли її в якесь місто, де на ринку придбали їй одяг та взуття за їх рахунок, потім привезли на квартиру, де вже проживали дівчата з України ОСОБА_25 та Людмила з Кіцманського району, її поселили з ними в одній кімнаті, а в іншій жили ОСОБА_9 з цим чоловіком. Того ж дня ці дівчата їй розповіли, що займатись вона буде в Польщі проституцією, а не виготовляти іграшки, тоді вона все зрозуміла, що їй доведеться відробляти витрати за паспорт і всі інші, що були зроблені ОСОБА_16, ОСОБА_6, ОСОБА_5 та її чоловіком.
Наступного дня цей чоловік сказав їй, що якщо вона не буде займатися проституцією, то не буде їсти і взагалі додому не повернеться, вона змушена була підкоритися. Вона надавала сексуальні послуги чоловікам на автотрасі разом з іншими дівчатами за плату, яку вони встановили, ОСОБА_9 була також з ними, наглядала і забирала у них гроші, а також сама надавала сексуальні послуги за гроші. Працювали вони щодня зранку до 22 години без вихідних, вона „заробляла” таким чином десь до 200 доларів США і всі гроші віддавала їм. Вони забезпечували їх харчуванням, проживанням, одягом. Микола постійно її ображав, щоб вона почувала себе принизливо. В Польщі вона пробула декілька тижнів, потім її затримали поліцейські з іншими дівчатами і через декілька днів їх депортували, а відносно ОСОБА_5 порушили кримінальну справу, їх всіх допитували по цій справі.
На початку 2005 року до неї додому прийшла жінка, яка представилась дружиною ОСОБА_16, просила нікому нічого не розповідати про те, що було в Польщі і чим там займалась.
Свої покази ОСОБА_23 повністю підтвердила в ході очної ставки з ОСОБА_6 12 вересня 2008 року (т.7, а.с.115-118).
Потерпіла ОСОБА_25 в ході досудового слідства, покази якої були перевірені в судовому засіданні (т.2, а.с.53-55, т.6, а.с.142, т.7, а.с.159-160), показала, що її дівоче прізвище ОСОБА_25, яке вона змінила на Лупул за першим шлюбом. В січні 2002 року від ОСОБА_24 довідалася, що та збирається їхати в Польщу на заробітки, вона також хотіла їхати в зв’язку з скрутним матеріальним становищем. ОСОБА_24 сказала їй, що буде там займатись проституцією і їй доведеться займатись тим же, що поїздку організовує ОСОБА_1 ОСОБА_32, яка брала на себе всі витрати по виготовленню закордонного паспорта та за дорогу. Також ОСОБА_24 повідомила, що у ОСОБА_1 в Польщі є знайомий на ім’я ОСОБА_33, якому вони будуть віддавати всі зароблені зайняттям проституцією гроші, а він буде платити їм заробітну плату щомісячно, це ж їй підтвердила і ОСОБА_1, яка також приходила до неї. Приблизно на початку березня вона, ОСОБА_24 та ОСОБА_1 за рахунок останньої поїхали автобусом в Польщу, приїхали в м. Кельце, де їх зустрів ОСОБА_33, який відвіз в якийсь готель, де поселив її і ОСОБА_24 в одну кімнату, а сам з ОСОБА_1 розмістився в іншій. Наступного дня ОСОБА_1 сказала, що вони їдуть на автомобілі, який найняв ОСОБА_33, на автомобільну дорогу в 20 кілометрах від їхнього місця проживання, де будуть надавати сексуальні послуги, розповіли як себе вести з „клієнтом”, скільки коштують їх сексуальні послуги: 50 злотих звичайний секс та 40 злотих оральний секс, а всі зароблені гроші будуть віддавати ОСОБА_33, який щомісячно їм буде виплачувати зарплату. Після того як вони „пропрацювали” разом таким чином деякий час, вонии переїхали в передмістя Вроцлава, де „працювали” подібним же чином. Потім ОСОБА_24 поїхала додому, а вона ще залишилась у Польщі близько трьох місяців. Щоб не прострочити строк перебування в Польщі, треба було виїхати в Україну, вона попросила у ОСОБА_33 зароблені нею гроші, однак він її побив і грошей не дав, без них вона не могла повернутись додому, а тому продовжувала працювати. Одного дня в передмісті Вроцлава її з ОСОБА_1 затримали поліцейські, наступного дня її відпустили і попередили, щоб вона за декілька днів покинула територію Польщі. В травні її в черговий раз затримала поліція і їй довелося поїхати в Україну.
Свідок ОСОБА_39 в ході досудового слідства, покази якої були перевірені в судовому засіданні (т.7, а.с.90, 185-186), показала, що вона проживає в м. Чернівці. В 2001 році вона торгувала на ринках в районах області, познайомилась з таксистами на ім’я ОСОБА_16 та ОСОБА_6, а також жінкою на ім’я ОСОБА_4 з села Ошихліби Кіцманського району, яка збиралася їхати на заробітки в Польщу, вона також погодилась поїхати торгувати там на ринку. На початку вересня 2001 року ці двоє чоловіків заїхали за нею на автомобілі, з ними була і ОСОБА_4, за їх домовленістю в залізничній поліклініці їй лікували зуби, за що вони ж розраховувались. Вона зрозуміла із розмов з ОСОБА_16 та ОСОБА_6, що в Польщі доведеться займатися саме наданням сексуальних послуг за гроші, для чого їй лікували зуб, щоб вона мала привабливіший вигляд. Кордон з Польщею вони перетнули тоді на пропускному пункті „Шегині” 11 вересня, вона з ОСОБА_16 на одному автомобілі, а ОСОБА_4 з ОСОБА_6 на іншому, щоб їх не запідозрили як повій. В Польщі їх зустрів болгарський циган на ім’я ОСОБА_33, який перевіз в м. Радом, закріпив за ними своїх співвітчизників, які потім забезпечували їхню діяльність по наданню сексуальних послуг за гроші. У ОСОБА_33 була жінка на ім’я ОСОБА_32, односельчанка ОСОБА_1, яка співмешкала з ним, сама займалася проституцією, а також у всьому допомагала ОСОБА_33, який забезпечував таку діяльність жінок, ОСОБА_4 приїхала за кордон з її допомогою, також за її сприяння до ОСОБА_33 потрапила не одна жінка з України. ОСОБА_32 жінкам, що прибували вперше, пояснювала як треба себе поводити, як займатися проституцією, скільки коштують надані ними сексуальні послуги, вона з ОСОБА_33 забезпечували їх контрацептивами, організовували їх доставку до місць надання цих послуг на дорозі та назад, наймали та оплачували житло для проживання. Вони також забирали всі зароблені гроші. Таким чином вона на дорогах надавала сексуальні послуги за гроші водіям близько місяця, після чого, не отримавши від болгар за свою роботу нічого, пішла від них. В Польщі тоді перебувала три місяці, а потім ще була там двічі. Претензій морального та матеріального характеру вона ні до кого не має.
Свідок ОСОБА_40 в ході досудового слідства, покази якого також були перевірені в судовому засіданні (т.6, а.с.71), показав, що проживає з дружиною ОСОБА_40 в селі Ошихліби Кіцманського району, по сусідству з ним проживає ОСОБА_41, мати ОСОБА_21, та сім’я ОСОБА_13. Десь в 2003 році чи раніше на їх домашній телефон дзвонив якийсь іноземець з Польщі, просив покликати ОСОБА_21, розмовляв з нею по телефону. Також в ті часи на його домашній телефон неодноразово телефонував болгарин ОСОБА_33, просив покликати до телефону ОСОБА_13 ОСОБА_4, розмовляв з нею. Потім ОСОБА_13 поставили телефон і він більше не телефонував. Йому відомо, що коли Яна повернулась з Польщі, то мала конфлікт з ОСОБА_13 Надією із-за грошей. Такі ж претензії їй пред”являли і інші дівчата з їх села, під час однієї з сварок чув як вони кричали, що ці гроші заробили, стоячи на дорогах, а вона заробила на них, залишивши їх без грошей.
Аналогічні покази, які були перевірені в судовому засіданні (т.6, а.с.72), дала свідок ОСОБА_40
Свідок ОСОБА_30 в ході досудового слідства, покази якої також були перевірені в судовому засіданні (т.8, а.с.1-4), показала, що в кінці минулого та на початку цього століття вона працювала вчителем фізкультури, у неї було досить скрутне матеріальне становище. В розмові з ОСОБА_1 та сказала їй, що є одна жінка, яка може допомогти працевлаштуватися в Польщі домогосподаркою, після чого вони зустрілися з ОСОБА_9, яка підтвердила слова ОСОБА_1, вона була зі своїм знайомим Колею родом із Болгарії. Ця розмова була у вересні, вона погодилася поїхати на заробітки з ними до Польщі, проїзд оплачували Коля і ОСОБА_9, яка сказала, що це її чоловік. У Польщі вони приїхали в місто під кордоном з Німеччиною, зупинилися на квартирі, яку знімали останні. Вже знаходячись у Польщі, ОСОБА_9 та її чоловік Коля сказали, що їй доведеться займатися проституцією на дорозі, пояснили, що вона повинна робити і яким чином, які сексуальні послуги доведеться надавати і скільки за це брати. Це все було в присутності ОСОБА_1, яка на її запитання про те, що відбувається, заспокоїла. Вона вимушена була надавати сексуальні послуги чоловікам в автомобілях, гроші вона віддавала ОСОБА_9, а вона вже Колі. Вони також вранці вивозили на автомобілі їх на дорогу, а самі потім спостерігали за ними, забезпечували контрацептивами. Через тиждень її та ОСОБА_1 затримали поліцейські, через добу їх депортували. Більше в Польщу вона не їздила, а ОСОБА_1 сказала, що поміняє паспорт і поїде туди знову, так як потрібні гроші.
Вина підсудних ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтверджується також письмовими доказами по справі, зокрема:
- протоколами усних заяв потерпілих ОСОБА_19, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_28 від 11 січня 2005 року про те, що у вересні та жовтні 2001, влітку 2003 та 2004 років ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_6 та ОСОБА_16 обманним шляхом перемістили їх через кордон України в Республіку Польщу, де передали ОСОБА_33 Алі, який разом з іншими особами шляхом погроз застосуванням насильства змусили займатись наданням
сексуальних послуг на дорогах за плату (т.1, а.с.9-12);
- копіями заяв-анкет на отримання закордонних паспортів потерпілими ОСОБА_19,
ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_22 Л.О. та підсудною ОСОБА_1 03 листопада 2003 року (т.1,
а.с.30-32, 35-37);
- повідомленням відділу реєстрації актів цивільного стану Кіцманського районного управління юстиції від 17 серпня 2004 року про те, що 21 квітня 2003 року за актовим записом № 02 у виконкомі Ошихлібської сільської ради зареєстровано шлюб між ОСОБА_42 та ОСОБА_21, після укладення шлюбу прізвище дружини стало ОСОБА_21; 08 липня 2002 року за актовим записом № 128 розірвано шлюб між ОСОБА_22 В.В. та ОСОБА_22 ОСОБА_22, після чого її прізвище змінено на ОСОБА_22 (т.1, а.с.41, 47);
- протоколом добровільної видачі потерпілою ОСОБА_19 паспорту громадянина України для виїзду за кордон АТ № 994511, виданого їй 30 серпня 2001 року, та паспортом, на сторінках 6 та 32 якого є штампи про дати перетину кордону з Польщею у вересні-листопаді 2001 року (т.1, а.с.80-81);
- виписками з вхідної ШТ №№ 685, 686 та 687 від 27 листопада 2004 року, № 724 від 17 грудня 2004 року, якими підтверджується, що підсудні ОСОБА_1 (ОСОБА_15) Н.В., ОСОБА_17, потерпілі ОСОБА_22 (ОСОБА_22) Л.О., ОСОБА_19, ОСОБА_23, ОСОБА_28 перетинали неодноразово в період 2001-2004 років кордон України з Республікою Польщею в різних пунктах пропуску (т.1, а.с.82-87);
- повідомленням ДАІ УМВС України в Чернівецькій області у вигляді роздруківки інформації з АІПС „Національний банк даних автомобілів”, з якого видно, що ОСОБА_17 станом на квітень 2001 року мав у своєму користуванні автомобіль „ВАЗ-21063” білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 (т.1, а.с.89-90);
- протоколом виїмки від 19 січня 2005 року та протоколом огляду від 02 лютого 2005 року, а також копією закордонного паспорту НОМЕР_6, виданого ОСОБА_24 07 лютого 2002 року, в якому є відмітки про неодноразовий перетин кордону України з Польщею в різних пунктах пропуску в період з 12 лютогопо 14 грудня 2002 року (т.2, а.с.5-7);
- інформацією ВАТ „Державний ощадний банк України”, з якої вбачається, що протягом 2002-2004 років ОСОБА_7 по міжнародній системі „Western Union” направлено грошових переказів в Кіцманське відділення банку на адресу ОСОБА_1 та її матері ОСОБА_13 М.Д. на загальну суму 1850 доларів США. Також у 2004 році ним перераховувались гроші і на Кіцманське відділення банку „Аваль” у сумі 50 доларів (т.2, а.с.229, 232, 240);
- повідомленням відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Чернівецькій області, а також копіями заяв-анкет на ім’я ОСОБА_13 Н.В., ОСОБА_14 Н.В. на отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон для тимчасових поїздок НОМЕР_7 від 09 вересня 1999 року, НОМЕР_8 від 09 грудня 1999 року (т.2, а.с.259-260);
- копіями облікових карток на особу, що клопоче про видачу закордонного паспорту на ім’я ОСОБА_31, жительки АДРЕСА_1, з яких видно, що перший закордонний паспорт НОМЕР_9 вона отримала 04 листопада 1999 року, а другий НОМЕР_10 09 березня 2000 року (т.2, а.с.259-260);
- матеріалами кримінальної справи, що надійшли до управління Служби безпеки України в Чернівецькій області, порушеної правоохоронними органами Республіки Польщі по фактах перетину державного кордону підсудною ОСОБА_1 (ОСОБА_14, ОСОБА_15) Н.В. в період з 2000 по 2004 роки, в яких, зокрема, зазначено час виїзду з України та повернення назад, протокол її затримання 24 серпня 2004 року за намагання незаконно перетнути державний кордон Польщі (т.3, а.с.1-58);
- повідомленням відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Чернівецькій області від 15 серпня 2005 року та копіями заяв-анкет, якими підтверджується, що підсудна ОСОБА_9 документувалася паспортами для виїзду за кордон, а саме: НОМЕР_11 від 24 грудня 1998 року та НОМЕР_12 від 09 березня 2000 року на прізвище ОСОБА_11 світлана; НОМЕР_13 від 20 квітня 2000 року на прізвище ОСОБА_12 Світана; НОМЕР_14 від 07 вересня 2000 року та НОМЕР_15 від 07 лютого 2002 року на прізвище ОСОБА_9 Цвітана (т.3, а.с.129-132);
- матеріалами справ, які надійшли з крайової прокуратури м. Познань відносно видалення з території Республіки Польщі на підставі рішення Великопольського воєводи від 06 березня 2002 року ОСОБА_21 та від 20 вересня 2002 року ОСОБА_24; (т.4, а.с.2-106);
- матеріалами справ, які надійшли з крайової прокуратури м. Ополе відносно видалення з території Республіки Польщі на підставі рішення Опольського воєводського коменданта поліції від 26 червня 2003 року ОСОБА_22 Людмили, рішення Дольношльонського воєводи від 17 травня 2002 року, Люблінського воєводи від 23 вересня 1999 року, Підкарпатського воєводи від 25 серпня 2004 року ОСОБА_1 (ОСОБА_13, ОСОБА_14) Надії, яка в’їхала до Польщі 12 вересня 1999 року через прикордонний контрольний перехід „Перемишль” та 22 вересня 1999 року затримана на дорозі сполученням Тшебель–Ленкниця через відсутність засобів для перебування в Польщі та підозри щодо мета її перебування - зайняття проституцією (т.4, а.с.108-152);
- копіями документів у справі щодо видалення з території Республіки Польщі на підставі рішення Любуського воєводського управління у Гожеві Великопольському від 23 квітня 2000 року, у серпні 2004 року підсудної ОСОБА_1 за клопотанням прикордонного контрольного пункту Прикордонної служби у Корчовій (т.5, а.с.246-315);
- копіями документів з матеріалів кримінальної справи відносно ОСОБА_5, яку було засуджено 04 грудня 2002 року районним судом в Єнджейові Республіки Польщі за ст. 204 § 1 та 2 КК Республіки Польщі до 6 місяців позбавлення волі з випробувальним строком 3 роки та 50-ти денних ставок штрафу за схиляння зокрема, ОСОБА_22 та ОСОБА_23, до зайняття проституцією та сприяння їм у цьому з метою одержання матеріальної користі, Справу щодо ОСОБА_32, особу якого встановлено не було, польськими правоохоронними органами виділено в окреме провадження (т.5, а.с.138-199);
- протоколом процесуального експерименту від 06 липня 2005 року з участю потерпілої ОСОБА_19, яка в передмісті Радома в місцевості ОСОБА_43 вказала на будинок під № 35, пояснила, що в ньому вона проживала після того як Рокко, який її взяв у ОСОБА_33 Алі у м. Кельце і примушував в різних населених пунктах займатися проституцією, передав іншому болгарину на ім’я Салі. Також показала місце, де вона надавала сексуальні послуги біля дороги (т.5, а.с.4-12);
- протоколом слідчого експерименту від 07 липня 2005 року з участю потерпілої ОСОБА_21, яка показала в м. Познань на місцевості у мікрорайоні Космонавтів будинок, де проживала на квартирі з 19 жовтня 2001 року до лютого 2002 року з болгарином на ім’я ОСОБА_38, білоруською дівчиною ОСОБА_44 та ще одним болгарином, після того, як вони поїхали, в квартиру приїхали ОСОБА_1 і ОСОБА_33, проживали з ними разом. Також показала місця, де вона пропонувала сексуальні послуги на автодорогах поблизу м. Познань під опікою ОСОБА_38, зокрема, біля бару „Auto-Bar u Aњki 24h”, що знаходиться перед місцевістю Бугай, та на розі дороги до населеного пункту Мнєхув навпроти бару „Bar Bistro” біля автозаправочної станції „Preem” (т.5, а.с.200-212);
- протоколами пред’явлення для впізнання від 15 листопада 2005 року, якими підтверджується, що потерпіла ОСОБА_23 серед фотознімків впізнала підсудних ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, а також ОСОБА_16, які переміщали її до республіки Польщі для зайняття проституцією (т.6, а.с.6-8).
Таким чином, всі наведені докази повністю підтверджують вину підсудних ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в скоєнні злочинів за ст. 303 ч.3 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року) як втягнення у зайняття проституцією, тобто надання сексуальних послуг за плату шляхом обману, вчинене організованою групою; за ст. 303 ч.4 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року) як сутенерство, тобто участь в організованій групі, яка забезпечує діяльність з надання сексуальних послуг особами жіночої статі з метою отримання прибутків; ОСОБА_1 в скоєнні злочинів за ст. 302 ч.2 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року) як звідництво для розпусти, вчинене з метою наживи; за ст.303 ч.2 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року) як втягнення у зайняття проституцією, тобто надання сексуальних послуг за плату шляхом обману; ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в скоєнні злочинів за ст. 210 КК України (в редакції від 28 грудня 1960 року із змінами, внесеними Законом України від 06 березня 1992 року) як звідництво для розпусти, і суд вважає, що їх дії за цими статтями кваліфіковані правильно, оскільки вони та три особи, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, в складі організованої злочинної групи в період з липня 2001 року до березня 2002 року діяли на території України та Республіки Польщі для незаконного отримання прибутків шляхом сутенерства, втягнули в заняття проституцією ОСОБА_18., ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 та ОСОБА_23, забезпечували їх діяльність за винагороду в Республіці Польщі, куди організовували їх доставку. Крім того, ОСОБА_1 за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, в період часу з лютого 2002 року до серпня 2004 року займались звідництвом ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_22, ОСОБА_27, ОСОБА_29 з клієнтами-чоловіками, доставляли їх до місць надання сексуальних послуг, сприяли домовленості між ними щодо оплати та умов надання сексуальних послуг в Республіці Польщі, отримуючи за це винагороду, а також втягнули їх в зайняття проституцією. Також ОСОБА_1, ОСОБА_9 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, в 1999 році до весни 2000 року в Польщі вчинили звідництво для розпусти.
При цьому суд не приймає до уваги покази в судовому засіданні підсудних про те, що у них не було організованої злочинної групи, що вони нікого не втягували і не примушували до зайняття проституцією, не займались сутенерством, що ОСОБА_1 та ОСОБА_9 самі особисто поряд з іншими дівчатами надавала сексуальні послуги чоловікам за винагороду, інших не контролювали, що ОСОБА_17 просто надавав послуги як таксист на своєму автомобілі, вважає їх безпідставними, як обраний ними спосіб захисту, оскільки вони спростовуються показами потерпілих та свідків як в ході досудового, так і судового слідства, іншими письмовими доказами, зокрема, матеріалами справ, які надійшли з Республіки Польщі про притягнення до кримінальної відповідальності та видворення за проституцію з країни, що суд приймає як доказ їх вини, оскільки вони послідовні, правдиві, об’єктивно підтверджуються іншими доказами.
Суд вважає, що заявлені потерпілими цивільні позови задоволенню не підлягають, оскільки потерпілі ОСОБА_22, ОСОБА_29 та ОСОБА_24 в судовому засіданні відмовились їх підтримувати, заявивши, що ніяких претензій до підсудних не мають, а ОСОБА_21, ОСОБА_45, ОСОБА_23 та ОСОБА_27 в судове засідання не з’явились і не надали жодних доказів в їх підтвердження, які також відсутні в матеріалах справи.
При призначенні покарання підсудним ОСОБА_1, ОСОБА_9 та ОСОБА_6 суд враховує ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, що згідно зі ст. 12 КК України вони відносяться до злочинів середньої тяжкості та тяжких злочинів; наслідки, які наступили; що ОСОБА_1 частково визнала свою вину, розкаялась в скоєному, що судом визнаються як обставини, які пом’якшують її покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених нею злочинів; обставини скоєння злочинів, роль кожного в цьому; посилену відповідальність за вчинення даних злочинів у відповідності з вимогами " Конвенції про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами" від 21 березня 1949 року, "Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок" від 18 грудня 1979 року, а також особи винних, що вони раніше несудимі, ні в чому протиправному поміченими не були, всіх позитивні характеристики за місцем проживання, їх сімейний стан, їх відношення до суспільно корисної праці, і вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_1 неможливе без ізоляції від суспільства, виправлення та перевиховання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 можливе без ізоляції від суспільства, покарання належить призначити ОСОБА_1 у вигляді позбавлення волі з застосуванням ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої в санкціях ст.ст. 303 ч.3, 303 ч.4 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року); покарання ОСОБА_9 та ОСОБА_6 належить призначити в межах мінімального розміру, передбаченого санкціями статей, при цьому суд не знаходить підстав для застосування відносно них ст. 69 КК України, і на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 321-325 КПК України, суд, -
З А С У Д И В :
ОСОБА_1 визнати винною за ст.ст. 302 ч.2, 303 ч.2, 303 ч.3, 303 ч.4 (в редакції від 05 квітня 2001 року) КК України, ст. 210 КК України (в редакції від 28 грудня 1960 року із змінами, внесеними Законом України від 06 березня 1992 року) та призначити їй покарання:
- за ст. 302 ч.2 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року) один рік позбавлення волі;
- за ст. 303 ч.2 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року) шість місяців арешту;
- за ст. 303 ч.3 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року) з застосуванням ст. 69 КК України два роки позбавлення волі;
- за ст. 303 ч.4 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року) з застосуванням ст. 69 КК України два роки шість місяців позбавлення волі;
- за ст. 210 КК України (в редакції від 28 грудня 1960 року із змінами, внесеними Законом України від 06 березня 1992 року) один рік позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_4 призначити два роки шість місяців позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 залишити тримання під вартою і строк відбування нею покарання обчислювати з 30 серпня 2008 року з моменту затримання. Зарахувати в строк відбування покарання період утримання під вартою з 18 по 27 січня 2005 року та з 06 липня 2007 року по 29 серпня 2008 року з моменту затримання в Італії та передачі правоохоронним органам України.
ОСОБА_9 визнати винною за ст.ст. 303 ч.3, 303 ч.4 (в редакції від 05 квітня 2001 року) КК України, ст. 210 КК України (в редакції від 28 грудня 1960 року із змінами, внесеними Законом України від 06 березня 1992 року) та призначити їй покарання:
- за ст. 303 ч.3 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року) три роки позбавлення волі;
- за ст. 303 ч.4 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року) п’ять років позбавлення волі;
- за ст. 210 КК України (в редакції від 28 грудня 1960 року із змінами, внесеними Законом України від 06 березня 1992 року) один рік позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_5 призначити п’ять років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом однорічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов’язки.
На підставі ст. 76 КК України зобов’язати ОСОБА_9 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти цей орган про зміну місця проживання, періодично з’являтись в органи внутрішніх справ для реєстрації.
ОСОБА_6 визнати винним за ст.ст. 303 ч.3, 303 ч.4 (в редакції від 05 квітня 2001 року) КК України та призначити йому покарання:
- за ст. 303 ч.3 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року) три роки позбавлення волі;
- за ст. 303 ч.4 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року) п’ять років позбавлення
волі.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_6 призначити п’ять років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом однорічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.
На підставі ст. 76 КК України зобов’язати ОСОБА_6 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти цей орган про зміну місця проживання, періодично з’являтись в органи внутрішніх справ для реєстрації.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_9 та ОСОБА_6 до вступу вироку в законну силу залишити підписку про невиїзд.
Цивільні позови ОСОБА_21 на суму 15000 гривень, ОСОБА_22 на суму 10000 гривень, ОСОБА_19 на суму7500 гривень, ОСОБА_28 на суму 10000 гривень, ОСОБА_27 на суму 12000 гривень, ОСОБА_24 Октавіанівни на суму 5000 гривень залишити без задоволення.
Речові докази по справі: паспорти для тимчасового виїзду за кордон, записну книжку ОСОБА_16, інші документи, які зберігаються в матеріалах кримінальної справи, залишити в справі; мисливську рушницю№ Х-1524, яка знаходиться на зберіганні на складі ВРЗ УМВС України в Чернівецькій області згідно приймального акту № 11 від 21 лютого 2005 року, повернути ОСОБА_6; мобільний телефон „Моторола” в корпусі золотистого кольору з телефонною карткою, який зберігається в камері схову речових доказів Шевченківського РВ УМВС України в Чернівецькій області згідно квитанції № 1462, гроші в сумі 745 євро та 80 євроцентів, а також браслет із сірбла 925 проби загальною вагою 3,35 грами, на які накладено арешт і які знаходяться на зберіганні у відділі фінансового забезпечення УМВС України в Чернівецькій області згідно квитанцій № 1585 та № 1587 від 06 жовтня 2008 року, повернути ОСОБА_1 за належністю; ювелірні вироби із золота в кількості 9 штук, гроші в сумі 300 доларів, на які накладено арешт і які знаходяться на зберіганні у відділі фінансового забезпечення УМВС України в Чернівецькій області згідно квитанцій № 1586 та № 1588 від 06 жовтня 2008 року, повернути ОСОБА_9 за належністю; мобільний телефон „Нокіа” в сіро-рожевому корпусі з телефонною карткою, який зберігається в камері схову речових доказів Шевченківського РВ УМВС України в Чернівецькій області згідно квитанції № 1463, повернути ОСОБА_9 за належністю.
На вирок може бути подано апеляцію до Апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівці протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженими в той же строк з моменту вручення їм копії вироку.
СУДДЯ
