Справа 1-50
2010 рік
В И Р О К
І М ' Я М У К Р А Ї Н И
14 травня 2010 року Путивльський районний суд Сумської області
в складі : головуючого судді Гриценко П.П.
при секретарі - Ковальовій К.В.
з участю: прокурора - Зайцева І.А.
потерпілого - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Путивль кримінальну справу за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, народився та проживає в АДРЕСА_1 освіта професійна-технічна, не одружений, ніде не працює, раніше судимий: 19.01.2006 р. Путивльським районним судом за ч.3 ст.186 КК України до позбавлення волі строком на чотири роки, звільнений умовно достроково 13.11.2008 р., невідбутий строк 1 рік 2 місяці 14 днів.
в скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, -
В С Т А Н О В И В :
Підсудний ОСОБА_2, раніше судимий за грабіж, 13.01.2010 р., близько 23 години, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, з метою заволодіння чужим майном, наздогнав на вул. Базими в м.Путивль потерпілого ОСОБА_9 застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя і здоровя потерпілого, збив його з ніг та наніс два удари ногою по тулубу спричинивши останньому фізичний біль, після чого відкрито викрав у потерпілого з кишені штанів мобільний телефон «Нокіа 1208», вартістю 264 грн., та сім-карткою до нього, вартістю 10 грн.., заподіявши ОСОБА_1 матеріальної шкоди на суму 274 грн.
Факт скоєння цього злочину підтверджується слідуючими доказами.
Сам підсудний ОСОБА_2 вину свою визнав частково і суду показав, що дійсно, він 13.01.2010 року, разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_3 під вечір прийшли в гості до громадянки ОСОБА_4, де перебував потерпілий ОСОБА_5 та його знайома ОСОБА_6 Всі разом розпивали спиртні напої зустрічаючи старий Новий рік. Між ним та ОСОБА_1 в квартирі ОСОБА_4 виникали непорозуміння з приводу ревності останнього до його дівчини. Після 23 години ОСОБА_1 повідомив, що він йде додому та залишив квартиру. Разом з ним вийшли на вулицю він, його співмешканка ОСОБА_10 та ОСОБА_4 Коли ОСОБА_1 відійшов від них, то через декілька хвилин, повідомивши дівчат, що він проведе потерпілого, наздогнав його на вул. Базими в м.Путивль, підставив ногу, а коли останній впав - наніс йому два удари в область грудей, а потім, знайшовши в його кишені мобільний телефон, забрав його. Спочатку, прийшовши додому, сховав його в поштову скриньку, на другий день переніс до своєї квартирі, витягнув сім-картку та користувався нею, а наприкінці лютого 2010 року, коли працівникам міліції стало відомо, що він викрав телефон у ОСОБА_8 то він повернув його останньому.
Вважає, що мобільний телефон він забрав у потерпілого ОСОБА_1 за те, що той зробив йому зауваження приревнувавши його до своєї дівчини.
Потерпілий ОСОБА_1 суду показав, що дійсно, він, разом зі своєю дівчиною ОСОБА_6, 13.01.2010 року перебував у гостях у громадянки ОСОБА_4, де знаходився і підсудний та його співмешканка ОСОБА_3 Всі разом розпивали спиртні напої зустрічаючи старий Новий рік. Він дійсно приревнував свою дівчину до підсудного і висловив йому зауваження. Близько 23 години він залишив квартиру та пішов додому. Через декілька хвилин, проходячи по вул. Базими в м.Путивль, він почув у себе позаду кроки і повернувшись впізнав, що це був підсудний ОСОБА_2 Коли останній наблизився до нього, зненацька підставивши ногу, штовхнув його, від чого він впав, і після цього підсудний наніс йому декілька ударів в область грудної клітки, а потім почав обшукувати його кишені. На його слова, - «що ти ОСОБА_2 робиш», підсудний не відреагував, знайшовши мобільний телефон забрав його з кишені штанів і, залишивши його на землі, зник з місця пригоди.
Про скоєне він повідомив ОСОБА_6 та ОСОБА_4, а потім звернувся і в міліцію. Наприкінці лютого 2010 року йому дійсно підсудний ОСОБА_7, повернув телефон без сім-картки. На сьогоднішній день він претензій до нього немає.
Свідок ОСОБА_4 суду показала, що дійсно, 13.01.2010 р., у неї в квартирі перебували підсудний ОСОБА_2 зі своєю співмешканкою та ОСОБА_1 з дівчиною, де вони разом розпивали спиртні напої зустрічаючи старий Новий рік. Приблизно о 23 годині всі почали розходитись, але першим пішов ОСОБА_1, а через декілька хвилин за ним пішов і ОСОБА_7 повідомивши їх, що він проведе потерпілого додому. Хвилин через десять останній повернувся, при цьому він нічого не повідомляв і вони розійшлися по домівках.
В кінці лютого 2010 року ОСОБА_6 їй розповіла про те, що підсудний побив ОСОБА_1 та забрав у нього мобільний телефон. Коли вона зателефонувала на номер мобільного телефону потерпілого, то на цей виклик відповіла співмешканка підсудного ОСОБА_3
Свідок ОСОБА_6 суду показала, що дійсно вона разом з своїм знайомим ОСОБА_7, 13.01.2010 р., у вечірній час були в гостях у ОСОБА_7 де був підсудний та його співмешканка ОСОБА_3. Всі розпивали спиртні напої. Приблизно о 22 годині вона залишила компанію та пішла додому. Наприкінці лютого 2010 року до неї прийшов ОСОБА_1 та розповів, що 13.01.2010 р., коли він повертався додому, його на вул. Базими в м.Путивль наздогнав підсудний, збив з ніг, наніс декілька ударів та забрав з кишені мобільний телефон. Про це вона розповіла ОСОБА_5, і коли остання набрала номер телефону потерпілого, то на виклик відповіла співмешканка підсудного ОСОБА_3
Свідок ОСОБА_8, мати підсудного, суду показала, що дійсно, її син - підсудний ОСОБА_2 співмешкав з ОСОБА_3, а потім посварився і став проживати у неї вдома. Вона дійсно виявила сім-картку з чужого мобільного телефону і запитала сина звідки вона, на що він відповів, що, «це не повинно її хвилювати».
На початку березня 2010 р. працівники міліції вилучили у неї цю сім-картку повідомивши, що вона була викрадена її сином.
Свідок ОСОБА_3 суду показала, що дійсно, вона співмешкала з підсудним ОСОБА_2 і 13.01.2010 р. перебували в гостях у їх знайомої ОСОБА_4 ОСОБА_3 знаходились і ОСОБА_1 та його дівчина ОСОБА_6 Всі разом розпивали спиртні напої. Першою залишила компанію ОСОБА_6, а через деякий час пішов і потерпілий ОСОБА_1 За ним пішов ОСОБА_2 повідомивши їх, що він проведе потерпілого додому. Хвилин через десять він повернувся і вони разом пішли до його додому, і вже вдома останній розповів, що він побив потерпілого та забрав у нього мобільний телефон. Запитавши, де ж знаходиться цей мобільний телефон, підсудний повідомив, що він заховав його у поштовій скринці, після чого вийшов з квартири і приніс викрадений мобільний телефон. Через декілька днів підсудний телефонував своїм знайомим та запропонував купити у нього мобільний телефон, після чого дійсно приїзжали незнайомі їй особи, яким підсудний продав телефон за 100 грн..
Який саме телефон продав підсудний, вона не знає, але сім-картка з цього телефону залишалася у нього. В кінці лютого 2010 року дійсно на мобільний телефон підсудного з сім-карткою, яка була у викраденому мобільному телефоні потерпілого, дзвонила ОСОБА_4. Впізнавши її по голосу вона злякалася і виключила мобільний телефон..
Як вбачається із протоколу вилучення, в квартирі матері підсудного ОСОБА_8 по вул. Свободи, 28/1 в м.Путивль була вилучена сім-картка, з номером, який належав потерпілому ОСОБА_1 (а.с.16).
Із протоколу відтворення обстановки і обставин події видно, що підсудний ОСОБА_2 детально розповів і показав, як і при яких обставинах він відкрито викрав мобільний телефон у потерпілого (а.с.62-66).
Згідно висновку товарознавчої експертизи вартість мобільного телефону «Нокіа 1278», який належав ОСОБА_1, становить 264 грн. (а.с.57-59).
Проаналізувавши вищевикладені докази в їх сукупності суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_2 в скоєнні злочину при обставинах, викладених в описовій частині вироку повністю доведена.
Ці злочинні дії підсудного ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч.2 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого, вчинений повторно.
Твердження підсудного, що у нього не було мети викрадення телефону, суд розцінює критично як спосіб підсудного уникнути відповідальності за скоєне, оскільки як сам підсудний так і потерпілий показали, що дійсно, підсудний, наздогнавши потерпілого збив його з ніг, наніс декілька ударів, а потім, знайшовши телефон, відкрито викрав його, спочатку заховав у поштовій скринці, декілька неділь користувався ним, забрав з нього сім-картку, яка була вилучена працівниками міліції, тобто всі його дії свідчать на відкрите викрадення чужого майна та його привласнення.
При визначенні підсудному виду і міри покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, особу підсудного, який свою вину фактично повністю визнав, посередньо характеризується, раніше судимий, в період невідбутого строку покарання скоїв новий злочин.
Те, що підсудний кається в скоєному, відшкодував потерпілому заподіяну шкоду і останній претензій до нього немає, суд визнає за обставини, що помякшують його покарання.
Те, що підсудний скоїв злочин в стані алкогольного спяніння, суд визнає за обставину, що обтяжує його покарання..
Враховуючи такі дані за особу підсудного та характер скоєного злочину, суд вважає, що його виправлення та перевиховання можливе тільки в місцях позбавлення волі.
Підсудний ОСОБА_2 вироком Путивльського районного суду від 19 січня 2006 року визнаний винним та засуджений за ч.3 ст.186 КК України до позбавлення волі строком на чотири роки.
Постановою Машівського районного суду Полтавської області від 05.11.2008 р. ОСОБА_2 звільнений від відбування покарання умовно-достроково на не відбутий строк 1 рік 2 місяці 14 днів позбавлення волі.
В період не відбутого строку покарання за попереднім вироком вчинив новий злочин, а тому, відповідно до ст.71 КК України, за сукупністю вироків, суд вважає за необхідне частково - у виді шести місяців позбавлення волі, приєднати як невідбуту частину покарання за попереднім вироком до покарання призначеного за цим вироком.
Враховуючи особу підсудного ОСОБА_2 який схильний до вчинення нових злочинів, скоїв тяжкий злочин та вид визначеного судом покарання, суд вважає за необхідне змінити йому міру запобіжного заходу із підписки про невиїзд на тримання під вартою, взявши під варту із зали суду.
Речові докази по справі сім-картку оператора мобільного звязку “МТС» та посібник користувача із гарантійним талоном, які знаходяться під зберігальною розпискою у потерпілого ОСОБА_1 (а.с.71) дозволити використовувати на його розсуд.
Підлягають стягненню з підсудного і витрати повязані з проведенням товарознавчої експертизи.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України суд,-
З А С У Д И В :
ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст.186 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки.
На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеної міри покарання частково, - у виді шести місяців позбавлення волі,- приєднати невідбуте покарання за вироком Путивльського районного суду від 19.01.2006 року і остаточного призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки і шість місяців.
Міру запобіжного заходу, до вступу вироку в законну силу змінити із підписки про невиїзд на тримання під вартою, взявши його під варту із зали суду і строк відбування покарання відраховувати з 14 травня 2010 року.
Речові докази по справі сім-картку оператора мобільного звязку “МТС» та посібник користувача із гарантійним талоном, які знаходяться під зберігальною розпискою у потерпілого ОСОБА_1 (а.с.71) - дозволити використовувати на його.
Стягнути з ОСОБА_2 75 грн. 12 коп. - судових витрат за проведення товарознавчої експертизи, перерахувавши їх в НДЕКЦ при УМВС в Сумський області , код ЄДРПОУ 25574892 на рахунок 31256272210011, банк одержувача ГУДКУ в сумській області МФО 827013, код класифікації доходів бюджету 25010100;
На вирок суду може бути подана апеляція до Апеляційного суду Сумської області через Путивльський райсуд протягом 15 діб з моменту його проголошення всіма учасниками процесу, а засудженим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Суддя:підпис
Копія вірна
Голова
Путивльського районного суду Гриценко П.П.
