Справа № 638/12278/15-ц
Провадження № 6/638/53/21
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23липня 2021року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого Невеніцина Є.В.,
за участю секретаря Суркової М.О.,
стягувача ОСОБА_1
боржника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Харкові в приміщенні суду поданням державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України, -
в с т а н о в и в:
06.04.2020 року головний державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) звернувся до суду з поданням, в якому просить тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон боржника ОСОБА_2 до виконання зобов`язань, покладених на неї рішенням суду по справі №638/12278/15-ц. Своє подання обґрунтовує тим, що на виконанні Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) знаходиться виконавче провадження №56298905 з виконання виконавчого листа №638/12278/15-ц. Після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження щодо ОСОБА_2 складені акти про повторне невиконання боржником рішення без поважних причин від 22.02.2019 року, 26.02.2019 року, 04.03.2019 року та винесено постанови про накладення на боржника штрафу у подвійному розмірі від 25.02.2019 року, 01.03.2019 року, 05.03.2019 року. Оскільки боржником систематично рішення суду не виконується державний виконавець просить задовольнити подання.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 16.03.2021 року подання державного виконавця розподілено в провадження судді Дзержинського районного суду м.Харкова Невеніцина Є.В.
У судовому засіданні стягувач просив задовольнити подання державного виконавця, оскільки як вбачається зі змісту подання та підтверджується наявними в матеріалах виконавчого провадження №56298905 Актами та Постановами, відносно ОСОБА_2 складені акти про повторне невиконання боржником рішення без поважних причин від 22.02.2019, 26.02.2019, 04.03.2019 та винесено постанови про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі від 25.02.2019, 01.03.2019, 05.03.2019 року. При цьому, раніше, після винесення постанови про відкриття ВП 56298905 від 03.05.2018 року постановою про накладення штрафу від 18.05.2018 року за наслідками складання Акту державного виконавця від 17.05.2018 року за невиконання рішення суду без поважних причин на боржника було накладено штраф у розмірі 1700 грн. На час складання державним виконавцем подання, так і на теперішній час, вказані Постанови про накладення штрафів є чинними. Постанова державного виконавця Шевченківського відділу ДВС м. Харків Головного територіального управління юстиції в Харківській області Мирної Т.В. від 18.05.2018 року про накладання штрафу, винесена в межах виконавчого провадження 556298905, є чинною. Вже після звернення з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника головним державним виконавцем Бакшеєвим С.М. через невиконання рішення суду без поважних причин було винесено низьку постанов про накладення на боржницю штрафу, які є чинними. Штрафи до Державного бюджету боржником за вказаними постановами сплачені, а подальше оскарження постанов лише підкреслює намагання ОСОБА_2 у будь-який спосіб не виконувати остаточне, обов`язкове до виконання рішення Суду, та уникати при цьому відповідальності. В той же час слід зазначити, що ухилення ОСОБА_2 від виконання рішення суду носить тривалий та системний характер. Так, починаючи з травня 2015 року ОСОБА_2 систематично чинить перешкоди у спілкуванні ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з малолітньою ОСОБА_6 . При цьому, ОСОБА_2 жодного разу не виконала ані рішення органу опіки (Рішення ВК ХМР від 22.07.2015 року), ані рішення суду по справі №638/12278/15-ц. Через небажання з боку боржника виконувати зазначене рішення у добровільному порядку на теперішній час відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення. У разі дійсного бажання з боку матері забезпечити спілкування доньки з батьком, дідом та бабцею, ОСОБА_2 не оскаржувала б протягом чотирьох років рішення суду, а забезпечила б спілкування дитини у віці три роки (на момент винесення рішення Дзержинського районного суду від 15.08.2016 року Полі 3 роки і чотири місяці) з рідними та не піддавала б доньку постійному психологічному тиску. Замість цього, боржник систематично маніпулює свідомістю дитини та «перекладає» відповідальність за прийняття рішення спілкуватися з рідними чи ні, на маленьку дитину. Таким чином, саме способом психологічного тиску на дитину і проявляється незабезпечення боржником виконання рішення суду та ухилення від його виконання. Вказані обставини знайшли своє відображення у Висновку фахівця від 27.09.2019 року, виконавець провідний науковий співробітник лабораторії консультативної психології та психотерапії Інституту психології імені Г.С. Костюка, к.п.н., практичний психолог ОСОБА_7 , стаж роботи за спеціальністю становить 19 років), який наявний в матеріалах виконавчого провадження. Зазначений висновок фахівця зроблено шляхом психологічного аналізу відео матеріалів, які є в матеріалах виконавчого провадження та відображають події під час виконавчих дій. Спроби батька відновити контакт з донькою, виховувати та піклуватися про неї трактуються ОСОБА_2 як нав`язування батьком себе, як небезпеку у вигляді того, що батько може вкрасти, як спробу підкупити з допомогою іграшок і т. інше. ОСОБА_2 вчить доньку не спілкуватися з батьком, висловлюючись у її присутності таким чином, щоби донька освоїла зразок відторгнення батька у разі його появи. З боку Поліни спостерігається ставлення до батька, яке носить ознаки порушення прив`язаності, прихильності, розвитку відчуження, зневаги та зверхнього ставлення. В цілому, така поведінка є неприродною для дитини, стосовно якої з боку батька не спостерігається проявів насильства (психологічного чи фізичного). Відповідно, такі прояви та поведінка Поліни швидше викликані наслідуванням поведінки матері, обумовлені її налаштованістю супроти батька, її явною інтерпретацією того, що відбувається в родині та прагнень батька відновити контакт з дитиною, аніж викликані особистим ставленням та особистою думкою дитини.
Формування матір`ю упередженого ставлення дитини щодо батька, негативної думки щодо нього та брутальна поведінка ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_3 у присутності доньки є чинниками психологічної травми для ОСОБА_8 , оскільки порушують почуття базової безпеки, спотворюють природний плин особистісного розвитку та процесу засвоєння гендерних ролей. У ОСОБА_8 формується гострий особистісний конфлікт, пов`язаний з тим, що свої природні потреби у надійній прив`язаності стосовно як матері, так і батька вона не може задовольнити. Не дивлячись на природну потребу контакту та прив`язаності до батька, дівчинка не може відкрито піти супроти матері і опиратися її негативному впливу щодо ставлення до батька. У результаті, вона сприймає негативне ставлення матері до її батька як своє і не ідентифікує доброзичливе ставлення батька до неї як позитивне для себе, демонструючи ворожість та брутальне ставлення щодо батька. Формалізованість зустрічей, присутність великої кількості сторонніх осіб додатково напружують ОСОБА_8 і створюють несприятливе тло для відновлення стосунків батька з донькою.» В той же час, державні виконавці, протягом тривалого часу не вживали передбачені ЗУ «Про виконавче провадження» заходи. Така бездіяльність державних виконавців надає можливість боржнику систематично не виконувати рішення суду. Більш того, слід зазначити, що бажання або не бажання доньки спілкуватися з батьком залежить виключно від поведінки ОСОБА_2 . Але, з огляду на те, що заходи впливу на останню в повному обсязі, передбаченому Законом не вживаються, ОСОБА_2 не має жодного бажання змінювати ситуацію. При цьому, вочевидь, що такі «побачення» Полі з батьком лише ускладнюють у подальшому налагодження стосунків з дитиною. У такий ситуації саме через тривалу бездіяльність державних виконавців ще більше поглиблюється відчуження доньки від батька. Також, згідно позиції Верховного Суду, яка викладена у Постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 14 травня 2019 року по справі №319/841/16-к невиконання судового рішення є пряма й відкрита відмова від його виконання, тобто висловлене в усній чи письмовій формі небажання його виконати. Невиконання може мати і завуальований характер, коли зобов`язана особа хоча відкрито і не відмовляється від виконання судового акту, але вживає певних зусиль, які фактично роблять неможливим його виконання».
Саме такої позиції притримується ОСОБА_2 , яка шляхом тривалого та систематичного психологічного впливу на дитину створює умови, за яких спілкування з батьком не відбувається нібито через небажання дитини. Забезпечення виконання судового рішення є обов`язком держави, яка повинна забезпечувати ефективні системи виконання судових рішень, а також функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалено обов`язкове судове рішення. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили. За таких обставин, враховуючи те, що ОСОБА_2 систематично протягом тривалого часу ухиляється від виконання рішення по справі № 638/12278/15-ц, а це, в свою чергу, призводить до грубого порушення прав малолітньої дитини на спілкування з батьком та його прав на участь у вихованні доньки, вважає, що тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні 56298905 є необхідним та обґрунтованим заходом примусового виконання рішення.
У судовому засіданні боржниця заперечувала у задоволенні подання, пояснивши, що 31 березня 2020 року у зв`язку із встановленням згідно Постанови КМУ від 11.03.2020 р. із змінами на всій території України карантину до 24.04.2020 р., поданням нею мотивованої заяви від 26.03.2020 р. про відкладення проведення виконавчих дій під час карантину, головним державним виконавцем Бакшеєвим С.М. було винесено постанову про відкладення проведення виконавчих дій до 13.04.2020 р. включно (тобто на 10 робочих днів). В період з 01 березня 2020 р. і по цей час жодних виконавчих дій не проводилося. Між тим, з невідомих підстав 02.04.2020 р. державним виконавцем Шевченківського відділу ДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Харків) Бакшеєвим С.М. в межах ВП № 56298905 було винесене Подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника від 02.04.2020 р. з посиланням на ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» та з вказівкою на те, що після відкриття виконавчого провадження щодо неї складені акти про повторне невиконання боржником рішення без поважних причин від 22.02.2019 р., 26.02.2019 р., 04.03.2019 р. та винесено постанови про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі від 25.02.2019 р., 01.03.2019 р., 05.03.2019 р. Дії головного державного виконавця Бакшеєва С.М. зі складання та направлення до Дзержинського районного суду м. Харкова Подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника від 02.04.2020 р., винесене в межах виконавчого провадження № 56298905, вважає неправомірними, а Подання таким, що підлягає скасуванню. Виконавець вправі звернутися до суду із поданням, а суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), тільки у разі, якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням. У зв`язку з тим, що чинне законодавство не містить визначення поняття "ухилення", а практика Конституційного Суду України щодо його офіційного тлумачення відсутня у судовій практиці щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013 р., у сформованій Верховним Судом, в розділі «Ухилення боржника від виконання зобов`язань» надані такі роз`яснення. «... У сучасній українській мові слово "ухилення" тлумачиться так: 1) відступати, відхилятися, вивертатися; 2) намагатися не робити чого-небудь, не брати участі в чомусь; уникати; 3) навмисно не давати відповіді на запитання або говорити про щось інше. Отже, з погляду на це значення словосполучення "ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)", вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону № 3857-ХІІ та у п. 18 ч. З ст. 11 Закону № 606-XIV, позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови "доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання. Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв 'язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково. У зв`язку із цим про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ч. 6 ст. 12 Закону № 606-XIV, зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також кошти та майно, належні боржникові від інших осіб. На підставі наведеного вище можна зробити висновок, що поняття "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо)...». Як вбачається з Постанови від 02.04.2020 р., в обґрунтування застосування до неї вказаного заходу примусового виконання рішення, державний виконавець послався на складені акти про повторне невиконання боржником рішення без поважних причин від 22.02.2019 р., 26.02.2019 р., 04.03.2019 р. (додаток №№ 3-5) та винесені постанови про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі від 25.02.2019 р., 01.03.2019 р., 05.03.2019 р. (додаток №№ 6-8). Проте, зазначені документи не можуть свідчити про факти ухилення нею від виконання своїх зобов`язань в межах виконавчого провадження № 56298905, та, відповідно, слугувати підставою для винесення подання. В період з 01 березня 2020 р. і по цей час державними виконавцями Шевченківського відділу ДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції жодних виконавчих дій (в тому числі й перевірки виконання боржником судового рішення) не проводилося, та відповідно, акти за їх результатами державним виконавцем не складалися. 31 березня 2020 року у зв`язку із встановленням на всій території України карантину, головним державним виконавцем Бакшеєвим С.М. було винесено постанову про відкладення проведення виконавчих дій до 13.04.2020 р. включно (тобто на 10 робочих днів). Тобто, у державного виконавця Бакшеева С.М. взагалі не було підстав, приводів та правомочності задля проведення перевірки та встановлення факту ухилення нею від виконання судового рішення. Акти державного виконавця від 22.02.2019 р., 26.02.2019 р., 04.03.2019 р. та постанови про накладення на боржника штрафу від 25.02.2019 р., 01.03.2019 р., 05.03.2019 р.: були складені більше 1 року тому іншим державним виконавцем іншого відділу ДВС м. Харків ГТУЮ в Х/о - державним виконавцем Міськрайонного відділу ДВС по Харківському району та м. Люботин ГТУЮ Підгорним О.С., на виконанні у якого на той час знаходилося виконавче провадження № 56298905 та виключно він згідно вимог ст.ст. 5, 18 Закону України «Про виконавче провадження» був уповноважений приймати рішення щодо застосування певних заходів примусового виконання рішення, проте визнав недоцільним винесення подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, чим вичерпав право на застосування передбачених ч. 4 ст. 64-1 Закону заходів до тих правовідносин; складені за відсутності передбачених Законом України «Про виконавче провадження» підстав для їх оформлення та з порушенням її прав, оскільки: через її хворобу 22.02.2019 р. вона не могла приймати участі у виконавчих діях, що підтверджується листком непрацездатності, та про що завчасно вона повідомила державного виконавця, що є поважною причиною та підставою для відкладення проведення виконавчих дій згідно ст. 32 Закону; в порушення вимог ст.ст. 2, 19, 24 28 Закону 26.02.2019 р. та 04.03.2019 р. виконавчі дії ніби-то були проведені державним виконавцем в трьох різних місцях одночасно взагалі без визначення та належного повідомлення її про час та місце їх проведення, внаслідок чого вона була навмисно позбавлена можливості приймати участь у їх вчиненні, та у зв`язку з чим ці дії були оскаржені нею до Дзержинського районного суду м. Харкова, де наразі розглядаються; оформлені з грубим порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції щодо їх складання, зокрема: не містять інформації про обізнаність боржника про місце та час проведення виконавчих дій, присутність або відсутність боржника при складанні актів, наявність/ відсутність поважних причин невиконання останнім судового рішення, у констатуючій частині актів не вказані мета і завдання їх складання, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а в Постановах взагалі відсутня мотивувальна частина із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), тобто не містять фактів ухилення боржника від виконання зобов`язання; містять завідомо неправдиві відомості, у зв`язку з чим за фактом їх складання державним виконавцем Підгорним С.В. нею було подано відповідну заяву до поліції, за якою на даний час порушено та триває кримінальне провадження № 12019220480001550 за ст. 366 КК України; на даний час ОСОБА_9 звільнений з посади державного виконавця та притягається до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 368 КК України в межах кримінального провадження № 42019220000000123 від 15.02.2019 р. Чинне законодавство не наділяє державного виконавця повноваженнями втручатися у діяльність іншого виконавця, змінювати або доповнювати його рішення, тоді як державний виконавець Бакшеєв С.М. винесенням Подання від 02.04.2020 р. через рік фактично втрутився в діяльність державного виконавця Підгорного С.В., яка мала місце в лютому - березні 2019 р. 07 квітня 2020 року по справі № 638/12278/15-ц Дзержинським районним судом м. Харкова була винесена ухвала про визнання неправомірними дій державного виконавця Шевченківського Відділу ДВС м. Харків Головного територіального управління юстиції в Харківській області Мирної Т.В. з прийняття до виконання виконавчого документу № 638/12278/15-ц, виданого 27.04.2018 р. Дзержинським районним судом м. Харкова, та про скасування Постанови від 03.05.2018 р. про відкриття виконавчого провадження № 56298905 з виконання вказаного виконавчого документа; визнання неправомірними дій державного виконавця Мирної Т.В. зі складання в межах виконавчого провадження № 56298905 Акту від 17.05.2018 р. та винесення постанови від 18.05.2018 р. про накладення штрафу, та про скасування постанови державного виконавця Мирної Т.В. від 18.05.2018 р. про накладення штрафу, винесеної в межах виконавчого провадження № 56298905. 07.04.2020 р. набрала законної сили з моменту її оголошення та згідно ст. 129-1 Конституції України є обов`язковою до виконання, згідно ст. 4, 19 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий лист № 638/12278/15-ц, виданий 27.04.2018 р. Дзержинським районним судом м. Харкова, має бути повернутий стягувачу без виконання, а виконавче провадження № 56298905 - має бути закрито. Жодних фактів ухилення нею від виконання судового рішення державним виконавцем Бакшеєвим С.М. не було встановлено і в Поданні не зазначено. Окрім того, в порушення вимог п. 2 Розділу XIII Інструкції Подання від 02.04.2020 р. виготовлено не на бланку відповідного органу державної виконавчої служби та не містить таких обов`язкових реквізитів, як: відомості про орган, який видав виконавчий документ, резолютивну частину рішення згідно виконавчому документу, дату відкриття виконавчого провадження, громадянство боржника - фізичної особи, інформацію про перетинання боржником державного кордону України, а отже не може бути прийнято до розгляду судом. Зі свого боку боржниця належним чином виконує судове рішення, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження та відповідно, у державного виконавця Бакшеева С.М. не було законних підстав для винесення Подання від 02.04.2020р. Тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України є крайньою мірою впливу на боржника, коли інші способи виконання рішення не дали результат. Між тим, за відсутності підстав та доведеності факту свідомого ухилення від виконання судового рішення, державний виконавець незаконно виніс Подання від 02.04.2020 р., внаслідок якого боржник може бути протиправно позбавлена конституційно закріплених свободи пересування, права на вільний вибір місця проживання та права вільно залишати територію України. Усе вищевикладене свідчить про невідповідність дій та Подання від 02.04.2020 р. державного виконавця Шевченківського відділу ДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області Бакшеєва С.М. вимогам чинного законодавства, а також про грубе порушення її конституційних прав, передбачених ст.ст. 8, 21, 33 Конституції України.
Суд, вислухавши пояснення стягувача та державного виконавця, дослідивши матеріали подання та матеріали виконавчого провадження, прийшов до наступного.
Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 15.08.2016 року по справі №638/12278/15-ц позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: виконавчий комітет Харківської міської ради, комісія з захисту прав дитини виконавчого комітету з захисту прав дитини, Служба у справах дітей Дзержинського району Управління служб у справах дітей Дзержинського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про встановлення часу спілкування батька з дитиною, покладення зобов`язання добросовісно виконувати батьківські обов`язки задоволено частково. Встановлено час спілкування батька в присутності матері з малолітньою донькою щотижнево по вівторкам з 18-00 години до 20-00 години за виключенням часу хвороби дитини та встановлених державою Україна святкових днів , що припадають на вівторок кожного тижня та крім дати 11 вересня (дня народження матері дитини), якщо цей день припадає на вівторок другого тижня вересня місяця. Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення порядку спілкування і участі в вихованні дитини задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди в спілкуванні з малолітньою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком, дідом, бабцею як особисто так і в телефонному режимі та із застосуванням комп`ютерних технологій. Обрано способом участі батька у вихованні малолітньої доньки спілкування з дитиноюза відсутності матері кожну четверту п`ятницю місяця з 14-00 годин до 18-00 годиннезалежно від місця перебування дитини, кожну другу суботу місяця з 10-00 години до 16-00 годин включно, кожну третю неділю місяця з 10-00 годин до 18-00 годинза відсутності матері незалежно від місця перебування дитини. Обрано способом участі батька у вихованні малолітньої доньки спілкування з дитиною по четвергам першої та третьої неділі місяця з 16-00 години до 19-00 години, по понеділкам другої та четвертої неділі місяця з 16-00 години до 19-00за присутності матеріза виключенням часу хвороби дитини та встановлених державою Україна святкових днів , що припадають на понеділок чи четвер кожного тижня та крім дати 11 вересня (дня народження матері дитини), якщо цей день припадає напонеділок чи четвер другого тижня вересня місяця. Дозволено під час спілкування дитини з батьком відвідувати місце його проживання, відвідування розважальних закладів, концертів, спектаклів, цирку, кінотеатру , парку з атракціонами при умові нагляду за технікою безпеки щодо малолітньої дитини. Обрано способом участі батька у вихованні малолітньої доньки спілкування з дитиною з метою забезпечення навиків до сімейних цінностей: 1) в дні її народження у парні роки, 29 березня з 10-00 години до 16 -00години в присутності матері, у непарні роки, 29 березня з 10 години до 16-00 години за відсутності матері. 2) в дні народження батька 01 серпня кожного року з 10 -00 години до 17-00 години без присутності матері.3) На святкування Різдва Христова з 9-00 до 15-00 годин у парні роки за присутності матері , з 12-00 до 18-00 годин у непарні роки за відсутності матері, 4) на Новий рік з 11-00 до 16-00 години кожного року за присутності матері. Обрано способом участі батька у вихованні малолітньої доньки спілкування з дитиною з метою забезпечення навиків до сімейних цінностей проведення двічі на рік відпустки разом з батьком за відсутності матері: взимку протягом одного тижня, влітку протягом двох тижнів кожного року при умові згоди матері на виїзд для проведення відпустки за межі України або при спільному виїзді батьків для проведення відпустки. Обрано способом участі діда та бабці у вихованні онуки, дитиною з метою забезпечення навиків до сімейних цінностей, надавши часи спілкування з кожну четверту неділю місяця з 10-00 до 18-00 години за місцем їх проживання в присутності батька і матері (при наявності її бажання бути присутньою) та в дні народження діда та бабці 31 серпня кожного року та 28 вересня кожного року за 10-00 години до 16-00 годин в присутності батька і матері (при наявності її бажання бути присутньою). Постановою апеляційного суду Харківської області від 12.04.2018 року рішення суду першої інстанції змінено та у другому, сьомому та дев`ятому абзацах резолютивної частини рішення виключено слова «у присутності матері ОСОБА_2 ». Постановою Верховного Суду від 16.01.2019 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року в незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову Апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2018 рокузалишено без змін.
Згідно зіст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюютьсяЗаконом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно зістаттею 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладається на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Порядок виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною встановленост. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».
Так, відповідно достатті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження»виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першоюстатті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятоюстатті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом. У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.
Статтею 7 розділу ХІ Інструкції з організації примусового виконання рішень визначено, що за наявності обставин, що перешкоджають проведенню побачення стягувача з дитиною, державний виконавець відкладає проведення виконавчих дій в порядку, визначеномустаттею 32Закону, відповідно до якої за наявностіобставин,що перешкоджаютьпроведенню виконавчихдій (хворобасторони виконавчогопровадження,відрядження сторонивиконавчого провадження,стихійне лихотощо),або зінших підстав,внаслідок виникненняяких сторонибули позбавленіможливості скористатисяправами,наданими їмцим Законом,виконавець можевідкласти проведеннявиконавчих дійз власноїініціативи абоза заявоюстягувача чиборжника настрок до10робочих днів. Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову.
Згідно приписівст. 32 ЗУ «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів. Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову.
Пунктом 5 ч.1ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України»передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Відповідно до п.19 ч.3ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Згідно ч.ч. 1, 3,ст. 441 ЦПК Українитимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Застосування таких обмежень може мати місце тільки у виключних випадках і повинно використовуватися лише як крайній захід після реалізації усіх можливих та передбачених законом засобів примусового виконання судового рішення, оскільки стосується гарантованогост.33 Конституції Українитаст.313 ЦК Україниособистого немайнового права особи вільно залишати територію України та права на свободу пересування, передчасне і безпідставне обмеження яких є неприпустимим.
Таким чином, підлягає доказування саме ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, тобто, як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборна сила, події тощо).
Відповідно до ст.12,13,81 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно матеріалів виконавчого провадження 22.02.2019 року, 26.02.2019 року та 04.03.2019 року державним виконавцем складені акти про не забезпечення боржником виконання рішення суду по справі.
Постановами від 25.02.2019 року, 01.03.2019 року, 05.03.2019 року державним виконавцем накладено штрафи на ОСОБА_2 за повторне невиконання без поважних причин рішення суду, постанови від 01.03.2019 року та від 05.03.2019 року оскаржуються у Харківському окружному адміністративному суді.
Інструкцією зорганізації примусовоговиконання рішеньзатвердженої наказомміністерства юстиції№512/5від 02.04.2012року визначено,що якщорішенням провстановлення побаченняз дитиноюне визначеночас та(або)місце побаченнястягувача здитиною,державний виконавецьвикликає сторонивиконавчого провадженняз метоювизначення часута (або)місця такогопобачення шляхомнадіслання викликіводночасно зпостановою провідкриття виконавчогопровадження. Сторона виконавчого провадження у разі неможливості з`явитися на призначений час письмово повідомляє про це державного виконавця шляхом подання заяви (клопотання), в якій (якому) зазначає про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною. Державний виконавець визначає час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, враховуючи позицію сторін виконавчого провадження та інтереси дитини, шляхом винесення постанови про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною. Якщо сторона виконавчого провадження не з`явилася у визначений у виклиці час до державного виконавця та письмово не повідомила державного виконавця про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною, державний виконавець визначає час та (або) місце такого побачення без врахування позиції відповідної сторони виконавчого провадження.
Рішенням суду не визначено конкретне місце побачень та державним виконавцем постановою від 26.02.2019 року визначено місця побачення стягувача з дитиною за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; ДНЗ «Дитячий клуб Олени Чернявської».
При цьому відомостей про сповіщення боржника про вчинення виконавчих дій саме за визначеними державним виконавцем адресами суду не надано.
Таким чином, державним виконавцем не доведено, що боржник свідомо ухиляється від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, оскільки відсутні відомості щодо обізнаності боржника про наявність у нього зобов`язаньвиконання рішення суду саме за адресами, визначеними державним виконавцем.
Суд не приймає до уваги постанови державного виконавця, прийняті після 06.04.2020 року, оскільки останні виходять за межі доказування в межах подання державного виконавця від 06.04.2020 року.
Відповідно дост. 33 Конституції Україникожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Враховуючи викладене, оскільки законодавствомпередбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за навмисне та свідоме ухилення від їх виконання і на момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження, разом з тим матеріалами подання та виконавчого провадження не доведено свідоме ухилення боржника від виконання рішення суду, а відтак подання державного виконавця не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене подання приватного виконавця необґрунтоване та не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.441 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні подання державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складений 02.08.2021 року в зв`язку з перебуванням судді на лікарняному.
Головуючий Є.В.Невеніцин
