Справа № 638/12278/15-ц
Провадження № 4-с/638/167/21
УХВАЛА
Іменем України
24 грудня 2021 року м. Харків
Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Латки І.П.,
за участю секретаря судового засідання Котельнікової А.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові скаргу ОСОБА_1 на дії начальника та старшого державного виконавця Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області, стягувач ОСОБА_2 ,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії начальника та старшого державного виконавця Міськрайонного відділу державної служби по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області, стягувач ОСОБА_2 , у справі № 638/12278/15-ц, в якій, з урахуванням уточнених вимог, просить суд визнати дії старшого державного виконавця Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області Підгорного Олексія Сергійовича щодо винесення та складання акту державного виконавця від 14 лютого 2019 року, постанови про проведення виконавчих дій в неробочі та святкові дні від 15 лютого 2019 року, акту державного виконавця від 17 лютого 2019 року, акту державного виконавця від 22 лютого 2019 року, постанову про накладення штрафу від 25 лютого 2019 року, постанови про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною від 26 лютого 2019 року, акту державного виконавця від 26 лютого 2019 року незаконними та скасувати зазначені акти та постанови; визнати бездіяльність начальника Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області Васильєвої Еліни Василівни щодо невжиття заходів контролю за діями підлеглих виконавців неправомірною.
Доводи скарги обґрунтовані тим, що протягом періоду лютий-березень 2019 року в Міськрайонному відділі державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботин Головного територіального управління юстиції у Харківській області на примусовому виконанні знаходилось виконавче провадження № 56298905 з примусового виконання виконавчого листа Дзержинського районного суду м. Харкова у справі №638/12278/15-ц.
Вказане виконавче провадження було відкрите на підставі постанови державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Мирної Т.В. від 03 травня 2018 року.
Постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Березньова А.С. від 08 жовтня 2018 року вищевказане виконавче провадження було передано до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області у зв`язку із резонансністю.
Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Панкратової М.А. від 13 лютого 2019 року виконавче провадження було передано до Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області.
14 лютого 2019 року старший державний виконавець Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області Радчук В.В. винесла постанову про прийняття виконавчого провадження.
Однак, в той же день виконавче провадження № 56298905 невідомим чином опинилося у державного виконавця Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області Підгорного О.С., який не приймаючи постанови про прийняття виконавчого провадження розпочав вчиняти виконавчі дії, в межах яких, зокрема: склав акт від 14 лютого 2019 року, виніс постанову про проведення виконавчих дій в неробочі та святкові дні від 15 лютого 2019 року, акт від 17 лютого 2019 року, акти від 22 лютого 2019 року, виніс постанову про накладення штрафу від 25 лютого 2019 року, виніс постанову про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною від 26 лютого 2019 року, акти державного виконавця від 26 лютого 2019 року.
Скаржниця вважає, що передача виконавчого провадження фактично була здійснена за відсутності законних підстав для такої передачі, без відповідного письмового доручення начальника Міськрайонного ВДВС, а також без винесення державним виконавцем Підгорним О.С. постанови про прийняття виконавчого провадження, що підтверджується відсутністю в матеріалах справи цих документів, а також Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень, в якому відсутня постанова про прийняття державним виконавцем Підгорним О.С. виконавчого провадження № 56298905.
Таким чином, у державного виконавця Підгорного О.С. не було законних підстав для прийняття виконавчого провадження № 56298905, для вчинення виконавчих дій, складання актів від 14 лютого 2019 року, від 17 лютого 2019 року, від 22 лютого 2019 року, від 26 лютого 2019 року, та прийняття постанов від 15 лютого 2019 року та 26 лютого 2019 року.
Окрім того, зазначає, що відповідно до виконавчого листа, в якому приведено резолютивну частину рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року, судовим рішенням не було визначено місце вчинення виконавчих дій. В той же час державний виконавець Підгорний О.С. на адресу боржника виклик для визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною не надсилав, позицію боржника та інтереси дитини не врахував, проте тільки 26 лютого 2019 року самостійно визначив постановою від 26 лютого 2019 року місце виконання рішення за наступними адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 . При цьому перші дві адреси знаходяться на території, на яку не поширюється компетенція Міськрайонного ВДВС по Харківському району та місту Люботину ГТУЮ у Харківській області.
Тобто, виконавчі дії вчинялися державним виконавцем Підгорним О.С. без визначення у встановленому законом порядку місця вчинення виконавчих дій, що прямо суперечить вимогам п. 5 Розділу IX Інструкції, та створило непереборні перешкоди у виконанні боржником судового рішення у добровільному порядку.
Не визначивши постановою та не повідомивши боржника про конкретне місце проведення зустрічі, державний виконавець Підгорний О.С. тим самим створив непереборні перешкоди для виконання рішення боржником, в результаті чого були складені акти від 17 лютого 2019 року, від 22 лютого 2019 року, від 26 лютого 2019 року за різними адресами про невиконання рішення суду, що, в свою чергу, послужило підставою для винесення постанов про накладення штрафу.
Скаржник зазначає, що безпідставно ігноруючи її хворобу на гострий бронхіт та неможливість її участі у вчиненні виконавчих дій, а також подану нею заздалегідь заяву про відкладення вчинення виконавчих дій, без належного повідомлення 22 лютого 2019 року та визначення місця вчинення виконавчих дій державним виконавцем Підгорним О.С. були проведені виконавчі дії та складено акт від 22 лютого 2019 року, на підставі яких та проведених раніше 17 лютого 2019 року дій і було винесено постанову від 25 лютого 2019 року про накладення штрафу, яку було мотивовано тим, що: «боржником не забезпечено побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням суду».
При цьому, державним виконавцем Підгорним О.С. було проігноровано не тільки вимоги чинного законодавства, але й чітке та категоричне небажання дитини спілкуватися із батьком, тяжкий стан здоров`я боржника у зв`язку із хворобою, напруженість ситуації внаслідок агресивної поведінки стягувача ОСОБА_2 та його явно ворожого ставлення до скаржниці.
Таким чином, у зв`язку з явною протиправністю дій та рішень державного виконавця та хвороби боржниця фактично була позбавлена можливості виконати судове рішення добровільно та привести дитину на побачення із батьком 17 лютого 2019 року, 22 лютого 2019 року та 26 лютого 2019 року, тим більш одночасно за 3 різними адресами.
Боржник зазначає, що державний виконавець мав встановити відсутність поважних причин невиконання рішення. Однак враховуючи, що до 26 лютого 2019 року державним виконавцем не було визначено місця побачення стягувача з дитиною, а постанова від 26 лютого 2019 року про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною на адресу боржника поштою не надсилалася, особисто під розписку не вручалася, судове рішення не було виконано боржником 17 лютого 2019 року, 22 лютого 2019 року, 26 лютого 2019 року з поважних причин, а отже підстави для притягнення боржника до відповідальності шляхом накладення штрафу у державного виконавця Підгорного О.С. були відсутні.
Окрім того, скаржник зазначила, що начальником відділу ДВС Васильєвою Е.В. в порушення частини 3 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» не вжито жодних дієвих заходів контролю за діями свого підлеглого виконавця. Таким чином, остання фактично самоусунулася від виконання функції контролю за діями державного виконавця, чим створила сприятливі умови для грубих порушень вимог законодавства з боку державного виконавця Підгорного О.С. та для численних і системних порушень прав боржника у виконавчому провадженні.
Разом зі скаргою ОСОБА_1 заявила клопотання про поновлення строку на подання цієї скарги, яке мотивувала тим, що всупереч вимогам статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» оскаржувані постанови, акти на адресу боржника не направлялися, про факт їх існування, окрім акту від 22 лютого 2019 року та постанови від 26 лютого 2019 року, скаржнику стало відомо лише 27 лютого 2019 року під час часткового ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження. Таким чином, останнім днем для звернення до суду із цією скаргою є 09 березня 2019 року.
Зазначені дії та рішення державного виконавця Підгорного О.С. були у встановлений законом строк оскаржені до Дзержинського районного суду м. Харкова, проте з вини працівників апарату суду скарга не була зареєстрована в день її надходження до суду 20 березня 2019 року поряд з ще двома іншими скаргами від 07 березня 2019 року на рішення і дії державних виконавців, та відповідно до відомостей АСДС КП «Д-3» скарга в провадженні суду весь цей час не перебувала, її місце знаходження встановити неможливо.
Що стосується строку на оскарження акту від 22 лютого 2019 року, зазначила, що останнім днем оскарження цього акту є 04 березня 2019 року, проте, у період з 19 по 26 лютого включно боржник знаходилася на лікарняному, а тому протягом цього строку не могла скористатися своїм правом на оскарження означеного акту.
Дослідивши клопотання та додані до нього документи, суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення строку на подання даної скарги з огляду на таке.
Відповідно до положень ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої особи, органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно ч. 1 ст. 449 ЦПК скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Відповідно до ч. 2 ст. 449 ЦПК України пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Частиною 2 ст. 126 ЦПК України передбачено, що документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
З виконавчого провадження № 56298905 не вбачається, що боржник отримувала оскаржувані постанови та акти засобами поштового зв`язку (окрім акту від 22 лютого 2019 року та постанови від 26 лютого 2019 року). У виконавчому провадженні міститься розписка скаржника від 27 лютого 2019 року про часткове ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження. Таким чином, останнім днем для звернення до суду із цією скаргою є 09 березня 2019 року.
З копії скарги ОСОБА_1 від 07 березня 2019 року, з якою остання звернулася до суду засобами поштового зв`язку, вбачається, що предметом оскарження були дії державного виконавця Підгорного О.С. щодо складення актів та постанов від 14 лютого 2019 року, 15 лютого 2019 року, 17 лютого 2019 року, 22 лютого 2019 року, 25 лютого 2019 року, 26 лютого 2019 року.
Відповідно до листа Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 липня 2021 року № 01-28/1936 відповідальною особою за опрацювання та реєстрацію вхідної кореспонденції старшим секретарем суду ОСОБА_3 не було забезпечено реєстрацію в день надходження - 20.03.2019 трьох скарг ОСОБА_1 , серед яких була скарга від 07.03.2019 на незаконні дії посадових осіб Міськрайонного ВДВС по Харківському району та місту Люботину ГТУЮ у Харківській області: начальника Васильєвої Е.В. та державного виконавця Підгорного О.С., яка була подана представником ОСОБА_4 . Станом на 09.07.2021, відповідно до відомостей АСДС КП «Д-3», вказана скарга в провадженні суду не перебуває, встановити місце знаходження незареєстрованої скарги неможливо.
Таким чином, судом встановлено, що скаржницею пропущено строку на подання скарги з поважних причин, які не залежали від її волі, а тому суд поновлює пропущений строк на подання цієї скарги.
В судовому засіданні скаржниця вимоги скарги підтримала частково, просила задовольнити, за винятком вимог при визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 25 лютого 2019 року, оскільки ця вимога підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Провадження у цій частині просила закрити.
Стягувач в судовому засіданні проти вимог скарги заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на скаргу, поданих до суду 24 листопада 2021 року.
В судове засідання державний виконавець не з`явився.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи за скаргою, оглянувши матеріали справи № 638/12278/15-ц та матеріали виконавчого провадження ВП №56298905, суд дійшов наступного висновку.
Щодо вимог скарги про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 25 лютого 2019 року.
В судовому засідання скаржниця просила закрити провадження в частині визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 25 лютого 2019 року.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією, цим законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом п. 5 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, накладення штрафу, про стягнення основної винагороди є виконавчими документами.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Отже, висловлювання «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Частиною 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
За таких обставин юрисдикція адмінсудів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.
До юрисдикції адмінсудів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні. Таких висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика палата ВС у постановах від 6.06.2018 у справах №921/16/14-г/15 та №127/9870/16-ц, від 28.11.2018 у справі №2-01575/11, від 13.03.2019 у справі №545/2246/15-ц, від 3 та 10.04.2019 у справах №370/1288/15 та №766/740/17-ц, від 29.05.2019 у справі №758/8095/15-ц.
Згідно з ч. 1 ст. 287 КАС учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Таким чином, вимоги скарги в частині визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 25 лютого 2019 року підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З урахуванням викладеного, суд закриває провадження у цій частині вимог скарги про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 25 лютого 2019 року.
Щодо іншої частини вимог скарги суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року встановлено час спілкування ОСОБА_2 з малолітньою донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щотижнево по вівторкам з 18-00 години до 20-00 години за виключенням часу хвороби дитини та встановлених державою Україна святкових днів, що припадають на вівторок кожного тижня та крім дати ІНФОРМАЦІЯ_2 матері дитини ОСОБА_1 ), якщо цей день припадає на вівторок другого тижня вересня місяця. Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди в спілкуванні з малолітньою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_2 , дідом ОСОБА_6 , бабцею ОСОБА_7 як особисто так і в телефонному режимі та із застосуванням комп`ютерних технологій. Обрано способом участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спілкування з дитиною за відсутності матері ОСОБА_1 кожну четверту п`ятницю місяця з 14-00 годин до 18-00 годин незалежно від місця перебування дитини, кожну другу суботу місяця з 10-00 години до 16-00 годин включно, кожну третю неділю місяця з 10-00 годин до 18-00 годин за відсутності матері ОСОБА_1 незалежно від місця перебування дитини. Обрано способом участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спілкування з дитиною по четвергам першої та третьої неділі місяця з 16-00 години до 19-00 години, по понеділкам другої та четвертої неділі місяця з 16-00 години до 19-00 за присутності матері за виключенням часу хвороби дитини та встановлених державою Україна святкових днів, що припадають на понеділок чи четвер кожного тижня та крім дати ІНФОРМАЦІЯ_2 матері дитини ОСОБА_1 ), якщо цей день припадає на понеділок чи четвер другого тижня вересня місяця. Дозволено під час спілкування дитини з батьком відвідувати місце його проживання, відвідування розважальних закладів, концертів, спектаклів, цирку, кінотеатру, парку з атракціонами при умові нагляду за технікою безпеки щодо малолітньої дитини. Обрано способом участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спілкування з дитиною з метою забезпечення навиків до сімейних цінностей: 1) в дні її народження у парні роки, 29 березня з 10-00 години до 16 -00 години в присутності матері, у непарні роки, 29 березня з 10 години до 16-00 години за відсутності матері; 2) в дні народження батька 01 серпня кожного року з 10-00 години до 17-00 години без присутності матері; 3) на святкування Різдва Христова з 9-00 до 15-00 годин у парні роки за присутності матері, з 12-00 до 18-00 годин у непарні роки за відсутності матері; 4) на Новий рік з 11-00 до 16-00 години кожного року за присутності матері. Обрано способом участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спілкування з дитиною з метою забезпечення навиків до сімейних цінностей проведення двічі на рік відпустки разом з батьком за відсутності матері: взимку протягом одного тижня, влітку протягом двох тижнів кожного року при умові згоди матері на виїзд для проведення відпустки за межі України або при спільному виїзді батьків для проведення відпустки. Обрано способом участі діда ОСОБА_6 та бабці ОСОБА_7 у вихованні онуки, дитиною з метою забезпечення навиків до сімейних цінностей, надавши часи спілкування з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожну четверту неділю місяця з 10-00 до 18-00 години за місцем їх проживання в присутності батька і матері (при наявності її бажання бути присутньою) та в дні народження діда та бабці 31 серпня кожного року та 28 вересня кожного року за 10-00 години до 16-00 годин в присутності батька і матері (при наявності її бажання бути присутньою).
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2018 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року змінено. У другому, сьомому та дев`ятому абзацах резолютивної частини рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року виключено слова «у присутності матері ОСОБА_1 ». В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 16 січня 2019 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року в незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову Апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2018 року залишено без змін.
27 квітня 2018 року Дзержинським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист по справі № 638/12278/15-ц.
Щодо вимог скарги про визнання протиправною та скасування постанови про проведення виконавчих дій в неробочі та святкові дні від 15 лютого 2019 року, постанови від 26 лютого 2019 року про визначення часту та (або) місця побачення стягувача з дитиною.
Постановою старшого державного виконавця Підгорного О.С. від 15 лютого 2019 року у ВП №56298905 постановлено провадити виконавчі дії в неробочі та святкові дні, відповідно до встановленого у рішенні суду способу участі батька у вихованні дитини у визначені певні дні.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 29 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на 15 лютого 2019 року) виконавчі дії проводяться виконавцем у робочі дні, не раніше шостої і не пізніше двадцять другої години, якщо інше не передбачено цією статтею. Конкретний час проведення виконавчих дій визначається виконавцем. Виконавчі дії в неробочі та святкові дні, встановлені законом, проводяться у час, передбачений частиною першою цієї статті, у разі якщо зволікання неможливе або якщо такі дії не можуть бути проведені в інші дні з вини боржника.
Таким чином закон дозволяє проведення виконавчих дій у святкові та неробочі дні.
В оскаржуваній постанові старший державний виконавець зазначає, що відповідно до встановленого у рішенні суду способу участі батька у вихованні дитини виконавчі дії, у визначені певні дні підлягають проведенню в неробочі та святкові дні, зволікання у вчиненні яких неможливо, оскільки судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств установ, організацій, посадових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Суд наголошує, що виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
За таких обставин, враховуючи зазначений у виконавчому листі № 638/12278/15-ц від 27 квітня 2018 року, виданому Дзержинським районним судом м. Харкова, спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з дочкою ОСОБА_5 , та відсутність законодавчих заборон на проведення виконавчих дій у святкові та неробочі дні, суд вважає, що старшим державним виконавцем Підгорним О.С. правомірно винесено постанову від 15 лютого 2019 року, а тому підстав для її скасування немає.
26 лютого 2019 року державним виконавцем Підгорним О.С. винесено постанову, якою визначено місця побачення стягувача з дитиною наступим чином, зокрема але не виключно: у вихідні, святкові, будні дні визначені виконавчим документом в межах часових періодів визначених виконавчим документом, за адресами: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; ДНЗ «Дитячий клуб Олени Чернявської» за адресою: м. Харків вул.Ахсарова,13-Б; 2.
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, як розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.
Доводи скаржника про те, що у державного виконавця Підгорного О.С. не було законних підстав для здійснення виконавчих дій по ВП 56298905 та винесення відповідних постанов через те, що останній не виніс постанову про прийняття виконавчого провадження до свого провадження, суд відхиляє з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, постановою про прийняття виконавчого провадження від 14 лютого 2019 року старшим державним виконавцем Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області Радчук Валентиною В`ячеславівною виконавче провадження № 56298905 було прийняте до її провадження. Постанова винесена в АСВП, її копії у передбачені законом строки були направлені сторонам виконавчого провадження.
Відповідно до Доручення № 72 від 14 лютого 2019 року у зв`язку із знаходженням старшого державного виконавця Радчук В.В. з 18 лютого 2019 року у відпустці, виконавче провадження було передано для виконання старшому державному виконавцю Підгорному О.С.
Таким чином, ВП 56298905 починаючи з 14 лютого 2019 року перебувало у провадженні старшого державного виконавця Підгорного О.С. на підставі, передбаченої розділом V Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 р. за № 489/20802, а саме: «Передача виконавчого провадження від одного державного виконавця до іншого в межах одного органу державної виконавчої служби чи виконавчої групи, між державними виконавцями одного органу державної виконавчої служби здійснюється за письмовим дорученням начальника цього органу державної виконавчої служби чи керівника виконавчої групи».
Постановою начальника Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботин Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 21 лютого 2019 року було утворено виконавчу групу у складі наступних державних виконавців: старший державний виконавець Підгорний О.С., старший державний виконавець Нагорна К.В., заступник начальника Риженко Ю.Е.
З огляду на викладене слід дійти висновку, що відсутність в матеріалах справи постанови про прийняття державним виконавцем Підгорним О.С. виконавчого провадження не може свідчити про відсутність у останнього законних підстав для здійснення виконавчих дій по ВП 56298905.
Щодо посилання Боржника на неправомірність складання державним виконавцем Підгорним О.С. акту від 14 лютого 2019 року, суд зазначає, що цей акт взагалі не встановлював факту виконання або невиконання боржником рішення, а лише засвідчив факт того, що саме з метою узгодження місця проведення виконавчих дій боржнику було здійснено телефонний дзвінок.
Щодо вимог скарги про визнання протиправним та скасування акту від 17 лютого 2019 року суд зазначає наступне.
Актами державного виконавця від 17 лютого 2019 року встановлено, що боржником не забезпечено виконання рішення суду щодо побачення стягувача з дитиною в порядку визначеному рішенням суду.
Відповідно до змісту акту за результатом здійснених виїздів за участю стягувача за адресами: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , на стук до дверей за місцем мешкання боржника ніхто не реагував, двері від помешкання ніхто не відчиняв. Рішення суду не виконано боржником без поважних причин.
Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Пунктом 1 частини 5 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.
Частиною 8 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
У відповідності до ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у часта місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом. У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею. Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону.
Згідно п. 8 Розділу IX Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною, визначені рішенням або державним виконавцем.
Відповідно до п. 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень акт - документ, що підтверджує певні встановлені факти або події.
У констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акту, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції.
До акта можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.
Із системного аналізу зазначених вище норм чинного законодавства вбачається, що за результатом здійснення перевірки стану виконання судового рішення та складання відповідного акту державний виконавець зобов`язаний прийняти одне з двох можливих рішень: або встановити факт виконання судового рішення і закрити виконавче провадження, про що винести відповідну постанову; або встановити факт невиконання судового рішення і вжити заходів щодо його примусового виконання (накладення на боржника штрафу та інше).
Боржником доказів на спростування обставин, зазначених в акті суду не надано.
До посилань скаржника на те, що їй було невідоме місце проведення виконавчих дій, суд ставиться критично, оскільки з огляду на вимоги ч.5 та 8 ст. 19, ч. 1 та 2 ст. 64-1 Закону України « Про виконавче провадження» боржник була зобов`язана узгодити місця проведення виконавчих дій та забезпечити виконання рішення суду.
Так, ОСОБА_1 не була позбавлена можливості зв`язатися з державним виконавцем засобами телефонного зв`язку, електронною поштою, або зі стягувачем у виконавчому провадженні.
Суд зазначає, що боржнику було достеменно відомо про наявність виконавчого провадження, оскільки скаржником не заперечується, що 04 серпня 2018 року на її адресу було направлено постанову про відкриття виконавчого провадження. Вказана постанова містить номер виконавчого провадження та ідентифікатор доступу до АСВП. В тексті даної постанови зазначено, що за вказаними реквізитами сторони мають можливість ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження, розміщеними в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України. Вільний та безоплатний доступ до інформації автоматизованої системи виконавчого провадження забезпечує Міністерство юстиції України у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово. Інформація повинна містити відомості про час її розміщення.
Автоматизованою системою виконавчого провадження забезпечується: 1) об`єктивний та неупереджений розподіл виконавчих документів між державними виконавцями, 2) надання сторонам виконавчого провадження інформації про провадження; 3) виготовлення документів виконавчого провадження; 4) централізоване зберігання документів виконавчого провадження.
Згідно зі ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов`язаний зокрема утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
За таких обставин боржник була зобов`язана сумлінно виконати обов`язок щодо виконання рішення суду 17 лютого 2019 року, однак доказів поважності невиконання рішення суду в цей день боржником не надано, а тому вимоги скарги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо вимог скарги про визнання протиправним та скасування акту від 22 лютого 2019 року суд зазначає наступне.
Актом державного виконавця від 22 лютого 2019 року встановлено, що боржником не забезпечено виконання рішення суду щодо побачення стягувача з дитиною в порядку визначеному рішенням суду.
Відповідно до змісту акту за результатом здійснених виїздів за участю стягувача за адресою: АДРЕСА_2 , на стук до дверей за місцем мешкання боржника боржник двері відчинив та не надав можливості стягувачу здійснювати участь у вихованні дитини, посилаючись на відмову дитини піти з батьком. Дитина дійсно відмовилась піти з батьком. Рішення суду не забезпечено виконання боржником.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
У Рішенні по справі «Ген та інші проти України» від 10 червня 2021 року (CASE OF GEN AND OTHERS v. UKRAINE, визнаючи порушення Україною статті 8 Конвенції ЄСПЛ дійшов, зокрема висновку, що право дитини висловлювати власні погляди не слід тлумачити як таке, що ефективно надає дітям беззастережне право вето без розгляду будь-яких інших факторів та проведення експертизи для визначення їх найкращих інтересів; крім того, такі інтереси зазвичай диктують, що зв`язки дитини зі своєю сім`єю повинні підтримуватися, за винятком випадків, коли це може зашкодити її здоров`ю та розвитку (див. AV v. Slovenia, п. 878/13, п. 72, 9 квітня 2019, з подальшими посиланнями). Однак у цій справі, коли органи влади постійно стикалися з відмовою дуже маленької дитини бачитися з членами її сім`ї, вони не змогли забезпечити ефективну професійну адресну підтримку дитини; така підтримка була для неї критично важливою для звикання до ідеї регулярних зустрічей з батьком та бабусею та дідусем, а також для того, щоб В. зрозуміла, що відповідає найкращим інтересам дитини, відповідно до мотивів обов`язкових судових рішень (див. пункт 8 вище). Така допомога становила, з огляду на конкретні обставини цієї справи, частину необхідних заходів, які органи влади мали обґрунтовано вжити, відповідно до своїх позитивних зобов`язань, передбачених статтею 8 (див. Аналогічний підхід, AV, згадане вище, § 84).
Згідно зі ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, а також зазначені вище положення закону, які передбачають обов`язковість виконання рішень, які набрали законної сили, суд приходить до висновку, що виконавцем у даному випадку було правомірно складено акт від 22 лютого 2019 року, оскільки виконання рішення суду не забезпечено саме боржником.
Щодо вимог скарги про визнання протиправним та скасування акту від 26 лютого 2019 року суд зазначає наступне.
Актами державного виконавця від 26 лютого 2019 року, складених за адресами: АДРЕСА_4 , встановлено, що боржником не забезпечено виконання рішення суду у справі.
Скаржник зазначає, що рішення суду не виконала з об`єктивних причин, а саме у зв`язку з хворобою, а тому не могла брати участь у вчиненні виконавчих дій, про що заздалегідь надала відповідну заяву про відкладення вчинення виконавчих дій.
Водночас, згідно з виконавчим листом від 27 квітня 2018 року обрано спосіб участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 спілкування з дитиною за відсутності матері ОСОБА_1 кожну четверту п`ятницю місяця з 14-00 годин до 18-00 годин незалежно від місця перебування дитини, кожну другу суботу місяця з 10-00 години до 16-00 годин включно, кожну третю неділю місяця з 10-00 годин до 18-00 годин за відсутності матері ОСОБА_1 незалежно від місця перебування дитини; по четвергам першої та третьої неділі місяця з 16-00 години до 19-00 години, по понеділкам другої та четвертої неділі місяця з 16-00 години до 19-00 за виключенням часу хвороби дитини та встановлених державою Україна святкових днів , що припадають на понеділок чи четвер кожного тижня та крім дати ІНФОРМАЦІЯ_2 матері дитини ОСОБА_1 ), якщо цей день припадає на понеділок чи четвер другого тижня вересня місяця.
Тобто з виконавчого листа вбачається, що спілкування стягувача з дитиною не передбачає обов`язкової присутності матері, а підставою для відкладення виконавчих дій є виключно хвороба дитини, а не матері дитини.
Окрім того, хвороба боржника сама по собі без винесення відповідної постанови про відкладення виконавчих дій не може мати жодних наслідків, і у будь-якому разі, не звільняє боржника від виконання рішення суду.
За таких обставин, боржник ОСОБА_1 , яка мала можливість забезпечити виконання рішення суду, не вжила заходів щодо його виконання, у зв`язку з чим виконавцем було правомірно складено акт від 26 лютого 2019 року.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги у повному обсязі.
Керуючись ст. 447-451ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання скарги задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на подання скарги на дії начальника та старшого державного виконавця Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області.
Провадження у частині вимог скарги ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 25 лютого 2019 року закрити.
У задоволенні вимог скарги ОСОБА_1 про визнання незаконними дій старшого державного виконавця Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області Підгорного Олексія Сергійовича щодо винесення та складання акту державного виконавця від 14 лютого 2019 року, постанови про проведення виконавчих дій в неробочі та святкові дні від 15 лютого 2019 року, акту державного виконавця від 17 лютого 2019 року, акту державного виконавця від 22 лютого 2019 року, постанови про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною від 26 лютого 2019 року, акту державного виконавця від 26 лютого 2019 року та скасування зазначених актів та постанов; визнання неправомірною бездіяльності начальника Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області Васильєвої Еліни Василівни щодо невжиття заходів контролю за діями підлеглих виконавців відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст ухвали складено 28 грудня 2021 року.
Суддя І.П. Латка
