УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 638/12278/15-ц
Провадження № 4-с/638/70/21
22.12.2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова
в складі: головуючого судді Хайкіна В.М.
за участю секретаря Запорожець Д. Д.
з участю судового розпорядника Календіної А. С.
з участю скаржника ОСОБА_1
з участю стягувача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду скаргу ОСОБА_1 , стягувач: ОСОБА_2 на бездіяльність головного державного виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бакшеєва Сергія Миколайовича, в. о. начальника Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Глушко Анни Олександрівни по виконавчому провадженню №56298905,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 у червні 2020 року поштовим засобом зв`язку звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова зі скаргою на бездіяльність головного державного виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бакшеєва Сергія Миколайовича, в. о. начальника Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Глушко Анни Олександрівни по виконавчому провадженню №56298905, та з урахуванням уточнень, про які заявник заявила під час судового розгляду просить суд: 1) визнати бездіяльність головного державного виконавця Шевченківського відділу ДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) Бакшеєва С.М. щодо невинесення постанови про закінчення виконавчого провадження №56298905 неправомірними; 2) скасувати рішення в.о. начальника Шевченківського відділу ДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) А. Глушко від 02.06.2020 р. за № 19.6-77/61477. Вимоги скарги обґрунтовує тим, що в провадженні Шевченківського відділу ДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) знаходяться матеріали виконавчого провадження №56298905 з виконання виконавчого листа №638/12278/15-ц, виданого 27.04.2018 року Дзержинським районним судом м. Харкова. 26.05.2020 року державним виконавцем Бакшеєвим С.М. було вчинено виконавчі дії в межах виконавчого провадження, а саме: перевірено виконання ОСОБА_1 судового рішення про зобов`язання не чинити перешкод у спілкуванні малолітньої дитини ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_2 та встановлення часу спілкування батька ОСОБА_2 із малолітньою дочкою ОСОБА_4 щотижнево по вівторках з 18 до 20 год. За результатами вказаної перевірки державним виконавцем складено акт від 26.05.2020 р., яким встановлено, що «боржником ОСОБА_1 дитину для спілкування надано об 18-00, спілкування тривало 10 хвилин, дитина від спілкування з батьком відмовилася, на неодноразові пропонування виконавця на спілкування з батьком не погодилась». У зв`язку із виконанням судового рішення та з огляду на приписи ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» боржником 27.05.2020 року подано заяву про закінчення виконавчого провадження, однак 02.06.2020 року державним виконавцем Бакшеєвим С.М. було вручено рішення в.о. начальника Шевченківського відділу ДВС у м. Харкові А. Глушко від 02.06.2020 р. за №19.6-77/61477, про те, що незважаючи на встановлення факту надання ОСОБА_1 дитини для спілкування з батьком, відсутні підстави для висновку, що боржником в повній мірі забезпечено побачення стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Невинесення державним виконавцем Бакшеєвим С.М. постанови про закінчення виконавчого провадження та винесенням в.о. начальника Шевченківського відділу ДВС у м. Харкові А. Глушко рішення від 02.06.2020 р. за №19.6-77/61477, були грубо порушені вимоги ст.ст. 2, 18, 19, 39, 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», конституційні права боржника та права її дитини. Рішення суду виконано боржником шляхом надання можливості стягувану спілкуватися із донькою в день, час і місці, визначених судовим рішенням і державним виконавцем, однак ані рішенням суду, ані будь-яким чинним нормативним актом не передбачено обов`язку боржника змушувати дитину спілкуватися із стягувачами проти її волі. У виконавчому провадженні систематично вимоги закону не виконуються, грубо порушуються права боржника та права її дитини, що свідчить про упередженість та явну заангажованість в.о. начальника Глушко А. на користь стягувача, що може мати й ознаки корупційних дій в її діях. Просить суд скаргу задовольнити.
Скаржник ОСОБА_1 , яка є боржником у виконавчому провадженні, в судовому засіданні підтримала вимоги скарги у повному обсязі, просила суд її задовольнити з підстав, наведених у скарзі. Крім того наголосила, що станом на момент вчинення виконавчих дій 26.05.2020 року, державний виконавець знав про існування ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 07.04.2020 року про скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, яка набрала законної сили в день її постановлення, а тому вчинення будь-яких виконавчих дій з огляду на існування вказаного судового рішення було протиправним.
Заінтересована особа - стягувач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги у повному обсязі, просив суд відмовити у її задоволенні. Державний виконавець, з урахуванням обов`язків, покладених на нього ст. ст. 18 та 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» і фактичних обставин справи був зобов`язаний перевірити виконання боржником рішення суду, а саме: забезпечення боржником побачення малолітньої ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_2 з 18-00 год. до 20-00 год., натомість, зазначення в акті того, що побачення тривало 10 хвилин вже свідчить про те, що рішення суду не було виконано у повному обсязі. При цьому, вказівка на те, що боржник «надала дитину» для спілкування зі стягувачем також не свідчить про виконання рішення суду у повному обсязі. У державного виконавця не було жодних законних підстав для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, адже як зазначено в судовому рішенні по іншій скарзі, «виконання рішення суду не може бути унеможливлено небажанням дитини спілкуватись». Починаючи з травня 2015 року ОСОБА_1 систематично чинить перешкоди у спілкуванні ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з малолітньою ОСОБА_4 . При цьому. ОСОБА_1 жодного разу не виконала ані рішення органу опіки (рішення ВК ХМР від 22.07.2015 року), ані рішення суду по справі №638/12278/15-ц. Способом психологічного тиску на дитину і проявляється незабезпечення боржником виконання рішення суду та вчинення перешкод в його виконанні. Бажання або небажання доньки спілкуватися з батьком залежить виключно від поведінки ОСОБА_1 та з огляду на те, що заходів впливу на останню не вживається, ОСОБА_1 не має жодного бажання змінювати ситуацію. ОСОБА_1 шляхом тривалого та систематичного психологічного впливу на спільну доньку створює умови, за яких спілкування з батьком не відбувається нібито через небажання Поліни. Систематичні, протягом всього часу виконавчого провадження посилання ОСОБА_1 на вимоги законодавства щодо заслуховування думки дитини свідчить лише про одне - намагання ОСОБА_1 за будь-яку ціну, незважаючи на психологічну травму доньки, яка буде лише посилюватися, домогтися своєї «цілі» - відчуження доньки від батька. Крім того, стягувач наголосив на існуванні рішення Європейського суду з прав людини по справі «Ген та інші проти України» від 10.06.2021 року, у якому суд встановив порушення статті 8 Конвенції. Просить у задоволенні скарги відмовити.
Головний державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Бакшеєв Сергій Миколайович, та в. о. начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Глушко Анна Олександрівна, законність дій/бездіяльності яких оскаржуються заявником, в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили. Водночас, із відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) до суду надійшли матеріали виконавчого провадження.
У відповідності до частини 2 статті 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Суд, дослідивши доводи боржника та стягувача, викладені у письмових заявах по суті скарги та надані під час судового розгляду, а також матеріали виконавчого провадження №56298905, та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
У пункті 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ від 07.02.2014 року №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз`яснено, що виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Відповідно до статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
У відповідності до частини 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Судом встановлено, що 15.08.2016 року Дзержинським районним судом міста Харкова по справі №638/12278/15-ц ухвалено рішення, згідно якого:
- позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи- Виконавчий комітет Харківської міської ради, Комісія з захисту прав дитини Виконавчого комітету Харківської міської ради, Служба у справах дітей Дзержинського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про встановлення часу спілкування батька з дитиною - покладення зобов`язання добросовісно виконувати батьківські обов`язки визнано частково обґрунтованими, частково доведеними належним доказами та задоволено частково:
- встановлено час спілкування батька, ОСОБА_2 в присутності матері ОСОБА_1 з малолітньою донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щотижнево по вівторкам з 18-00 години до 20-00 години за виключенням часу хвороби дитини та встановлених державою Україна святкових днів , що припадають на вівторок кожного тижня та крім дати ІНФОРМАЦІЯ_2 матері дитини ОСОБА_1 ), якщо цей день припадає на вівторок другого тижня вересня місяця;
- в частині покладення на батька ОСОБА_2 обов`язків добросовісно та належним чином користуватися своїми правами та обов`язками під час спілкування з неповнолітньою дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено;
- позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , третя особа Управління служби у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановленні порядку спілкування та участі в вихованні дитини - визнано частково обґрунтованими, частково доведеними належними доказами та задоволено частково:
- зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди в спілкуванні з малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з батьком ОСОБА_2 , дідом ОСОБА_5 , бабцею ОСОБА_6 як особисто так і в телефонному режимі та і з застосуванням комп`ютерних технологій;
- обрано способом участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 спілкування з дитиною за відсутності матері ОСОБА_1 кожну четверту п`ятницю місяця з 14-00 годин до 18-00 годин незалежно від місця перебування дитини, кожну другу суботу місяця з 10-00 години до 16-00 годин включно, кожну третю неділю місяця з 10-00 годин до 18-00 годин за відсутності матері ОСОБА_1 незалежно від місця перебування дитини;
- обрано способом участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 спілкування з дитиною по четвергам першої та третьої неділі місяця з 16-00 години до 19-00 години, по понеділкам другої та четвертої неділі місяця з 16-00 години до 19-00 за присутності матері за виключенням часу хвороби дитини та встановлених державою Україна святкових днів , що припадають на понеділок чи четвер кожного тижня та крім дати ІНФОРМАЦІЯ_2 матері дитини ОСОБА_1 ), якщо цей день припадає на понеділок чи четвер другого тижня вересня місяця;
- дозволено під час спілкування дитини з батьком відвідувати місце його проживання, відвідування розважальних закладів, концертів, спектаклів, цирку, кінотеатру , парку з атракціонами при умові нагляду за технікою безпеки щодо малолітньої дитини;
- обрано способом участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 спілкування з дитиною з метою забезпечення навиків до сімейних цінностей :1) в дні її народження у парні роки, 29 березня з 10-00 години до 16 -00години в присутності матері, у непарні роки, 29 березня з 10 години до 16-00 години за відсутності матері. 2) в дні народження батька 01 серпня кожного року з 10 -00 години до 17-00 години без присутності матері.3) На святкування Різдва Христова з 9-00 до 15-00 годин у парні роки за присутності матері , з 12-00 до 18-00 годин у непарні роки за відсутності матері, 4) на Новий рік з 11-00 до 16-00 години кожного року за присутності матері;
- обрано способом участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 спілкування з дитиною з метою забезпечення навиків до сімейних цінностей проведення двічі на рік відпустки разом з батьком за відсутності матері: взимку протягом одного тижня, влітку протягом двох тижнів кожного року при умові згоди матері на виїзд для проведення відпустки за межі України або при спільному виїзді батьків для проведення відпустки;
- обрано способом участі діда ОСОБА_5 та бабці ОСОБА_6 у вихованні онуки, дитиною з метою забезпечення навиків до сімейних цінностей, надавши часи спілкування з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 кожну четверту неділю місяця з 10-00 до 18-00 години за місцем їх проживання в присутності батька і матері (при наявності її бажання бути присутньою) та в дні народження діда та бабці 31 серпня кожного року та 28 вересня кожного року за 10-00 години до 16-00 годин в присутності батька і матері (при наявності її бажання бути присутньою);
- в задоволенні позовних вимог в частині спілкування з сестрою ОСОБА_7 в день її народження 27 серпня кожного року - відмовлено, в іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 відмовлено (справа №638/12278/15-ц, головуючий суддя Руднєва О. О.).
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 12.04.2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року змінено: у другому, сьомому та дев`ятому абзацах резолютивної частини рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року виключити слова «у присутності матері ОСОБА_1 », в іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 16.01.2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року в незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову Апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2018 року залишено без змін.
Судом встановлено, що станом на момент вчинення виконавчих дій у травні 2020 року, виконавче провадження з приводу примусового виконання виконавчого листа №638/12278/15-ц, виданого 27.04.2018 року Дзержинським районним судом м. Харкова перебувало у провадженні державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Бакшеєва С. М.
Так, 26.05.2020 року до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надійшла заява боржника ОСОБА_1 , згідно якої заявник просить: 1) не проводити 26.05.2020 року з 18-00 до 20-00 виконавчі дії з виконавчого листа №638/12278/15-ц, виданого 27.04.2018 року Дзержинським районним судом м. Харкова, ВП №56298905; 2) закінчити виконавче провадження №56298905 та повернути виконавчий лист №638/12278/15-ц, виданий 27.04.2018 року Дзержинським районним судом м. Харкова стягувачу ОСОБА_2 без виконання (а. с. 7-10).
Як вбачається з акту державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Бакшеєва С. М. від 26.05.2020 року, акт складено з метою перевірки виконання рішення суду в частині «Встановити час спілкування батька ОСОБА_2 з малолітньою донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щотижнево по вівторкам з 18-00 години до 20-00 години за виключенням часу хвороби дитини та встановлених державою Україна святкових днів, що припадають на вівторок кожного тижня та крім дати ІНФОРМАЦІЯ_2 мати ОСОБА_1 ), якщо цей день припадає на вівторок другого тижня вересня місяця» та встановлено, що боржником ОСОБА_1 дитину для спілкування надано об 18-00, спілкування тривало 10 хвилин, дитина від спілкування з батьком відмовилася, на неодноразові пропонування виконавця на спілкування з батьком не погодилась (а. с. 11-12).
26.05.2020 року боржник ОСОБА_1 звернулася до начальника Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) із заявою, згідно якої заявник просить: 1) винести постанову про закінчення виконавчого провадження №56298905 та повернути виконавчий лист №638/12278/15-ц, виданий 27.04.2018 року Дзержинським районним судом м. Харкова, 2) негайно видати боржнику постанову про закінчення виконавчого провадження №56298905 (а. с. 13-14).
Згідно листав.о. начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Глушко Анни Олександрівни від 02.06.2020 року за вих. №61477, незважаючи на те, що державним виконавцем встановлено факт надання ОСОБА_1 дитини для спілкування з батьком, відсутні підстави для висновку, що боржником в повній мірі забезпечено побачення стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Наразі прийнято рішення щодо подальшого проведення виконавчих дітей з перевірки виконання боржником рішення суду, зокрема, з огляду на наявність численних та систематичних зауважень стягувача (а. с. 15-16).
Як вбачається із повідомлення головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Бакшеєва Сергія Миколайовича від 19.04.2021 року №19.6-77/36887 про неможливість подання витребуваних доказів судом, відповідно до постанови заступника начальника Східною міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м, Харків) Розумного С.М. від 17.11.2020 року виконавче провадження АСВП №56298905 вирішено передати з Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м, Харків) (а. с. 101).
Матеріали справи містять також постанову головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м, Харків) Бакшеєва С.М. від 18.11.2020 року, згідно якої виконавче провадження ВП №56298905 передано до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (а. с. 102-104).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно зістаттею 64-1Закону України«Про виконавчепровадження» виконаннярішення провстановлення побаченняз дитиноюполягає узабезпеченні боржникомпобачень стягувачаз дитиноюв порядку,визначеному рішенням.Державний виконавецьздійснює перевіркувиконання боржникомцього рішенняу часта місціпобачення,визначених рішенням,а уразі якщовони рішеннямне визначені,то перевірказдійснюється учас тамісці побачення,визначених державнимвиконавцем.У разіневиконання безповажних причинборжником рішеннядержавний виконавецьскладає актта виноситьпостанову пронакладення наборжника штрафуу розмірі,визначеному частиноюпершою статті75цього Закону.У постановізазначаються вимогавиконувати рішеннята попередженняпро кримінальнувідповідальність. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом. У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею. Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону.
Тлумачення наведеної норми права свідчить про те, що підставою для закінчення виконавчого провадження є виконання рішення боржником. Зазначене положення закону має застосовуватися не формально, а сутнісно, коли рішення суду реально й фактично виконано, з огляду на таке.
Забезпечення виконання судового рішення є обов`язком держави, яка повинна забезпечувати ефективні системи виконання судових рішень, а також функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалено обов`язкове судове рішення.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили (рішення Європейського суду з прав людини «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28 липня 1999 року).
Державний виконавець повинен вчиняти всіх, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», заходів щодо примусового виконання рішення суду рішення Дзержинського районного суду міста Харкова 15.08.2016 року по справі №638/12278/15-ц, зміненого постановою Апеляційного суду Харківської області від 12.04.2018 року, адже у нього є така можливість, передбачена спеціальним законом - Законом України «Про виконавче провадження».
Суд беззаперечно погоджується із доводами скаржника боржника у виконавчому провадженні ОСОБА_1 щодо необхідності врахування найкращих інтересів дитини, і прецедентна практика Європейського суду з прав людини вимагає врахування поглядів дітей, однак ці погляди не обов`язково є незмінними, а заперечення дітей, які мають бути наділені належною вагою, не обов`язково є достатніми для подолання інтересів батьків, особливо в тому, щоб мати постійний контакт з їхніми інтересами з дитиною. Зокрема, право дитини висловлювати свої власні погляди не повинно тлумачитися як ефективне надання безумовного права вето дітям без будь-яких інших факторів, що розглядаються, а також проведення експертизи для визначення їх найкращих інтересів. Такі інтереси зазвичай диктують, що зв`язки дитини з сім`єю повинні зберігатися, за винятком випадків, коли це може шкодити його здоров`ю та розвитку (рішення у справі «А.В. проти Словенії» від 09 квітня 2019 року)
Захист прав дитини гарантовано і статтями 3, 12, 16 Конвенції ООН про права дитини 1989 року.
Суд звертає увагу й на те, що будь-який сімейний спір стосовно дитини дійсно має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Ген та інші проти України» (Заяви № 41596/19 та № 42767/19) від 10 червня 2021 року, Суд констатував, що право взаємного спілкування одного з батьків та дитини становить основоположний елемент «сімейного життя» у розумінні статті 8 Конвенції. Згідно вказаного рішення, «…право дитини висловлювати власні погляди не слід тлумачити як таке, що фактично надає дітям беззастережне право вето без розгляду будь-яких інших факторів і здійснення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів; крім того, такі інтереси, як правило, передбачають підтримку зв`язків дитини із сім`єю за винятком випадків, коли подібне може зашкодити її здоров`ю та розвитку (див. рішення у справі «А.В. проти Словенії» (A.V. v. Slovenia), заява № 878/13, пункт 72, від 09 квітня 2019 року з подальшими посиланнями). Однак у цій справі, коли органи державної влади постійно стикалися з відмовою дуже маленької дитини спілкуватися з членами своєї сім`ї, вони не забезпечили надання дитині належної професійної цільової підтримки; така підтримка була надзвичайно важливою для неї, аби звикнути до думки про регулярні побачення з батьком, бабою та дідом, а також забезпечити розуміння В., що згідно з обґрунтуванням судових рішень, які підлягали виконанню, це відповідало найкращим інтересам дитини (див. пункт 8). За конкретних обставин цієї справи така допомога становила частину необхідних заходів, вжиття яких органами державної влади розумно вимагалося для дотримання ними позитивних зобов`язань, передбачених статтею 8 Конвенції (див. подібний підхід в згаданому рішенні у справі «А.В. проти Словенії» (A.V. v. Slovenia), пункт 84).
Для врахування балансу інтересів у цій справі суд звертається до положення частини 2, 3 статті 157 СК України, згідно з якою той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Тлумачення наведених норм матеріального права у системному поєднанні з прецедентними рішеннями Європейського суду з прав людини дає суду підстави вважати, що батько має право на особисте спілкування з дитиною, а той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати йому спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини, саме збалансування наведених вище прав і гарантій має бути основою для належного виконання рішення суду про участь у спілкуванні дитини з батьком.
Отже, скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, адже у діях головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Бакшеєва Сергія Миколайовича не вбачається порушень вимог Закону України «Про виконавче провадження», обов`язку щодо необхідності закінчення виконавчого провадження №56298905 з прийняттям відповідного процесуального рішення у нього не було. Не вбачає суд і протиправності у діях в. о. начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Глушко Анни Олександрівни, яка надавши відповідь на звернення боржника у виконавчому провадженні дотрималась вимог закону, роз`яснивши заявнику, що підстав для закінчення виконавчого провадження наразі немає.
Матеріали справи не свідчать про те, що рішення Дзержинського районного суду міста Харкова 15.08.2016 року по справі №638/12278/15-ц, змінене постановою Апеляційного суду Харківської області від 12.04.2018 року, у повному обсязі виконано, а тому і підстави для закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» відсутні.
Суд наголошує, що виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.
Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід`ємною частиною «права на суд» та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.
У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.
Застосовуючи процедуру «пілотного рішення» у справі « Іванов Ю.М. проти України» (рішення від 15.10.2009, остаточне від 15.01.2010) Європейський суд з прав людини знову констатував, що право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).
Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (див. рішення у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» ( Immobiliare Saffi v. Italy), (GC), №22774/93, п. 66, ECHR 1999-V). У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачене першим реченням першого пункту статті 1 Протоколу №1 (див. рішення у справі Войтенка, п. 53).
Отже, виконання судового рішення це остаточна стадія цивільного судочинства у процесі реалізації захисту цивільних прав, тому невиконання судових рішень, що є остаточними, обов`язковими для виконання, є порушенням права на справедливий суд, яке захищено ст. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Суд також відхиляє доводи скаржника ОСОБА_1 з приводу неправомірності вчинення виконавчих дій 26.05.2020 року з огляду на існування ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 07.04.2020 року про скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, вказані доводи скаржника є необґрунтованими та безпідставними..
Так, дійсно, ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 07.04.2020 року, постановленою під головуванням судді Шишкіна О. В., в тому числі, визнано неправомірними дії державного виконавця Шевченківського Відділу ДВС м. Харків Головного територіального управління юстиції в Харківській області Мирної Тетяни Василівни щодо прийняття до виконання виконавчого документу №638/12278/15-ц, виданого 27.04.2018 р. Дзержинським районним судом м. Харкова, та винесення постанови від 03.05.2018 р. про відкриття виконавчого провадження № 56298905, скасовано постанову державного виконавця Шевченківського Відділу ДВС м. Харків Головного територіального управління юстиції в Харківській області Мирної Тетяни Василівни від 03.05.2018 р. про відкриття виконавчого провадження № 56298905 з виконання виконавчого документу №638/12278/15-ц, виданого 27.04.2018 р. Дзержинським районним судом м. Харкова.
Вказане судове рішення містить інформацію про порядок та строк його оскарження, зокрема вказано, що апеляційна скарга може бути подана до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд міста Харкова протягом 15-ти днів з дня її проголошення. На копії рішення, наданого скаржником, міститься напис секретаря, що судове рішення станом на дату його засвідчення 14.04.2020 року не набрало законної сили.
За приписами пункту 27 частини 1 статті 353 ЦПК України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Право на апеляційне оскарження було реалізоване як стягувачем - ОСОБА_2 , так і органом державної виконавчої служби та постановою Харківського апеляційного суду від 22.09.2020 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області задоволено частково: ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 07 квітня 2020 року змінено скасувавши в частині задоволення скарги ОСОБА_1 на рішення та дії державного виконавця Шевченківського Відділу ДВС м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо визнання неправомірними дії державного виконавця Шевченківського Відділу ДВС м. Харків Головного територіального управління юстиції в Харківській області Мирної Тетяни Василівни прийняття до виконання виконавчого документу №638/12278/15-ц, виданого 27.04.2018 р. Дзержинським районним судом м. Харкова, винесення постанови від 03.05.2018 р. про відкриття виконавчого провадження №56298905 та скасування постанови державного виконавця Шевченківського Відділу ДВС м. Харків Головного територіального управління юстиції в Харківській області Мирної Тетяни Василівни від 03.05.2018 р. про відкриття виконавчого провадження №56298905 з виконання виконавчого документу №638/12278/15-ц, виданого 27.04.2018 р. Дзержинським районним судом м. Харкова, у задоволенні скарги ОСОБА_1 у цій частині відмовлено, скасовано ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 07 квітня 2020 року в частині скасування постанови державного виконавця Шевченківського Відділу ДВС м. Харків Головного територіального управління юстиції в Харківській області Мирної Тетяни Василівни від 18.05.2018 року про накладання штрафу винесену в межах виконавчого провадження №56298905, провадження у справі в цій частині закрити.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги скарги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, прийшов до висновку, що оскільки доводи боржника ОСОБА_1 не знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, у задоволенні скарги слід відмовити у повному обсязі.
Керуючись ст. 447-451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», -
УХВАЛИВ:
У задоволенні скарги ОСОБА_1 , стягувач: ОСОБА_2 на бездіяльність головного державного виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бакшеєва Сергія Миколайовича, в. о. начальника Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Глушко Анни Олександрівни по виконавчому провадженню №56298905 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.
Повний текст ухвали виготовлено 24.12.2021 року.
Головуючий:
