Справа № 638/12278/15-ц
Провадження № 4-с/638/75/21
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 жовтня 2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого судді Цвірюка Д.В.,
за участю секретаря Межирицької В.Ю.,
заявника ОСОБА_1 ,
боржника ОСОБА_2 ,
розглянувши увідкритому судовомузасіданні вприміщенні залисудових засіданьсуду скаргу ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) державних виконавців у порядку ст.448 ЦПК України, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова зі скаргою, в якій просить визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Березньова А.С., головного державного виконавця Бакшеєва С.М. щодо нездійснення заходів примусового виконання рішення, передбачених частинами третьою та четвертою статті 64-1 ЗУ «Про виконавче провадження»; зобов`язати державного виконавця Березньова А.С. та/або головного державного виконавця Бакшеєва С.М. усунути порушення (поновити порушене право) шляхом складання Акту про невиконання рішення суду та здійснення заходів примусового виконання рішення, передбачених частинами третьою та четвертою статті 64-1 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме: винести постанову про накладення на боржника штрафу у подвійному розмірі; надіслати до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звернутись з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, винести вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, вжити інші заходи примусового виконання рішення, передбачені ЗУ «Про виконавче провадження».
В обґрунтування скарги зазначає, що в провадженні Шевченківського ВДВС у м.Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків) перебуває виконавче провадження №56298905 з примусового виконання за виконавчим листом Дзержинського районного суду м.Харкова №638/12278/15-ц від 27.04.2018 року щодо встановлення порядку участі ОСОБА_1 та інших осіб у вихованні дитини - ОСОБА_3 . Постановою в.о.начальника Шевченківського ВДВС міста Харків ГТУЮ в Харківській області Доренською К. від 15.10.2019 року створено виконавчу групу, до складу якої включено: головного державного виконавця Бакшеєва С.М., старшого державного виконавця Тущенка П.Л., державного виконавця Нагорного Р.О., державного виконавця Євсюкова О.В., державного виконавця Березньова А.С.
В рамках виконавчого провадження №56298905 07.01.2020 року державним виконавцем Березньовим А.С. за участі державного виконавця Євсюкова О.В. було здійснено вихід за адресою: м.Харків, парк ім.Горького. За результатом виконавчих дій державним виконавцем Березньовим А.С. було складено Акт державного виконавця. При цьому вказує, що державним виконавцем при виконанні виконавчих документів, виданих на підставі судових рішень про встановлення побачення з дитиною та усунення перешкод, необхідно застосовувати положення статті 64-1 ЗУ «Про виконавче провадження» та пункти 5-11 розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень. Державні виконавці повинні враховувати, що рішення вважатиметься виконаним у разі дотримання боржником в повному обсязі визначеного судовим рішенням порядку спілкування з дитиною, натомість у разі якщо відбувається перешкоджання боржником дотриманню встановленого порядку та графіку побачень з дитиною, то державний виконавець повинен застосовувати заходи, визначені Законом. За результатом здійснення перевірки стану виконання судового рішення державний виконавець зобов`язаний прийняти одне з рішень: або встановити факт виконання судового рішення і закрити виконавче провадження, про що скласти відповідну постанову, або встановити факт невиконання судового рішення і вжити заходів щодо його примусового виконання (накладення штрафу та інше на боржника). Разом із тим, за результатами перевірки виконання рішення 07.01.2020 року державним виконавцем Березньовим А.С. було складено Акт, зі змісту якого вбачається, що відомості, внесені державним виконавцем до нього не відповідають: фактичним обставинам справи, резулятивній частині рішення суду та відповідно, виконавчого документу та вимогам чинного законодавства. Вказаний Акт фактично підтверджує, що рішення суду про побачення з дитиною не виконувалось у спосіб, визначений рішенням. Крім того у акті відсутня інформація про місце проведення виконавчих дій та місце складання акту. Стягувачем внесено зауваження до вказаного Акту. Державними виконавцями не були враховані зауваження стягувача про те, що виконання рішення суду про спілкування батька з дитиною залежить не від самої дитини, а в першу чергу, від боржника, який займає позицію налаштування дитини проти батька. Формування боржником у дитини негативного сприйняття стягувача підтверджується також Висновком №5/17 від 14.09.2017 року за результатом психологічного дослідження. Фактично боржник систематично маніпулює свідомістю дитини та перекладає відповідальність за прийняття рішення спілкуватися з батьком чи ні на дитину. При цьому обов`язком боржника є забезпечення можливості спілкування протягом певного, визначеного судом, проміжку часу, в тому числі, без участі боржника, чого фактично не відбулося. Посилання боржника та державних виконавців на небажання дитини спілкуватися з батьком не може бути підставою для невиконання рішення суду з боку боржника та не застосування до нього заходів примусового виконання рішення та санкцій, оскільки стороною виконавчого провадження є боржник, питання бажання чи небажання дитини, вплив батька та матері на дитину та інші обставини спілкування між сторонами вже було предметом дослідження в ході неодноразових судових розглядів, виконання рішення не може бути унеможливлено небажанням дитини спілкуватися. Разом із цим, державні виконавці не вживають заходів примусового виконання рішення, передбачених частинами 3 та 4 статті 64-1 ЗУ «Про виконавче провадження» та фактично сприяють боржнику не виконувати рішення суду. Присутність під час виконавчих дій окрім боржника та двох державних виконавців та представників боржника є також своєрідним перешкоджанням у спілкуванні з донькою.
Ухвалою судді від 17.02.2020 року вищевказану скаргу прийнято до розгляду та призначено її розгляд у судовому засіданні.
26.02.2020 року до суду надійшов відзив на скаргу від представника боржника, в якому зазначив про необґрунтованість скарги та вважає її такою, що не підлягає задоволенню. Зазначає, що у відповідності до змісту рішення суду, ОСОБА_2 не чинить жодних перешкод ОСОБА_1 у спілкування із дитиною, зокрема, у визначений рішенням суду час вона забезпечує можливість для спілкування. Факт зустрічі із дитиною 07.01.2020 року скаржником не заперечується. При проведенні 07.01.2020 року відповідних виконавчих дій державний виконавець дотримався положень Конвенції про права дитини та правомірно відображена думка дитини з приводу проведених виконавчих дій у складеному акті та не здійснювалося дій з примушення дитини до вчинення небажаних нею дій. Доводи скаржника про те, що участь представників боржника у проведенні виконавчих дій є перешкоджанням у спілкуванні з дитиною та перешкоджанням виконання рішення з боку боржника вважає безпідставними. Також вказує, що законодавство України свідчить про те, що суд не наділений повноваженнями зобов`язувати посадових осіб державної виконавчої служби вчиняти конкретні дії, спрямовані на примусове виконання рішення. На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні скарги.
29.07.2020 року до суду надійшов відзив на скаргу від представника орану виконавчої служби, в якому зазначає, що доводи скаржника є безпідставними та необґрунтованими з тих підстав, що 07.01.2020 року державним виконавцем Березньовим А.С. проведено виконавчі дії в частині спілкування батька з дитино. Відповідно до змісту акту від 07.01.2020 року під час проведення виконавчих дій за адресою: м.Харків, салі м.М.Горького, державним виконавцем було встановлено, що боржником рішення суду виконується, боржник надала дитину для спілкування, боржник жодним чином не заважала побаченню, на неодноразові пропонування державного виконавця дитина не виявила бажання спілкування з батьком. Стягувач скористався правом на викладення у акті своїх зауважень. Вважає, що підстави для накладення штрафу на боржника за невиконання нею без поважних причин рішення за результатами проведених 07.01.2020 року виконавчих дій відсутні. Щодо зазначення в акті державного виконавця про необхідність виконання рішення суду за присутності матері, зазначив, що з метою усунення вказаної описки 09.01.2020 року державним виконавцем винесено постанову про зміну реєстраційних даних, та внесено відповідні зміни до Автоматизованої системи виконавчого провадження та наразі відповідна описка усунута. З урахуванням того, що боржником 07.01.2020 року було надано можливість для спілкування дитини зі стягувачем у день та час, визначені рішенням суду, державним виконавцем правомірно зроблено висновок, що рішення суду виконується, про що складено акт державного виконавця. При проведенні 07.01.2020 року відповідних виконавчих дій державний виконавець дотримався положень Конвенції про права дитини, зокрема, правомірно відображена думка дитини з приводу проведених виконавчих дій у складеному акті та не здійснювалося дій з примушення дитини до вчинення небажаних нею дій. Доводи скаржника про участь у проведенні виконавчих дій сторонніх осіб вважає безпідставними, оскільки представників боржника не можна розглядати як сторонніх осіб у виконавчому провадженні. З огляду на викладене, вважає, що оскаржувані дії державних виконавців вчинені без порушень вимог ЗУ «Про виконавче провадження». На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні скарги.
В подальшому ОСОБА_2 подано до суду доповнення до відзиву, в яких зазначила, що діями державних виконавців з проведення виконавчих дій та складання акту, що мали місце 07.01.2020 року, жодних прав, свобод або інтересів скаржника ОСОБА_1 не було порушено, а отже у нього не було законних підстав для звернення до суду із даною скаргою. Вказує, що 01.03.2019 року нею до Дзержинського районного суду м.Харкова було подано заяву про визнання виконавчого документа виконавчого листа №638/12278/15-ц, виданого 27.04.2018 року Дзержинським районним судом м.Харкова таким, що не підлягає виконанню. За результатами розгляду її клопотання про зупинення виконання за виконавчим документом, ухвалою суду від 05.03.2019 року зупинено виконання за виконавчим документом виконавче провадження №56298905 з примусового виконання виконавчого листа №638/12278/15-ц, виданий 27.04.2018 року Дзержинським районним судом м.Харкова, що перебуває в провадженні Міськрайонного відділу ДВС по Харківському району та м.Люботин ГТУЮ в Харківській області. 18.07.2019 року за результатами розгляду заяви про визнання документа таким, що не підлягає виконанню, була винесена ухвала суду, якою відмовлено в задоволенні заяви та відновлено виконання за виконавчим документом. 26.12.2019 року постановою Харківського апеляційного суду скасовано ухвалу від 18.07.2019 року та справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. 25.02.2020 року Дзержинським районним судом м.Харкова винесено ухвалу про скасування зупинення виконання рішення суду за виконавчим документом. Враховуючи викладене, в період з 26 грудня 2019 року по 25.02.2019 року було зупинено виконання виконавчого провадження №56298905 за виконавчим документом з примусового виконання виконавчого листа №638/12278/15-ц, виданого 27.04.2018 року Дзержинським районним судом м.Харкова, а отже виконавчі дії взагалі не мали вчинятись в цей час та станом на 07.01.2020 року у державний виконавців та ОСОБА_1 не було законних підстав для проведення виконавчих дій з забезпечення зустрічі дитини з батьком. На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні скарги.
Заявником досуду поданододаткові пояснення,в яких вказує, що численні докази психологічного тиску та налаштування доньки проти батька та його родичів наявні в матеріалах виконавчого провадження з виконання рішення по справі №638/12278/15-ц. Фактично боржник систематично маніпулює свідомістю дитини та перекладає відповідальність за прийняття рішення спілкуватися з батьком (дідусем, бабусею) чи ні, на дитину. Саме способом психологічного тиску на дитину і проявляється незабезпечення боржником виконання рішення суду та вчинення перешкод в його виконанні. Наполягає на тому, що державні виконавці не вживають передбачені ЗУ «Про виконавче провадження» заходи, що надає можливість боржнику систематично не виконувати рішення суду. У своїх поясненнях посилався на практику Європейського суду з прав людини з аналогічних питань. Крім того, посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ген та інші проти України» від 10.06.2021 року, в якому, зокрема, зазначено, що виконання судових рішень повинно було забезпечуватися державними виконавцями, Суд сумнівається в тому, що національні органи влади вжили всіх розумних заходів для забезпечення поваги до сімейного життя заявників; що стосується поведінки державних виконавців, схоже, що вони неодноразово приїжджали на контактні зустрічі з єдиною метою документувати той факт, що дитина не бажала спілкуватися зі своїм батьком та її бабусею та дідусем; однак, коли органи влади постійно стикалися з відмовою дуже маленької дитини бачитися з членами її сім`ї, вони не змогли забезпечити ефективну професійну адресну підтримку дитини; така підтримка була для неї критично важливою для звикання до ідеї регулярних зустрічей х батьком та бабусею та дідусем, а також для того, щоб В. зрозуміла, що відповідає найкращим інтересам дитини, відповідно до мотивів обовязкових судових рішень; така допомога становила, з огляду на конкретні обставини цієї справи, частину необхідних заходів, які органи влади мали обґрунтовано вжити, відповідно до своїх позитивних зобов`язань, передбачених статтею 8.
Заявник скаргу підтримав з підстав, зазначених у ній.
Представник органу виконавчої служби в судове засідання не з`явився, про розгляд повідомлявся, надав для огляду в судовому засіданні матеріали виконавчого провадження №56298905.
ОСОБА_2 в судовому засіданні проти скарги заперечувала з підстав, викладених у відзиві на скаргу та доповненнях до нього.
Розглянувши скаргу, дослідивши надані матеріали, оглянувши цивільну справу №638/12278/15-ц, матеріали виконавчого провадження №56298905, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вищевказаної скарги, виходячи с наступного.
Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч.5 ст. 55 Конституції України). І це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.2 ст. 22 ст. 64 Конституції України).
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Законупідлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень інших органів».
Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною третьою вказаної статті передбачено, що в заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
При цьому ч.ч.1, 2 ст.11 Закону встановлено, що строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені закономвстановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.
Частиною 1 ст.13 Закону визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 12.02.2019 року встановлено час спілкування батька в присутності матері з малолітньою донькою щотижнево по вівторкам з 18-00 години до 20-00 години за виключенням часу хвороби дитини та встановлених державою Україна святкових днів , що припадають на вівторок кожного тижня та крім дати 11 вересня (дня народження матері дитини), якщо цей день припадає на вівторок другого тижня вересня місяця. Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення порядку спілкування і участі в вихованні дитини задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди в спілкуванні з малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком, дідом, бабцею як особисто так і в телефонному режимі та із застосуванням комп`ютерних технологій. Обрано способом участі батька у вихованні малолітньої доньки спілкування з дитиною за відсутності матері кожну четверту п`ятницю місяця з 14-00 годин до 18-00 годин незалежно від місця перебування дитини, кожну другу суботу місяця з 10-00 години до 16-00 годин включно, кожну третю неділю місяця з 10-00 годин до 18-00 годин за відсутності матері незалежно від місця перебування дитини. Обрано способом участі батька у вихованні малолітньої доньки спілкування з дитиною по четвергам першої та третьої неділі місяця з 16-00 години до 19-00 години, по понеділкам другої та четвертої неділі місяця з 16-00 години до 19-00 за присутності матері за виключенням часу хвороби дитини та встановлених державою Україна святкових днів , що припадають на понеділок чи четвер кожного тижня та крім дати 11 вересня (дня народження матері дитини), якщо цей день припадає напонеділок чи четвер другого тижня вересня місяця. Дозволено під час спілкування дитини з батьком відвідувати місце його проживання, відвідування розважальних закладів, концертів, спектаклів, цирку, кінотеатру , парку з атракціонами при умові нагляду за технікою безпеки щодо малолітньої дитини. Обрано способом участі батька у вихованні малолітньої доньки спілкування з дитиною з метою забезпечення навиків до сімейних цінностей: 1) в дні її народження у парні роки, 29 березня з 10-00 години до 16 -00години в присутності матері, у непарні роки, 29 березня з 10 години до 16-00 години за відсутності матері. 2) в дні народження батька 01 серпня кожного року з 10 -00 години до 17-00 години без присутності матері.3) На святкування Різдва Христова з 9-00 до 15-00 годин у парні роки за присутності матері , з 12-00 до 18-00 годин у непарні роки за відсутності матері, 4) на Новий рік з 11-00 до 16-00 години кожного року за присутності матері. Обрано способом участі батька у вихованні малолітньої доньки спілкування з дитиною з метою забезпечення навиків до сімейних цінностей проведення двічі на рік відпустки разом з батьком за відсутності матері: взимку протягом одного тижня, влітку протягом двох тижнів кожного року при умові згоди матері на виїзд для проведення відпустки за межі України або при спільному виїзді батьків для проведення відпустки. Обрано способом участі діда та бабці у вихованні онуки, дитиною з метою забезпечення навиків до сімейних цінностей, надавши часи спілкування з кожну четверту неділю місяця з 10-00 до 18-00 години за місцем їх проживання в присутності батька і матері (при наявності її бажання бути присутньою) та в дні народження діда та бабці 31 серпня кожного року та 28 вересня кожного року за 10-00 години до 16-00 годин в присутності батька і матері (при наявності її бажання бути присутньою).
Постановою апеляційного суду Харківської області від 12.04.2018 року рішення суду першої інстанції змінено та у другому, сьомому та дев`ятому абзацах резолютивної частини рішення виключено слова «у присутності матері ОСОБА_2 ».
Постановою Верховного Суду від 16.01.2019 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року в незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову Апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2018 року залишено без змін.
Судовим розглядом встановлено, що в провадженні державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Харківській області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків) перебуває виконавче провадження №56298905 з виконання вищезазначеного рішення суду. Постановою державного виконавця Шевченківського Відділу ДВС м. Харків Головного територіального управління юстиції в Харківській області Мирної Тетяни Василівни від 03.05.2018 р. відкрито виконавче провадження № 56298905 з виконання виконавчого документу №638/12278/15-ц, виданого 27.04.2018 року Дзержинським районним судом м.Харкова.
Відповідно до ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Зі змісту вищезазначеної норми вбачається, що скарга на дії приватного виконавця вважатиметься прийнятною, якщо буде встановлено, що приватний виконавець при здійсненні виконавчих дій своїми діями чи бездіяльністю порушив права сторони виконавчого провадження.
При цьому слід зазначити, що одними з основних засад цивільного судочинства є принципи змагальності та диспозитивності, які забезпечують реалізацію права кожної особи на справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд справи у суді, що передбачає ст..2 ЦПК України.
Зміст принципу змагальності судового процесу розкрито у ст.12 ЦПК України, за положеннями якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
В той же час, згідно з принципом диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, що передбачено ст.13 ЦПК України.
З огляду на вищенаведені норми права основною передумовою для реалізації особою права на судовий захист є наявність порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи інтересу та відповідних доказів на підтвердження таких обставин. При цьому, звертаючись до суду, заявник зобов`язаний довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Як напідставу поданнядо судускарги стягувачу виконавчомупровадженні посилаєтьсяна туобставину,що боржником07.01.2020року рішеннясуду невиконувалось успосіб,визначений рішенням,а томудержавний виконавецьзобов`язаний бувздійснити заходипримусового виконаннярішення суду,які передбаченіч.ч.3,4статті 64-1ЗУ «Провиконавче провадження»,зокрема: винести постанову про накладення на боржника штрафу у подвійному розмірі; надіслати до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звернутись з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, винести вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, вжити інші заходи примусового виконання рішення, передбачені ЗУ «Про виконавче провадження».
Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладається на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Порядок виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною встановлено ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».
Так, відповідно до статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом. У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.
Встановлено, що в рамках виконавчого провадження 07.01.2020 року державним виконавцем Березньовим А.С. проведено виконавчі дії в частині спілкування батька з дитино. Відповідно до змісту Акту державного виконавця від 07.01.2020 року під час проведення виконавчих дій за адресою: м.Харків, парк ім. М.Горького, державним виконавцем було встановлено, що боржником рішення суду виконується, боржник надала дитину для спілкування, боржник жодним чином не заважала побаченню, на неодноразові пропонування державного виконавця дитина не виявила бажання спілкування з батьком. Стягувач скористався правом на викладення у акті своїх зауважень. 09.01.2020 року державним виконавцем винесено постанову про зміну реєстраційних даних та внесено відповідні зміни до Автоматизованої системи виконавчого провадження.
Разом із цим, ухвалою судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 05.03.2019 року прийнято до провадження заяву ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню по справі №638/12278/15-ц та призначено судове засідання з розгляду заяви. Цією ж ухвалою зупинено виконання за виконавчим документом виконавче провадження №56298905 з примусового виконання виконавчого листа №638/12278/15-ц, виданий 27.04.2018 року Дзержинським районним судом м.Харкова, що перебуває в провадженні Міськрайонного відділу ДВС по Харківському району та м.Люботин ГТУЮ у Харківській області.
Ухвалою суду від 18.07.2019 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 26.12.2019 року зазначену ухвалу суду скасовано та справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Також встановлено, що на підставі ухвали суду від 05.03.2019 року головним державним виконавцем Шевченківського ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Бакшеєвим С.М. 10.01.2020 року винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій.
Ухвалою суду від 25.02.2020 року скасовано зупинення виконання рішення суду за виконавчим документом у справі №638/12278/15-ц, які були застосовані ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 05.03.2019 року.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що станом на 07.01.2020 року примусове виконання за виконавчим документом з виконання виконавчого листа №638/12278/15-ц, виданого 27.04.2018 року Дзержинським районним судом м.Харкова, було зупинено, а отже державні виконавці не мали повноважень на здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні №56298905.
Відповідно до ст.451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Враховуючі вищенаведене суд вважає, скаргу такою, що не підлягає задоволенню, у зв`язку із чим постановляє відповідну ухвалу.
Керуючись ст.ст.19, 22, 55, 64 Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.12, 13, 447, 451 ЦПК України, -
ухвалив:
В задоволенніскарги ОСОБА_1 на дії(бездіяльність)державних виконавціву порядкуст.448ЦПК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 01.11.2021 року.
Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк
