Справа № 638/12278/15-ц
Провадження № 4-с/638/78/21
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого судді Цвірюка Д.В.,
за участю секретарів Межирицької В.Ю., Куценко К.Д.,
заявника ОСОБА_1 ,
боржника ОСОБА_2 ,
розглянувши увідкритому судовомузасіданні вприміщенні залисудових засіданьсуду скаргу представника стягувача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків) Бакшеєва С.М. щодо нездійснення заходів примусового виконання рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова в інтересах ОСОБА_3 зі скаргою, в якій просить визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Бакшеєва С.М. (керівника виконавчої групи) щодо нездійснення заходів примусового виконання рішення, передбачених частинами третьою та четвертою статті 64-1 ЗУ «Про виконавче провадження»; зобов`язати головного державного виконавця Бакшеєва С.М. (або іншого державного виконавця) здійснити заходи примусового виконання рішення, передбачені частинами третьою та четвертою статті 64-1 ЗУ «Про виконавче провадження».
В обґрунтування скарги зазначає, що в провадженні Шевченківського ВДВС у м.Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків) перебуває виконавче провадження №56298905 з примусового виконання за виконавчим листом Дзержинського районного суду м.Харкова №638/12278/15-ц від 27.04.2018 року щодо встановлення порядку участі ОСОБА_1 та інших осіб у вихованні дитини - ОСОБА_4 . Постановою в.о.начальника Шевченківського ВДВС міста Харків ГТУЮ в Харківській області Доренською К. від 15.10.2019 року створено виконавчу групу, до складу якої включено: головного державного виконавця Бакшеєва С.М., старшого державного виконавця Тущенка П.Л., державного виконавця Нагорного Р.О., державного виконавця Євсюкова О.В., державного виконавця Березньова А.С.
В рамкахвиконавчого провадження№5629890524.05.2020року державнимвиконавцем ЄвсюковимО.В.було здійсненовихід заадресою: АДРЕСА_1 .За результатомвиконавчих дійдержавним виконавцемЄвсюковим О.В.було складеноАкт державноговиконавця,зі змістуякого вбачається,що відомості,внесені державнимвиконавцем донього невідповідають уповній міріфактичним обставинамта вимогамчинного законодавства.Так,в Актізазначено,що виходомдержавного виконавцяза адресою: АДРЕСА_1 було встановлено,що боржник ОСОБА_2 у встановленийчас 10-00надала дитину ОСОБА_4 для спілкування;дитина відспілкування відмовилась;побачення відбувалосьз 10до 10-10на сходовійклітині білявказаної квартири; ОСОБА_5 підчас проведеннявиконавчих дійбув відсутній.Представник стягувача ОСОБА_1 зробив зауваженнядо Акту,зокрема проте,що вакті незазначений фактневиконання боржникомрішення,боржник невжив жоднихзаходів длязабезпечення виконаннярішення тавиконавчі діївідбувались позамежами квартири.Вказує,побачення відбулосьне втому місці,яке визначенорішенням судучерез діїборжника таостання незабезпечила побаченняз дитиною.Крім того, зарішенням судупобачення повиннотривати з10до 18-00годин,тоді якпобачення тривалоз 10до 10-10години.Отже державнийвиконавець маввстановити фактневиконання рішеннята вжитипередбачені ЗУ«Про виконавчепровадження» заходи.Фактично боржниксистематично маніпулюєсвідомістю дитинита перекладаєвідповідальність заприйняття рішенняспілкуватися збатьком (дідусем,бабусею)чи ніна дитину.При цьому,державний виконавецьЄвсюков О.В.та головнийдержавний виконавецьБакшеєв С.М. невживають заходівпримусового виконаннярішення,передбачених ЗУ«Про виконавчепровадження».
В подальшомузаявником досуду поданододаткові пояснення,в яких вказує, що численні докази психологічного тиску та налаштування доньки проти батька та його родичів наявні в матеріалах виконавчого провадження з виконання рішення по справі №638/12278/15-ц. Фактично боржник систематично маніпулює свідомістю дитини та перекладає відповідальність за прийняття рішення спілкуватися з батьком (дідусем, бабусею) чи ні, на дитину. Саме способом психологічного тиску на дитину і проявляється незабезпечення боржником виконання рішення суду та вчинення перешкод в його виконанні. Наполягає на тому, що державні виконавці не вживають передбачені ЗУ «Про виконавче провадження» заходи, що надає можливість боржнику систематично не виконувати рішення суду. У своїх поясненнях посилався на практику Європейського суду з прав людини з аналогічних питань. Крім того, посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ген та інші проти України» від 10.06.2021 року, в якому, зокрема, зазначено, що виконання судових рішень повинно було забезпечуватися державними виконавцями, Суд сумнівається в тому, що національні органи влади вжили всіх розумних заходів для забезпечення поваги до сімейного життя заявників; що стосується поведінки державних виконавців, схоже, що вони неодноразово приїжджали на контактні зустрічі з єдиною метою документувати той факт, що дитина не бажала спілкуватися зі своїм батьком та її бабусею та дідусем; однак, коли органи влади постійно стикалися з відмовою дуже маленької дитини бачитися з членами її сім`ї, вони не змогли забезпечити ефективну професійну адресну підтримку дитини; така підтримка була для неї критично важливою для звикання до ідеї регулярних зустрічей х батьком та бабусею та дідусем, а також для того, щоб В. зрозуміла, що відповідає найкращим інтересам дитини, відповідно до мотивів обовязкових судових рішень; така допомога становила, з огляду на конкретні обставини цієї справи, частину необхідних заходів, які органи влади мали обґрунтовано вжити, відповідно до своїх позитивних зобов`язань, передбачених статтею 8.
29.07.2020 року до суду надійшов відзив на скаргу від представника орану виконавчої служби, в якому зазначає, що доводи скаржника є безпідставними та необґрунтованими з тих підстав, що 24.05.2020 року державний виконавець Євсюков О.В. прибув за адресою: АДРЕСА_1 (місце проживання ОСОБА_3 ) для перевірки виконання боржником рішення суду. Того ж дня боржник о 10-00 прибула до квартири АДРЕСА_2 з дитиною. Стягувач та її представник відкрили двері зазначеної квартири та розпочали спілкування з дитиною, пропонували останній та іншим учасникам виконавчих дій зайти до квартири. Державний виконавець зайшов до квартири, однак дитина відмовилася продовжити спілкування з бабусею та зайти до квартири, у зв`язку з чим побачення було припинено о 10-10. Вважає, що боржник забезпечила присутність дитини на побаченні та здійснила дії, спрямовані на виконання рішення суду. Небажання заходити до квартири стягувача не можна ототожнювати з її небажанням бути присутньою під час проведення побачення. ОСОБА_2 забезпечила присутність дитини на побаченні та здійснила дії, спрямовані на виконання рішення суду. Вказує про відсутність підстав для застосування щодо боржника заходів, передбачених ст.64-1 ЗУ «Про виконавче провадження», а тому оскаржувані дії державних виконавців вчинені без порушення вимог ЗУ «Про виконавче провадження». На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні скарги.
Ухвалою судді від 12.06.2020 року скаргу прийнято до розгляду та призначено її розгляд у судовому засіданні.
В судовому засіданні заявник скаргу підтримав з підстав, зазначених у ній та в додаткових поясненнях.
Представник органу виконавчої служби надав для огляду в судовому засіданні матеріали виконавчого провадження №56298905, в подальшому в судове засідання не з`явився.
ОСОБА_2 в судовому засіданні проти скарги заперечувала, про що надала письмові пояснення та доповнення до неї. Зокрема, зазначила, що виконавчі дії проводив державний виконавець Євсюков О.В., в той же час скаржник просить визнати неправомірною бездіяльність іншого державного виконавця головного державного виконавця Бакшеєва С.М., хоча останній не приймав участі при вчиненні виконавчих дій 24.05.2020 року, а тому не може нести відповідальність за дії, вчинені іншим державним виконавцем. Пояснила, що дитина категорично не бажала зайти до квартири батька ОСОБА_1 , де на той момент перебувала баба. Заводити доньку проти її волі до квартири, застосовувати до неї фізичну силу або психологічний тиск вона не вправі і не зобов`язана. Вважає, що зі свого боку вона виконала судове рішення. Вказує, що державний виконавець Євсюков О.В. дотримався передбаченого законом порядку виконання рішення суду в частині зазначення про це в Акті від 24.05.2020 року, проте з невідомих причин не виніс Постанову про закінчення виконавчого провадження, що не узгоджується з вимогами ч.5 ст.64-1 ЗУ «Про виконавче провадження». При цьому вказує, що рішення суду виконано боржником шляхом надання можливості стягувачу спілкуватися з онукою в день, час і місці, визначених судовим рішенням; рішенням суду та жодним чинним нормативним актом не передбачено обов`язку боржника будь-яким чином змушувати дитину спілкуватися із стягувачами проти її волі. На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні скарги.
Розглянувши скаргу, дослідивши надані матеріали, оглянувши цивільну справу №638/12278/15-ц, матеріали виконавчого провадження №56298905, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вищевказаної скарги, виходячи с наступного.
Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч.5 ст. 55 Конституції України). І це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.2 ст. 22 ст. 64 Конституції України).
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Законупідлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень інших органів».
Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною третьою вказаної статті передбачено, що в заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
При цьому ч.ч.1, 2 ст.11 Закону встановлено, що строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені закономвстановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.
Частиною 1 ст.13 Закону визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 12.02.2019 року встановлено час спілкування батька в присутності матері з малолітньою донькою щотижнево по вівторкам з 18-00 години до 20-00 години за виключенням часу хвороби дитини та встановлених державою Україна святкових днів , що припадають на вівторок кожного тижня та крім дати 11 вересня (дня народження матері дитини), якщо цей день припадає на вівторок другого тижня вересня місяця. Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення порядку спілкування і участі в вихованні дитини задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди в спілкуванні з малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком, дідом, бабцею як особисто так і в телефонному режимі та із застосуванням комп`ютерних технологій. Обрано способом участі батька у вихованні малолітньої доньки спілкування з дитиною за відсутності матері кожну четверту п`ятницю місяця з 14-00 годин до 18-00 годин незалежно від місця перебування дитини, кожну другу суботу місяця з 10-00 години до 16-00 годин включно, кожну третю неділю місяця з 10-00 годин до 18-00 годин за відсутності матері незалежно від місця перебування дитини. Обрано способом участі батька у вихованні малолітньої доньки спілкування з дитиною по четвергам першої та третьої неділі місяця з 16-00 години до 19-00 години, по понеділкам другої та четвертої неділі місяця з 16-00 години до 19-00 за присутності матері за виключенням часу хвороби дитини та встановлених державою Україна святкових днів , що припадають на понеділок чи четвер кожного тижня та крім дати 11 вересня (дня народження матері дитини), якщо цей день припадає напонеділок чи четвер другого тижня вересня місяця. Дозволено під час спілкування дитини з батьком відвідувати місце його проживання, відвідування розважальних закладів, концертів, спектаклів, цирку, кінотеатру , парку з атракціонами при умові нагляду за технікою безпеки щодо малолітньої дитини. Обрано способом участі батька у вихованні малолітньої доньки спілкування з дитиною з метою забезпечення навиків до сімейних цінностей: 1) в дні її народження у парні роки, 29 березня з 10-00 години до 16 -00години в присутності матері, у непарні роки, 29 березня з 10 години до 16-00 години за відсутності матері. 2) в дні народження батька 01 серпня кожного року з 10 -00 години до 17-00 години без присутності матері.3) На святкування Різдва Христова з 9-00 до 15-00 годин у парні роки за присутності матері , з 12-00 до 18-00 годин у непарні роки за відсутності матері, 4) на Новий рік з 11-00 до 16-00 години кожного року за присутності матері. Обрано способом участі батька у вихованні малолітньої доньки спілкування з дитиною з метою забезпечення навиків до сімейних цінностей проведення двічі на рік відпустки разом з батьком за відсутності матері: взимку протягом одного тижня, влітку протягом двох тижнів кожного року при умові згоди матері на виїзд для проведення відпустки за межі України або при спільному виїзді батьків для проведення відпустки. Обрано способом участі діда та бабці у вихованні онуки, дитиною з метою забезпечення навиків до сімейних цінностей, надавши часи спілкування з кожну четверту неділю місяця з 10-00 до 18-00 години за місцем їх проживання в присутності батька і матері (при наявності її бажання бути присутньою) та в дні народження діда та бабці 31 серпня кожного року та 28 вересня кожного року за 10-00 години до 16-00 годин в присутності батька і матері (при наявності її бажання бути присутньою).
Постановою апеляційного суду Харківської області від 12.04.2018 року рішення суду першої інстанції змінено та у другому, сьомому та дев`ятому абзацах резолютивної частини рішення виключено слова «у присутності матері ОСОБА_2 ».
Постановою Верховного Суду від 16.01.2019 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року в незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову Апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2018 року залишено без змін.
Судовим розглядом встановлено, що в провадженні державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Харківській області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків) перебуває виконавче провадження №56298905 з виконання вищезазначеного рішення суду. Постановою державного виконавця Шевченківського Відділу ДВС м. Харків Головного територіального управління юстиції в Харківській області Мирної Тетяни Василівни від 03.05.2018 р. відкрито виконавче провадження № 56298905 з виконання виконавчого документу №638/12278/15-ц, виданого 27.04.2018 року Дзержинським районним судом м.Харкова.
Відповідно до ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Зі змісту вищезазначеної норми вбачається, що скарга на дії державного виконавця вважатиметься прийнятною, якщо буде встановлено, що державний виконавець при здійсненні виконавчих дій своїми діями чи бездіяльністю порушив права сторони виконавчого провадження.
При цьому слід зазначити, що одними з основних засад цивільного судочинства є принципи змагальності та диспозитивності, які забезпечують реалізацію права кожної особи на справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд справи у суді, що передбачає ст..2 ЦПК України.
Зміст принципу змагальності судового процесу розкрито у ст.12 ЦПК України, за положеннями якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
В той же час, згідно з принципом диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, що передбачено ст.13 ЦПК України.
З огляду на вищенаведені норми права основною передумовою для реалізації особою права на судовий захист є наявність порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи інтересу та відповідних доказів на підтвердження таких обставин. При цьому, звертаючись до суду, заявник зобов`язаний довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Як на підставу подання до суду скарги стягувач та її представник у виконавчому провадженні посилається на ту обставину, що боржником 24.05.2020 року рішення суду не виконувалось у спосіб, визначений рішенням, а тому державний виконавець зобов`язаний був здійснити заходи примусового виконання рішення суду, які передбачені ч.ч.3, 4 статті 64-1 ЗУ «Про виконавче провадження».
Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладається на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
У відповідності до ст.13 ЗУ «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно пункту 9 частини 1 статті 39 вказаного Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Статтею 64-1 Закону визначено порядок виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною.
Так, відповідно до статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом. У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.
Рішенням суду, окрім іншого обрано спосіб участі діда та бабці у вихованні онуки, дитиною з метою забезпечення навиків до сімейних цінностей, надано часи спілкування з кожну четверту неділю місяця з 10-00 до 18-00 години за місцем їх проживання в присутності батька і матері (при наявності її бажання бути присутньою).
Встановлено,що врамках виконавчогопровадження 24.05.2020року державнимвиконавцем ЄвсюковимО.В.проведено виконавчідії вчастині спілкуваннядіда табабці здитиною.Відповідно дозмісту Актудержавного виконавцявід 24.05.2020року підчас проведеннявиконавчих дійза адресою: АДРЕСА_1 ,державним виконавцембуло встановлено,що боржник ОСОБА_2 у встановленийчас 10-00надала дитину ОСОБА_4 для спілкування;дитина відспілкування відмовилась;побачення відбувалосьз 10до 10-10на сходовійклітині білявказаної квартири; ОСОБА_5 підчас проведеннявиконавчих дійбув відсутній.Представник стягувачаскористався правомна викладенняу актісвоїх зауважень про те, що в акті не зазначений факт невиконання боржником рішення, боржник не вжив жодних заходів для забезпечення виконання рішення та виконавчі дії відбувались поза межами квартири.
При цьому державним виконавцем Євсюковим О.В. за результатами складення Акту від 24.05.2020 року не винесено жодної постанови.
Відповідно до ст.451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язанадовести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже,з матеріалівсправи вбачаєтьсята підтверджуєтьсяучасниками справи,що 24.05.2020року виконавчідії здійснювалисьдержавним виконавцемЄвсюковим О.В.,саме нимбуло складеновідповідний Актдержавного виконавця,а томувідсутні правовіпідстави длявідповідальності іншоговиконавця головного державноговиконавця БакшеєваС.М. щодо відсутності відповідного рішення державного виконавця у відповідності з вимогами ст.64-1 ЗУ «Про виконавче провадження». А тому з огляду на викладене бездіяльність останнього не можна визнати неправомірною щодо нездійснення заходів примусового виконання рішення суду за обставин, викладених вище.
В даному випадку заявником та його представником не надано належних, допустимих, достовірних, а в сукупності достатніх доказів, які б могли спростувати встановлені судом фактичні обставини та висновки суду.
Щодо вимог скарги про зобовязання будь-якого державного виконавця здійснити заходи примусового виконання рішення, передбачені частинами третьою та четвертою статті 64-1 ЗУ «Про виконавче провадження».
Як роз`яснено у пункті 18 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу, яка має відповідативимогам статей 210, 213, 387 ЦПК України.
Виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.
При цьому суд не має права зобов`язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно ізЗаконом «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби, наприклад, постановити ухвалу про зупинення виконавчого провадження у випадках, передбачених статтями 37 - 38 Закону про виконавче провадження, проте може привести визначений державним виконавцем строк зупинення провадження у відповідність із законом шляхом його скорочення (частина третя статті 39 Закону про виконавче провадження).
При задоволенні скарги суд не вправі допустити негайне виконання рішення.
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність було прийнято або вчинено відповідно до закону, у межах повноважень суб`єкта оскарження і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. При цьому, визнаючи доводи скарги необґрунтованими і відмовляючи в її задоволенні, суд має зазначити в ухвалі, у зв`язку з чим і на підставі яких саме норм закону він дійшов такого висновку.
Відповідно до частини 2 статті 451 ЦПК України (яка кореспондується зі статтею 387 ЦПК України в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року) у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що зобов`язання державного виконавця здійснити заходи примусового виконання рішення суду на підставі виконавчого листа є повноваженням органу державної виконавчої служби, передбаченим Законами України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», «Про виконавче провадження», а також іншими нормативно-правовими актами, які регулюють примусове виконання судових рішень.
Тому, суд позбавлений можливості зобов`язати державного виконавця вчинити конкретні дії, з огляду на положення ст.451 ЦПК України, тому у задоволенні скарги в іншій частині також слід відмовити.
Керуючись ст.ст.19, 22, 55, 64 Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.12, 13, 447, 451 ЦПК України, -
ухвалив:
В задоволенніскарги представникастягувача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 набездіяльність головногодержавного виконавцяШевченківського відділудержавної виконавчоїслужби ум.ХарковіСхідного міжрегіональногоуправління міністерстваюстиції (м.Харків)Бакшеєва С.М.щодо нездійсненнязаходів примусовоговиконання рішеннята зобов`язаннявчинити певнідії - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 05.11.2021 року.
Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк
