ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2020 року
м. Харків
Справа № 638/12278/15-ц
Провадження № 22-ц/818/3327/20
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - Хорошевського О.М.
суддів: Бурлака І.В., Яцини В.Б.
за участю секретаря Пузікової Ю.С..
Учасники справи:
скаржник - ОСОБА_1
стягувач - ОСОБА_2
діїї особи якої оскаржуються - державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 , Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області на ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 07 квітня 2020 року, постановлену суддею Шишкіним О.В., у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення та дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області,
УСТАНОВИВ:
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на рішення та дії державного виконавця Шевченківського Відділу Державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції в Харківській області Мирної Т. В., в якій просила з урахуванням доповнень визнати дії державного виконавця з прийняття до виконання виконавчого документу № 638/12278/15-ц, виданого 27.04.2018 року Дзержинським районним судом м. Харкова, та з винесення Постанови від 03.05.2018 р. про відкриття виконавчого провадження № 56298905 неправомірними, скасувати постанову від 03.05.2018 р. про відкриття виконавчого провадження № 56298905, визнати неправомірними дії державного виконавця зі складання Акту державного виконавця від 17.05.2018 року, а також скасувати постанову від 18.05.2018 р. про накладення штрафу в розмірі 1 700,00 грн.
В обґрунтування скарги посилався на те, що 03.03.2018 року Шевченківьским ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області на виконання виконавчого листа №638/122778/15-ц, виданого 27.04.2018 року27.04.2018 року Дзержинським районним судом м. Харкова, відкрито виконавче провадження № 56298905 про зобов`язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди у спілкуванні з малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_2 , дідом ОСОБА_4 , бабцею ОСОБА_5 як особисто так і в телефонному режимі та із застосуванням комп`ютерних технологій, тоді як вказаний виконавчий документ не відповідає вимогам, зазначеним в ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», та згідно п. 6) та п. 7) ч. 4 ст. 4 вказаного Закону мав бути повернутий стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення. Постанова про відкриття виконавчого провадження від 03.05.2018 р. містить вимогу про виконання боржником рішення суду протягом 10 робочих днів, тоді як скаржник отримала цю Постанову тільки 04.06.2018 року, а отже державний виконавець, прийнявши постанову про відкриття виконавчого провадження від 03.05.2018 року, не повідомила про це боржника у встановлені законом спосіб та строки, що призвело до порушення прав боржника. Скаржник також вважає незаконною, та такою, що підлягає скасуванню Постанову від 18.05.2018 року про накладення штрафу у розмірі 1700,00 грн. за невиконання нею, як боржником, рішення суду, оскільки державним виконавцем Мирною Т.В. при її складанні були грубо порушені права боржника, закріплені в ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», та проігноровані приписи Ухвали Верховного суду від 14.05.2018 р. по справі № 638/12278/15-ц, якою станом на дату складання державним виконавцем Акту від27.04.2018 р. та Постанови про накладення штрафу від 18.05.2018 р. було зупинено виконання Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15.08.2016 р. та Постанови Апеляційного суду Харківської області від 12.04.2018 р., на підставі яких27.04.2018 року було видано виконавчий лист № 638/12278/15-ц, до закінчення касаційного провадження. На думку скаржника, в порушення вимог ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» 17.05.2018 р. виконавчі дії були проведені державним виконавцем не за місцем проживання, перебування або роботи боржника, а складений Акт державного виконавця від 17.05.2018 р. за формою і змістом не відповідає вимогам п. 8 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої НаказомМіністерства юстиції України 02.04.2012 р. № 512/5.
Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 07 квітня 2020 рокускаргу ОСОБА_1 на рішення та дії державного виконавця Шевченківського Відділу ДВС м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області задоволено.
Визнано неправомірними дії державного виконавця Шевченківського Відділу ДВС м. Харків Головного територіального управління юстиції в Харківській області Мирної Тетяни Василівни щодо прийняття до виконання виконавчого документу № 638/12278/15- ц, виданого 27.04.2018 р. Дзержинським районним судом м. Харкова, та винесення постанови від 03.05.2018 р. про відкриття виконавчого провадження № 56298905.
Скасовано постанову державного виконавця Шевченківського Відділу ДВС м. Харків Головного територіального управління юстиції в Харківській області Мирної Тетяни Василівни від 03.05.2018 р. про відкриття виконавчого провадження № 56298905 з виконання виконавчого документу № 638/12278/15-ц, виданого 27.04.2018 р. Дзержинським районним судом м. Харкова.
Визнано неправомірними дії державного виконавця Шевченківського Відділу ДВС м. Харків Головного територіального управління юстиції в Харківській області Мирної Тетяни Василівни щодо складання в межах виконавчого провадження № 56298905 акту від 17.05.2018 р. та винесення постанови від 18.05.2018 р. про накладення штрафу.
Скасовано постанову державного виконавця Шевченківського Відділу ДВС м. Харків Головного територіального управління юстиції в Харківській області Мирної Тетяни Василівни від 18.05.2018 р. про накладення штрафу, винесену в межах виконавчого провадження № 56298905.
В апеляційній скарзі Шевченківський ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції просить ухвалу суду першої інстанції скасувати як постановлену з порушенням норм матеріального права та постановити судове рішення про відмову у задоволенні скарги.
Скарга містить посилання на те, що повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання з підстав, викладених судом першої інстанції, згідно з п. 6, 7 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» суперечило б принципу обов`язковості судового рішення, проголошеного, зокрема, статтею 129-1 Конституції України.
Вважають, що державним виконавцем правомірно винесено оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження від 03.05.2018. Зі змісту вказаної постанови можна зробити однозначний висновок в якій частині виконується рішення суду: «зобов`язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди в спілкуванні з малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_2 як особисто, так і в телефонному режимі та із застосуванням комп`ютерних технологій», а також щодо яких осіб: боржник - ОСОБА_1 , стягувач - ОСОБА_6 .
Щодо незупинення державним виконавцем виконавчого провадження всупереч приписам ухвали Верховного Суду від 14.05.2018, суд не взяв до уваги ту обставину, що про відповідні обставини боржник повідомила державного виконавця лише письмовою заявою від 30.05.2018. Натомість відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій..
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати як незаконну та необгрунтовану, прийняту з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального правата постановити нову про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 у повному обсязі.
Скарга містить посилання на те, що судом першої інстанції невірно застосовано норми ст. 4, 10, 63 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон № 1404-УІП), у зв`язку із чим зроблено невірний висновок про те, що виконавчий лист у справі № 638/12278/15-ц мав бути повернутий стягувачу без прийняття до виконання.
З огляду на те, що станом на 17-18.05.2018 р. державний виконавець не мав відомостей про прийняту ухвалу Верховного Суду від 14.05.2018 р., вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження на підставі відповідної постанови зупинено не було (за відсутності на те правових підстав), складання виконавцем акту 17.05.2018 р. та винесення постанови від 18.05.2018 року є законними. Таким чином, оскаржувані дії та постанови є законними та обгрунтованими, прийнятими державним виконавцем при суворому дотриманні вимог ст. 3, 4, 10, 18, 26-28, 63, 75 Закону № 1404-У1ІІ та положень Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, а судом першої інстанції неправильно застосувавши норми матеріального права, при поверховому дослідженні обставин справи, сформовано висновки які не відповідають фактичним обставинам справи, як наслідок за відсутності на те правових та фактичних підстав скасовано законну Постанову про накладення штрафу від 18.05.2018 р.
Судом першої інстанції, в порушення ст. 263, 43 ЦПК України грубо порушено право ОСОБА_2 на участь у судовому засіданні при розгляді скарги ОСОБА_1 по суті, надання пояснень та доведення до суду своїх доводів щодо необґрунтованості та безпідставності скарги, що призвело до неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, та формування висновків, які не відповідають обставинам справи.
До суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 від ОСОБА_1 в якій вона просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, судова колегія вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи скаргу ОСОБА_1 на рішення та дії державного виконавця суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий лист № 638/12278/15-ц, виданий 27.04.2018 р. Дзержинським районним судом м. Харкова, містить повний текст резолютивної частини рішення, який включає як частину рішення, виконання якої передбачає застосування заходів примусового виконання рішень, так і іншу частину рішення, яка не підлягає примусовому виконанню, що не узгоджується з вимогами п. 7) ч. 1 ст. 4 вказаного Закону щодо змісту виконавчого документа.
Окрім того, в порушення вимог ч. 2 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» зазначений виконавчий документ, що був прийнятий до виконання державним виконавцем в частині зобов`язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди в спілкуванні з малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_2 , дідом ОСОБА_4 , бабцею ОСОБА_5 як особисто, так і в телефонному режимі та із застосуванням комп`ютерних технологій, містить зазначення одразу трьох стягувачів - ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та без визначення, в якій саме частині необхідно виконати таке рішення стосовно кожного, а також без зазначення, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.
Виконавчий документ повертається стягувану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею (згідно п. 6) ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження»); якщо виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень (відповідно до п. 7) ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження»).
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що державним виконавцем Мирною Т.В. неправомірно було прийнято до виконання виконавчий лист № 638/12278/15-ц, виданий 27.04.2018 р. Дзержинським районним судом м. Харкова, та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 03.05.2018 р.
Щодо дій державного виконавця зі складання Акту від 17.05.2018 р. та Постанови про накладення штрафу від 18.05.2018 р. судом зазначено, що 14 травня 2018 року Верховним судом було винесено Ухвалу по справі № 638/12278/15-ц, згідно якої було зупинено виконання Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15.08.2016 р. та постанови Апеляційного суду Харківської області від 12.04.2018 р. до закінчення касаційного провадження.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Між тим, державним виконавцем Мирною Т.В. в порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» не зупинила вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження № 56298905, та всупереч приписам ухвали Верховного суду від 14.05.2018 р. здійснила 17-18 травня 2018 р. виконавчі дії, за результатами яких склала Акт державного виконавця від 17.05.2018 р. та Постанову про накладення штрафу від 18.05.2018 р. При цьому, державним виконавцем було проігноровано той факт, що станом на 17 травня 2018 р. боржник ОСОБА_1 не отримала постанову про відкриття виконавчого провадження від 03.05.2018 р. у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим була позбавлена можливості виконати приписи вказаної постанови в частині виконання рішення суду протягом 10 робочих днів. Виконавчі дії 17 травня 2018 р. були вчинені державним виконавцем за адресою: АДРЕСА_1 ( територія дитячого центру Олени Чернявської «Школа радості», філій «Зоряний»), що не є місцем проживання, перебування або роботи боржника, та що не узгоджується з вимогами ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження». В порушення вимог п. 8 розділу 1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 р. № 512/5, Акт державного виконавця від 17.05.2018 року у констатуючій частині не містить даних щодо мети і завдання складання акту, суті і характеру проведених виконавчих дій, встановлених фактів, подій, а також висновків і пропозицій (за потреби), не підписаний всіма особами, які брали участь у його складанні та відсутня відмітка в акті про те, що присутня при його складанні особа (зокрема, боржник) відмовилася від його підписання, та цей факт не засвідчено підписами інших осіб, які були присутніми під час складання акту.
Проте судова колегія з таким висновком погоджується частково.
Щодо вимог ОСОБА_1 про визнання неправомірними дії державного виконавця про прийняття до виконання виконавчого документу та відкриття виконавчого провадження судова колегія не погоджуючись з висновками суду першої інстанції зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону. В силу п. 1 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено вимоги до виконавчого документа, в якому зазначаються:назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;повне найменузання (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувана та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстріюридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);строк пред`явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувана та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржник« - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувана і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.
Згідно ч. 2 ст. 4 зазначеного Закону у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.
Матеріали виконавчого провадження містять виконавчий лист по справі № 638/12278/15-ц, виданого Дзержинським районним судом м. Харкова 27.04.2018, в якому дійсно повністю викладені відомості щодо резолютивної частини відповідного рішення суду.
У листі зазначені відомості щодо боржника ОСОБА_1 та лише одного зі стягувачів - ОСОБА_2 , що відповідає вимогам закону.
Зобов`язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди в спілкуванні з малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_2 як особисто, так і в телефонному режимі та із застосуванням комп`ютерних технологій, є заходом примусового виконання в частині якого і було відкрито виконавче провадження.
Тобто, зі змісту вказаної постанови можна зробити висновок в якій частині виконується рішення суду: «зобов`язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди в спілкуванні з малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_2 як особисто, так і в телефонному режимі та із застосуванням комп`ютерних технологій», а також щодо яких осіб: боржник - ОСОБА_1 , стягувач - ОСОБА_6 .
Статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» (редакція від 07.03.2018, чинна на час відкриття виконавчого провадження») було встановлено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Висновки суду, що виконавчий документ № 638/12278/15-ц не відповідає вимогам, передбаченим статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження», а також, що він не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень, є необгрунтованим.
Повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання з підстав, викладених судом першої інстанції, згідно з п. 6, 7 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» суперечило б принципу обов`язковості судового рішення, проголошеного, зокрема, статтею 129-1 Конституції України.
Судова колегія приходить до висновку, що державним виконавцем правомірно винесено оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження від 03.05.2018 року.
Судова колегія вважає, що доводи ОСОБА_1 про те, що виконавчий лист не відповідає вимогам закону не можна взяти до уваги.
Питання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню не ставилось та судом не розглядалось..
Проте, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання неправомірними дії державного виконавця про складання акту від 17.05.2018 р., оскільки в порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» та всупереч приписам ухвали Верховного суду від 14.05.2018 р. державним виконавцем не зупинено вчинення виконавчих дій та здійснено 17-18 травня 2018 р. виконавчі дії, за результатами яких складено Акт державного виконавця від 17.05.2018 р. та Постанову про накладення штрафу від 18.05.2018 р.
Крім того, судова колегія звертає увагу, що перевіркою виконавчого провадження управлінням Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області було визнано дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного управління юстиції у Харківській області щодо не зупинення виконавчих дій такими, що суперечать вимогам ч. 2 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».
Що стосується оскарження постановидержавного виконавця від 18.05.2018 про накладання штрафу, винесену в межах виконавчого провадження судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 63 Закону № 1404-VІІІ у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно пункту 7 частини другої статті 17 згаданого Закону постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Отже, імперативною нормою - частиною другою статті 74 Закону № 1404-VIII закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.
Таким чином із наведеного вбачається, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.
До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законодавством умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в Законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Така пряма вказівка, зокрема, міститься у частині другій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, яка набула чинності 05 жовтня 2016 року, та відповідно до якої внесені зміни в ЦПК України. Ця редакція нормативного документа підлягає застосуванню у справі відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України.
За правилами ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Враховуючи викладене, згідно п. 1 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи.
З огляду на те, що предметом оскарження є ухвала суду про повернення заяви, судові витрати підлягають відшкодуванню на підставі ст. 119, 141 ЦПК України, за результатами розгляду справи по суті.
Керуючись ст. 251, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області задовольнити частково.
Ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 07 квітня 2020 року змінити скасувавши в частині задоволення скарги ОСОБА_1 на рішення та дії державного виконавця Шевченківського Відділу ДВС м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо визнання неправомірними дії державного виконавця Шевченківського Відділу ДВС м. Харків Головного територіального управління юстиції в Харківській області Мирної Тетяни Василівни прийняття до виконання виконавчого документу № 638/12278/15- ц, виданого 27.04.2018 р. Дзержинським районним судом м. Харкова, винесення постанови від 03.05.2018 р. про відкриття виконавчого провадження № 56298905 та скасування постанови державного виконавця Шевченківського Відділу ДВС м. Харків Головного територіального управління юстиції в Харківській області Мирної Тетяни Василівни від 03.05.2018 р. про відкриття виконавчого провадження № 56298905 з виконання виконавчого документу № 638/12278/15-ц, виданого 27.04.2018 р. Дзержинським районним судом м. Харкова.
У задоволенні скаргу ОСОБА_1 у цій частині відмовити.
Скасувати ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 07 квітня 2020 року в частині скасування постанови державного виконавця Шевченківського Відділу ДВС м. Харків Головного територіального управління юстиції в Харківській області Мирної Тетяни Василівни від 18.05. 2018 року про накладання штрафу винесену в межах виконавчого провадження № 56298905.
Провадження у справі в цій частині закрити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий О.М. Хорошевський
Судді: І.В. Бурлака
В.Б. Яцина
Повний текст постанови складено 23 вересня 2020 року.
