УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 грудня 2021 року
м. Харків
справа № 638/12278/15-ц
провадження № 4-с/638/137/21
Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - Яковлевої В.М.,
за участю секретаря судового засідання - Проданової М.О.,
стягувача (заявника) - ОСОБА_1 ,
боржника - ОСОБА_2 ,
представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,
державного виконавця - Баранової Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу в залі суду в м. Харкові скаргу ОСОБА_1 , божник - ОСОБА_2 , на бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Лактіонової О.В., Баранової Я.О.
установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії/бездіяльність державного виконавця, в якій просив визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Лактіонової О.В. та/або ОСОБА_4 щодо нездійснення заходів примусового виконання рішення, передбачених статтею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження»; зобов`язати державного виконавця Баранову Я.О. або іншого державного виконавця, у провадженні якого перебуває виконавче провадження № 58579893 усунути порушення (поновити порушене право) шляхом здійснення заходів примусового виконання рішення, передбачених статтею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: винести постанови про накладення на боржника штрафу та вжити інші заходи примусового виконання рішення, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».
Скарга мотивована тим, що у провадженні Відділу примусового виконання рішень знаходиться виконавче провадження № 58579893 щодо примусового виконання за виконавчим листом Дзержинського районного суду м. Харкова № 638/12278/15-ц від 12 лютого 2019 року про встановлення порядку участі ОСОБА_5 у вихованні дитини ОСОБА_6 .
Так, рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року встановлено час спілкування батька ОСОБА_1 у присутності матері ОСОБА_2 , з малолітньою дочкою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щотижня по вівторкам з 18-00 години до 20-00 години, за виключенням часу хвороби дитини та встановлених державою Україна святкових днів, що припадають на вівторок кожного тижня та крім дати 11 вересня (дня народження матері дитини - ОСОБА_2 ), якщо цей день припадає на вівторок другого тижня вересня місяця.
У частині покладення на батька ОСОБА_1 , обов`язків добросовісно та належним чином користуватися своїми правами та обов`язками під час спілкування з неповнолітньою дитиною ОСОБА_6 , 29 березня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди у спілкуванні з малолітньою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 , дідом ОСОБА_5 , бабою ОСОБА_7 як особисто, так і в телефонному режимі, та із застосуванням комп`ютерних технологій.
Обрано способом участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спілкування з дитиною за відсутності матері ОСОБА_2 кожну четверту п`ятницю місяця з 14-00 години до 18-00 години незалежно від місця перебування дитини, кожну другу суботу місяця з 10-00 години до 16-00 години включно, кожну третю неділю місяця з 10-00 години до 18-00 години за відсутності матері ОСОБА_2 незалежно від місця перебування дитини.
Обрано способомучасті батька ОСОБА_1 у вихованнімалолітньої дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спілкування з дитиною по четвергам першої та третьої неділі місяця з 16-00 години до 19-00 години, по понеділкам другої та четвертої неділі місяця з 16-00 години до 19-00 за присутностіматері завиключенням часухвороби дитинита встановленихдержавою Українасвяткових днів,що припадають на понеділок чи четвер кожного тижня та крім дати 11 вересня (дня народження матері дитини ОСОБА_2 ), якщо цей день припадає на понеділок чи четвер другого тижня вересня місяця.
Обрано способом участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спілкування з дитиною з метою забезпечення навиків до сімейних цінностей: 1) в дні її народження у парні роки, 29 березня з 10-00 години до 16-00 години в присутності матері,у непарні роки, 29 березня з 10 години до 16-00 години за відсутності матері; 2) в дні народження батька 01 серпня кожного року з 10-00 години до17-00 години без присутності матері; 3) на святкування Різдва Христоваз 9-00 години до 15-00 години у парні роки за присутності матері,з 12-00 години до 18-00 години у непарні роки за відсутності матері;4) на Новий рік з 11-00 години до 16-00 години кожного року за присутності матері.
Обрано способом участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спілкування з дитиною з метою забезпечення навиків до сімейних цінностей проведення двічі на рік відпустки разом з батьком за відсутності матері:взимку протягомодного тижня, влітку протягом двох тижнів кожного року при умові згоди матері на виїзд для проведення відпустки за межі України або при спільному виїзді батьків для проведення відпустки.
Обрано способом участі діда ОСОБА_5 та баби ОСОБА_7 у вихованні онуки, дитиною з метою забезпечення навиків до сімейних цінностей, надавши часи спілкування з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожну четверту неділю місяця з 10-00 години до 18-00 години за місцем їх проживання в присутності батька і матері (при наявності її бажання бути присутньою) та в дні народження діда та баби 31 серпня кожного року та 28 вересня кожного року з 10-00 години до 16-00 години в присутності батька і матері (при наявності її бажання бути присутньою).
У задоволенні позовних вимог в частині спілкування з сестрою ОСОБА_8 в день її народження 27 серпня кожного року відмовлено, в іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 відмовлено.
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 рокузмінено. У другому, сьомому та дев`ятому абзацах резолютивної частини рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року виключено слова «у присутності матері ОСОБА_2 ». В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року в незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову Апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2018 року залишено без змін.
Станом на теперішній час за наслідками перевірки державними виконавцями Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) виконання рішення по ВП 56298905 13 квітня 2021 року, 15 квітня 2021 року, 18 квітня 2021 року та 19 квітня 2021 року було складено чотири акти державного виконавця зі змісту яких вбачається, що побачення стягувача з донькою тривало від восьми до шістнадцяти хвилин у присутності ОСОБА_2 .
Також в актах міститься посилання державного виконавця на те, що дитина відмовилась від спілкування з батьком, оригінали яких знаходяться в матеріалах ВП 56298905.
Отже, зі змісту вказаних актів вбачається, що боржником не забезпечене виконання рішення суду по справі № 638/12278/15-ц у спосіб визначений рішенням суду.
За таких обставин державними виконавцями має бути вжито заходів, передбачених статтею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з чим ОСОБА_5 просить визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Лактіонової О.В. та/або державного виконавця Баранової Я.О. щодо нездійснення заходів примусового виконання рішення, передбачених статтею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження»; зобов`язати державного виконавця Баранову Я.О. або іншого державного виконавця, у провадженні якого перебуває виконавче провадження № 58579893 усунути порушення (поновити порушене право) шляхом здійснення заходів примусового виконання рішення, передбачених статтею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: винести постанови про накладення на боржника штрафу та вжити інші заходи примусового виконання рішення, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».
17 червня 2021 року ОСОБА_1 подав через канцелярію суду додаткові пояснення до скарги, просив врахувати під час розгляду справи рішення Європейського суду з прав людини по справі «Ген та інші проти України» від 10 червіня 2021 року, задовольнити скаргу у повному обсязі.
Зазначив, що 10 червня 2021 року Європейський суд з прав людини постановив рішення по справі «Ген та інші проти України», в якому визнаючи порушення Україною статті 8 Конвенції ЄСПЛ дійшов висновку, що виконання судових рішень повинно було забезпечуватися державними виконавцями, однак Суд сумнівається в тому, що національні органи влади вжили всіх розумних заходів для забезпечення поваги до сімейного життя заявників. Хоча суди встановили графік контактів з батьком дитини, його виконання було призупинено на значні періоди в силу подальших судових рішень. З огляду на серйозний характер таких заходів та їх тривалий ефект, суди були зобов`язані в своїх рішеннях наводити відповідні та достатні причини, щоб продемонструвати, що вони не були свавільними. Однак у своїх міркуваннях суди не посилаються на будь-які конкретні обставини, що виправдовують ці заходи, або пояснюють, як призупинення домовленостей про контакт відповідало найкращим інтересам дитини. Немає нічого, що б свідчило про те, що протягом періодів, коли тривало виконавче провадження, органи влади коли-небудь розглядали питання про створення механізмів контролю за добровільним виконанням рішення. Крім того, залишається незрозумілим, наскільки в цьому відношенні могли бути задіяні дитячі та сімейні служби та чи могла бути застосована якась сімейна медіація. У певний момент судові пристави вирішили, що місцевий орган по догляду за дітьми повинен приєднатися до виконавчого провадження, але не було жодних ознак того, що цей орган по догляду за дітьми мав якийсь вплив на здійснення домовленостей про контакт.
Що стосується поведінки державних виконавців, схоже, що вони неодноразово приїжджали на контактні зустрічі з єдиною метою документувати той факт, що дитина не бажала спілкуватися зі своїм батьком та її бабусею та дідусем. Національний суд розкритикував обмежений обсяг втручання державних виконавців як невідповідний. Право дитини висловлювати власні погляди не слід тлумачити як таке, що ефективно надає дітям беззастережне право вето без розгляду будь-яких інших факторів та проведення експертизи для визначення їх найкращих інтересів; крім того, такі інтереси зазвичай диктують, що зв`язки дитини зі своєю сім`єю повинні підтримуватися, за винятком випадків, коли це може зашкодити її здоров`ю та розвитку. Однак у цій справі, коли органи влади постійно стикалися з відмовою дуже маленької дитини бачитися з членами її сім`ї, вони не змогли забезпечити ефективну професійну адресну підтримку дитини; така підтримка була для неї критично важливою для звикання до ідеї регулярних зустрічей з батьком та бабусею та дідусем, а також для того, щоб В. зрозуміла, що відповідає найкращим інтересам дитини, відповідно до мотивів обов`язкових судових рішень. Така допомога становила, з огляду на конкретні обставини цієї справи, частину необхідних заходів, які органи влади мали обгрунтовано вжити, відповідно до своїх позитивних зобов`язань, передбачених статтею 8.
ЄСПЛ у своєму рішенні вказав на те, що навіть незважаючи на те, що добровільне дотримання є кращим, укорінені позиції, які батьки часто займають у таких випадках, можуть ускладнити таке дотримання, що в певних випадках вимагає застосування пропорційних примусових заходів. У зв`язку з цим судові пристави наклали на В. штрафи, але сумнівно, що розміри цих санкцій були досить значними, щоб мати належний примусовий вплив на В.
15 листопада 2021 року старший державний виконавець Баранова Я. О. подала до суду відзив на скаргу, в якому просила відмовити в задволенні скарги у повному обсязі.
Відзив мотивовано тим, що станом на 11 листопада 2021 року боржник забезпечує присутність дитини у місці та у час, що узгоджені сторонами виконавчого провадження, проте через небажання дитини зустрічі відбуваються нетривалий час, про що складаються відповідні акти державного виконавця. Підстави для застосування для винесення постанови про накладення штрафу на боржника та вжиття інших заходів примусового виконання рішення, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» відсутні.
02 грудня 2021 року ОСОБА_2 подала до суду відзив на скаргу.
Відзив мотивовано тим, що викладені в ній доводи боржник вважає необгрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
ОСОБА_2 зазначає, що аналіз статті 451 ЦПК України свідчить про те, що суд не наділений повноваженнями зобов`язувати посадових осіб державної виконавчої служби вчиняти конкретні дії, спрямовані на примусове виконання рішення, зокрема, застосувати заходи примусового виконання рішень. Суд може зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав. При цьому суд не має права зобов`язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.
На її думку, вимоги стягувача про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця та про необхідність застосування останнім заходів примусового виконання рішення, передбачених статтею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», є неправомірними та не підлягають задоволенню.
Посилається на постанову Верховного Суду від 31 березня 2020 року по справі № 640/11079/19, в якій зазначено, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення). Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем.
Тобто, даючи оцінку тому, чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку зауважує, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону України «Про виконавче провадження».
Також звертає увагу, що рішення суду виконує належним чином, зі змісту вказаних актів вбачається, що зустрічі дитини із батьком відбувалися у день, час, і місці, визначених судовим рішенням та державним виконавцем, на виконання судового рішення я кожного разу приводила дитину на зустріч із батьком, однак донька кожного разу чітко і категорично відмовлялася залишатися із батьком наодинці та спілкуватися із ним, незважаючи на вмовляння та спроби піти з місця зустрічі батька з дитиною та залишити їх наодинці закінчувалися тим, що донька бігла за мною. Зі змісту актів державного виконавця вбачається, що ці обставини не залежали від її волевиявлення.
На думку боржника саме забезпечення боржником явки (знаходження) малолітньої дитини у визначені місце та час побачення і є виконанням ним рішення про встановлення побачення з дитиною.
ОСОБА_2 вказує на те, що всі вказані зустрічі для стягувача носили формальний характер, без наміру поспілкуватися у відведений судовим рішенням час з дитиною. ОСОБА_1 жодним чином не намагався встановити/налагодити контакт із донькою та заінтересувати її, не проявляв до доньки уваги, проте дитина вже може самостійно сформулювати та викласти свою позицію стосовно її потреб, побажань, прав та обов`язків.
Крім того, просила суд не приймати до розгляду у якості доказу Висновок фахівця від 27 вересня 2019 року з огляду на його неналежність, недопустимість і недостовірність.
У судовому засіданні стягувач ОСОБА_1 підтримав скаргу, просив її задовольнити повністю, з підстав, викладених у скарзі, та з урахуванням рішень ЄСПЛ.
Боржник ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення скарги заперечували, з аналогічних підстав, наведених у відзиві на скаргу, в її задоволенні просили відмовити, вважали, що підстави для її задоволення відсутні.
Державний виконавець Баранова Я.О. у судовому засіданні просила в задоволенні скарги відмовити.
Суд, вислухавши стягувача ОСОБА_1 , боржника ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 , державного виконавця Баранову Я.О., дослідивши матеріали скарги, матеріали цивільної справи, виконавчого провадження № 58579893, та наданий ОСОБА_2 диск з відеозаписом зустрічей, доходить таких висновків.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи- Виконавчий комітет Харківської міської ради, Комісія з захисту прав дитини Виконавчого комітету Харківської міської ради, Служба у справах дітей Дзержинського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про встановлення часу спілкування батька з дитиною - покладення зобов`язання добросовісно виконувати батьківські обов`язки задоволено частково.
Встановлено час спілкування батька ОСОБА_1 в присутності матері ОСОБА_2 з малолітньою донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щотижнево по вівторкам з 18-00 години до 20-00 години за виключенням часу хвороби дитини та встановлених державою Україна святкових днів, що припадають на вівторок кожного тижня та крім дати ІНФОРМАЦІЯ_3 матері дитини ОСОБА_2 ), якщо цей день припадає на вівторок другого тижня вересня місяця.
В частині покладення на батька ОСОБА_1 обов`язків добросовісно та належним чином користуватися своїми правами та обов`язками під час спілкування з неповнолітньою дитиною ОСОБА_6 , 29 березня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 до ОСОБА_2 , третя особа Управління служби у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановленні порядку спілкування та участі в вихованні дитини задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди в спілкуванні з малолітньою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , дідом ОСОБА_5 , бабою ОСОБА_7 як особисто так і в телефонному режимі та і з застосуванням комп`ютерних технологій.
Обрано способом участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спілкування з дитиною за відсутності матері ОСОБА_2 кожну четверту п`ятницю місяця з 14-00 годин до 18-00 годин незалежно від місця перебування дитини, кожну другу суботу місяця з 10-00 години до 16-00 годин включно, кожну третю неділю місяця з 10-00 годин до 18-00 годин за відсутності матері ОСОБА_2 незалежно від місця перебування дитини.
Обрано способом участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спілкування з дитиною по четвергам першої та третьої неділі місяця з 16-00 години до 19-00 години, по понеділкам другої та четвертої неділі місяця з 16-00 години до 19-00 за присутності матері за виключенням часу хвороби дитини та встановлених державою Україна святкових днів , що припадають на понеділок чи четвер кожного тижня та крім дати ІНФОРМАЦІЯ_3 матері дитини ОСОБА_2 ), якщо цей день припадає на понеділок чи четвер другого тижня вересня місяця.
Дозволено під час спілкування дитини з батьком відвідувати місце його проживання, відвідування розважальних закладів, концертів, спектаклів, цирку, кінотеатру , парку з атракціонами при умові нагляду за технікою безпеки щодо малолітньої дитини.
Обрано способом участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 спілкування з дитиною з метою забезпечення навиків до сімейних цінностей) в дні її народження у парні роки, 29 березня з 10-00 години до 16 -00години в присутності матері, у непарні роки, 29 березня з 10 години до 16-00 години за відсутності матері) в дні народження батька 01 серпня кожного року з 10 -00 години до 17-00 години без присутності матері.3) На святкування Різдва Христова з 9-00 до 15-00 годин у парні роки за присутності матері , з 12-00 до 18-00 годин у непарні роки за відсутності матері, 4) на Новий рік з 11-00 до 16-00 години кожного року за присутності матері.
Обрано способом участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спілкування з дитиною з метою забезпечення навиків до сімейних цінностей проведення двічі на рік відпустки разом з батьком за відсутності матері: взимку протягом одного тижня, влітку протягом двох тижнів кожного року при умові згоди матері на виїзд для проведення відпустки за межі України або при спільному виїзді батьків для проведення відпустки.
Обрано способом участі діда ОСОБА_5 та бабці ОСОБА_7 у вихованні онуки, дитиною з метою забезпечення навиків до сімейних цінностей, надавши часи спілкування з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 кожну четверту неділю місяця з 10-00 до 18-00 години за місцем їх проживання в присутності батька і матері (при наявності її бажання бути присутньою) та в дні народження діда та бабці 31 серпня кожного року та 28 вересня кожного року за 10-00 години до 16-00 годин в присутності батька і матері (при наявності її бажання бути присутньою).
В задоволенні позовних вимог в частині спілкування з сестрою ОСОБА_8 в день її народження 27 серпня кожного року - відмовлено, в іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 відмовлено.
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2018 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року змінено. У другому, сьомому та дев`ятому абзацах резолютивної частини рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року виключено слова «у присутності матері ОСОБА_2 ». В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2019 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року в незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову Апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2018 року залишено без змін.
На виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова 12 лютого 2019 року видано виконавчі листи.
16 квітня 2019 року постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Березньовим А.С. відкрито виконавче провадження № 58579893 з виконання виконавчого листа № 638/12278/15.
Як свідчать матеріали справи, актом державного виконавця від 13 квітня 2021 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Романінцем Р.В. при примусовому виконанні виконавчого листа № 638/12278/15-ц, виданого 27 квітня 2018 року з метою перевірки виконання рішення суду в частині встановлення часу спілкування батька ОСОБА_1 з малолітньою донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щотижнево по вівторкам з 18-00 години до 20-00 години за виключенням часу хвороби дитини та встановлених державою Україна святкових днів, що припадають на вівторок кожного тижня та крім дати ІНФОРМАЦІЯ_3 матері дитини ОСОБА_2 ), якщо цей день припадає на вівторок другого тижня вересня місяця, при виході державного виконавця за місцем проведення виконавчих дій, а саме: у міському саду ім. Шевченка встановлено: виконуючи рішення суду боржником забезпечено присутність дитини для спілкування з батьком в місці заздалегідь узгодженому зі сторонами. Проте через небажання дитини спілкуватися із батьком зстріч тривала з 18:00 години до 18:08 години.
Актом державного виконавця від 15 квітня 2021 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Листопадом С.С. при примусовому виконанні виконавчого листа № 638/12278/15-ц, виданого 27 квітня 2018 року з метою перевірки виконання рішення суду в частині встановлення часу спілкування батька ОСОБА_1 з малолітньою донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щотижнево по вівторкам з 18-00 години до 20-00 години за виключенням часу хвороби дитини та встановлених державою Україна святкових днів, що припадають на вівторок кожного тижня та крім дати ІНФОРМАЦІЯ_3 матері дитини ОСОБА_2 ), якщо цей день припадає на вівторок другого тижня вересня місяця, при виході державного виконавця за місцем проведення виконавчих дій встановлено: на виконання рішення суду боржником було забезпечено присутність дитини у місці заздалегідь узгодженому зі сторонами виконавчого провадження. Проте через небажання дитини продовжувати зустріч тривала з 17:00 години до 17:10 години.
Актом державного виконавця від 18 квітня 2021 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Листопадом С.С. при примусовому виконанні виконавчого листа № 638/12278/15-ц, виданого 27 квітня 2018 року з метою перевірки виконання рішення суду в частині встановлення часу спілкування батька ОСОБА_1 з малолітньою донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щотижнево по вівторкам з 18-00 години до 20-00 години за виключенням часу хвороби дитини та встановлених державою Україна святкових днів, що припадають на вівторок кожного тижня та крім дати ІНФОРМАЦІЯ_3 матері дитини ОСОБА_2 ), якщо цей день припадає на вівторок другого тижня вересня місяця, при виході державного виконавця за місцем проведення виконавчих дій встановлено: на виконання рішення суду боржником було забезпечено присутність дитини у місці заздалегідь узгодженому зі сторонами виконавчого провадження. Зустріч розпочалася о 10:06 годині і закінчилася о 10:12 годині через небажання дитини продовжувати спілкування.
Актом державного виконавця від 19 квітня 2021 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Барановою Я.О. при примусовому виконанні виконавчого листа № 638/12278/15-ц, виданого 27 квітня 2018 року з метою перевірки виконання рішення суду при виході державного виконавця за місцем проведення виконавчих дій встановлено: виконуючи рішення суду боржником було забезпечено присутність дитини у місці та у час, що заздалегідь узгоджені зі сторонами виконавчого провадження. Проте через небажання дитини спілкуватися зустріч тривала з 16:04 години до 16:20 години.
Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Рішення ECHR у справі «Хорнсбі проти Греції» («Hornsby v. Greece») від 19 березня 1997 року (п. 40)). У Рішенні ECHR у справі «Войтенко проти України» («Voytenko v. Ukraine») від 29 червня 2004 року Європейський суд з прав людини нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1.
Виконання судового рішення є також сферою регулювання статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.
Відповідно до статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.
Аналогічна норма міститься у пункті 10 розділу IX Інструкції з організації примусового виконання рішень, в якій визначено, що у разі виконання боржником рішення виконавець складає акт, що підписується сторонами виконавчого провадження, та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону.
Тобто, з урахуванням норми статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, державний виконавець повинен скласти акт, яким встановити факт виконання судового рішення, або факт невиконання судового рішення.
У рішення ЄСПЛ «Глоба проти України» зазначено, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
Натомість, державний виконавець за результатами перевірки виконання судового рішення не виконав вимоги національного законодавства та не врахував прецеденту практику ЄСПЛ, а лише склав відповідні акти, у яких зазначив, що через небажання дитини зустірічі відбуваються нетривалий час.
Також суд звертає увагу на те, що ЄСПЛ зазначає, що незважаючи на те, що практика Суду вимагає врахування поглядів дітей, ці погляди не обов`язково є незмінними, а заперечення дітей, які мають бути наділені належною вагою, не обов`язково є достатніми для подолання інтересів батьків, особливо в тому, щоб мати постійний контакт з їхніми інтересами з дитиною. Зокрема право дитини висловлювати свої власні погляди не повинно тлумачитися як ефективне надання безумовного права вето дітям без будь- яких інших факторів, що розглядаються, а також проведення експертизи для визначення їх найкращих інтересів. Такі інтереси зазвичай диктують, що зв`язки дитини з сім`єю повинні зберігатися, за винятком випадків, коли це може шкодити його здоров`ю та розвитку (рішення ЄСПЛ «А.В. проти Словенії»).
Таким чином, виконання рішення суду не може бути унеможливлено небажанням дитини спілкуватись, а обов`язок державного виконавця вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частин першої - третьої статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.
Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.
Отже, накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.
Статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що рішення є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Порядок виконання Рішення визначається цим Законом, Законом України «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.
Статтею 10 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачене, що з метою забезпечення відновлення порушених прав Стягувана, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру. Додатковими заходами індивідуального характеру є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який Стягувач мав до порушення Конвенції; б) інші заходи, передбачені у Рішенні.
Статтею 17 цього Закону визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При цьому виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.
Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід`ємною частиною «права на суд» та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.
У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.
Застосовуючи процедуру «пілотного рішення» у справі «Іванов Ю.М. проти України» (рішення від 15.10.2009, остаточне від 15.01.2010) Європейський суд з прав людини знову констатував, що право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).
Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (див. рішення у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» ( Immobiliare Saffi v. Italy), (GC), №22774/93, п. 66, ECHR 1999-V). У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачене першим реченням першого пункту статті 1 Протоколу №1 (див. рішення у справі Войтенка, п. 53).
Отже, виконання судового рішення це остаточна стадія цивільного судочинства у процесі реалізації захисту цивільних прав, тому невиконання судових рішень, що є остаточними, обов`язковими для виконання, є порушенням права на справедливий суд, яке захищено статтею 6 частини першої Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Під час розгляду скарги судом було встановлено обставини, що між батьками дитини наявний конфлікт, мати та батько дитини мають негативне ставлення один до одного, яке вони, знаходячись на зустрічі в порядку виконання рішення суду разом, демонструють перед дитиною.
З дослідженого судом диску з відеозаписом зустрічей 13 квітня 2021 року, 15 квітня 2021 року, 18 квітня 2021 року, 19 квітня 2021 року, які є предметом розгляду скарги, вбачається, що дівчинка демострує поведінку відсторонення та неприйняття батька.
Водночас суд зауважує, що рішенням суду про порядок участі батька у вихованні дитини визначено зустрічі батька з донькою без присутності матері ОСОБА_2 .
Таке ставлення батьків один до одного у присутності дитини дає підстави для висновку про можливість негативного впливу на психоемоційний стан самої дитини.
Зокрема, ОСОБА_2 у судовому засіданні не заперечувала свого негативного ставлення до ОСОБА_1 , який є батьком ОСОБА_9 .
Разом із тим, у судовому засідання державний виконавець Баранова Я.О. пояснила, що нещодавно ситуація покращилася, та при виконанні рішення дівчинка почала залишатися разом із батьком на більш тривалий час.
Таким чином, встановлені судом обставини у їх сукупності дають суду підстави для висновку про можливість її, як матері та найближчої людини, яка має тісний зв`язок з донькою, впливу на формування її ставлення до батька, зокрема почуття відчуження та неприйняття батька.
При цьому суд виходить з необхідності виховання дитини в дусі додержання сімейних цінностей, зокрема поваги її до батька.
Як вбачається з дослідженого судом диску з відеозаписом зустрічей, відповідно до актів, складених державними виконавцями, 13 квітня 2021 року, 15 квітня 2021 року, 18 квітня 2021 року, 19 квітня 2021 року, які є предметом розгляду скарги, зустрічі відбувались у присутності матері та нетривалий час через небажання дитини спілкуватися із батьком.
Крім того, відповідно до п. 7 розділу IХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 2 квітня 2012 року № 512/5 за наявності обставин, що перешкоджають проведенню побачення стягувача з дитиною, державний виконавець відкладає проведення.
За таких обставин суд вважає, що фактичного належним чином виконання рішення суду в повному обсязі не відбулося.
Крім того, суд першої інстанції виходить з того, що виконання рішення суду не може бути унеможливлено небажанням дитини спілкуватися, оскільки Законом України «Про виконавче провадження» у такому разі передбачені механізми виконання рішення суду і це суперечить статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
На думку суду для виконання рішення суду про участь у спілкуванні з дитиною у системному зв`язку мають застосовуватися, як норми Закону України «Про виконавче провадження», яким передбачено, що рішення суду має виконуватися неупереджено, ефективно, своєчасно і всі виконавчі дії мають вчинятися у повному обсязі, так і норми матеріального права, у тому числі конвенційні норми, щодо забезпечення поваги до сімейного життя, права батька на спілкування з дитиною.
При цьому принцип найкращих інтересів дитини має бути врахований, але у тій мірі і тим способом, аби збалансувати інтереси всіх сторін правовідносин.
Вищевикладене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 638/12278/15-ц (провадження 4-с/638/65/20) від 12 квітня 2021 року, що є обов`язковою для врахування судом відповідно до положень частини четвертої статі 263 ЦПК України.
У судовому засіданні ОСОБА_2 пояснила, що у той час, а саме, 13 квітня 2021 року, 15 квітня 2021 року, 18 квітня 2021 року, 19 квітня 2021 року, ні вона, ані донька не хворіли, інших причин та належних доказів на підтвердження поважних об`єктивних причин, тобто таких, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від власного волевиявлення в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», боржником ОСОБА_2 суду не надано, що є підставою для накладення на боржника штрафу відповідно до положень частини першої статті 75 цього Закону.
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до статті 451 ЦПК України у разі встановлення обгрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу ДВС усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи встановлені вище фактичні обставини, суд доходить висновку, що державний виконавець не вжив всіх передбачених законодавством заходів з метою реального виконання рішення суду щодо участі батька ОСОБА_1 у вихованні дитини, а відтак про наявність підстав для визнання бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління у Харківській області Баранової Я.О. щодо нездійснення заходів примусового виконання рішення, передбачених статтею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», неправомірною та для задоволення скарги.
Керуючись статтями 259, 260, 261, 268, 18, 447-451 ЦПК України, суд
ухвалив:
Скаргу ОСОБА_1 , божник - ОСОБА_2 , на бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Лактіонової О.В., Баранової Я.О. - задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління у Харківській області Баранової Я.О. щодо нездійснення заходів примусового виконання рішення, передбачених статтею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».
Зобов`язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління у Харківській області Баранову Я.О. або іншого державного виконавця у провадженні ВП 56298905 усунути порушення шляхом здійснення заходів примусового виконання рішення № 638/12278/15-ц, передбачених статтею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», а саме, винести постанови про накладення на боржника штрафу та вжити інші заходи примусового виконання рішення, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд міста Харкова протягом 15-ти днів з дня її з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Повний текст ухвали виготовлено 07 грудня 2021 року.
Суддя В. М. Яковлева
