Справа № 638/12278/15-ц
Провадження № 4-с/638/97/21
УХВАЛА
Іменем України
07 травня 2021 року м. Харків
Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Латки І.П.,
за участю секретаря Котельнікової А.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Лактіонової О.В., заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернувсядо судузі скаргоюна діїдержавного виконавцяВідділу примусовоговиконання рішеньУправління забезпеченняпримусового виконаннярішень уХарківській областіСхідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Харків)Лактіонової О.В.,заінтересована особа- ОСОБА_2 ,в рамкахцивільної справи № 638/12278/15-ц.
В обґрунтування скарги зазначив, що у провадженні відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) знаходиться виконавче провадження № 56298905 щодо примусового виконання за виконавчим листом Дзержинського районного суду м. Харкова № 638/12278/15-ц від 27 квітня 2018 року щодо встановлення порядку участі ОСОБА_1 та інших осіб у вихованні дитини - ОСОБА_3 . 12 січня 2021 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Лактіоновою Оксаною Володимирівною було винесено постанову про відкладення проведення виконавчих дій з підстав надходження від боржника ОСОБА_2 заяви про відкладення проведення виконавчих дій за виконавчим провадженням ВП № 56298905 у зв`язку з її хворобою.
ОСОБА_1 вважає, що у державного виконавця Лактіонової О.В. були відсутні будь-які законні підстави для винесення постанови про відкладення проведення виконавчих дій від 12 січня 2021 року та, як наслідок, зазначена постанова мас бути скасована, а виконавчі дії продовженні. Зазначає, що вказаною постановою порушено права доньки та його як батька на вільне спілкування та участь у вихованні дитини. Окрім того, зазначає, що виконавчі дії відкладались дев`ятнадцять разів лише протягом 2020 року, не враховуючи відкладення 05 січня 2021 року та 12 січня 2021 року, що позбавляє його не лише можливості спілкуватися з донькою у спосіб, визначений рішенням суду, а взагалі можливості побачити свою дитину.
У зв`язку з вищевикладеним ОСОБА_1 просить суд визнати неправомірними дії державного виконання ОСОБА_4 з винесення постанови про відкладення проведення виконавчих дій від 12 січня 2021 року; скасувати постанову про відкладення проведення виконавчих дій від 12 січня 2021 року по виконавчому провадженню № 56298905 з примусового виконання за виконавчим листом Дзержинського районного суду м. Харкова № 638/12278/15-ц від 27 квітня 2018 року; зобов`язати державного виконання Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Лактіонову О.В. (або будь-яку іншу посадову особу в проваджені якої перебуває виконавче провадження № 56298905) вжити заходи примусового виконання рішення передбачені ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».
В судовому засіданні ОСОБА_1 каргу підтримав, просив задовольнити вимоги скарги.
ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала проти скарги, просила відмовити у задоволенні скарги в повному обсязі.
Державний виконавець Лактіонова О.В. в судове засідання не з`явилася, до суду надала відзив на скаргу, в якому просила суд відмовити у задоволенні скарги, судове засідання провести за її відсутності.
Суд,заслухавши поясненнясторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про часткове задоволення скарги з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року встановлено час спілкування ОСОБА_1 з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щотижнево по вівторкам з 18-00 години до 20-00 години за виключенням часу хвороби дитини та встановлених державою Україна святкових днів, що припадають на вівторок кожного тижня та крім дати 11 вересня (дня народження матері дитини ОСОБА_2 ), якщо цей день припадає на вівторок другого тижня вересня місяця. Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди в спілкуванні з малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , дідом ОСОБА_5 , бабцею ОСОБА_6 як особисто так і в телефонному режимі та із застосуванням комп`ютерних технологій. Обрано способом участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спілкування з дитиною за відсутності матері ОСОБА_2 кожну четверту п`ятницю місяця з 14-00 годин до 18-00 годин незалежно від місця перебування дитини, кожну другу суботу місяця з 10-00 години до 16-00 годин включно, кожну третю неділю місяця з 10-00 годин до 18-00 годин за відсутності матері ОСОБА_2 незалежно від місця перебування дитини. Обрано способом участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спілкування з дитиною по четвергам першої та третьої неділі місяця з 16-00 години до 19-00 години, по понеділкам другої та четвертої неділі місяця з 16-00 години до 19-00 за присутності матері за виключенням часу хвороби дитини та встановлених державою Україна святкових днів, що припадають на понеділок чи четвер кожного тижня та крім дати 11 вересня (дня народження матері дитини ОСОБА_2 ), якщо цей день припадає на понеділок чи четвер другого тижня вересня місяця. Дозволено під час спілкування дитини з батьком відвідувати місце його проживання, відвідування розважальних закладів, концертів, спектаклів, цирку, кінотеатру, парку з атракціонами при умові нагляду за технікою безпеки щодо малолітньої дитини. Обрано способом участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спілкування з дитиною з метою забезпечення навиків до сімейних цінностей: 1) в дні її народження у парні роки, 29 березня з 10-00 години до 16 -00 години в присутності матері, у непарні роки, 29 березня з 10 години до 16-00 години за відсутності матері; 2) в дні народження батька 01 серпня кожного року з 10-00 години до 17-00 години без присутності матері; 3) на святкування Різдва Христова з 9-00 до 15-00 годин у парні роки за присутності матері, з 12-00 до 18-00 годин у непарні роки за відсутності матері; 4) на Новий рік з 11-00 до 16-00 години кожного року за присутності матері. Обрано способом участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спілкування з дитиною з метою забезпечення навиків до сімейних цінностей проведення двічі на рік відпустки разом з батьком за відсутності матері: взимку протягом одного тижня, влітку протягом двох тижнів кожного року при умові згоди матері на виїзд для проведення відпустки за межі України або при спільному виїзді батьків для проведення відпустки. Обрано способом участі діда ОСОБА_5 та бабці ОСОБА_6 у вихованні онуки, дитиною з метою забезпечення навиків до сімейних цінностей, надавши часи спілкування з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожну четверту неділю місяця з 10-00 до 18-00 години за місцем їх проживання в присутності батька і матері (при наявності її бажання бути присутньою) та в дні народження діда та бабці 31 серпня кожного року та 28 вересня кожного року за 10-00 години до 16-00 годин в присутності батька і матері (при наявності її бажання бути присутньою).
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2018 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року змінено. У другому, сьомому та дев`ятому абзацах резолютивної частини рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року виключено слова «у присутності матері ОСОБА_2 ». В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 16 січня 2019 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року в незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову Апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2018 року залишено без змін.
27 квітня 2018 року Дзержинським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист по справі № 638/12278/15-ц.
Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Лактіонової Оксани Володимирівни від 12 січня 2021 року відкладено проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 56298905 до 24 січня 2021 року у зв`язку з надходженням від боржника ОСОБА_2 заяви про відкладення проведення виконавчих дій через її хворобу.
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, як розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.
Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів.
З аналізу вказаних положень закону вбачається, що підставою для відкладення проведення виконавчих дії може бути хвороба сторони виконавчого провадження, що перешкоджає проведенню виконавчих дій.
Разом з тим, відповідно до виконавчого документа, а саме виконавчого листа № 638/12278/15-ц, виданого 27 квітня 2018 року Дзержинським районним судом м. Харкова, встановлено час спілкування ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_3 за відсутності матері ОСОБА_2 .
Таким чином, суд вважає, що хвороба ОСОБА_2 не може визнана обставиною, яка перешкоджає проведенню виконавчих дій.
Водночас суд наголошує, що виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.
Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід`ємною частиною «права на суд» та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.
У справі «Кайсин проти України» Європейський суд з прав людини наголосив, що правосуддя було б ілюзорним, як би внутрішній правопорядок держави дозволяв невиконання остаточного й обов`язкового рішення суду стосовно однієї з сторін. У справі «Бурдов проти Росії» Європейський суд зазначив, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя.
У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.
Застосовуючи процедуру «пілотного рішення» у справі «Іванов Ю.М. проти України» (рішення від 15.10.2009, остаточне від 15.01.2010) Європейський суд з прав людини знову констатував, що право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).
Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (див. рішення у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» ( Immobiliare Saffi v. Italy), (GC), №22774/93, п. 66, ECHR 1999-V). У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачене першим реченням першого пункту статті 1 Протоколу №1 (див. рішення у справі Войтенка, п. 53).
Отже, виконання судового рішення це остаточна стадія цивільного судочинства у процесі реалізації захисту цивільних прав, тому невиконання судових рішень, що є остаточними, обов`язковими для виконання, є порушенням права на справедливий суд, яке захищено ст. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
За таких обставин суд дійшов висновку, що винесена державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Лактіоновою Оксаною Володимирівною постанова від 12 січня 2021 року про відкладення проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні №56298905 є неправомірною.
Щодо вимог про скасування даної постанови, то в цій частині вони не підлягають задоволення, оскільки на час розгляду скарги оскаржувана постанова вичерпала свою дію (проведення виконавчих дій за даною постановою відкладено до 24 січня 2021 року).
Стосовно вимог скарги в частині зобов`язання державного виконання Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Лактіонову О.В. (або будь-яку іншу посадову особу в проваджені якої перебуває виконавче провадження №56298905) вжити заходи примусового виконання рішення передбачені ст. 64-1 ЗУ «Про виконавче провадження» суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 64-1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.
Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеномучастиною першоюстатті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.
Отже, накладення штрафузаневиконання рішення,що зобов`язуєборжникадо вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язкомдержавноговиконавця і направленоназабезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою длянакладення на боржника увиконавчому провадженіштрафуєневиконанняним виконавчого документа (судовогорішення) без поважних причин. Узалежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбуваєтьсяумежах виконавчого провадження,поважними причинамиможуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди дляневиконаннязобов`язання, і подолання яких дляборжникабуло неможливим або ускладненим.
Невиконання боржником рішеннясуду лишебез поважних натепричин,тягне за собою певні наслідки, встановлені нормамиЗаконуУкраїни«Провиконавче провадження». Тобтоначас прийняттядержавнимвиконавцемрішення про накладення штрафумає бути встановленим фактневиконання боржникомсудовогорішення без поважних причин.
Поважними,в розумінні наведених нормЗаконуУкраїни«Провиконавче провадження», можуть вважатися об`єктивніпричини,які унеможливили або значно ускладнили виконаннярішення боржником таякі не залежали від його власного волевиявлення.
З урахуванням викладеного, суд дійшов, що оскільки боржник ОСОБА_2 в період з 29 грудня 2020 року по 25 січня 2021 року хворіла, про що свідчить відповідна медична довідка, та повідомила про це державного виконавця, тому суд не вбачає підстав щодо невиконаннясаме ОСОБА_2 виконавчого документа (судовогорішення) без поважних причин.
З урахуванням викладеного, суд часткового задовольняє скаргу ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 447-451ЦПК України, ст. 32, 121-2 Закону України «Про виконавче провадження», суд
п о с т а н о в и в:
Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Лактіонової О.В., заінтересована особа - ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Визнати неправомірною постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Лактіонової Оксани Володимирівни від 12 січня 2021 року про відкладення проведення виконавчих дій по виконавчому провадженню № 56298905 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Дзержинським районним судом м. Харкова 27 квітня 2018 року у справі № 638/12278/15-ц.
У задоволенні інших вимог скарги відмовити.
Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017) ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст ухвали складено 07 травня 2021 року.
Суддя І.П. Латка
