Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 638/12278/15-ц
Провадження № 4-с/638/14/22
У Х В А Л А
іменем України
17 січня 2022 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі
головуючої судді Штих Т.В.
за участі секретарки Овчаренко К.В.,
розглянувши скаргу ОСОБА_1 стягувач ОСОБА_2 посадові особи ДВС, чиї дії оскаржуються: старший державний виконавець Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Головному територіальному управлінню юстиції у Харківській області Підгорний Олексій Сергійович, начальник Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Головному територіальному управлінню юстиції у Харківській області Васильєва Еліна Василівна на дії і рішення державного виконавця, зобов`язання вчинення дій,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою, де просила визнати дії старшого державного виконавця Міського відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області Підгорного О.С. щодо ухвалення постанов від 01 березня та від 05 березня 2019 року визнати неправомірними, скасувати штрафи від 01 березня та від 05 березня 2019 року, скасувати постанови про накладення арешту на майно та на грошові кошти від 01 березня 2019 року, зобов`язати виконавця виключити дані з реєстрів щодо арешту майна та коштів, а також визнати бездіяльність начальника Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо невжиття заходів контролю у вказаному виконавчому провадженні незаконними, у справі № 638/12278/15-ц.
Відповідно до ухвали від 22 червня 2021 року постановлено : скаргу ОСОБА_1 стягувач ОСОБА_2 посадові особи ДВС, чиї дії оскаржуються : старший державний виконавець Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Головному територіальному управлінню юстиції у Харківській області Підгорний Олексій Сергійович, начальник Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Головному територіальному управлінню юстиції у Харківській області Васильєва Еліна Василівна на дії і рішення державного виконавця, зобов`язання вчинення дій в частині вимог щодо визнання неправомірними дій старший державний виконавець Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Головному територіальному управлінню юстиції у Харківській області Підгорного О.С., щодо ухвалення постанов від 01 березня 2019 та від 05 березня 2019 року про накладення штрафів незаконними та скасування постанов закрити.
З урахуванням уточнених вимог, ОСОБА_1 просить суд визнати дії старшого державного виконавця Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області Підгорного Олексія Сергійовича щодо постановлення ухвал про накладення арешту на кошти та на майно ОСОБА_1 від 01 березня 2019 року незаконними, скасувати постанови про накладення арешту на майно та на грошові кошти від 01 березня 2019 року, зобов`язати виконавця виключити дані з реєстрів щодо арешту майна та коштів, визнати бездіяльність начальника Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області Васильєвої Еліни Василівни щодо невжиття заходів контролю за діями підлеглих виконавців неправомірною.
Доводи скарги обґрунтовані тим, що протягом періоду лютий-березень 2019 року в Міськрайонному відділі державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботин Головного територіального управління юстиції у Харківській області на примусовому виконанні знаходилось виконавче провадження № 56298905 з примусового виконання виконавчого листа Дзержинського районного суду м. Харкова у справі №638/12278/15-ц.
Вказане виконавче провадження було відкрите на підставі постанови державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Мирної Т.В. від 03 травня 2018 року.
Постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Березньова А.С. від 08 жовтня 2018 року вищевказане виконавче провадження було передано до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області у зв`язку із резонансністю.
Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Панкратової М.А. від 13 лютого 2019 року виконавче провадження було передано до Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області.
14 лютого 2019 року старший державний виконавець Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області Радчук В.В. ухвалила постанову про прийняття виконавчого провадження.
Відповідно до виконавчого листа, в якому приведено резолютивну частину рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року, судовим рішенням не було визначено місце вчинення виконавчих дій. В той же час державний виконавець Підгорний О.С. на адресу боржника виклик для визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною не надсилав, позицію боржника та інтереси дитини не врахував, проте тільки 26 лютого 2019 року самостійно визначив постановою від 26 лютого 2019 року місце виконання рішення за наступними адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 . При цьому перші дві адреси знаходяться на території, на яку не поширюється компетенція Міськрайонного ВДВС по Харківському району та місту Люботину ГТУЮ у Харківській області.
Тобто, виконавчі дії вчинялися державним виконавцем Підгорним О.С. без визначення у встановленому законом порядку місця вчинення виконавчих дій, що прямо суперечить вимогам п. 5 Розділу IX Інструкції, та створило непереборні перешкоди у виконанні боржником судового рішення у добровільному порядку.
Боржник зазначає, що державний виконавець мав встановити відсутність поважних причин невиконання рішення. Однак враховуючи, що до 26 лютого 2019 року державним виконавцем не було визначено місця побачення стягувача з дитиною, а постанова від 26 лютого 2019 року про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною на адресу боржника поштою не надсилалася, особисто під розписку не вручалася, судове рішення не було виконано боржником 26 лютого 2019 року з поважних причин, а отже підстави для притягнення боржника до відповідальності шляхом накладення штрафу у державного виконавця Підгорного О.С. були відсутні, а також були відсутні причини для арешту майна та арешту коштів постановами від 01 березня 2019 року.
Також були відсутні підстави для арешту майна та коштів ОСОБА_1 . Оскаржувані постанови, як зазначає заявниця, не мотивовані, не зазначено конкретного переліку майна та розміру суми коштів на які накладається арешт, та не зазначено суми можливого боргу, на забезпечення виконання ( сплати) якого необхідно майно та кошти. Всі ці дії призвели до негативних наслідків для ОСОБА_1 .
Окрім того, скаржник зазначила, що начальником відділу ДВС Васильєвою Е.В. в порушення частини 3 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» не вжито жодних дієвих заходів контролю за діями свого підлеглого виконавця. Таким чином, остання фактично самоусунулася від виконання функції контролю за діями державного виконавця, чим створила сприятливі умови для грубих порушень вимог законодавства з боку державного виконавця Підгорного О.С. та для численних і системних порушень прав боржника у виконавчому провадженні.
У судовому засіданні заявниця повідомила, що відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2021 року, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року було визнано протиправною та скасовано постанову від 01 березня 2019 року про накладення штрафу, стосовно подій, які мали місце 26 лютого 2019 року. Також у відповідності до ухвали Дзержинського районного суду міста Харкова від 23 липня 2021 року подання виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України стосовно ОСОБА_1 залишено без задоволення. Просила задовольнити вимоги скарги.
Стягувач ОСОБА_2 у судовому засіданні повідомив, що не має підстав для задоволення скарги. Штрафи, як зазначив ОСОБА_2 , є законними, постанови виконавця є правильними та спрямованими на виконання рішення суду. Просив відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 .
Відповідно до положень ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої особи, органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно ч. 1 ст. 449 ЦПК скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
В судове засідання державний виконавець не з`явився.
В судове засідання начальник відділу виконавчої служби не з`явився.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи за скаргою, оглянувши матеріали справи № 638/12278/15-ц та матеріали виконавчого провадження ВП №56298905, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Отже, висловлювання «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Судом встановлено, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року встановлено час спілкування ОСОБА_2 з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щотижнево по вівторкам з 18-00 години до 20-00 години за виключенням часу хвороби дитини та встановлених державою Україна святкових днів, що припадають на вівторок кожного тижня та крім дати ІНФОРМАЦІЯ_2 матері дитини ОСОБА_1 ), якщо цей день припадає на вівторок другого тижня вересня місяця. Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди в спілкуванні з малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_2 , дідом ОСОБА_4 , бабцею ОСОБА_5 як особисто так і в телефонному режимі та із застосуванням комп`ютерних технологій. Обрано способом участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спілкування з дитиною за відсутності матері ОСОБА_1 кожну четверту п`ятницю місяця з 14-00 годин до 18-00 годин незалежно від місця перебування дитини, кожну другу суботу місяця з 10-00 години до 16-00 годин включно, кожну третю неділю місяця з 10-00 годин до 18-00 годин за відсутності матері ОСОБА_1 незалежно від місця перебування дитини. Обрано способом участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спілкування з дитиною по четвергам першої та третьої неділі місяця з 16-00 години до 19-00 години, по понеділкам другої та четвертої неділі місяця з 16-00 години до 19-00 за присутності матері за виключенням часу хвороби дитини та встановлених державою Україна святкових днів, що припадають на понеділок чи четвер кожного тижня та крім дати ІНФОРМАЦІЯ_2 матері дитини ОСОБА_1 ), якщо цей день припадає на понеділок чи четвер другого тижня вересня місяця. Дозволено під час спілкування дитини з батьком відвідувати місце його проживання, відвідування розважальних закладів, концертів, спектаклів, цирку, кінотеатру, парку з атракціонами при умові нагляду за технікою безпеки щодо малолітньої дитини. Обрано способом участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спілкування з дитиною з метою забезпечення навиків до сімейних цінностей: 1) в дні її народження у парні роки, 29 березня з 10-00 години до 16 -00 години в присутності матері, у непарні роки, 29 березня з 10 години до 16-00 години за відсутності матері; 2) в дні народження батька 01 серпня кожного року з 10-00 години до 17-00 години без присутності матері; 3) на святкування Різдва Христова з 9-00 до 15-00 годин у парні роки за присутності матері, з 12-00 до 18-00 годин у непарні роки за відсутності матері; 4) на Новий рік з 11-00 до 16-00 години кожного року за присутності матері. Обрано способом участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спілкування з дитиною з метою забезпечення навиків до сімейних цінностей проведення двічі на рік відпустки разом з батьком за відсутності матері: взимку протягом одного тижня, влітку протягом двох тижнів кожного року при умові згоди матері на виїзд для проведення відпустки за межі України або при спільному виїзді батьків для проведення відпустки. Обрано способом участі діда ОСОБА_4 та бабці ОСОБА_5 у вихованні онуки, дитиною з метою забезпечення навиків до сімейних цінностей, надавши часи спілкування з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожну четверту неділю місяця з 10-00 до 18-00 години за місцем їх проживання в присутності батька і матері (при наявності її бажання бути присутньою) та в дні народження діда та бабці 31 серпня кожного року та 28 вересня кожного року за 10-00 години до 16-00 годин в присутності батька і матері (при наявності її бажання бути присутньою).
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2018 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року змінено. У другому, сьомому та дев`ятому абзацах резолютивної частини рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року виключено слова «у присутності матері ОСОБА_1 ». В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 16 січня 2019 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року в незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову Апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2018 року залишено без змін.
27 квітня 2018 року Дзержинським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист по справі № 638/12278/15-ц.
Щодо вимог скарги про визнання протиправними та скасування постанов про накладення арешту на майно та на грошові кошти від 01 березня 20219 року, а також визнання незаконними дій виконавця при їх ухваленні.
Постановами старшого державного виконавця Підгорного О.С. від 01 березня 2019 року у ВП №56298905 постановлено арештувати майно та грошові кошти ОСОБА_1 .
Суд наголошує, що виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Проте суд зазначає, з огляду на визнання протиправною та скасування постанови від 01 березня 2019 року про накладення штрафу, стосовно подій, що мали місце 26 лютого 2019 року, постанови про накладення арешту на майно та грошові кошти від 01 березня 2019 року є передчасними, як на той момент. Та вказані дії були не співмірними до боржника станом на 01 березня 2019 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, як розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.
Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Пунктом 1 частини 5 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.
Частиною 8 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
У відповідності до ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у часта місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом. У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею. Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону.
Згідно п. 8 Розділу IX Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною, визначені рішенням або державним виконавцем.
Згідно зі ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов`язаний зокрема утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
У Рішенні по справі «Ген та інші проти України» від 10 червня 2021 року (CASE OF GEN AND OTHERS v. UKRAINE, визнаючи порушення Україною статті 8 Конвенції ЄСПЛ дійшов, зокрема висновку, що право дитини висловлювати власні погляди не слід тлумачити як таке, що ефективно надає дітям беззастережне право вето без розгляду будь-яких інших факторів та проведення експертизи для визначення їх найкращих інтересів; крім того, такі інтереси зазвичай диктують, що зв`язки дитини зі своєю сім`єю повинні підтримуватися, за винятком випадків, коли це може зашкодити її здоров`ю та розвитку (див. AV v. Slovenia, п. 878/13, п. 72, 9 квітня 2019, з подальшими посиланнями). Однак у цій справі, коли органи влади постійно стикалися з відмовою дуже маленької дитини бачитися з членами її сім`ї, вони не змогли забезпечити ефективну професійну адресну підтримку дитини; така підтримка була для неї критично важливою для звикання до ідеї регулярних зустрічей з батьком та бабусею та дідусем, а також для того, щоб В. зрозуміла, що відповідає найкращим інтересам дитини, відповідно до мотивів обов`язкових судових рішень (див. пункт 8 вище). Така допомога становила, з огляду на конкретні обставини цієї справи, частину необхідних заходів, які органи влади мали обґрунтовано вжити, відповідно до своїх позитивних зобов`язань, передбачених статтею 8 (див. Аналогічний підхід, AV, згадане вище, § 84).
Згідно зі ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, а також зазначені вище положення закону, які передбачають обов`язковість виконання рішень, які набрали законної сили, суд приходить до висновку, що виконавцем у даному випадку хоча і передчасно вжиті заходи щодо накладення арешту на майно та на кошти, проте це не є підставою для визнання його дій протиправними, враховуючи рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2021 року, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року, яке станом на 01 березня 2019 року ще не існувало.
Також суд відмовляє у задоволенні скарги в частині визнання дій начальника Міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головному територіально управління юстиції у Харківській області Васильєвої Е.В., за недоведеністю скарги у цій частині.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про часткове задоволення скарги.
Керуючись ст. 447-451ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Скаргу ОСОБА_1 стягувач ОСОБА_2 посадові особи ДВС, чиї дії оскаржуються: старший державний виконавець Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Головному територіальному управлінню юстиції у Харківській області Підгорний Олексій Сергійович, начальник Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Головному територіальному управлінню юстиції у Харківській області Васильєва Еліна Василівна на дії і рішення державного виконавця, зобов`язання вчинення дій задовольнити частково.
Скасувати постанову про арешт коштів боржника від 01 березня 2019 року у виконавчому провадженні № 56298905.
Скасувати постанову про арешт майна боржника від 01 березня 2019 року у виконавчому провадженні № 56298905.
Зобов`язати відповідного державного виконавця в провадженні якого перебуває виконавче провадження № 56298905 вчинити дії щодо відображення даних про скасування вказаних постанов у відповідних державних реєстрах.
В іншій частині в задоволенні вимог скарги відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 15-денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.
У випадку, якщо ухвала була постановлена за відсутності особи в той же самий строк з моменту отримання вказаної ухвали.
Повний текст ухвали виготовлений до 18 січня 2022 року.
Суддя Т.В. Штих.
