ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
Іменем України
11 серпня 2020 року
м. Харків
справа № 638/12278/15-ц
провадження № 22-ц/818/3563/20
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Тичкової О.Ю., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря: Сізонової О.О.
учасники справи:
скаржник - ОСОБА_1 ,
боржник - ОСОБА_2 ,
заінтересована особа - Державний виконавець Шевченківського відділу Головного територіального управління юстиції у Харківській області Березньов Артем Сергійович
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , боржник ОСОБА_2 , Державний виконавець Шевченківського відділу Головного територіального управління юстиції у Харківській області Березньова Артема Сергійовича на рішення державного виконавця за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 березня 2020 року, постановлену під головуванням судді Семіряд І.В., в залі суду в місті Харкові (повний текст судового рішення складено 20 березня 2020 року), -
в с т а н о в и в :
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на рішення Державного виконавця Шевченківського відділу Головного територіального управління юстиції у Харківській області Березньова Артема Сергійовича від 28 травня 2019 року про закінчення виконавчого провадження.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 березня 2020 року скаргу стягувача задоволено. Визнано неправомірною та скасовано постанову Державного виконавця Шевченківського відділу Головного територіального управління юстиції у Харківській області Березньова Артема Сергійовича про закінчення виконавчого провадження №58579893 від 28 травня 2019 року.
В апеляційній скарзі боржник ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. ОСОБА_2 вказує, що вона разом із малолітньою дитиною з`явилася за адресою проживання стягувачів на виконання рішення суду. Тому постанова про закінчення виконавчого провадження №58579893 від 28 травня 2019 року відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження».Якщо у подальшому будуть виникати перешкоди у побаченнях стягувачів з дитиною, вони не позбавлені можливості звернутися із заявою про відновлення виконавчого провадження. Вважає, що оскаржувана ухвала порушує права її малолітньої дитини, яку всупереч її волі, правам та інтересам, спонукали до спілкування з дідом та бабою.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 надав відзив на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 березня 2020 року - залишити без змін.
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Задовольняючи скаргу ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець не вжив передбачених законодавством заходів з метою реального виконання рішення суду щодо участі діда ОСОБА_1 та баби ОСОБА_3 та дійшов передчасного висновку про закінчення виконавчого провадження, хоча повинен був враховувати не лише позицію сторін виконавчого провадження, а й інтереси дитини. При цьому виконання рішення суду не може бути унеможливлено небажанням дитини спілкуватись, а обов`язок державного виконавця вживати передбачених ЗУ «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Судом встановлено, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 15.08.2016 року позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , треті особи- Виконавчий комітет Харківської міської ради, Комісія з захисту прав дитини Виконавчого комітету Харківської міської ради, Служба у справах дітей Дзержинського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про встановлення часу спілкування батька з дитиною - покладення зобов`язання добросовісно виконувати батьківські обов`язки визнати частково обґрунтованими, частково доведеними належним доказами та задоволено частково. Встановлено час спілкування батька, ОСОБА_4 в присутності матері ОСОБА_2 з малолітньою донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щотижнево по вівторкам з 18-00 години до 20-00 години за виключенням часу хвороби дитини та встановлених державою Україна святкових днів, що припадають на вівторок кожного тижня та крім дати 11 вересня (дня народження матері дитини ОСОБА_2 ), якщо цей день припадає на вівторок другого тижня вересня місяця. В частині покладення на батька ОСОБА_4 обов`язків добросовісно та належним чином користуватися своїми правами та обов`язками під час спілкування з неповнолітньою дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовлено.
Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа Управління служби у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановленні порядку спілкування та участі в вихованні дитини - задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди в спілкуванні з малолітньою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_4 , дідом ОСОБА_1 , бабою ОСОБА_3 як особисто так і в телефонному режимі та і з застосуванням комп`ютерних технологій. Обрано способом участі батька ОСОБА_4 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спілкування з дитиною за відсутності матері ОСОБА_2 кожну четверту п`ятницю місяця з 14-00 годин до 18-00 годин незалежно від місця перебування дитини, кожну другу суботу місяця з 10-00 години до 16-00 годин включно, кожну третю неділю місяця з 10-00 годин до 18-00 годин за відсутності матері ОСОБА_2 незалежно від місця перебування дитини. Обрано способом участі батька ОСОБА_4 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спілкування з дитиною по четвергам першої та третьої неділі місяця з 16-00 години до 19-00 години, по понеділкам другої та четвертої неділі місяця з 16-00 години до 19-00 за присутності матері за виключенням часу хвороби дитини та встановлених державою Україна святкових днів , що припадають на понеділок чи четвер кожного тижня та крім дати 11 вересня (дня народження матері дитини ОСОБА_2 ), якщо цей день припадає на понеділок чи четвер другого тижня вересня місяця. Дозволено під час спілкування дитини з батьком відвідувати місце його проживання, відвідування розважальних закладів, концертів, спектаклів, цирку, кінотеатру , парку з атракціонами при умові нагляду за технікою безпеки щодо малолітньої дитини. Обрано способом участі батька ОСОБА_4 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спілкування з дитиною з метою забезпечення навиків до сімейних цінностей: 1) в дні її народження у парні роки, 29 березня з 10-00 години до 16 -00години в присутності матері, у непарні роки, 29 березня з 10 години до 16-00 години за відсутності матері. 2) в дні народження батька ІНФОРМАЦІЯ_2 кожного року з 10 -00 години до 17-00 години без присутності матері. 3) На святкування Різдва Христова з 9-00 до 15-00 годин у парні роки за присутності матері , з 12-00 до 18-00 годин у непарні роки за відсутності матері, 4) на Новий рік з 11-00 до 16-00 години кожного року за присутності матері. Обрано способом участі батька ОСОБА_4 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спілкування з дитиною з метою забезпечення навиків до сімейних цінностей проведення двічі на рік відпустки разом з батьком за відсутності матері: взимку протягом одного тижня, влітку протягом двох тижнів кожного року при умові згоди матері на виїзд для проведення відпустки за межі України або при спільному виїзді батьків для проведення відпустки. Обрано способом участі діда ОСОБА_1 та бабці ОСОБА_3 у вихованні онуки, дитиною з метою забезпечення навиків до сімейних цінностей, надавши часи спілкування з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожну четверту неділю місяця з 10-00 до 18-00 години за місцем їх проживання в присутності батька і матері (при наявності її бажання бути присутньою) та в дні народження діда та бабці ІНФОРМАЦІЯ_3 кожного року та 28 вересня кожного року за 10-00 години до 16-00 годин в присутності батька і матері (при наявності її бажання бути присутньою). В задоволенні позовних вимог в частині спілкування з сестрою ОСОБА_6 в день її народження ІНФОРМАЦІЯ_4 кожного року - відмовлено, в іншій частині позовних вимог ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 відмовлено.
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 12.04.2018 рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року змінено. У другому, сьомому та дев`ятому абзацах резолютивної частини рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року виключити слова «у присутності матері ОСОБА_2 ». В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постановою Верховного Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.01.2019 рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року в незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову Апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2018 року залишено без змін.
На виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова 12.02.2019 року видано виконавчі листи.
Постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Березньовим А.С. від 16 квітня 2019 року відкрито виконавче провадження №58579893 з виконання виконавчого листа №638/12278/15.
22 травня 2019 року постановою державного виконавця залучено працівників органів опіки та піклування для забезпечення прав та інтересів неповнолітньої дитини при проведенні виконавчих дій, які будуть проводитись 26.05.2019 року о 10-00 год. за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6).
24 травня 2019 року постановою державного виконавця призначено вчинення виконавчий дій у неробочий день 26.05.2019 з 10-00 год. до 18-00 год (а.с.7).
Сторонами не заперечується, що 26 травня 2019 року державний виконавець Березньов А.С. прибув за адресою адресою: АДРЕСА_1 , о 10-00 год. прибула за вказаною адресою ОСОБА_2 (боржник за виконавчим листом) з малолітньою дитиною ОСОБА_5 (а.с.1-5).
Цього ж дня 26.05.2019 року державним виконавцем Шевченківського ВДВС складено акт, яким встановлено, що боржник ОСОБА_2 надала дитину ОСОБА_5 для спілкування зі стягувачем за адресою: АДРЕСА_1 о 10-00 год, за місцем, вказаним у виконавчому документі. Проте за місцем визначення, проведення виконавчих дій провести неможливо, оскільки представник стягувача наголошує на тому, що там тривають ремонтні роботи, подальше виконання рішення за місцем проживання стягувача неможливе. Дитина відмовляється від спілкування зі стягувачем та представником стягувача. Стягувач до квартири за адресою: АДРЕСА_1 не допустив (а.с.8).
ОСОБА_4 , який є представником стягувача ОСОБА_1 , подав заперечення щодо акту державного виконавця, у яких зазначив, що ним, як представником, подано клопотання про проведення побачення з дитиною (частину часу) в розважальному центрі у парку ім. Горького, що відповідає інтересам дитини, але державний виконавець відмовив. Боржник не надав можливості спілкуватись його батьку ОСОБА_1 з дитиною за місцем проживання. Проведення ремонтних робіт у квартирі, де присутність великої кількості сторонніх людей унеможливлює спілкування його батька з донькою. На пропозиції почати спілкування ОСОБА_1 з дитиною, ОСОБА_2 та державний виконавець цьому заперечували, таким чином унеможливили виконання рішення (а.с.9).
28 травня 2019 року постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №638/12278/15-ц про обрання способу участі діда ОСОБА_1 та баби ОСОБА_3 у вихованні онуки закінчено (а.с.10-12).
Як на підставу вимог скарги ОСОБА_1 посилався на те, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження не відповідає вимогам закону. Державний виконавець не вжив усіх заходів для забезпечення належного виконання рішення та передчасно дійшов висновку про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з ч.1 ст. 26 Закону, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною першою ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш, як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Матеріали справи свідчать про те, що рішення суду Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року у повному обсязі не виконано.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Сторонами не заперечується, що 26 травня 2019 року державний виконавець Березньов А.С. прибув за адресою адресою: АДРЕСА_1 , о 10-00 год. прибула за вказаною адресою ОСОБА_2 (боржник за виконавчим листом) з малолітньою дитиною ОСОБА_5 (а.с.1-5).
Цього ж дня 26.05.2019 року державним виконавцем Шевченківського ВДВС складено акт, яким встановлено, що боржник ОСОБА_2 надала дитину ОСОБА_5 для спілкування зі стягувачем за адресою: АДРЕСА_1 о 10-00 год, за місцем, вказаним у виконавчому документі. Проте за місцем визначення, проведення виконавчих дій провести неможливо, оскільки представник стягувача наголошує на тому, що там тривають ремонтні роботи, подальше виконання рішення за місцем проживання стягувача неможливе. Дитина відмовляється від спілкування зі стягувачем та представником стягувача. Стягувач до квартири за адресою: АДРЕСА_1 не допустив (а.с.8).
Виконання рішення суду не може бути унеможливлено небажанням дитини спілкуватись.
Незважаючи на те, що практика Європейського суду з прав людини вимагає врахування поглядів дітей, ці погляди не обов`язково є незмінними, а заперечення дітей, які мають бути наділені належною вагою, не обов`язково є достатніми для подолання інтересів батьків, особливо в тому, щоб мати постійний контакт з їхніми інтересами з дитиною. Зокрема право дитини висловлювати свої власні погляди не повинно тлумачитися як ефективне надання безумовного права вето дітям без будь- яких інших факторів, що розглядаються, а також проведення експертизи для визначення їх найкращих інтересів. Такі інтереси зазвичай диктують, що зв`язки дитини з сім`єю повинні зберігатися, за винятком випадків, коли це може шкодити його здоров`ю та розвитку (рішення ЄСПЛ «А.В. проти Словенії»).
Крім того, відповідно до п.7 розділу IХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 2 квітня 2012 року №512/5 за наявності обставин, що перешкоджають проведенню побачення стягувача з дитиною, державний виконавець відкладає проведення.
Висновок суду першої інстанції про те, що закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» було передчасним та незаконним, оскільки фактичного виконання рішення суду в повному обсязі не відбулося, - відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
При цьому виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.
Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід`ємною частиною «права на суд» та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.
У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.
Застосовуючи процедуру «пілотного рішення» у справі « Іванов Ю.М. проти України» (рішення від 15.10.2009, остаточне від 15.01.2010) Європейський суд з прав людини знову констатував, що право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).
Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (див. рішення у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» ( Immobiliare Saffi v. Italy), (GC), №22774/93, п. 66, ECHR 1999-V). У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачене першим реченням першого пункту статті 1 Протоколу №1 (див. рішення у справі Войтенка, п. 53).
Отже, виконання судового рішення це остаточна стадія цивільного судочинства у процесі реалізації захисту цивільних прав, тому невиконання судових рішень, що є остаточними, обов`язковими для виконання, є порушенням права на справедливий суд, яке захищено ст. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381, 382, 383, 384, ЦПК України суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 березня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: О.Ю. Тичкова
Н.П. Пилипчук
Повне судове рішення виготовлено 13.08.2020 року.
