АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2018 року
м. Харків
справа № 638/12278/15-ц
провадження № 22ц/790/305/18
Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого: Коваленко І.П.,
суддів: Овсяннікової А.І., Сащенко І.С.,
за участі секретаря: Дмитренко А.Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Виконавчий комітет Харківської міської ради, Комісія з питань захисту прав дитини Виконавчого комітету Харківської міської ради, Служба у справах дітей Дзержинського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про встановлення часу спілкування батька з дитиною, покладення зобов'язання добросовісно виконувати батьківські обов'язки, за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення порядку спілкування і участі в вихованні дитини за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року (в складі судді Руднєва О. О.),
В С Т А Н О В И В :
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: Виконавчий комітет Харківської міської ради, Комісія з питань захисту прав дитини Виконавчого комітету Харківської міської ради, Служба у справах дітей Дзержинського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про встановлення часу спілкування батька з дитиною, покладення зобов'язання добросовісно виконувати батьківські обов'язки, посилаючись на те, що до грудня 2013 року вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 та у них народилася дочка ОСОБА_5. Дочка весь час проживає разом із нею.
Позивач зазначала, що ОСОБА_2 з народження і до досягнення дитиною одного року практично не брав участі у житті їхньої родини і вихованні дитини, а у віці з одного року до майже двох років спілкувався з дочкою тривало у сукупності одна година на добу. В останні декілька місяців відповідач виявляв бажання бачитися з дочкою кожного дня по три години, чому вона не перешкоджала до кінця травня 2015 року, поки це спілкування не почало шкодити нормальному розвитку та здоров'ю дитини, грубо порушувати її батьківські права, а саме: ОСОБА_2 у присутності дитини дозволяв собі докори, принизливі та образливі вислови, необґрунтовану критику на її адресу, провокації скандалів та агресивну поведінку відносно неї, чим викликав у дитини неповагу до неї як матері, підривав її авторитет та перешкоджав розвитку у дочки правильних морально-етичних принципів, також маніпулював дитиною за допомогою придбання іграшок і одягу. Замість прогулянок на свіжому повітрі ОСОБА_2 водив дитину до лікарів та психолога, при цьому навмисно приховував від неї ці візити. Спочатку відповідач просив спілкуватися із дочкою кожного дня, а у подальшому почав ультимативно вимагати щоденного відвідування дитини, ігноруючи при цьому бажання та потребу дитини провести час із нею, її права як матері, режим дня дочки. Усі її спроби домовитися з відповідачем про коректну поведінку та взаємну повагу до прав дитини та її батьківських прав результатів не дало.
Наприкінці травня 2015 року вона була вимушена обмежити спілкування дитини із батьком до двох-трьох разів на тиждень, що одразу позитивним чином відобразилося на дочці, вона стала більш спокійною, слухняною, зникли нервозність та агресія.
1 липня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради, яка за результатами розгляду його заяви 14 липня 2015 року прийняла незаконне і необґрунтоване рішення про визначення порядку спілкування відповідача з їхньою дочкою, оскільки воно, на її думку, суперечить інтересам дитини та порушує її права.
Також, ОСОБА_1 вказувала на те, що 5 жовтня 2015 року ОСОБА_2 разом з невідомим чоловіком із застосуванням сили викрав дитину. Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 2 листопада 2015 року зобов'язано начальника СВ Ленінського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області внести в ЄРДР її заяву про вчинення ОСОБА_2 та невідомою особою кримінального правопорушення за ознаками, передбаченими ч. 2 ст. 196, ч. 2 ст. 146 КК України.
У зв'язку з цим позивач просила зобов'язати ОСОБА_2 добросовісно та належним чином користуватися своїми правами та обов'язками з виховання та спілкування з малолітньою дочкою ОСОБА_5; встановити час та день для зустрічей ОСОБА_2 з малолітньою дочкою у її присутності наступним чином: кожний вівторок з 18 до 20 год. за винятком часу оздоровлюючого відпочинку та/або хвороби дитини, які припадають на вівторок цього періоду, а також свят, які припадають на вівторок.
У серпні 2015 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення порядку спілкування і участі у вихованні дитини. В обґрунтування позову посилалися на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 2004 року перебували у фактичних шлюбних відносинах. У період спільного проживання у них народилася дочка ОСОБА_5 З квітня 2014 року відносини між ними припинилися, на теперішній час дитина проживає разом із матір'ю у квартирі АДРЕСА_1.
Зазначали, що батько ОСОБА_2 бере активну участь у вихованні дитини, належним чином добровільно сплачує аліменти на утримання дитини та особисто витрачає кошти на її поточні потреби.
Проте ОСОБА_1 постійно заважає вільному спілкуванню батька з дитиною, намагається створювати батьку перешкоди, а бабі та діду протягом останнього часу взагалі не показувала дитину. Також ОСОБА_1 ігнорує пропозиції та зауваження батька щодо необхідності дотримання режиму дня дитини та норм харчування.
Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 22 липня 2015 року № 427, з урахуванням висновку Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради та рекомендації Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради, було вирішено встановити порядок участі ОСОБА_2 у вихованні дочки ОСОБА_5, та визначено час: щопонеділка та щочетверга по 3 год. у першій половині дня; щовівторка, щосереди та щоп'ятниці по 3 год. у другій половині дня; перша, третя субота та друга, четверта неділя місяця з 10 до 18 год. Місце, час та умови перебування дитини у батька, ОСОБА_2, - за узгодженням з матір'ю дитини.
Це рішення виконавчого комітету є чинним, однак ОСОБА_1 протягом місяця жодного разу його не виконала. При цьому вона на свій розсуд встановила власний, нічим необґрунтований графік: спілкування два рази на тиждень та лише за умови її присутності, що ніяким чином не відповідає ні інтересам дитини, ні законним правам батька. Крім того, відповідач налаштовує дитину проти батька та забороняє дитині відвідувати квартиру батька.
У зв'язку з цим ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 просили заборонити ОСОБА_1 чинити їм перешкоди у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною; зобов'язати ОСОБА_1 за проханням батька ОСОБА_2 повідомляти останньому в телефонному режимі або іншим засобом зв'язку інформацію про стан здоров'я дитини та місце знаходження дитини; обрати способом участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої дочки побачення за графіком незалежно від місця перебування дитини: щопонеділка та щочетверга по три години в першій половині дня; щовівторка, щосереди по три години в другій половині дня; щотижнево безперервно з 18 год. п'ятниці до 18 год. суботи за місцем проживання батька; другу та четверту неділю місяця з 10 до 18 год. без обов'язкової присутності матері, з правом відвідування місця проживання батька, з правом відвідування дошкільних закладів, якщо на час спілкування припадає відвідування дитиною таких закладів, а також з правом батька відвідувати дитину без обмеження часу за місцем проживання або перебування дитини в разі хвороби дитини; забезпечити додатково побачення батька ОСОБА_2 з дочкою ОСОБА_5 у святкові та особливі сімейні дати: на Новий рік (у парні роки, починаючи з 2016 року), на Різдво (у непарні роки, починаючи з 2017 року), на день народження дитини: 29 березня з 10 до 15 год., на день народження батька: 1 серпня з 10 до 18 год., на день народження рідної сестри дитини - ОСОБА_6: 27 серпня з 10 до 18 год. за місцем проживання батька, а також двічі на рік за попередньою домовленістю на час відпустки батька протягом 2 тижнів безперервно для виїзду в курортні зони для оздоровлення та відпочинку дитини; зобов'язати ОСОБА_1 не чинити перешкод та дозволяти вільно спілкуватися ОСОБА_2 з дитиною по телефону; встановити наступний порядок спілкування баби ОСОБА_4 та діда ОСОБА_3 з онукою ОСОБА_5: у третю неділю місяця протягом дня з 10 до 18 год. за місцем їх проживання, а також у дні народження: 31 серпня та 28 вересня відповідно з 10 до 18 год.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Встановлено час спілкування батька ОСОБА_2 у присутності матері ОСОБА_1 з малолітньою дочкою ОСОБА_5, 2013 року народження, щотижнево по вівторках з 18 до 20 год. за виключенням часу хвороби дитини та встановлених державою Україна святкових днів, що припадають на вівторок кожного тижня, та крім дати 11 вересня (дня народження матері дитини), якщо цей день припадає на вівторок другого тижня вересня місяця.
В частині покладення на батька ОСОБА_2 обов'язків добросовісно та належним чином користуватися своїми правами та обов'язками під час спілкування з неповнолітньою дитиною ОСОБА_5 2013 року народження, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкод у спілкуванні малолітньої ОСОБА_5, 2013 року народження, з батьком ОСОБА_2, дідом ОСОБА_3, бабою ОСОБА_4, як особисто, так і в телефонному режимі, та із застосуванням комп'ютерних технологій.
Обрано способом участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_5, 2013 року народження, спілкування з дитиною за відсутності матері ОСОБА_1 кожну четверту п'ятницю місяця з 14 до 18 год. незалежно від місця перебування дитини, кожну другу суботу місяця з 10 до 16 год. включно, кожну третю неділю місяця з 10 до 18 год. за відсутності матері ОСОБА_1, незалежно від місця перебування дитини.
Обрано способом участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_5, 2013 року народження, спілкування з дитиною по четвергах першої та третьої неділі місяця з 16 до 19 год., по понеділках другої та четвертої неділі місяця з 16 до 19 год. у присутності матері за виключенням часу хвороби дитини та встановлених державою Україна святкових днів, що припадають на понеділок чи четвер кожного тижня та крім дати 11 вересня (дня народження матері дитини), якщо цей день припадає на понеділок чи четвер другого тижня вересня місяця.
Дозволено під час спілкування дитини з батьком відвідувати місце його проживання, відвідування розважальних закладів, концертів, спектаклів, цирку, кінотеатру, парку з атракціонами, при умові нагляду за технікою безпеки щодо малолітньої дитини.
Обрано способом участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_5, 2013 року народження, спілкування з дитиною з метою забезпечення навиків до сімейних цінностей: в дні її народження у парні роки, 29 березня з 10 до 16 год. в присутності матері, у непарні роки, 29 березня з 10 до 16 год. за відсутності матері; в дні народження батька 1 серпня кожного року з 10 до 17 год. без присутності матері; на святкування Різдва Христова з 9 до 15 год. у парні роки у присутності матері, з 12 до 18 год. у непарні роки за відсутності матері; на Новий рік з 11 до 16 год. кожного року у присутності матері.
Обрано способом участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_5, 2013 року народження, спілкування з дитиною з метою забезпечення навиків до сімейних цінностей проведення двічі на рік відпустки разом з батьком за відсутності матері: взимку протягом одного тижня, влітку протягом двох тижнів кожного року, за умови згоди матері на виїзд для проведення відпустки за межі України або при спільному виїзді батьків для проведення відпустки.
Обрано способом участі діда ОСОБА_3 та баби ОСОБА_4 у вихованні онуки, надавши часи спілкування з ОСОБА_5 2013 року народження, кожну четверту неділю місяця з 10 до 18 год. за місцем їхнього проживання в присутності батька і матері (при наявності її бажання бути присутньою) та в дні народження діда та баби 31 серпня кожного року та 28 вересня кожного року з 10 до 16 год. в присутності батька і матері (при наявності її бажання бути присутньою).
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 вимог в частині спілкування з сестрою ОСОБА_6 в день її народження 27 серпня кожного року відмовлено. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до суду з апеляційними скаргами. ОСОБА_2 просив рішення - скасувати, постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі, а позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити у повному обсязі. ОСОБА_1 просила рішення - змінити, в частині встановлення часу спілкування батька, ОСОБА_2, в присутності матері ОСОБА_1 з малолітньою донькою ОСОБА_5, 2013 року народження, щотижнево по вівторкам з 18-00 годин до 20-00 годин, за виключенням часу хвороби дитини та встановлених державою України святкових днів, що припадають на вівторок кожного тижня та крім дати 11 вересня (дня народження матері дитини ОСОБА_1), якщо цей день припадає на вівторок другого тижня вересня місяця - залишити без змін, в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо встановлення часу спілкування батька, ОСОБА_2, в присутності матері ОСОБА_1 з малолітньою донькою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, щотижнево по вівторкам з 18-00 до 20-00 годин, за виключенням часу оздоровлюючого відпочинку, що припадає на вівторок цього періоду - скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині, в іншій частині - рішення скасувати.
При цьому посилалися на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Вважали, що суд не надав належної оцінки доказам у справі.
ОСОБА_2 зазначав, що судом першої інстанції надано матері перевагу, зокрема, зобов'язавши батька проводити більше ніж половину побачень з дитиною у присутності матері, однак спільні побачення батька з дитиною за участі матері шкодять інтересам дитини; що в рішенні суду зазначено низьку обставин, які не відповідають дійсності; що рішення суду є суперечливим та непослідовним; що в цій справі неможливо винесення рішення про одночасне часткове задоволення двох позовів; що суд першої інстанції вийшов за межі заявлених вимог позивачами; що ОСОБА_1 до початку розгляду справи судом одночасно змінила підставу і предмет позову, що є порушенням вимог чинного законодавства, а також вона не відмовлялася від раніше заявлених вимог, її письмова відмова відсутня в матеріалах справи.
ОСОБА_1 зазначала, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог; розлука доньки із нею на час проведення відпустки з батьком, а також спілкування із батьком протягом майже цілого дня за її відсутності є неприпустимими та такими, що порушують права дитини, мають негативні наслідки для психічного і психологічного здоров'я дитини; що судом не враховано дійсне відношення батька до дитини, а також зміст та обсяг його участі у вихованні доньки; що на цей час донька досі побоюється залишатися із батьком на одинці, наполягає на присутності матері та участі при її спілкуванні із батьком; що винесене рішення змінює встановлений протягом останнього року та прийнятний для дитини режим відвідування дитячого садка, безпідставно позбавляє її можливості відвідувати розвиваючі заняття та приймати участь у дитячих святах, спілкуватися із дітьми, створює основу для погіршення стану психічного та психологічного стану здоров'я; що цим рішенням фактично її позбавлено можливості рівної участі у проведенні свят в дні народження дитини та на святкування Різдва Христова разом із донькою, що надавши пріоритет щорічного їх святкування саме батькові; що дід ОСОБА_3 та баба ОСОБА_4 є особами похилого віку та самі потребують додаткового догляду та піклування, також баба має психічний розлад та протягом тривалого часу знаходилася на обліку ДПНД № 3, участі у вихованні онуки ніколи не приймали та умови їх проживання не відповідають санітарним нормам.
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 18 жовтня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
Встановлено час спілкування батька ОСОБА_2 у присутності матері ОСОБА_1 з малолітньою дочкою ОСОБА_5 2013 року народження,кожний вівторок тижня з 18 до 20 год. за виключенням часу оздоровлюючого відпочинку та/або хвороби дитини, які припадають на вівторок.
Встановлено час спілкування батька ОСОБА_2 у присутності матері ОСОБА_1 з малолітньою дочкою ОСОБА_5 2013 року народження, в першу суботу кожного місяця з 10 до 13 год., у день народження дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, та у день народження батька ОСОБА_2 1 серпня по 2 години за домовленістю із матір'ю ОСОБА_1 та у її присутності, за винятком часу оздоровлюючого відпочинку та/або хвороби дитини, які припадають на першу суботу цього періоду, 29 березня та 1 серпня.
Встановлено час спілкування діда ОСОБА_3, баби ОСОБА_4 в присутності матері ОСОБА_1 з онукою ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, у третю суботу кожного місяця з 10 до 12 год., за винятком часу оздоровлюючого відпочинку та/або хвороби дитини, які припадають на третю суботу цього періоду. У задоволенні решти вимог відмовлено.
Ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 червня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Апеляційного суду Харківської області від 18 жовтня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.
При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що визначений спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною шляхом встановлення побачень з дочкою та проведення спільного часу буде позитивно впливати на психологічний стан і розвиток дитини та відповідати її інтересам.
Однак повністю погодитись з такими висновками не можна.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому випадку, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частиною 1 статті З Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно статті 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращім інтересам дитини.
У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
У п. 54 рішення ЕСПЛ « Хант проти України» ( від 07.12.2006 року), суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі Olsson v. Sweden, від 27 листопада 1992 року) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення у справі Johansen v. Norway від 7 серпня 1996 року, п. 78.)
Практика ЕСПЛ встановлює акценти, відповідно до яких при розгляді сімейного спору пріоритет мають інтереси дитини над інтересами батьків; діти, народжені у шлюбі, і діти, народжені поза шлюбом, є рівними у своїх правах; будь-яке обмеження, накладене на особисте спілкування у відносинах між батьками та дітьми, повинне ґрунтуватися на належних до справи та обґрунтованих причинах, висунутих для захисту інтересів дитини і для подальшого обєднання сімї. (Справа «Савіни проти України» від 18 грудня 2008р., «МакМайкл проти Сполученого Королівства» від 24 лютого 1995 року).
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у фактичних шлюбних відносинах. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася дочка ОСОБА_5, що підтверджується актовим записом про реєстрацію народження від 18 квітня 2013 року № 396. У графі «батько» актового запису вказано ОСОБА_2, в графі «матір» вказано ОСОБА_1 З моменту народження і по цей час дитина (за взаємною згодою батьків) постійно проживає з ОСОБА_1
Після народження дитини між батьками дитини склалися неприязні стосунки, неодноразово виникали суперечки щодо питань, пов'язаних з вихованням дитини, на підставі чого батьки почали проживати окремо.
З моменту народження і по цей час дитина (за взаємною згодою батьків) постійно проживає з позивачкою за первісним позовом, останні два роки вони проживають у чотирьохкімнатній ізольованій квартирі, загальною площею 130,8 кв.м., розташованій за адресою: АДРЕСА_1, яка належить позивачці на праві особистої приватної власності згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 30.01.2014 р. В квартирі є окрема кімната для доньки, яка обладнана меблями та обладнанням, необхідним для повноцінного розвитку дитини. З наявної в матеріалів справи довідки про отриманий дохід від 22.07.2015 р. № 105/10/20-30-17-06, виданої ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, вбачається, що позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та її дохід від провадження господарської діяльності складає: за 2014 рік 300 800,00 грн., за перше півріччя 2015 року - 121 750,00 грн., тобто є достатнім для забезпечення належних умов життя та всебічного розвитку дитини. Вона приділяє багато уваги духовному та фізичному розвитку дитини: з вересня 2013 року позивачка разом із донькою два рази на тиждень відвідує дитячу секцію з плавання в ХПНВК «Авторська школа Бойка», що підтверджується довідкою від 27.05.2015 р., з листопада 2014 року три рази на тиждень дитина з ініціативи та у супроводі позивачки відвідувала дитячий центр раннього розвитку «Школа радості», що підтверджується наявною в матеріалах справи характеристикою від 26.05.2015 р. З жовтня 2015 року дитина у супроводі позивачки відвідує приватний дошкільний заклад в Центрі раннього розвитку «Школа радості». Витрати з відвідування дитиною дитячого садку, басейну, розвиваючих занять несе матір дитини. У вихідні дні та в літній період позивачка вивозить дитину до домоволодіння її батьків у сел. Високий Харківської області задля перебування дитини на свіжому повітрі та спілкування з бабцею та дідом з боку матері.
Судом також встановлено, що відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 має власне житло - трикімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3, з обладнаною дитячою кімнатою, позитивно характеризується за місцем роботи ТОВ «Золоті сторінки», директором та співзасновником якого він є, в періоди: червень 2014 р., травень серпень 2015 р. здійснював сплату аліментів на утримання дитини, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскальних чеків, суму яких відповідач визначав на власний розсуд. Відповідач приймає участь у вихованні дитини, спілкуючись з нею тільки в процесі прогулянок, що підтверджується поясненнями сторін та показаннями свідків. Так, відповідач в період з січня по травень 2015 року включно щоденно спілкувався з дитиною протягом двох - трьох годин. При цьому, таке спілкування ніколи не тривало цілий день, дитина ніколи не залишалася у відповідача на ніч. В наступному, з ініціативи позивачки за первісним позовом такий порядок спілкування було скорочено до спілкування батька з дитиною 2-3 рази на тиждень задля забезпечення можливості спілкування позивачки з дитиною, з чим останній не погодився та звернувся до Комісії Служби у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради із заявою про встановлення порядку участі у вихованні його дитини.
22 липня 2015 року Виконавчим комітетом Харківської міської ради було прийнято рішення № 427 «Про встановлення фізичній особі порядку участі у вихованні малолітньої дитини», яким вирішено встановити наступний порядок участі ОСОБА_2 у вихованні малолітньої дочки, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, визначивши час: щопонеділка та щочетверга по три години у першій половині дня; щовівторка, щосереди та щопятниці по три години у другій половині дня; перша, третя субота та друга, четверта неділя місяця з 10-00 до 18-00. Місце, час та умови перебування дитини у батька за узгодженням з матір'ю дитини, ОСОБА_1.
При цьому Виконавчим комітетом Харківської міської ради при прийнятті рішення № 427 від 22.07.2015 року «Про встановлення фізичній особі порядку участі у вихованні малолітньої дитини» не вказано у який саме спосіб батько може узгодити з матір'ю місце, час та умови перебування дитини у батька.
Відповідачем за первісним позовом ОСОБА_2 доведено належними доказами, що рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради № 427 від 22.07.2015 року «Про встановлення фізичній особі порядку участі у вихованні малолітньої дитини» належним чином виконане не було, це знайшло своє підтвердження в актах Державного виконавця Дзержинського відділу ДВС України Харківського міського управління юстиції (том 2 арк.152-1580, зверненнях до правоохоронних органів (том 1 ар.справи 159-171).
Позивачкою за первісним позовом ОСОБА_1 доведено, що вона також неодноразово зверталася до правоохоронних органів(том 1 арк.218-233).
З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що між сторонами по справі виникли неприязні стосунки, які стали підставою декількох кримінальних проваджень.
Також суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, що не знайшло підтвердження в ході судового розгляду а ні факт, що батько викрав свою дитину 05.10.2015 року, а ні факт побиття няньки дитини, не встановлено факт підроблення заяви про надання дозволу на виїзд дитини до АР Крим(том.1 арк.163-169).
Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, вчинення перешкод у спілкуванні з дитиною мало місце і це доведено в судовому засіданні, тому в цій частині позовні вимоги за зустрічним позовом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню саме шляхом визначення часу спілкування з дитиною, часу сумісного проведення відпочинку, як це передбачено ст.159 СК України.
Відповідно до ст. 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Статтею 158 СК України передбачено , що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки і піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки і піклування є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ст. 159 СК України якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоровя дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.
У відповідності ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки і піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, що рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради № 427 від 22.07.2015 року «Про встановлення фізичній особі порядку участі у вихованні малолітньої дитини» не суперечить інтересам дитини, але є недостатньо обґрунтованим в частині зазначення у який саме спосіб батько може узгодити з матір'ю місце, час та умови перебування дитини у батька.
Враховуючи рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради № 427 від 22.07.2015 року «Про встановлення фізичній особі порядку участі у вихованні малолітньої дитини» , а також те, що матір і батько дитини мають вищу освіту, є забезпеченими та самодостатніми людьми, мають рівні права та обов'язки, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку стосовно того, що при вирішенні питання про періодичність побачень, можливість спільного відпочинку, відвідування місця проживання того з батьків, з ким дитина не проживає слід виходити виключно з інтересів дитини, а не в інтересах батьків, які намагалася довести суду , хто краще піклується про інтереси дитини та краще її виховує,
Підстав для обумовлення побачення батька з дитиною тільки в присутності іншої особи (матері, органу опіки та піклування) не встановлено, оскільки ОСОБА_2 працює, має житло, прибуток, позитивно характеризується, не перебуває на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансерах, засудженим не був.
Також судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що за доцільне звернути увагу батьків на неприпустимість агресії один до одного, на правильність своєї поведінки та контроль за своїми емоціями.
З огляду на вищенаведене, а також враховуючи бажання батька та його можливість бачитись з дитиною як можна частіше, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовів частково.
Доводи ОСОБА_1 на необхідність дотримання вимог Декларації прав дитини від 20.11.1959 року, обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції і не приймаються колегією суддів, оскільки згідно з Декларацією прав дитини від 20.11.1959 року, принцип 6 для розлучення малолітньої дитини з матір'ю мають бути наявні виняткові ситуації та обставини, тоді як позов про відібрання дитини від матері або про встановлення місця проживання дитини з батьком судом не розглядався і таких позовних вимог заявлено не було.
Також судом першої інстанції обґрунтовано не прийняті доводи ОСОБА_1 щодо покладення на ОСОБА_2 обов'язку добросовісно та належним чином виконувати батьківські обов'язки.
Так, добросовісність є категорією, насамперед, моральною та судом не може бути визначена як обов'язок сторони.
Судом встановлено, що поведінка батька щодо намірів забезпечити можливість його участі в вихованні дитини, особисті пояснення позивачки, що батько сплачує аліменти на утримання дівчинки добровільно та несе інші витрати, судовий процес та позовні вимоги саме стосовно можливості спілкуватися з дівчинкою та приймати участь у її вихованні свідчать про те, що з боку батька вбачаються чіткі моральні засади щодо виконання свого батьківського обов'язку.
Ці обставини знайшли своє підтвердження в показаннях свідків в суді першої інстанції, які бачили батька на прогулянках, при відвідуванні дитини, а також свідчили про піклування батька за дитиною, його наміри побачитися з дівчинкою, відвідування дитини за місцем відпочинку в м. Одесі та в АР Крим.
Проти цього в судовому засіданні суду першої інстанції не заперечувала ОСОБА_1
Доказів того,що батьківський обов'язок виконується відповідачем за первісним позовом ОСОБА_2 неналежним чином у судовому засіданні не надано.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові ОСОБА_1 в цій частині.
Щодо рішення суду про усунення перешкод в спілкуванні з онукою ОСОБА_3 та ОСОБА_4, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в цій частині.
Відповідно з ч 1 ст.257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні.
Ч. 2ст. 257 СК України передбачає, що батьки та інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Отже, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мають право приймати участь у вихованні онуки та спілкуванні із нею.
Доводи ОСОБА_1 в тій частині , що ОСОБА_4 перебувала на обліку ПНД №3 (том 1 арк.192) обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції і не приймаються колегією суддів, оскільки довідкою від 20.11.2015 року № 6623 ці доводи спростовуються, а проведення профілактичного огляду за заявою сина ОСОБА_2 14.07.2009 року не свідчить про наявність у ОСОБА_4 психічного захворювання, недієздатною вона рішення суду визнана не була.
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 рішення суду в апеляційному порядку не оскаржували.
Що стосується рішення суду в частині встановлення права ОСОБА_2 на спілкування з дитиною у присутності матері, то колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині підлягає зміні, а саме, колегія суддів вважає за необхідне виключити з рішення суду посилання в цій частині на те, що такі спілкування повинні бути у присутності матері.
ОСОБА_2, як батько, та ОСОБА_1, як мати, мають рівні та обов'язки щодо дитини, тому ОСОБА_2 має право спілкуватись із дитиною без присутності матері.
При цьому колегія суддів виходить з практики Європейського Суду з прав людини у зазначеній категорії спорів, зокрема рішення Європейського Суду з прав людини від 7 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» та рішення від 27 листопада 1992 року у справі «Олссон проти Швеції», в яких зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами наявний конфлікт і такий порядок спілкування дитини з батьком за присутності матері може негативно вплинути на інтереси дитини, зокрема на її психоемоційний стан.
З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає зміні, а саме: з резолютивної частини рішення суду підлягають виключенню слова «у присутності матері ОСОБА_1».
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року - змінити.
У другому, сьомому та дев'ятому абзацах резолютивної частини рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року виключити слова «у присутності матері ОСОБА_1».
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 12 квітня 2018 року.
Головуючий -
Судді -
