Справа № 638/12278/15-ц
Провадження № 4-с/638/72/21
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого судді Цвірюка Д.В.,
за участю секретарів Межирицької В.Ю., Куценко К.Д.,
заявника ОСОБА_1 ,
боржника ОСОБА_2 ,
розглянувши увідкритому судовомузасіданні вприміщенні залисудових засіданьсуду скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державних виконавців Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м.Харкові Головного територіального управління юстиції у Харківській області, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова зі скаргою, в якій просить визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м.Харкові ГТУЮ у Харківській області Березньова А.С., головного державного виконавця Бакшеєва С.М., старшого державного виконавця Тущенка Петра Леонідовича, державного виконавця Нагорного Родіона Олеговича, державного виконавця Євсюкова Олександра Володимировича щодо нездійснення заходів примусового виконання рішення, передбачених частинами третьою та четвертою статті 64-1 ЗУ «Про виконавче провадження»; зобов`язати державного виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м.Харкові ГТУЮ у Харківській області Березньова А.С., головного державного виконавця Бакшеєва С.М., старшого державного виконавця Тущенка Петра Леонідовича, державного виконавця Нагорного Родіона Олеговича, державного виконавця Євсюкова Олександра Володимировича скласти акт державного виконавця про невиконання боржником 22.10.2019 року рішення суду та здійснити заходи примусового виконання рішення, передбачені частинами третьою та четвертою статті 64-1 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме: винести постанову про накладення на боржника штрафу у подвійному розмірі, надіслати до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звернутись з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, винести вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом, вжити інші заходи примусового виконання рішення, передбачені ЗУ «Про виконавче провадження».
В обґрунтування скарги зазначає, що в провадженні Шевченківського ВДВС у м.Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків) перебуває виконавче провадження №56298905 з примусового виконання за виконавчим листом Дзержинського районного суду м.Харкова №638/12278/15-ц від 27.04.2018 року щодо встановлення порядку участі ОСОБА_1 та інших осіб у вихованні дитини - ОСОБА_3 . Постановою в.о.начальника Шевченківського ВДВС міста Харків ГТУЮ в Харківській області Доренською К. від 15.10.2019 року створено виконавчу групу, до складу якої включено: головного державного виконавця Бакшеєва С.М., старшого державного виконавця Тущенка П.Л., державного виконавця Нагорного Р.О., державного виконавця Євсюкова О.В., державного виконавця Березньова А.С.
В рамках виконавчого провадження №56298905 22.10.2019 року державним виконавцем Березньовим А.С. було здійснено вихід за адресою: м.Харків, майдан Свободи парк ім.Т.Г.Шевченко, біля пам`ятнику Гулаку-Артемовському. За результатами вказаних виконавчих дій державним виконавцем було складено Акт, зі змісту якого вбачається, що відомості, внесені до нього, не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. Зокрема, за результатом здійснення перевірки стану виконання судового рішення державний виконавець зобов`язаний прийняти одне з двох можливих рішень: або встановити факт виконання судового рішення і закрити виконавче провадження, про що скласти відповідну постанову, або встановити факт невиконання судового рішення і вжити заходів щодо його примусового виконання (накладення штрафу та інше на боржника). Разом із тим, за результатом такої перевірки 22.10.2019 року державним виконавцем не було прийнято жодного з вказаних рішень. Станом на 28.10.2019 року в АСВП відсутні будь-які постанови за наслідками складання акту від 22.10.2019 року. Натомість державний виконавець констатує, що боржником рішення суду виконується, боржник надала дитину для спілкування за адресою м.Харків, парк відпочинку ім.Т.Г.Шевченко біля пам`ятника Гулаку-Артемовському, дитина не бажає спілкуватись. З огляду на невідповідність змісту акту фактичним обставинам стягувач зробив зауваження до Акту. Зокрема, зазначив, що виконавчі дії відбувались за місцем, яке не визначене відповідною постановою та узгоджене виконавцем лише з боржником; виконавчі дії відбувалися у місці, яке заздалегідь створювало несприятливі умови для спілкування з дочкою; боржник не забезпечила виконання рішення у спосіб та час, визначений рішенням суду; попри зауваження під час виконавчих дій були присутні сторонні особи, що створювало додаткові перешкоди у спілкуванні; боржник своїми репліками та зауваженнями додатково сприяла небажанню дитини спілкуватися з батьком, підбурювала доньку. Вказує, що формування боржником у дитини негативного сприйняття стягувача підтверджується Висновком №5/17 від 14.09.2017 року за результатом психологічного дослідження ОСОБА_1 . Вважає, що саме способом психологічного тиску на дитину і проявляється незабезпечення боржником виконання рішення суду та вчинення перешкод в його виконанні. При цьому посилання боржника та державного виконавця на небажання дитини спілкуватись з батьком не може бути підставою для невиконання рішення суду з боку боржника та не застосування до нього заходів примусового виконання рішення та санкцій. Натомість державний виконавець заходів примусового виконання рішення не вживає, в чому і полягає його бездіяльність.
До суду надійшов відзив на скаргу від представника орану виконавчої служби, в якому зазначає, що доводи скаржника є безпідставними та необґрунтованими з тих підстав, що 22.10.2019 року державним виконавцем Березньовим А.С. проведено виконавчі дії, зокрема, в частині спілкування батька з дитиною щотижнево по вівторкам з 18-00 до 20-00 години. Під час проведення виконавчих дій за адресою: м.Харків, парк відпочинку ім.Т.Г.Шевченко, державним виконавцем було встановлено, що боржником рішення суду виконується, боржник надала дитину для спілкування, дитина не бажає спілкуватися, про що складено відповідний акт державного виконавця. Стягувач скористався правом на викладення у акті своїх зауважень. Щодо доводів скарги зазначив, що незважаючи на те, що в результаті проведених виконавчих дій державним виконавцем було констатовано, що боржником рішення суду виконується та остання надала дитину для спілкування, було прийнято рішення щодо подальшого проведення виконавчих дій з перевірки виконання боржником рішення суду з огляду на наявність численних зауважень стягувача. Водночас підстави для накладення штрафу на боржника за невиконання нею без поважних причин рішення за результатами проведених 22.10.2019 року виконавчих дій відсутні. Вказує, що чинне законодавство не наділяє державного виконавця повноваженнями щодо встановлення факту здійснення/нездійснення психологічного тиску на дитину при виконанні відповідних рішень. Вважає, що державним виконавцем правомірно зроблено висновок, що рішення суду виконується, про що складено акт державного виконавця та державний виконавець дотримався положень Конвенції про права дитини. Також зазначає, що 22.10.2019 року місце побачення було узгоджено державним виконавцем зі сторонами виконавчого провадження.
Представником ОСОБА_2 подано до суду відзив на скаргу, в якому зазначає, що боржник не чинить жодних перешкод стягувачу у спілкуванні із дитиною, зокрема, у визначений рішенням суду час вона забезпечує можливість для спілкування, факт зустрічі із дитиною 22.10.2019 року скаржником не заперечується. При проведенні 22.10.2019 року відповідних виконавчих дій державний виконавець дотримався положень Конвенції про права дитини. Вказує, що місце побачення було узгоджено державним виконавцем зі сторонами виконавчого провадження. При цьому застосування чи не застосування посадовими особами ДВС до ОСОБА_2 заходів примусового виконання рішення жодним чином не впливає та не порушує права заявника. На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні скарги.
В подальшомузаявником досуду поданододаткові пояснення,в яких посилається на практику Європейського суду з прав людини з аналогічних питань. Крім того, вказує, що донька взагалі не є стороною виконавчого провадження та не несе обов`язок забезпечити виконання рішення та відповідальність покладені виключно на боржника як сторону виконавчого провадження. Боржник систематично здійснює психологічний тиск на дитину, що підтверджується відповідним висновком психолога. Таким чином боржник чинить перешкоди та не забезпечує виконання рішення. В той же час саме боржник має можливість впливати на свідомість дитини та забезпечити безперешкодне спілкування доньки з батьком. Також посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ген та інші проти України» від 10.06.2021 року, в якому, зокрема, зазначено, що виконання судових рішень повинно було забезпечуватися державними виконавцями, Суд сумнівається в тому, що національні органи влади вжили всіх розумних заходів для забезпечення поваги до сімейного життя заявників; що стосується поведінки державних виконавців, схоже, що вони неодноразово приїжджали на контактні зустрічі з єдиною метою документувати той факт, що дитина не бажала спілкуватися зі своїм батьком та її бабусею та дідусем; однак, коли органи влади постійно стикалися з відмовою дуже маленької дитини бачитися з членами її сім`ї, вони не змогли забезпечити ефективну професійну адресну підтримку дитини; така підтримка була для неї критично важливою для звикання до ідеї регулярних зустрічей з батьком та бабусею та дідусем, а також для того, щоб В. зрозуміла, що відповідає найкращим інтересам дитини, відповідно до мотивів обовязкових судових рішень; така допомога становила, з огляду на конкретні обставини цієї справи, частину необхідних заходів, які органи влади мали обґрунтовано вжити, відповідно до своїх позитивних зобов`язань, передбачених статтею 8.
В подальшому ОСОБА_2 подано до суду доповнення до відзиву, в яких зазначила, що державний виконавець Березньов А.С. дотримався передбаченого законом порядку виконання рішення суду в частині зазначення про це в Акті від 22.10.2019 року, проте з невідомих причин не виніс постанови про закінчення виконавчого провадження, що не узгоджується з вимогами ч.5 ст.64-1 ЗУ «Про виконавче провадження».
Ухвалою судді від 12.06.2020 року скаргу прийнято до розгляду та призначено її розгляд у судовому засіданні.
В судовому засіданні заявник скаргу підтримав з підстав, зазначених у ній та в додаткових поясненнях.
Представник органу виконавчої служби надав для огляду в судовому засіданні матеріали виконавчого провадження №56298905, в подальшому в судове засідання не з`явився.
ОСОБА_2 в судовому засіданні проти скарги заперечувала, посилаючись на обставини, викладені у відзиві та додаткових поясненнях.
Розглянувши скаргу, дослідивши надані матеріали, оглянувши цивільну справу №638/12278/15-ц, матеріали виконавчого провадження №56298905, суд приходить до висновку про часткове задоволення вищевказаної скарги, виходячи с наступного.
Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч.5 ст. 55 Конституції України). І це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.2 ст. 22 ст. 64 Конституції України).
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Законупідлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень інших органів».
Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною третьою вказаної статті передбачено, що в заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
При цьому ч.ч.1, 2 ст.11 Закону встановлено, що строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені закономвстановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.
Частиною 1 ст.13 Закону визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 12.02.2019 року встановлено час спілкування батька в присутності матері з малолітньою донькою щотижнево по вівторкам з 18-00 години до 20-00 години за виключенням часу хвороби дитини та встановлених державою Україна святкових днів , що припадають на вівторок кожного тижня та крім дати 11 вересня (дня народження матері дитини), якщо цей день припадає на вівторок другого тижня вересня місяця. Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення порядку спілкування і участі в вихованні дитини задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди в спілкуванні з малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком, дідом, бабцею як особисто так і в телефонному режимі та із застосуванням комп`ютерних технологій. Обрано способом участі батька у вихованні малолітньої доньки спілкування з дитиною за відсутності матері кожну четверту п`ятницю місяця з 14-00 годин до 18-00 годин незалежно від місця перебування дитини, кожну другу суботу місяця з 10-00 години до 16-00 годин включно, кожну третю неділю місяця з 10-00 годин до 18-00 годин за відсутності матері незалежно від місця перебування дитини. Обрано способом участі батька у вихованні малолітньої доньки спілкування з дитиною по четвергам першої та третьої неділі місяця з 16-00 години до 19-00 години, по понеділкам другої та четвертої неділі місяця з 16-00 години до 19-00 за присутності матері за виключенням часу хвороби дитини та встановлених державою Україна святкових днів , що припадають на понеділок чи четвер кожного тижня та крім дати 11 вересня (дня народження матері дитини), якщо цей день припадає напонеділок чи четвер другого тижня вересня місяця. Дозволено під час спілкування дитини з батьком відвідувати місце його проживання, відвідування розважальних закладів, концертів, спектаклів, цирку, кінотеатру , парку з атракціонами при умові нагляду за технікою безпеки щодо малолітньої дитини. Обрано способом участі батька у вихованні малолітньої доньки спілкування з дитиною з метою забезпечення навиків до сімейних цінностей: 1) в дні її народження у парні роки, 29 березня з 10-00 години до 16 -00години в присутності матері, у непарні роки, 29 березня з 10 години до 16-00 години за відсутності матері. 2) в дні народження батька 01 серпня кожного року з 10 -00 години до 17-00 години без присутності матері.3) На святкування Різдва Христова з 9-00 до 15-00 годин у парні роки за присутності матері , з 12-00 до 18-00 годин у непарні роки за відсутності матері, 4) на Новий рік з 11-00 до 16-00 години кожного року за присутності матері. Обрано способом участі батька у вихованні малолітньої доньки спілкування з дитиною з метою забезпечення навиків до сімейних цінностей проведення двічі на рік відпустки разом з батьком за відсутності матері: взимку протягом одного тижня, влітку протягом двох тижнів кожного року при умові згоди матері на виїзд для проведення відпустки за межі України або при спільному виїзді батьків для проведення відпустки. Обрано способом участі діда та бабці у вихованні онуки, дитиною з метою забезпечення навиків до сімейних цінностей, надавши часи спілкування з кожну четверту неділю місяця з 10-00 до 18-00 години за місцем їх проживання в присутності батька і матері (при наявності її бажання бути присутньою) та в дні народження діда та бабці 31 серпня кожного року та 28 вересня кожного року за 10-00 години до 16-00 годин в присутності батька і матері (при наявності її бажання бути присутньою).
Постановою апеляційного суду Харківської області від 12.04.2018 року рішення суду першої інстанції змінено та у другому, сьомому та дев`ятому абзацах резолютивної частини рішення виключено слова «у присутності матері ОСОБА_2 ».
Постановою Верховного Суду від 16.01.2019 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року в незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову Апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2018 року залишено без змін.
Судовим розглядом встановлено, що в провадженні державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Харківській області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків) перебуває виконавче провадження №56298905 з виконання вищезазначеного рішення суду. Постановою державного виконавця Шевченківського Відділу ДВС м. Харків Головного територіального управління юстиції в Харківській області Мирної Тетяни Василівни від 03.05.2018 р. відкрито виконавче провадження № 56298905 з виконання виконавчого документу №638/12278/15-ц, виданого 27.04.2018 року Дзержинським районним судом м.Харкова.
Відповідно до ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Зі змісту вищезазначеної норми вбачається, що скарга на дії державного виконавця вважатиметься прийнятною, якщо буде встановлено, що державний виконавець при здійсненні виконавчих дій своїми діями чи бездіяльністю порушив права сторони виконавчого провадження.
При цьому слід зазначити, що одними з основних засад цивільного судочинства є принципи змагальності та диспозитивності, які забезпечують реалізацію права кожної особи на справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд справи у суді, що передбачає ст..2 ЦПК України.
Зміст принципу змагальності судового процесу розкрито у ст.12 ЦПК України, за положеннями якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
В той же час, згідно з принципом диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, що передбачено ст.13 ЦПК України.
З огляду на вищенаведені норми права основною передумовою для реалізації особою права на судовий захист є наявність порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи інтересу та відповідних доказів на підтвердження таких обставин. При цьому, звертаючись до суду, заявник зобов`язаний довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Як на підставу подання до суду скарги стягувач у виконавчому провадженні посилається на ту обставину, що боржником 22.10.2019 року рішення суду не виконувалось у спосіб, визначений рішенням, а тому державний виконавець зобов`язаний був здійснити заходи примусового виконання рішення суду, які передбачені ч.ч.3, 4 статті 64-1 ЗУ «Про виконавче провадження».
Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладається на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
У відповідності до ст.13 ЗУ «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно пункту 9 частини 1 статті 39 вказаного Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Статтею 64-1 Закону визначено порядок виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною.
Так, відповідно до статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом. У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.
Встановлено, що в рамках виконавчого провадження 22.10.2019 року державним виконавцем Березньовим А.С. проведено виконавчі дії в частині спілкування батька з дитиною. Відповідно до змісту Акту державного виконавця від 22.10.2019 року державним виконавцем було встановлено, що боржником рішення суду виконується, боржник надала дитину для спілкування за адресою м.Харків, парк відпочинку ім.Т.Г.Шевченко біля пам`ятника Гулаку-Артемовському, дитина не бажає спілкуватись.
Разом із цим, державним виконавцем Березньовим А.С. за результатами складення Акту від 22.10.2019 року не винесено жодної постанови.
Відповідно до ст.451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язанадовести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З матеріалів справи вбачається та підтверджується учасниками справи, що 22.10.2019 року виконавчі дії здійснювались державним виконавцем Березньовим А.С., саме ним було складено відповідний Акт державного виконавця, та за результатами проведення виконавчих дій зобов`язаний був прийняти рішення у відповідності з вимогами ст.64-1 ЗУ «Про виконавче провадження». А тому з огляду на викладене бездіяльність останнього щодо нездійснення заходів примусового виконання судового рішення суд визнає неправомірною за обставин, викладених вище.
Щодо вимог скарги про зобовязання державного виконавця здійснити заходи примусового виконання рішення, передбачені частинами третьою та четвертою статті 64-1 ЗУ «Про виконавче провадження».
Як роз`яснено у пункті 18 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу, яка має відповідативимогам статей 210, 213, 387 ЦПК України.
Виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.
При цьому суд не має права зобов`язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно ізЗаконом «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби, наприклад, постановити ухвалу про зупинення виконавчого провадження у випадках, передбачених статтями 37 - 38 Закону про виконавче провадження, проте може привести визначений державним виконавцем строк зупинення провадження у відповідність із законом шляхом його скорочення (частина третя статті 39 Закону про виконавче провадження).
При задоволенні скарги суд не вправі допустити негайне виконання рішення.
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність було прийнято або вчинено відповідно до закону, у межах повноважень суб`єкта оскарження і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. При цьому, визнаючи доводи скарги необґрунтованими і відмовляючи в її задоволенні, суд має зазначити в ухвалі, у зв`язку з чим і на підставі яких саме норм закону він дійшов такого висновку.
Відповідно до частини 2 статті 451 ЦПК України (яка кореспондується зі статтею 387 ЦПК України в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року) у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що зобов`язання державного виконавця невідкладно здійснити заходи примусового виконання рішення суду на підставі виконавчого листа є повноваженням органу державної виконавчої служби, передбаченим Законами України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», «Про виконавче провадження», а також іншими нормативно-правовими актами, які регулюють примусове виконання судових рішень.
Враховуючі вищенаведене суд вважає, скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, у зв`язку із чим постановляє відповідну ухвалу.
Керуючись ст.ст.19, 22, 55, 64 Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.12, 13, 447, 451 ЦПК України, -
ухвалив:
Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльністьдержавних виконавцівШевченківського відділуДержавної виконавчоїслужби ум.ХарковіГоловного територіальногоуправління юстиціїу Харківськійобласті задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м.Харкові Головного територіального управління юстиції у Харківській області Березньова А.С. щодо нездійснення заходів примусового виконання рішення, передбачених частинами третьою та четвертою статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».
В задоволенні скарги в іншій частині відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 05.11.2021 року.
Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк
