Справа № 2610/27695/2012
Провадження № 4-с/761/28/2021
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Фролової І.В.,
секретаря судового засідання - Мехеди А.В.,
за участю:
скаржника - ОСОБА_1 ,
представника скаржника - ОСОБА_2 ,
представника заінтересованої особи - Федоришин Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в приміщенні суду цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії, бездіяльність та рішення старшого державного виконавця Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Федоришин Наталії Стефанівни, заінтересована особа - ОСОБА_3 ,-
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва зі скаргою на . дії, бездіяльність та рішення старшого державного виконавця Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Федоришин Наталії Стефанівни, заінтересована особа - ОСОБА_3 .
У своїй скарзі ОСОБА_1 просив суд:
- визнати неправомірними дії ст. державний виконавець Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Федоришин Наталії Стефанівни щодо проведення розрахунку заборгованості по сплаті аліментів та нарахування заборгованості по сплаті аліментів від 10.08.2020 року.
- визнати неправомірним та скасувати проведений ст. державним виконавецем Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Федоришин Наталії Стефанівни розрахунок заборгованості по сплаті аліментів від 10.08.2020 року.
- прийняти судове рішення про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Стрийського міськрайонного відділу ДВС Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме витрати на правничу допомогу в сумі 15 000,00 гривень.
- прийняти судове рішення про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Стрийського міськрайонного відділу ДВС Західного міжрегіонального управління міністерства (м. Львів) на користь ОСОБА_1 завданої моральної шкоди у сумі 10 000,00 гривень.
Свою скаргу мотивує тим, що на виконанні у Стрийському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Львів) знаходиться виконавчий лист № 2610/27695/2012, виданий 14.10.2013р. Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 від всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26.10.2012р. і до повноліття сина, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
22 листопада 2019 року виконавець відділу примусового виконання Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Роман Н.О. прийняв постанову про передачу виконавчого провадження до Стрийського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на виконання ухвали Шевченківського суду м. Києва від 28.05.2019р. та постанови Київського апеляційного суду від 23.10.2019р.
10 серпня 2020р. ст. державний виконавець Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Федоришин Наталія Стефанівна, у виконавчому провадженні №40797678 провела розрахунок заборгованості по аліментах і станом на 01.08.2020 р. нарахувала заборгованість по сплаті аліментів в сумі 48 270, 75грн.
Скаржник вважає, що такі дії та, як їх результат, розрахунок проведений 10.08.2020р., ст. державним виконавцем Федоришин Н. С„ вчинені нею у виконавчому провадженні № 40797678 неправомірними, такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, порушують законні права та інтереси, а тому дії ст. державного виконавця Федоришин Н. С. мають бути визнанні неправомірними, а рішення - скасоване.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2020 року було відкрито провадження у справі, призначено до розгляду.
20 листопада 2020 року на адресу суду надійшли письмові міркування стягувача, у якій ОСОБА_3 просила суд відмовити у задоволенні скарги.
Проте суд зауважує, що вказаний документ надійшов на адресу суду за допомогою «Електронної форми звернення громадян», а також з порушенням абз. 2 ч. 2 ст. 183 ЦПК України.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 183 ЦПК України передбачено, що заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Однак, заявником не додано до своєї електронної форми звернення докази надіслання (надання) копій заяви іншим учасникам справи (провадження).
Відповідно до ч. 4 ст. 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Таким чином судом вирішено залишити вказані міркування стягувача без розгляду.
04 грудня 2020 року на адресу суду надійщов відзив. Стрийський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Львів) у своєму відзиві заперечує проти скарги ОСОБА_1 в повному обсязі заявлених скаржником вимог. Вказують, що оскільки боржник не працює, та не працював на момент виникнення заборгованості, а отримував компенсацію по догляду за перестарілою, що не є заробітком, розрахунок заборгованості проводився виходячи із середньомісячної заробітної плати по місцевості. Згідно даного розрахунку борг по аліментах перед стягувачем станом на 01.05.2019 становить 57 667,36 грн. Той факт, що непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом першої групи, підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, а час догляду за інвалідом І групи зараховується до стажу роботи, не свідчить про неправомірність дій державного виконавця щодо нарахування аліментів скаржнику.
09 грудня 2020 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої скаржник просив скаргу задовольнити у повному обсязі. Зазначив те, що відзив на скаргу ніяким чином не спростовує обставини, викладені у скарзі.
Скаржник разом зі своїм представником у судовому засіданні скаргу підтримали у повному обсязі, просили суд задовольнити.
Старший державний виконавець Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Федоришин Наталія Стефанівна у судовому засіданні щодо задоволення вказаної скарги заперечувала у повному обсязі.
Інші заінтересовані особи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Суд, заслухавши пояснення скаржника та його представника, державного виконавця, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення скарги по суті, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи, як передбачено ч. 1 ст. 447 ЦПК України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Виходячи із засад цивільного судочинства, судове рішення, як таке, вже само по собі являється актом примусу, спрямованим на вчинення тих чи інших дій в інтересах та на користь учасників судового провадження.
Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження». Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.
Положеннями статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені обов`язки і права державного виконавця, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно ч. 5 с. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що на виконанні у Стрийському міськрайонному ДВС Головного територіального управління у Львівській області перебувало виконавче провадження АСВП №40797678 з примусового виконання виконавчого листа №2610/27695/2012 виданого 14.10.2013р. Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Стрий Львівської області, аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 від всіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 жовтня 2012 року і до повноліття ОСОБА_4 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Дорученням Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України №254/20.5.1/ін.-18 від 15.03.2018 рекомендовано здійснювати передачу виконавчих проваджень про стягнення аліментів, що характеризуються резонансністю та складеністю виконання до відділів примусового виконання рішень для подальшого їх виконання.
На підставі доповідної записки начальника Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Іваніва А.О. від 28.11.2018 щодо вирішення питання про передачу виконавчого провадження №40797678 у зв`язку із складністю та резонансністю його виконання начальником Управління ДВС ГТУЮ у Львівській області було прийнято рішення та винесено відповідну постанову №35 від 29.11.2018 про передачу матеріалів виконавчого провадження до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління у Львівській області.
На виконання даної постанови виконавче провадження було передано із Стрийського ВДВС ГТУЮ у Львівській області для подальшого виконання у відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління у Львівській області.
Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління у Львівській області 05.12.2018 винесено постанову про прийняття виконавчого провадження № 40797678. Копії постанови скеровано сторонам виконавчого провадження.
Того ж дня державним виконавцем проведено відповідний розрахунок заборгованості по аліментах. Оскільки боржник не працює, а отримує компенсацію по догляду за престарілою, що не є заробітком, розрахунок заборгованості проводився виходячи із середньомісячної заробітної плати по місцевості. Згідно даного розрахунку борг по аліментах перед стягувачем станом на 01.12.2018 становить 52 369,67 грн.
12 грудня 2018 року державним виконавцем на адресу боржника, яка вказана у виконавчому документі скеровано вимогу державного виконавця щодо погашення заборгованість по аліментах в розмірі 52 369,67 грн. у строк до 18.12.2018 та попереджено про відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця.
Цього ж дня, скеровано запити в реєструючі органи на предмет виявлення рухомого та нерухомого майна боржника, а також наявних відкритих рахунків у банках та отримання боржником доходів.
Державним виконавцем 19 грудня 2018 року. на підставі вимог частини 2 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено та зареєстровано у відповідних державних реєстрах обтяжень, постанову про арешт майна боржника, яку скеровано сторонам виконавчого провадження до відома та в реєструючі органи до виконання, а також роз`яснено стягувану право на звернення до органів досудового розслідування із заявою (повідомленням) про вчинене кримінальне правопорушення боржником, що полягає в ухиленні від сплати аліментів.
19 грудня 2018 року ОСОБА_1 внесено до Єдиного реєстру боржників, оскільки заборгованість зі сплати аліментів перевищує суму відповідних платежів понад 3 місяці, шляхом винесення у Автоматизованій системі виконавчих проваджень відповідного повідомлення про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників.
Поряд з цим, оскільки заборгованість перевищує суму відповідних платежів понад 4 місяці, державним виконавцем 19 грудня 2018 року, винесено та скеровано сторонам виконавчого провадження вмотивовані постанови про:
- встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання;
- встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю;
- встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом;
- встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
Відповідно до абзацу 4 частини 9 статті 71 Закону встановлено, що вмотивовані постанови, зазначені у пунктах 1-4 частини 1 статті 71 Закону, направляються до виконання відповідними органами після закінчення строку, визначеного частиною п`ятою статті 74 цього Закону, для оскарження рішення, дії виконавця, якщо рішення, дії виконавця не були оскаржені.
19 грудня 2018 року, державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 26 184,84 грн., що становить 50% від суми заборгованості зі сплати аліментів.
Згідно відповідей реєструючих органів у боржника відсутнє рухоме та нерухоме майно, на яке можна звернути стягнення для погашення заборгованості.
22 травня 2019 року державним виконавцем на виконання вимог ч.4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» проведено обчислення розміру заборгованості із сплати аліментів, який станом на 01.05.2019 року становив 57 667,36 грн.
22 листопада 2019 року виконавець відділу примусового виконання Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Роман Н.О. прийняв постанову про передачу виконавчого провадження до Стрийського міськрайонного ВДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Львів).
27 листопада 2019 року вищевказане виконавче провадження зареєстроване в автоматизованій системі виконавчого провадження у м. Стрий та розподілене державному виконавцеві відділу ДВС Матвіїшину М.М.
27 листопада 2019 року державним виконавцем винесено постанову про прийняття виконавчого провадження.
Скаржник стверджує, що без існування правових підстав виконавець Матвіїшин М.М. перестав вчиняти виконавчі дії, а виконавче провадження «перейшло» до заступника начальника Мацюпи А.А.
Суд не може погодитися з вказаним твердженням боржника, оскільки згідно доручення начальника Стрийського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Львівській області Іваніва А.О. виконавче провадження № 40797678 було передано від державного виконавця Матвіїшина Мар`яна Мирославовича до заступника начальника Мацюпи Андрія Адамоича. Керуючись п. 5 розділу V Інструкції з організації примусового виконання рішень вищевказане виконавче провадження на час перебування заступника начальника відділу Мацюпи Андрія Адамовича у щорічній основній відпустці та хвороби вищевказане виконавче провадження було передано начальником відділу в АСВП до старшого державного виконавця Федоришин Наталії Стефанівни.
10 серпня 2020 року ст. державний виконавець Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Федоришин Наталія Стефанівна, у виконавчому провадженні №40797678 провела розрахунок заборгованості по аліментах і станом на 01.08.2020 р. нарахувала заборгованість по сплаті аліментів в сумі 48 270, 75грн.
Досліджуючи матеріали справи також було встановлено, що згідно наявної у матеріалах виконавчого провадження довідки №1807 від 14.08.2018 року ОСОБА_1 отримує компенсацію по догляду за престарілою з 27.01.2015 по 13.03.2016 та з 10.11.2016 року по даний час. Відомостей у державного виконавця що боржник працював за цивільно-правовим та трудовим договором у цей період не має.
У судовому засіданні, скаржник вказував, що з квітня 2014р. перебував на обліку в Стрийському міськрайонному центрі зайнятості та отримував допомогу по безробіттю, а з 27 січня 2015р. доглядає за своєю бабусею ОСОБА_5 , 1935р. народження, та отримує грошову допомогу як особа, яка проживає разом з особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду та щомісячну компенсаційну виплату непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за особою з інвалідністю І групи, а також за особою, яка досягла 80-річного віку, відповідно він відноситься до зайнятого населення та не може бути віднесений до непрацюючих осіб в розумінні Закону України «Про зайнятість населення».
Суд зауважує, що, порядок визначення розміру аліментів врегульовано СК України, Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012р.
Згідно із ч.ч. 1, 3, 8 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
За змістом п. 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому ст. 195 СК України.
При цьому, у разі якщо боржник не працює і сплачує аліменти самостійно стягувачу, квитанції (або їх копії) про перерахування аліментів надаються виконавцю не пізніше наступного робочого дня після сплати та долучаються до матеріалів виконавчого провадження (п. 3 розділу XVI Інструкції).
За правилами ст. 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.
Досліджуючи розрахунок старшого державного виконавця Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Федоришин Наталії Стефанівни, у виконавчому провадженні №40797678, від 10.08.2020р. було встановлено наступне.
Судом враховано, що згідно з ч. 4 ст. 71 Закону «Про виконавче провадження» та п. 4 р. XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця, але повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника тільки у випадках:
1. надходження виконавчого документа на виконання від стягувана;
2. подання заяви стягувачем або боржником;
3. надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи;
4. надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу ДВС;
5. закінчення виконавчого провадження.
Жодна із передбачених підстав не вказана у розрахунку від 10.08.2020р., а тому у виконавця Федоришин Н.С. не було підстав для надсилання сторонам розрахунку заборгованості.
Суд критично ставиться до розрахунку заборгованість виходячи з того, що розмір середньої зарплати для м. Стрий, застосований старшим виконавцем Федоришин Н.С. під час здійснення розрахунку від 10.08.2020 року не підтверджується жодними доказами і не відповідає офіційним даним, які надало Управління статистики у Львівській області.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено право виконавця одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію.
У матеріалах провадження відсутні докази звернення до Управління статики у Львівській області із запитом про надання інформації про середню зарплату для м. Стрий, та про включення у середню зарплату податків та обов`язкових платежів.
Таким чином встановлено, що середня заробітна плата по регіону, яка наведена старшим державним виконавцем Федоришин Н.С., не відповідає офіційним даним Управління статистики, а саме вказане підтверджується листом Управління статистики у Львівській обл. від 24.06.2020р.№13-12/53/ПІ-20.
Судом також було встановлено, що при здійсненні розрахунку від 10.08.2020р. виконавець Федоришин застосувала положення ч.2 ст. 195 Сімейного кодексу України, що не узгоджується з положеннями Закону України « Про зайнятість населення», виходячи з наступного.
Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості (ч. 2 ст. 195 СК України).
Відповідно до положень ст. 4 Закону «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать непрацюючі працездатні особи, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, особою з інвалідністю I групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, та отримують допомогу, компенсацію та/або надбавку відповідно до законодавства; особа, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, та одержує грошову допомогу на догляд за нею відповідно до законодавства.
Отже, в тому випадку коли боржник є непрацюючою працездатною особою, яка доглядає за особою з інвалідністю 1 чи 2 групи внаслідок психічного розладу, або за особою з інвалідністю 1 групи чи за особою, яка досягла 80-річного віку, він належить саме до категорії зайнятого, але непрацюючого населення, а тому для обчислення суми аліментів та заборгованості по їх сплаті, має застосовуватись положення частини другої статті 195 СК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.
Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування (ч. 2 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення»).
З аналізу зазначених норм Закону можна дійти висновку, що до зайнятого населення належать як особи, які працюють, так і непрацюючі працездатні особи.
Як вбачається з матеріалів справи, боржник ОСОБА_1 є непрацюючою працездатною особою, тобто офіційно не працює та доходу (заробітку) не отримує.
Той факт, що непрацююча працездатна особа, яка здійснює зазначений догляд, підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, а сам цей час догляду зараховується до страхового стажу, не надає такій особі статусу особи, що працює.
З огляду на це, працездатна особа, яка доглядає за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, або за особою з інвалідністю 1 групи чи за особою, яка досягла 80-річного віку, чинним законодавством однозначно визначається як непрацююча працездатна особа.
Відповідно до законодавства кошти, які отримує особа, що здійснює догляд за особою з інвалідністю 1 чи 2 групи внаслідок психічного розладу та щомісячні компенсаційні виплати непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за особою з інвалідністю І групи, а також за особою, яка досягла 80-річного віку, не визнається заробітком, а є компенсаційною виплатою.
Таким чином особа, яка отримує ці компенсаційні виплати також є непрацюючою працездатною особою.
З урахуванням наведеного, державним виконавцем при проведенні оскаржуваного розрахунку було визначено, що у випадку якщо боржник офіційно не працює та доходу немає, то існують підстави для визначення заборгованості по сплаті аліментів у відповідності до ч. 2 ст. 195 СК України, а кошти, які отримував боржник, здійснюючи догляд за інвалідом І групи, не є заробітком (доходом), а є компенсаційною виплатою.
Норми ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не врегульовують питання нарахування аліментів, тому не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Той факт, що непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом І групи, підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, а час догляду за інвалідом І групи зараховується до стажу роботи, не свідчить про неправомірність дій держаного виконавця щодо нарахування аліментів заявнику.
У розрахунку заборгованості від 10.08.2020р. державним виконавцем охоплено період нарахування аліментів з жовтня 2012р. по липень 2020р. включно, при цьому нарахування заборгованості за період, коли боржник не працював, у тому числі з 27 січня 2015р. по липень 2020р., здійснено виходячи із середньої заробітної плати працівника даної місцевості, відповідно до частини другої статті 195 СК України.
Відтак, вбачається, що протягом всього часу з жовтня 2012 року скаржник отримує дохід, з якого здійснюється нарахування аліментів, і що відносить скаржника до категорії зайнятого (працюючого) населення.
Також досліджуючи матеріали справи суд звертає увагу на те, що як вбачається з розрахунку заборгованості по аліментах від 14.12.2015 року заборгованість по аліментах відсутня.
Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах від 25.12.2015 року заборгованість відсутня.
Досліджуючи перерахунок на Розрахунок заборгованості по аліментах від 21.08.2018 року та 13.09.2018 року від 18 вересня 2018 року, складеного старшим державним виконавцем Федоришин Н.С., вбачається, що заборгованість по аліментах станом на 18.09.2018 року становить 1 474,75 гривень.
Досліджуючи перерахунок на Розрахунок заборгованості по аліментах від 21.08.2018 року та 13.09.2018 року від 01 жовтня 2018 року, складеного старшим державним виконавцем Федоришин Н.С., вбачається, що заборгованість по аліментах станом на 01.10.2018 року відсутня, переплата становить 467,00 гривень.
Таким чином є не доречним застосування положень ч. 2 ст. 195 СК України, оскільки на підставі вищевикладеного, у скаржника відсутній період, коли б останній не сплачував аліменти, також жодним чином документом не встановлено дати виникнення заборгованості.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно ст. 10-13 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Статтею 18 ЦПК України встановлено судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В даному випадку з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до державного виконавця з відповідними заявами щодо перерахування розміру заборгованості, та оскаржив дії державного виконавця щодо нарахування розміру заборгованості з сплати аліментів до суду, а тому у суду немає підстав вважати що в даному випадку встановлено винність особи в ухиленні від виконання зобов`язання.
Враховуючи наведене, суд вважає, що підлягають задоволенню заявлені ОСОБА_1 вимоги в яких він просить визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Федоришин Наталії Стефанівни щодо проведення розрахунку заборгованості по сплаті аліментів та нарахування заборгованості по сплаті аліментів від 10.08.2020 року, а також визнати неправомірним та скасувати проведений старшим державнии виконавецем Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Федоришин Наталії Стефанівни розрахунок заборгованості по сплаті аліментів від 10.08.2020 року.
Щодо заявлених вимог в яких скаржник просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Стрийського міськрайонного відділу ДВС Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Львів) на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме витрати на правничу допомогу в сумі 15 000,00 гривень, а також стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Стрийського міськрайонного відділу ДВС Західного міжрегіонального управління міністерства (м.Львів) на користь ОСОБА_1 завданої моральної шкоди у сумі 10 000,00 гривень, суд вважає вказані вимоги недоведеними та такими , що заявлені передчасно.
Зважаючи на викладене, суд вважає, що подана скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 10, 258-261, 268, 352-354, 447, 450, 451 ЦПК України; ст. 195 СК України, ст. 19 Конституції України; Законом України «Про виконавче провадження», суд,-
У Х В А Л И В:
Скаргу ОСОБА_1 на дії, бездіяльність та рішення старшого державного виконавця Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Федоришин Наталії Стефанівни, заінтересована особа - ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Федоришин Наталії Стефанівни щодо проведення розрахунку заборгованості по сплаті аліментів та нарахування заборгованості по сплаті аліментів від 10.08.2020 року.
Визнати неправомірним та скасувати проведений старшим державнии виконавецем Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Федоришин Наталії Стефанівни розрахунок заборгованості по сплаті аліментів від 10.08.2020 року.
В решті вимог - відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Реквізити учасників справи:
ОСОБА_1 , адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,
Старший державний виконавець Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Федоришин Наталія Стефанівна, адреса місця знаходження - 82400, Львівська обл., м. Стрий, вул. Болехівська, буд.27, код ЄДРПОУ 34903571,
ОСОБА_3 , адреса місця проживання - АДРЕСА_2 , РНОКПП невідомий,
Повний текст ухвали складений 01 квітня 2021 року.
Суддя:
