КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2610/27695/2012 Головуючий у суді першої інстанції: Фролово І.В.
Апеляційне провадження: 22-ц/824/6294/2020 Доповідач: Гаращенко Д.Р.
03 червня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі:
Головуючого Гаращенка Д. Р.
суддів Невідомої Т. О., Пікуль А. А.
при секретарі Гавриленко М. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Задорожного Юрія Володимировича представника ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 20 грудня 2019 року по справі за скаргою ОСОБА_1 на дії в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Зубика Олега Івановича, заінтересована особа ОСОБА_2 , -
ВСТАНОВИЛА:
В січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії в.о. заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Львівській області Зубика О.І., третя особа ОСОБА_2 .
В обґрунтування своєї скарги зазначив, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 лютого 2013 року з нього було стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 від усіх видів заробітку щомісячне, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 жовтня 2012 року і до повноліття сина ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі рішення було видано виконавчий лист, який було пред`явлено до виконання до відділу державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції. 19 листопада 2013 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2610/27695/2012.
В той же час, протягом усього періоду з моменту призначення аліментів згідно судового рішення і до цього часу ОСОБА_1 отримує відповідний дохід, з якого оплачує аліменти на утримання неповнолітнього сина.
Після передачі матеріалів виконавчого провадження № 40797978 до відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Львівській області в.о. начальника відділу Зубик О.І. 05 грудня 2018 року провів розрахунок та нарахував скаржнику заборгованість по аліментам за період з жовтня 2012 року по листопад 2018 року у сумі 52 369, 67 грн.
Постановою в.о. заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Львівській області Зубика О.І. від 19 грудня 2018 року, в рамках примусового виконання виконавчого листа № 2610/27695/2012, виданого Шевченківським районним судом м. Києва 14.10.2013 року, у виконавчому провадженні №40797678 на ОСОБА_1 було накладено штраф у розмірі 26 184, 84 грн.
Просив визнати незаконними дії в.о. заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Львівській області Зубика О.І. щодо винесення постанови про накладення на нього штрафу, визнати незаконною та скасувати постанову в.о. заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Львівській області Зубика О.І. від 19 грудня 2018 року у виконавчому провадженні № 40797678 з примусового виконання виконавчого листа №2610/27695/2012, виданого Шевченківським районним судом м. Києва 14.10.2013 року, про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 26 184, 84 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20 грудня 2019 року скаргу ОСОБА_1 було залишено без задоволення.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції адвокат Задорожний Ю.В. представник ОСОБА_1 02 березня 2010 року подав апеляційну скаргу.
В скарзі зазначив, що судом першої інстанції було порушено вимоги процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.
Зазначив, що заборгованості по аліментам у боржника не було.
Постановою начальника управління ДВС ГТУЮ у Львівській області від 29 листопада 2018 року матеріали виконавчого провадження № 40797678 було передано до відділу примусового виконання Управління ДВС ГТУЮ у Львівській області, яка в подальшому була скасована.
Постановою в.о. заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Львівській області 19 грудня 2019 року на ОСОБА_1 було накладено штраф у розмірі 50 % суми заборгованості зі сплати аліментів зі сплати аліментів у сумі 26 184,84 грн.
Апелянт зазначив, що зміни в законодавстві визначені у ч. 14 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження" можуть бути застосовані до ти випадків, які виникають після 28 серпня 2018 року.
Послався на правову позицію Верховного суду від 5 вересня 2019 року у справі № 539/1065/13-ц провадження № 61-13469ск19 в якій встановлено, що зміни в законодавстві визначені в частині 14 статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" можуть бути застосовані до тих випадків, які виникають після 28 серпня 2018 року. На заборгованість зі сплати аліментів, яка існувала у боржника до 28 серпня 2018 року її розмір та тривалість накопичення вказана новація законодавства не розповсюджується.
В судовому засіданні адвокат Задорожний Ю.В. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Заінтересована сторона ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги просила її відхилити.
Представник в.о. заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Львівській області в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином про час місце та день розгляду справи по суту, причини неявки суду не повідомив.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника скаржника та заінтересованої особи, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області перебуває виконавче провадження № 40797678 з примусового виконання виконавчого листа № 2610/27695/2012, виданого Шевченківським районним судом м. Києва 14 жовтня 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 від усіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 жовтня 2012 року і до повноліття сина ОСОБА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
05 грудня 2018 року в.о. заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Львівській області Зубиком Олегом Івановичем у рамках виконавчого провадження № 40797678, відкритого з метою примусового виконання вказаного виконавчого листа, проведено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів. Встановлена сума заборгованості у розмірі 52 369,67 грн.
Постановою в.о. заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Львівській області Зубика О.І. від 19 грудня 2018 року у рамках вказаного виконавчого провадження на ОСОБА_1 було накладено штраф у розмірі 50 % суми заборгованості зі сплати аліментів, а саме 26 184, грн., у зв`язку із наявною заборгованістю зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, та станом на 19 грудня 2018 року складає 52 369, 67 грн.
Відповідно до аб.3 ч.14 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 % суми заборгованості з сплати аліментів.
Судом першої інстанції також встановлено, що в матеріалах справи містяться розрахунки заборгованості зі сплати аліментів, проведені старшим державним виконавцем Стрийського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Львівській області Федоришин Н.С., згідно яких заборгованість відсутня за відповідні періоди визначені в спірному розрахунку.
Відмовляючи у задоволені скарги суд першої інстанції зазначив про необґрунтованість скарги, та не доведеність скаржником своїх доводів.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що рішення суду не відповідає зазначеній нормі процесуального закону.
Колегія суддів встановила, що 05 грудня 2018 року особа дії якої осаржуються в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Львівській області Зубик О.І. провів розрахунок заборгованості ОСОБА_1 по аліментам за період з жовтня 2012 року по листопад 2018 року та встановив суму заборгованості в сумі 52 369, 67 грн.
На підставі зазначеного розрахунку в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Львівській області Зубик О.І., Постановою від 19 грудня 2018 року наклав на ОСОБА_1 штраф у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 26 184, 84 грн.
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до пункту 2 частини чотирнадцятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» (зі змінами від 03 липня 2018 року, що набрали чинності 28 серпня 2018 року) за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
А якщо наявна заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
Разом з тим, відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Виходячи з викладеного, зміни в законодавстві визначені у частині чотирнадцятій статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» можуть бути застосовані до тих випадків, які виникають після 28 серпня 2018 року. На заборгованість зі сплати аліментів, яка існувала у боржника до 28 серпня 2018 року, її розмір та тривалість накопичення вказана новація законодавства не розповсюджується. Ця раніше вже існуюча заборгованість не може впливати і враховуватись при визначенні штрафних санкцій у майбутньому на заборгованість, яка виникне після 28 серпня 2018 року.
Зазначене повністю відповідає правовій позиції Верховного суду від 5 вересня 2019 року викладеної у справі № 539/1065/13-ц провадження № 61-13469ск19 яка є обов`язковою для застосування судами відповідно до ст. 417 ЦПК України.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається та діє принцип верховенства права. Конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Оскільки Конституція України, як зазначено в статті 8 має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції, в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.
Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Колегія суддів вважає, що відмовляючи у задоволені скарги суд першої інстанції встановивши, що оспорюваною постановою державного виконавця накладено на заявника штраф у розмірі 50 % відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, не звернув уваги на те, що така заборгованість утворилася до 28 серпня 2018 року, а тому прийшов до помилкового висновку про необґрунтованість вимог скаржника.
Згідно з матеріалами справи в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Львівській області Зубик О.І. не довів суду першої інстанції, що нарахована ним ОСОБА_1 заборгованість по аліментам виникла після 28 серпня 2018 року.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
2. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
3. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо:
1) справу розглянуто неповноважним складом суду;
2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою;
3) справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;
4) суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі;
5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні;
6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;
7) суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
4. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Враховуючи порушення судом першої інстанції ч. 1 ст. 376 ЦПК України колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Оскільки скаржник не згоден з діями державного виконавця в частині постанови про накладення на нього штрафу, то колегія суддів вважає, що його вимоги підлягають задоволенню в частині визнання неправомірною Постанови про накладення арешту.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 376, 381, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_4 Володимировича представника ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 20 грудня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Скаргу ОСОБА_1 на дії в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Зубика Олега Івановича задовольнити частково.
Визнати неправомірною постанову в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Зубика Олега Івановича від 19.12.2018 у виконавчому провадженні № 40797678 про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 26 184 (Двадцять шість тисяч сто вісімдесят чотири) грн. 84 коп.
Стягнути з відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області на відшкодування судових витрат на користь ОСОБА_5 3 038 (тритисячі тридцять вісім) грн. 88 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів, з дня складання повного тексту постанови суду, безпосередньо до Верховного Суду з підстав визначених ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 15 червня 2020 року.
Головуючий Д.Р. Гаращенко
Судді Т.О. Невідома
А.А. Пікуль
