Справа № 2610/27695/2012
Провадження № 4-с/761/116/2019
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Макаренко І.О.,
при секретарі Савлук І.М.,
за участю:
скаржника ОСОБА_1,
представника скаржника ОСОБА_2,
заінтересована особа ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду скаргу ОСОБА_1 на дії виконуючого обов'язки заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Зубика Олега Івановича, заінтересовані особи: ОСОБА_3,
в с т а н о в и в:
У лютому 2019 року скаржник звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з вищевказаною скаргою, посилаючись на те, що у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області знаходиться виконавчий лист №2610/27695/2012, виданий 14 жовтня 2013 року Шевченківським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ј частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 жовтня 2012 року і до досягнення повноліття дитиною, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4.
11 лютого 2019 року скаржником було отримано розрахунок заборгованості по аліментах, що проведений в.о. заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Зубиком О.І. Згідно отриманого розрахунку заборгованість по аліментах станом на 01 лютого 2019 року складає 54905 грн. 27 коп.
Під час здійснення виконавчого провадження №40797678 старшим державним виконавцем Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Львівської області Федоришиною Н.С. була встановлена відсутність заборгованості по сплаті аліментів.
05 грудня 2018 року виконавче провадження №40797678 для організації подальшого виконання було передано від Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Львівської області до відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Львівській області.
З матеріалів вказаного виконавчого провадження вбачається, що ОСОБА_1 вважається таким, що має заборгованість по сплаті аліментів, а також таким, що не працює на час виникнення заборгованості, у зв'язку з чим державний виконавець розраховує заборгованість по аліментах за попередні роки на підставі положень ч.2 ст. 195 СК України, а саме розмір аліментів, належних до сплати, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, однак така методика не відповідає дійсним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.
Так, з 01 грудня 2011 року по квітень 2014 року ОСОБА_1 працював у ТОВ «Муфлон», після звільнення та до 27 січня 2015 року перебував на обліку в Стрийському міськрайонному центрі зайнятості та отримував допомогу по безробіттю, а з 27 січня 2015 року ОСОБА_1 доглядає за своєю бабусею ОСОБА_7, 1935 року народження, та отримує грошову допомогу як особа, яка проживає разом з особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду та щомісячну компенсаційну виплату непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за особою з інвалідністю І групи, а також за особою, яка досягла 80-річного віку, відповідно ОСОБА_1 відноситься до зайнятого населення та не може бути віднесений до непрацюючих осіб в розумінні Закону України «Про зайнятість населення».
На підставі викладеного скаржник просить суд визнати розрахунок заборгованості по аліментах, проведений 06 лютого 2019 року Зубиком Олегом Івановичем, в.о. заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, проведений без дотримання положень законодавства України.
Скаржник та представник скаржника в судовому засіданні скаргу підтримали в повному обсязі та просили задовольнити.
Державний виконавець в судове засідання не з'явився, подав до суду відзив на скаргу, в якому заперечував проти скарги в повному обсязі та просив суд відмовити в задоволенні скарги.
Заінтересована особа в судовому засіданні заперечувала проти скарги та просила суд відмовити в її задоволенні.
Заслухавши пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, дослідивши всі докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що у Стрийському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області здійснювалося виконавче провадження № 40797678 щодо боржника ОСОБА_1. Відповідно до виконавчого листа № 2610/27695/2012, виданого 14.10.2013 р. Шевченківським районним судом м. Києва, ОСОБА_1 зобов'язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1.) у розмірі 1/4 від усіх доходів щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з 26.10.2012 до ІНФОРМАЦІЯ_4.
ОСОБА_1 з 01 грудня 2011 року по липень 2014 року працював у ТОВ «Муфлон».
З липня 2014 року ОСОБА_1 перебуває на обліку як безробітний в Стрийському МРЦЗ, що підтверджується довідкою Стрийського МРЦЗ. З 01 червня 2015 року по 30 листопада 2015 року ОСОБА_1 не зареєстрований в центрі зайнятості і допомогу по безробіттю не отримував, що також підтверджується довідкою Стрийського МРЦЗ №7139 від 03 грудня 2015 року.
З 27 січня 2015 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Стрийської міської ради і отримує компенсацію по догляду а пестарілою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що відносно ОСОБА_1 порушено кримінальне провадження №12018100100009634 за ознаками вчинення ним кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України.
05.12.2018 р. виконавче провадження № 40797678 було передано для організації подальшого виконання до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області.
05 грудня 2018 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області було проведено розрахунок заборгованості по аліментах. Оскільки боржник не працює, а отримує компенсацію по догляду за престарілою, що не є заробітком, розрахунок заборгованості проводився виходячи із середньомісячної заробітної плати по місцевості. Згідно з проведеним розрахунком, заборгованість по аліментам перед стягувачем станом на 01 грудня 2018 року становить 52369 грн. 67 коп.
12 грудня 2018 року державним виконавцем на адресу боржника, яка вказана у виконавчому документі скеровано вимогу державного виконавця щодо погашення заборгованості по аліментах в розмірі 52369 грн. 67 коп. у строк до 18 грудня 2018 року та попереджено про відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця.
Державним виконавцем 12 грудня 2018 року надіслано виклик боржнику з метою складення протоколу про вчинення боржником адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183-1 КУпАП.
Станом на 19 грудня 2018 року відсутні відомості щодо погашення заборгованості по аліментах боржником ОСОБА_1
Постановою державного виконавця у виконавчому провадженні №40797678 від 19 грудня 2018 року накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1 у межах суми стягнення 52369 грн. 67 коп.
Постановою державного виконавця у виконавчому провадженні №40797678 від 19 грудня 2018 року встановлено тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно з виконавчим листом №2610/27965/2012 від 14 жовтня 2013 року.
Постановою державного виконавця у виконавчому провадженні №40797678 від 19 грудня 2018 року встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві полювання до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно з виконавчим листом №2610/27965/2012 від 14 жовтня 2013 року.
Постановою державного виконавця у виконавчому провадженні №40797678 від 19 грудня 2018 року встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно з виконавчим листом №2610/27965/2012 від 14 жовтня 2013 року.
Постановою державного виконавця у виконавчому провадженні №40797678 від 19 грудня 2018 року на боржника ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 26184 грн. 84 коп., у зв'язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки.
Відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 5 розділу ХVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за №489/20802, відомості про ОСОБА_1 внесені до Єдиного реєстру боржників.
Постановою державного виконавця у виконавчому провадженні №40797678 від 19 грудня 2018 року встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно з виконавчим листом №2610/27965/2012 від 14 жовтня 2013 року.
Відповідно до звіту про здійснені відрахування та виплати Управління праці та соціального захисту населення Стрийської міської ради вбачається, що за період з 01 жовтня 2018 року по 31 грудня 2018 року з ОСОБА_1 було утримано 1307 грн. 50 коп.
21 грудня 2018 року державним виконавцем було складено протокол №40797678 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 183-1 КУпАП.
Відповідно до звіту про здійснені відрахування та виплати Управління праці та соціального захисту населення Стрийської міської ради вбачається, що за період з 01 січня 2019 року по 31 січня 2018 року з ОСОБА_1 було утримано 608 грн. 10 коп.
06 лютого 2019 року виконуючим обов'язки заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Зубиком О.І., при примусовому виконанні виконавчого листа №2610/27659/2012, виданого 14 жовтня 2013 року Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ј частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 жовтня 2012 року і до досягнення повноліття ОСОБА_5, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4, було проведено розрахунок заборгованості по аліментах.
Так, відповідно до проведеного розрахунку станом на 01 лютого 2019 року заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів становить 54905 грн. 27 коп.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття; повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Про бабу тут не згадується. При цьому варто наголосити, що баба проживає разом з дочкою - передусім саме остання і має дбати про бабу (свою матір).
Статтею 264 СК України зазначено, що внуки зобов'язані піклуватися про свою бабу. Тобто боржник має проявляти певну турботу про неї (що не передбачає матеріального утримання ним баби). Це твердження ґрунтується на положеннях іншої норми СК України, зокрема: повнолітні внуки зобов'язані утримувати непрацездатну бабу, яка потребує матеріальної допомоги і якщо у неї немає чоловіка, повнолітніх дочки, сина або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що повнолітні внуки, можуть надавати матеріальну допомогу (ч. 1 ст. 266).
Однак норма, передбачена ч. 1 ст. 266 СК України, у випадку наявності у баби доньки, сина та інших працездатних і працюючих родичів (внуків), не може бути застосована до непрацюючого платника аліментів дитині, оскільки:
1. Баба не потребує матеріальної допомоги - вона отримує пенсію і субсидію.
2. У баби є повнолітні син і дочка, передусім саме вони зобов'язанні про неї турбуватися і у разі необхідності - утримувати її.
3. Окрім боржника, у баби є інші повнолітні та забезпечені внуки.
4. Боржник не може надавати матеріальну допомогу бабі, оскільки не працює.
5. У системному розумінні законодавства обов'язок батьків щодо утримання дитини є пріоритетним порівняно з їх турботою стосовно інших родичів.
Згідно зі ст. 4 Закону «Про зайнятість населення» що особа, яка доглядає за особою з інвалідністю 1 чи 2 групи внаслідок психічного розладу, або за особою з інвалідністю 1 групи чи за особою, яка досягла 80-річного віку є непрацюючою працездатною особою.
Відповідно до ст. 71 Закону «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом.
Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
Виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісячно.
Частина 2 статті 195 Сімейного кодексу України підлягає застосуванню у випадку, коли судом призначено розмір щомісячних аліментів у часті від заробітку (доходу), а боржник не працює. Тоді сума аліментів визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Таким чином, коли боржник є непрацюючою працездатною особою, яка доглядає за особою з інвалідністю 1 чи 2 групи внаслідок психічного розладу, або за особою з інвалідністю 1 групи чи за особою, яка досягла 80-річного віку, він належить саме до категорії зайнятого, але непрацюючого населення, а отже, для обчислення суми аліментів та заборгованості по їх сплаті, має застосовуватись положення ч. 2 ст. 195 Сімейного кодексу України.
Відповідно до ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення" безробітною є особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.
Статус безробітного (непрацюючої працездатної особи) надається зазначеним особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.
Право на допомогу по безробіттю мають застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців до початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про зайнятість населення" до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.
До зайнятого населення також належать:
непрацюючі працездатні особи, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, особою з інвалідністю I групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, та отримують допомогу, компенсацію та/або надбавку відповідно до законодавства;
особа, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, та одержує грошову допомогу на догляд за нею відповідно до законодавства.
Так, з аналізу норм Закону України "Про зайнятість населення" вбачається, що до зайнятого населення належать як особи, які працюють, так і непрацюючі працездатні особи.
З матеріалів даної справи вбачається, що боржник ОСОБА_1 є непрацюючою працездатною особою.
Відповідно до п. 9 ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: один із непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, один із прийомних батьків, батьків-вихователів, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, дитиною, хворою на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, за дитиною, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, якій не встановлено інвалідність, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою, яка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, та за висновком закладу охорони здоров'я потребує постійного стороннього догляду, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства.
Пенсійне та соціальне законодавство, а також пов'язані з ними нормативні акти, містять кілька різновидів стажу роботи, в тому числі:
¦трудовий (загальний) - це періоди офіційної трудової діяльності, що підтверджуються записами в трудовій книжці. Трудовий стаж може включати в себе такі поняття як загальний, пільговий і спеціальний стаж роботи. У Законі України «Про пенсійне забезпечення» поняття загального стажу роботи в основному застосовується для відмінності його від стажу, що дає право на пільги по призначенню пенсії;
¦страховий (пенсійний) - це відрізок часу, протягом якого особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачувалися внески в сумі не менше, ніж мінімальний страховий внесок (ст. 24 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»);
¦спеціальний - це сумарна тривалість певної трудової діяльності на відповідних видах робіт, що дає право на дострокове призначення трудової пенсії.
¦пільговий - це період трудової діяльності в шкідливих, небезпечних або специфічних умовах протягом повного робочого дня. Перелік виробництв, робіт, професій, посад і показників, за якими період трудової діяльності може бути віднесений до пільгового стажу, затверджений постановами Кабінету Міністрів України.
Той факт, що непрацююча працездатна особа, яка здійснює зазначений догляд, підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, а сам цей час догляду зараховується до страхового стажу, не надає такій особі статусу особи, що працює.
Отже, працездатна особа, яка доглядає за особою з інвалідністю 1 чи 2 групи внаслідок психічного розладу, або за особою з інвалідністю 1 групи чи за особою, яка досягла 80-річного віку, чинним законодавством однозначно визначається як непрацююча працездатна особа.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до законодавства кошти, які отримує особа, що здійснює догляд за особою з інвалідністю 1 чи 2 групи внаслідок психічного розладу та щомісячної компенсаційні виплати непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за особою з інвалідністю 1 групи, а також за особою, яка досягла 80-річного віку, не визнається заробітком, а є компенсаційною виплатою. Отже, особа, яка отримує ці компенсаційні виплати - є непрацюючою працездатною особою, а заробітна плата здійснюється лише за роботу.
Таким чином, державним виконавцем при проведенні розрахунку було вірно визначено, що у випадку, якщо боржник офіційно не працює та доходу немає, то існують підстави для визначення заборгованості за аліментами згідно ч. 2 ст. 195 Сімейного кодексу України. Кошти, які отримував боржник, здійснюючи догляд за інвалідом І групи, не є заробітком (доходом), а є компенсаційною виплатою. Норми ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не врегульовують питання нарахування аліментів, тому не підлягають застосуванню.
Той факт, що непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом першої групи, підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, а час догляду за інвалідом І групи зараховується до стажу роботи, не свідчить про неправомірність дій державного виконавця щодо нарахування аліментів скаржнику (рішення Хмельницького апеляційного суду у справі № 683/1782/16-ц, провадження № 22-ц/4820/163/19 від 24 січня 2019 р.).
15 березня 2019 року Верховний Суд підтримав зазначену вище позицію апеляційного суду і зазначив, що в аналізованих правовідносинах правильне застосування норм Закону України «Про виконавче провадження» та СК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення (рішення Верховного Суду у справі № 683/1782/16-ц, провадження № 61-4475ск19 від 15 березня 2019 року).
Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, сформульованої у рішенні від 17 жовтня 2018 року, боржник зобов'язаний сплачувати аліменти, оскільки його діти повинні мати засоби для існування.
Верховний Суд вчергове наголосив на обов'язковості рішення суду, зокрема у частині його виконання. Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (рішення від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України»). Конституція Українивизначає, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. До основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду (ч. 5 ст. 124, п. 9 ч. 3 ст. 129).
Також наголошено на наявності презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати, що є підставою для застосування до боржника відповідальності, передбачененої СК України та Законом України "Про виконавче провадження". І обов'язок надавати дитині допомогу (аліменти) батьки несуть не лише на підставі рішення суду, а й з самого факту народження дитини згідно з вимогами СК України.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку, що скаржником ОСОБА_1 не доведено факт неправомірності дій державного виконавця при проведенні розрахунку по заборгованості зі сплати аліментів, а тому підстави для задоволення його скарги відсутні.
За змістом частини третьої статті 451 ЦПК України, якщо оскаржувані стороною виконавчого провадження рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Враховуючи вищевикладене, державним виконавцем не було порушено вимог Закону України «Про виконавче провадження», норм Сімейного кодексу України, відповідно дії державного виконавця у виконавчому провадженні були законними та правомірними, а відтак подана скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 447, 450, 451 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії виконуючого обов'язки заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Зубика Олега Івановича, заінтересовані особи: ОСОБА_3 - відмовити в повному обсязі.
Відповідно до п. 15.5 розділу 15 XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя:
