Справа № 2610/27695/2012
Провадження № 4-с/761/281/2019
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2019 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:
головуючого судді: Савицького О.А.,
при секретарі: Горюк В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця, заінтересовані особи: виконуючий обов`язки начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Зубик Олег Іванович, ОСОБА_2 ,
ВСТАНОВИВ:
11.03.2019 р. ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії виконуючого обов`язки начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області Зубика О.І., у якій, з врахуванням подальшого уточнення заявлених вимог, просить: визнати неправомірними дії, вичинені у рамках виконавчого провадження № 40797678 щодо проведення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 05.12.2018 р. та нарахування заборгованості у сумі 52369,67 грн.; визнати неправомірним та скасувати вказаний розрахунок заборгованості; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань УДВС ГТУЮ у Львівській області на його користь витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30000,00 грн.
Свою скаргу заявник обґрунтовує тим, що на виконанні у ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області знаходиться виконавчий лист № 2610/27695/2012, виданий 14.10.2013 р. Шевченківським районним судом м.Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26.10. 2012 р. і до досягнення повноліття дитиною, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому, 05.12.2018 р. виконуючим обов`язки начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області Зубиком О.І. у рамках виконавчого провадження № 40797678, відкритого з метою примусового виконання вказаного виконавчого листа, проведено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, яка становить 52369,67 грн. Разом з тим, посилаючись на те, що дії виконуючого обов`язки начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області Зубика О.І. щодо проведення даного розрахунку та нарахування заборгованості є неправомірними, оскільки методика розрахунку суперечить вимогам чинного законодавства, заявник вважає, що вказаними діями порушені його права, у зв`язку з чим звернувся до суду з даною скаргою.
Заявник та його представники в судовому засіданні заявлені вимоги підтримали, просили суд задовольнити їх у повному обсязі.
Заінтересована особа ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні проти заявлених вимог заперечили, просили суд відмовити у їх задоволенні.
Заінтересована особа виконуючий обов`язки начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області Зубик О.І. в судове засідання не з`явився, свого представника до суду не направив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, причин неявки не повідомив.
Враховуючи, що відповідно до ч.2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду, тому суд вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності заінтересованої особи.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що на виконанні у ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області знаходиться виконавчий лист № 2610/27695/2012, виданий 14.10.2013 р. Шевченківським районним судом м.Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26.10. 2012 р. і до досягнення повноліття дитиною, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
05.12.2018 р. виконуючим обов`язки начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області Зубиком О.І. у рамках виконавчого провадження № 40797678, відкритого з метою примусового виконання вказаного виконавчого листа, проведено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, яка становить 52369,67 грн.
Разом з тим, у матеріалах справи міститься розрахунки заборгованості зі сплати аліментів, проведені старшим державним виконавцем Стрийського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Львівській області Федоришин Н.С., згідно яких заборгованість відсутня за відповідні періоди визначені в спірному розрахунку.
Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені до суду, який видав виконавчий документ, у порядку передбаченому законом.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Звертаючись до суду з даною скаргою, заявник, як на підставу для її задоволення, посилається на неправомірність дій виконуючого обов`язки начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області Зубика О.І. щодо проведення даного розрахунку та нарахування заборгованості, вичинених у рамках виконавчого провадження № 40797678, оскільки методика розрахунку суперечить вимогам чинного законодавства.
Згідно з ч.3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Виходячи зі змісту ч.1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч.2 ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття; повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Про бабу тут не згадується. При цьому варто наголосити, що баба проживає разом з дочкою - передусім саме остання і має дбати про бабу (свою матір).
Статтею 264 СК України зазначено, що внуки зобов`язані піклуватися про свою бабу. Тобто боржник має проявляти певну турботу про неї (що не передбачає матеріального утримання ним баби). Це твердження ґрунтується на положеннях іншої норми СК України, зокрема: повнолітні внуки зобов`язані утримувати непрацездатну бабу, яка потребує матеріальної допомоги і якщо у неї немає чоловіка, повнолітніх дочки, сина або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що повнолітні внуки, можуть надавати матеріальну допомогу (ч.1 ст. 266).
Однак норма, передбачена ч.1 ст. 266 СК України у випадку наявності у баби доньки, сина та інших працездатних і працюючих родичів (внуків), не може бути застосована до непрацюючого платника аліментів дитині, оскільки:
1. Баба не потребує матеріальної допомоги - вона отримує пенсію і субсидію.
2. У баби є повнолітні син і дочка, передусім саме вони зобов`язанні про неї турбуватися і у разі необхідності - утримувати її.
3. Окрім боржника, у баби є інші повнолітні та забезпечені внуки.
4. Боржник не може надавати матеріальну допомогу бабі, оскільки не працює.
5. У системному розумінні законодавства обов`язок батьків щодо утримання дитини є пріоритетним порівняно з їх турботою стосовно інших родичів.
Згідно зі ст. 4 Закону «Про зайнятість населення» що особа, яка доглядає за особою з інвалідністю 1 чи 2 групи внаслідок психічного розладу, або за особою з інвалідністю 1 групи чи за особою, яка досягла 80-річного віку є непрацюючою працездатною особою.
Відповідно до ст. 71 Закону «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісячно.
Частина 2 статті 195 СК України підлягає застосуванню у випадку, коли судом призначено розмір щомісячних аліментів у часті від заробітку (доходу), а боржник не працює. Тоді сума аліментів визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Таким чином, коли боржник є непрацюючою працездатною особою, яка доглядає за особою з інвалідністю 1 чи 2 групи внаслідок психічного розладу, або за особою з інвалідністю 1 групи чи за особою, яка досягла 80-річного віку, він належить саме до категорії зайнятого, але непрацюючого населення, а отже, для обчислення суми аліментів та заборгованості по їх сплаті, має застосовуватись положення ч.2 ст. 195 СК України.
Відповідно до ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» безробітною є особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.
Статус безробітного (непрацюючої працездатної особи) надається зазначеним особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.
Право на допомогу по безробіттю мають застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців до початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.
До зайнятого населення також належать:
непрацюючі працездатні особи, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, особою з інвалідністю I групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, та отримують допомогу, компенсацію та/або надбавку відповідно до законодавства;
особа, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, та одержує грошову допомогу на догляд за нею відповідно до законодавства.
Так, з аналізу норм Закону України «Про зайнятість населення» вбачається, що до зайнятого населення належать як особи, які працюють, так і непрацюючі працездатні особи.
З матеріалів справи вбачається, що заявник є непрацюючою працездатною особою.
Відповідно до ч.9 ст. 11 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: один із непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, один із прийомних батьків, батьків-вихователів, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, дитиною, хворою на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, за дитиною, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, якій не встановлено інвалідність, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою, яка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, та за висновком закладу охорони здоров`я потребує постійного стороннього догляду, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства.
Пенсійне та соціальне законодавство, а також пов`язані з ними нормативні акти, містять кілька різновидів стажу роботи, в тому числі:
трудовий (загальний) - це періоди офіційної трудової діяльності, що підтверджуються записами в трудовій книжці. Трудовий стаж може включати в себе такі поняття як загальний, пільговий і спеціальний стаж роботи. У Законі України «Про пенсійне забезпечення» поняття загального стажу роботи в основному застосовується для відмінності його від стажу, що дає право на пільги по призначенню пенсії;
страховий (пенсійний) - це відрізок часу, протягом якого особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачувалися внески в сумі не менше, ніж мінімальний страховий внесок (ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»);
спеціальний - це сумарна тривалість певної трудової діяльності на відповідних видах робіт, що дає право на дострокове призначення трудової пенсії.
пільговий - це період трудової діяльності в шкідливих, небезпечних або специфічних умовах протягом повного робочого дня. Перелік виробництв, робіт, професій, посад і показників, за якими період трудової діяльності може бути віднесений до пільгового стажу, затверджений постановами Кабінету Міністрів України.
Той факт, що непрацююча працездатна особа, яка здійснює зазначений догляд, підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, а сам цей час догляду зараховується до страхового стажу, не надає такій особі статусу особи, що працює.
Отже, працездатна особа, яка доглядає за особою з інвалідністю 1 чи 2 групи внаслідок психічного розладу, або за особою з інвалідністю 1 групи чи за особою, яка досягла 80-річного віку, чинним законодавством однозначно визначається як непрацююча працездатна особа.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до законодавства кошти, які отримує особа, що здійснює догляд за особою з інвалідністю 1 чи 2 групи внаслідок психічного розладу та щомісячної компенсаційні виплати непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за особою з інвалідністю 1 групи, а також за особою, яка досягла 80-річного віку, не визнається заробітком, а є компенсаційною виплатою. Отже, особа, яка отримує ці компенсаційні виплати - є непрацюючою працездатною особою, а заробітна плата здійснюється лише за роботу.
Таким чином, виконуючим обов`язки начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області Зубиком О.І. під час проведення розрахунку було вірно визначено, що у випадку, якщо боржник офіційно не працює та доходу немає, то існують підстави для визначення заборгованості за аліментами згідно ч.2 ст. 195 СК України. Кошти, які отримував боржник, здійснюючи догляд за інвалідом І групи, не є заробітком (доходом), а є компенсаційною виплатою. Норми ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не врегульовують питання нарахування аліментів, тому не підлягають застосуванню.
Той факт, що непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом першої групи, підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, а час догляду за інвалідом І групи зараховується до стажу роботи, не свідчить про неправомірність дійвиконуючого обов`язки начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області Зубика О.І. щодо нарахування заявнику заборгованості зі сплати аліментів.
Разом з тим, посилання заявника на перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 р. № 146 не відповідає встановленим обставинам справи, оскільки жоден із пунктів вказаного переліку не містить виплат на догляд за інвалідом, як виду доходу.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що виконуючим обов`язки начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області Зубиком О.І. у рамках виконавчого провадження № 40797678 розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 05.12.2018 р. проведений з дотриманням вимог чинного законодавства.
Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, сформульованої у рішенні від 17.10.2018 р., боржник зобов`язаний сплачувати аліменти, оскільки його діти повинні мати засоби для існування.
Верховний Суд вчергове наголосив на обов`язковості рішення суду, зокрема у частині його виконання. Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (рішення від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України»). Конституція України визначає, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. До основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду (ч.5 ст. 124, п.9 ч.3 ст. 129).
Також наголошено на наявності презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати, що є підставою для застосування до боржника відповідальності, передбаченої СК України та Законом України «Про виконавче провадження». І обов`язок надавати дитині допомогу (аліменти) батьки несуть не лише на підставі рішення суду, а й з самого факту народження дитини згідно з вимогами СК України.
Враховуючи викладене, суд вважає, що під час вчинення дій щодо проведення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 05.12.2018 р. у виконавчому провадженні № 40797678, які оскаржуються, виконуючий обов`язки начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області Зубик О.І.діяв у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та в межах своїх повноважень, а тому суд вважає, що права чи свободи заявника вказаними діями порушені не були, у зв`язку з чим відмовляє в задоволенні скарги.
Разом з тим, оскільки в задоволенні скарги було відмовлено, тому суд не вбачає правових підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань УДВС ГТУЮ у Львівській області на користь заявника витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 259-261, 268, 352-355, 447-451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд
УХВАЛИВ:
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні скарги на дії державного виконавця, заінтересовані особи: виконуючий обов`язки начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Зубик Олег Іванович, ОСОБА_2 .
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя :
