Ухвала
01 березня 2021 року
м. Київ
справа № 2610/27695/2012
провадження № 61-11135св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
стягувач - ОСОБА_1 ,
боржник - ОСОБА_2 ,
державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Зубик Олег Іванович, правонаступником якого є відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів),
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи клопотання ОСОБА_2 про: розгляд справи у режимі відеоконференції; зупинення дії ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 05 червня 2020 року; про долучення рішень суду від 30 вересня 2020 року, від 11 листопада 2020 року, від 04 грудня 2020 року; заяву ОСОБА_2 від 30 вересня 2020 року; заяву ОСОБА_1 про визнання дій ОСОБА_2 зловживанням процесуальними правами та притягнення його до відповідальності в порядку пункту 2 частини першої статті 148 ЦПК України, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2019 року в складі судді: Осаулова А. А. та постанову Київського апеляційного суду від 05 червня 2020 року в складі колегії суддів: Ящук Т. І., Немировської О. В., Чобіток А. О.,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про зупинення дії ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 05 червня 2020 року відмовлено.
У касаційній скарзі міститься клопотання про розгляд справи у режимі відеоконференції, в якому ОСОБА_2 просить відповідно до частини першої статті 158 ЦПК України судові засідання проводити у режимі відеоконференції.
Європейський суд з прав людини вказав, що процедура допуску скарг до розгляду та провадження виключно з питань права, на відміну від того, що стосується питань фактів, може відповідати вимогам статті 6 Конвенції, навіть якщо скаржнику не була надана можливість бути особисто заслуханим апеляційним чи касаційним судом, за умови, якщо відкрите судове засідання проводилось у суді першої інстанції і якщо суди вищої інстанції не мали встановлювати факти справи, а тільки тлумачити відповідні юридичні норми (ZHUK v. UKRAINE, № 45783/05, § 32, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Згідно частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
У частині тринадцятій статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що попередній розгляд справи у суді касаційної інстанції проводиться без повідомлення учасників справи. Тому у задоволенні клопотання слід відмовити.
У касаційній скарзі міститься клопотання про зупинення дії ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 05 червня 2020 року. Натомість обґрунтування мотивів необхідності такого зупинення в касаційній скарзі відсутнє.
Тлумачення статті 436 ЦПК України свідчить, що заява про зупинення дії рішення має містити обґрунтування необхідності зупинення його дії. Проте в касаційній скарзі не зазначені підстав для зупинення дії судового рішення і до заяви не додано доказів, які б підтверджували необхідність зупинення дії судового рішення. Тому, на підставі статті 436 ЦПК України, у задоволенні клопотання слід відмовити.
01 жовтня 2020 року ОСОБА_2 звернувся із клопотанням про долучення рішень суду від 30 вересня 2020 року. Аналіз змісту клопотання свідчить, що воно не підписане ОСОБА_2
01 жовтня 2020 року ОСОБА_2 звернувся із заявою від 30 вересня 2020 року. Аналіз змісту заяви свідчить, що вона не підписана ОСОБА_2 .
У грудні 2020 року ОСОБА_2 звернувся із клопотанням про долучення рішень суду від 04 грудня 2020 року. Аналіз змісту клопотання свідчить, що воно не підписане Біличем Ю. В.
Відповідно до частини другої статті 183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. У частині четвертій статті 183 ЦПК України закріплено, що суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Тому колегія суддів вважає, що клопотання від 30 вересня 2020 року та від 04 грудня 2020 року про долучення рішень суду та заява від 30 вересня 2020 року підлягають поверненню.
У листопаді 2020 року ОСОБА_2 звернувся із клопотанням про долучення рішень суду від 11 листопада 2020 року, в якому просить долучити до матеріалів справи постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 753/1727/16-ц.
Суд касаційної інстанції при розгляді касаційних скарг діє в порядку та межах, визначених цивільним процесуальним законодавством України, його повноваження визначені главою 2 розділу V Перегляд судових рішень ЦПК України.
Згідно частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до визначених процесуальним законом повноважень Верховний Суд здійснює перевірку рішень судів першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість вирішення питання про прийняття нових доказів на стадії перегляду справи у суді касаційної інстанції. Тому в задоволенні клопотання слід відмовити.
У письмових міркуваннях ОСОБА_1 міститься заява про визнання дій ОСОБА_2 зловживанням процесуальними правами та притягнення його до відповідальності в порядку пункту 2 частини першої статті 148 ЦПК України. Заява мотивована тим, що боржник зловживає процесуальними правами, оскільки подіє скарги ідентичного змісту, які мають той самий предмет й ту саму підставу. При цьому приховує факт ухвалення судових рішень в інших справах щодо того ж самого питання.
Заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства (частина перша статті 143 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною дев`ятою статті 203 цього Кодексу.
Аналіз заяви ОСОБА_1 свідчить, що в ній відсутнє обґрунтування необхідності стягнення штрафу з ОСОБА_2 . Подання скарги в порядку, передбаченому Розділом VII ЦПК України не є зловживанням процесуальними правами. Тому в задоволенні заяви необхідно відмовити.
Керуючись статтями 7, 260, 400, 401, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про розгляд справи у режимі відеоконференції відмовити.
У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення дії ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 05 червня 2020 року відмовити.
Клопотання ОСОБА_2 про долучення рішень суду від 30 вересня 2020 року повернути.
Клопотання ОСОБА_2 про долучення рішень суду від 04 грудня 2020 року повернути.
Заяву ОСОБА_2 від 30 вересня 2020 року повернути.
У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про долучення рішень суду від 11 листопада 2020 року відмовити.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання дій ОСОБА_2 зловживанням процесуальними правами та притягнення його до відповідальності в порядку пункту 2 частини першої статті 148 ЦПК України відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
Н. О. Антоненко
М. М. Русинчук
