Постанова
Іменем України
28 вересня 2022року
м. Київ
справа № 2610/27695/2012
провадження № 61-12490св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.
учасники справи:
скаржник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи - ОСОБА_2 , державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Зубик Олег Іванович, правонаступником якого є відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів),
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 07 грудня 2012 року у складі судді Волошина В. О., та постанову Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог скарги
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив:
- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Львівській області Романа Н. О. щодо проведення розрахунку заборгованості по сплаті аліментів від 08 липня 2019 року та нарахування ОСОБА_1 заборгованості по сплаті аліментів у розмірі 59 813,83 грн у виконавчому провадженні № 40797678 з примусового виконання виконавчого листа № 2610/27695/2012, виданого Шевченківським районним судом міста Києва від 14 жовтня 2013 року;
- визнати неправомірними та скасувати розрахунки заборгованості по сплаті аліментів від 08 липня 2019 року, проведені державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Львівській області Романом Н. О. у виконавчому провадженні № 40797678 з примусового виконання виконавчого листа № 2610/27695/2012, виданого Шевченківським районним судом міста Києва від 14 жовтня 2013 року.
Скарга обґрунтована тим, що 08 липня 2019 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Львівській області Роман Н. О. в рамках виконавчого провадження № 40797678 примусового виконання виконавчого листа № 2610/27695/2012, виданого Шевченківським районним судом міста Києва від 14 жовтня 2013 року, зробив розрахунок заборгованості та нарахована скаржнику заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 59 813,83 грн. Вважає дії державного виконавця неправомірними з огляду на те, що під час здійснення цього виконавчого провадження старшим державним виконавцем Стрийського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Львівській області Федоришиною Н. С. була встановлена відсутність заборгованості по сплаті аліментів.
Заявник вважає, що державним виконавцем Романом Н. О. неправомірно нарахована заборгованість по сплаті аліментів, оскільки розмір аліментів, належних до сплати, за попередні роки визначався, виходячи із середньої заробітної плати працівника для місцевості його проживання на підставі положень частини другої статті 195 СК України як непрацюючому, втім така методика не відповідає дійсним обставинам справи та вимогам чинного законодавства з огляду на те, що в цей період боржник отримував офіційний дохід, зокрема, перебував на обліку в центрі зайнятості і управління праці та соціального захисту населення.
Заявник зазначив, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 28 травня 2019 року визнано неправомірними дії та скасовано постанову від 29 листопада 2018 року № 35 про передачу матеріалів виконавчого провадження № 40797678 з примусового виконання виконавчого листа № 2610/27695/2012, виданого Шевченківським районним судом міста Києва від 14 жовтня 2013 року до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області, у зв`язку з чим усі дії та рішення державних виконавців даного відділу щодо даного виконавчого провадження є незаконними, в тому числі і оскаржуваний розрахунок від 08 липня 2019 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 07 грудня 2020 року скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що дії державного виконавця вчинені відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та розрахунок заборгованості по сплаті аліментів від 8 липня 2019 року є обґрунтованим. Боржник ОСОБА_1 є непрацюючою працездатною особою, тобто офіційно не працює та доходу (заробітку) не отримує. Кошти, які отримує ОСОБА_1 , як особа, що здійснює догляд за особою з інвалідністю 2 групи внаслідок психічного розладу, яка досягла 80-річного віку не є заробітком, а є компенсаційною виплатою. Державний виконавець при проведенні оскаржуваного розрахунку обґрунтовано визначив, що у випадку якщо боржник офіційно не працює та доходу немає, то існують підстави для визначення заборгованості по сплаті аліментів у відповідності до частини другої статті 195 СК України, а кошти, які отримав боржник, здійснюючи догляд за інвалідом першої групи, не є заробітком (доходом), а є компенсаційною виплатою.
Суд першої інстанції зазначив, що:
той факт, що непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю першої групи, підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, а час догляду за особою з інвалідністю першої групи зараховується до стажу роботи, не свідчить про неправомірність дій державного виконавця щодо нарахування аліментів заявнику;
правомірність нарахування заборгованості по сплаті аліментів за період з 2014 року по травень 2019 року була предметом розгляду судових справ;
розрахунок заборгованості по сплаті аліментів від 25 березня 2019 року на суму 56 464,67 грн теж був предметом судового розгляду. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 10 грудня 2019 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 05 червня 2020 року, скаргу залишено без задоволення;
подальше скасування постанови про передачу матеріалів виконавчого провадження зі Стрийського МР ВДВС ГТУЮ у Львівській області до ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області ухвалою суду від 28 травня 2019 року, яка набрала законної сили 23 жовтня 2019 року, не спростовує правомірність проведення розрахунку заборгованості.
Постановою Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 07 грудня 2012 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, виходив з того, що висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, ухвала постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, та з урахуванням висновків Верховного Суду, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на висновки суду не впливають. ОСОБА_1 як непрацююча працездатна особа, доходи не отримував, а кошти, які він отримував, здійснюючи догляд за особою, яка досягла 80-річного віку, не є заробітком (доходом), а компенсаційною виплатою. Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на, зокрема, дітей, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 і є вичерпним. Тому, у державного виконавця були відсутні підстави для визначення заборгованості за аліментами згідно з частиною першою статті 195 СК України за відсутності доходу у боржника, державний виконавець правильно застосував порядок обчислення заборгованості за аліментами, визначений положенням частину другу статті 195 цього кодексу. Оспорюваний розрахунок заборгованості є законним та обґрунтованим.
Аргументи учасників
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
23 липня 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що апеляційний суд у порушення норм процесуального права не перевірив законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд ухвалив рішення без урахування правових позицій Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі № 826/7176/17, від 25 липня 2019 року у справі № 826/13000/18, від 07 травня 2020 року у справі № П/811/615/16, від 29 квітня 2020 року у справі № 817/800/17, від 14 квітня 2021 року № 759/1727/16, від 14 липня 2020 року у справі № 664/2751/16-ц, від 31 березня 2021 року у справі № 380/7750/20, від 15 жовтня 2020 року у справі № 873/26/20, від 14 вересня 2020 року у справі № 904/1202/15, від 31 травня 2018 року у справі № 750/9213/16-ц, від 19 грудня 2018 року у справі № 802/1206/17-а, від 07 квітня 2020 року у справі № 287/21/15-а, від 16 вересня 2020 року у справі № 759/9508/16-ц.
Суди не дослідили зібрані докази у справі та не надали їм оцінки, оскільки судові рішення, а саме ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 30 січня 2019 року, від 17 травня 2016 року і попередні розрахунки підтверджують відсутність заборгованості.
Державний виконавець Роман Н. О. при обчисленні розміру заборгованості по аліментах порушив процедуру обчислення заборгованості, розрахунок проведений вручну виконавцем, форма таблиці, у якій виконавець провів розрахунок, не відповідає формі розрахунку, затвердженій Наказом Міністерства юстиції України від 21 березня 2018 року № 855/5, заборгованість обчислена без урахування сум сплачених аліментів.
Суд першої інстанції не з`ясував, що в автоматизованій системі виконавчих проваджень відсутній факт передачі провадження державному виконавцю Роману Н. О. і постанови про прийняття до виконавчого провадження до виконання, державний виконавець не мав повноважень на вчинення виконавчих дій, не надав суду докази про наявність у нього повноважень вчиняти виконавчі дії.
Розрахунок заборгованості по аліментах від 08 липня 2019 року є неправомірним, заявник не відноситься до категорії безробітних, оскільки відповідно до статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» належить до зайнятого населення, державний виконавець обчислив заборгованість без отримання інформації про розмір середньої заробітної плати для даної місцевості, оскільки встановлений розмір не відповідає офіційним даним міста Стрий і не підтверджується жодними доказами.
Суди попередніх інстанцій не врахували, що Шевченківський районний суд міста Києва ухвалою від 28 травня 2019 року визнав дії начальника управління ДВС ГТУЮ у Львівській області неправомірними, скасував постанову про передачу виконавчого провадження № 40797678. Ухвала набрала законної сили та є чинною.
Арґументи інших учасників справи
03 вересня 2021 року відділ примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) надіслав відзив на касаційну скаргу, у якій просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, оскаржені судові рішення залишити в силі.
Відзив мотивований тим, що скарга ОСОБА_1 необґрунтована, дії державного виконавця відповідають нормам ЗУ «Про виконавче провадження». На виконанні у Стрийському міськрайонному ДВС Головного територіального управління у Львівській області перебувало виконавче провадження АСВП № 40797678 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на сина ОСОБА_3 . Дорученням департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року рекомендовано здійснювати передачу виконавчих проваджень про стягнення аліментів до відділів примусового виконання рішень для подальшого їх виконання. Начальник Стрийської міськрайонної ДВС виніс постанову від 29 листопада 2018 року № 35 про передачу матеріалів даного виконавчого провадження. Виконавчі провадження були передані до відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління у Львівській області. Державний виконавець 05 грудня 2018 року виніс постанову № 40797678 про прийняття виконавчого провадження до виконання. Копії постанови направлено сторонам виконавчого провадження. Також проведений розрахунок заборгованості по аліментах, оскільки боржник не працює, отримує компенсацію по догляду за престарілою, що не є заробітком, розрахунок заборгованості проводився виходячи із середньомісячної заробітної плати по місцевості. Розрахунок заборгованості направлений сторонам, заборгованість не погашена. Попередні розрахунки заборгованості за період нарахування аліментів з 26 жовтня 2012 року по 30 листопада 2018 року включно, тобто станом на 01 грудня 2018 року, з 27 січня 2015 року по 01 грудня 2018 року здійснені виходячи із середньої заробітної плати працівника даної місцевості, відповідно до частини другої статті 195 СК України.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 17 травня 2016 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування розрахунків заборгованості по аліментах від 19 лютого 2016 року та 29 лютого 2016 року. Ухвалою цього ж суду від 21 серпня 2018 року провадження за скаргою ОСОБА_1 щодо розрахунку заборгованості по аліментах від 21 серпня 2018 року закрито. Отже, зазначені ухвали не містять висновків щодо неправильності розрахунків заборгованості по аліментах. Державний виконавець здійснив розрахунок заборгованості на підставі частини четвертої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження». Дії державного виконавця щодо проведення розрахунків були предметом оскарження в суді, так як ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 10 квітня 2019 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 щодо неправильності розрахунку заборгованості по аліментах за період з 26 жовтня 2012 року по 31 січня 2019 року. Ухвала набрала законної сили та є чинною.
Крім того, при розрахунку заборгованості було враховано довідку про доходи від 30 квітня 2014 року ТОВ «Муфлон», де боржник був працевлаштований з 01 грудня 2011 року по квітень 2014 року, та довідку про перебування на обліку у Стрийському міськрайонному центрі зайнятості як безробітного з 08 липня 2014 року по 25 січня 2015 року. Довідку про те, що боржник отримує компенсацію по догляду за особою похилого віку та ухвалу Шевченківського районного суду міста Києві від 17 травня 2016 року взято до уваги, однак при розрахунку заборгованості вона не враховувалась, оскільки підтверджувала факт, що боржник непрацевлаштований.
ОСОБА_1 подав додаткові пояснення по суті спору, у яких зазначив, що судове рішення має бути обґрунтованим та вмотивованим. Апеляційний суд не встановив, що у державного виконавця не було повноважень на вчинення виконавчих дій. Державний виконавець у порушення порядку обчислення заборгованості по аліментах обчислив заборгованість вручну, розрахунок не містить реквізитів документа, виготовленого в АСВП, форма таблиці розрахунку не відповідає формі розрахунку, затвердженій Наказом Міністерства юстиції України від 21 березня 2018 року № 855/5, не всі суми сплачених аліментів надіслані стягувачу, виконавець не врахував всі надані боржником квитанції про сплату аліментів, немає інформації про середню заробітну плату працівника для міста Стрий, розмір середньої заробітної плати працівника міста Стрий не відповідає офіційним даним. Дії державного виконавця також викликають сумнів, так як обчислений розмір заборгованості не співпадає із розміром сплачених аліментів і не всі суми перераховані стягувачу, а він позбавлений можливості обрахувати правильність обчислення аліментів. Оскільки державний виконавець порушив процедуру нарахування заборгованості по аліментах, то відповідно до пункту 3 частини п`ятої статті 13 ЗУ «Про виконавче провадження» є підставами для скасування цього рішення.
ОСОБА_1 зазначив, що вважає неправомірними дії щодо передачі виконавчого провадження до відділу примусового виконання ДВС ГТУЮ у Львівській області та скасування постанови про передачу з тих підстав, що він сплачував аліменти добровільно на депозитний рахунок виконавчої служби. Суди попередніх інстанцій не врахували, що Шевченківський районний суд міста Києва ухвалою від 28 травня 2019 року визнав дії начальника управління ДВС ГТУЮ у Львівській області неправомірними, скасував постанову про передачу виконавчого провадження № 40797678. Ухвала набрала законної сили та є чинною. Розрахунок заборгованості по аліментах проведений з порушенням норм матеріального права, оскільки мав бути розрахований від фактично отриманого доходу, тому оспорювані розрахунки не можуть вважатися законними та мають бути скасовані.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою та витребувано справу із суду першої інстанції.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 13 серпня 2021 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права).
Фактичні обставини
Суди встановили, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області знаходиться виконавчий лист, виданий 14 жовтня 2013 року Шевченківським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 жовтня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
08 липня 2019 року, в рамках виконавчого провадження № 40797678, проведено розрахунок заборгованості по сплаті аліментів, згідно з яким станом на 01 липня 2019 року заборгованість скаржника по аліментах складала 59 813,83 грн.
У період до квітня 2014 року ОСОБА_1 працював, і відрахування здійснювались у розмірі ј частини від його заробітку.
З травня 2014 року по липень 2014 року ОСОБА_1 не працював і на обліку у центрі зайнятості не перебував.
З серпня 2014 року по 27 січня 2015 року перебував на обліку у Стрийському міськрайонному центрі зайнятості як безробітний.
З 27 січня 2015 року ОСОБА_1 не працює, здійснює догляд за особою з інвалідністю 2 групи внаслідок психічного розладу, яка досягла 80-річного віку.
У розрахунку заборгованості від 08 липня 2019 року державним виконавцем охоплено період нарахування аліментів з жовтня 2012 року по червень 2019 року включно, при цьому нарахування заборгованості за період, коли боржник не працював, у тому числі, з 27 січня 2015 року по червень 2019 року, здійснено виходячи із середньої заробітної плати працівника даної місцевості, відповідно до частини другої статті 195 СК України.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє аргументи касаційної скарги з таких підстав.
Заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом (стаття 195 СК України).
Суди встановили, що оспорюваний розрахунок заборгованості є законним та обґрунтованим, оскільки він здійснений (з врахуванням того, що ОСОБА_1 не працює), виходячи із середньої заробітної плати працівника для місцевості, в якій проживає боржник.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що у державного виконавця Романа Н. О. не було повноважень на вчинення виконавчих дій та прийняття рішень, була порушена процедура прийняття доручення про передачу провадження, не дотримано процедуру обчислення заборгованості в автоматизованій системі виконавчих проваджень, оскільки на зазначені обставини заявник не посилався в скарзі як на підставу своїх вимог.
Посилання у касаційній скарзі на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 30 січня 2019 року (а. с. 24-25 т. 1), яка за твердженням заявника має преюдиційне значення, оскільки нею встановлено відсутність заборгованості по аліментах, є неспроможними, оскільки зазначеною ухвалою не вирішувалась скарга по суті, а провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою заявника від скарги.
Твердження ОСОБА_1 , що ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 17 травня 2016 року (а. с. 26-28 т. 1) встановлено відсутність у нього заборгованості по аліментах за період з жовтня 2014 року по лютий 2016 року, є безпідставними, так як суд не встановлював такої обставини в зазначеній ухвалі. До того ж у зазначеній заявником справі предметом розгляду був розрахунок заборгованості від 19 і 29 лютого 2016 року, тоді як у розглядуваній справі предметом розгляду є розрахунок заборгованості по аліментах від 08 липня 2019 року.
Доводи касаційної скарги про те, що розмір заборгованості з аліментів повинен був обчислюватись виходячи з розміру виплат, які заявник отримував у зв'язку з доглядом за особою з інвалідністю, колегія суддів відхиляє з таких підстав.
В ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2019 року у справі № 683/1782/16-ц (провадження № 61-4475ск19) зазначено: «Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_4, і апеляційний суд, залишаючи цю ухвалу без змін, обґрунтовано виходили з того, що відповідно до відомостей з державного реєстру фізичних осіб-платників податків Державної фіскальної служби України про суми виплачених доходів, сформованих Старокостянтинівським відділенням Красилівської об`єднаної державної податкової інспекції за період з 01 липня 2016 року до 31 грудня 2016 року та з 01 січня 2017 року до 31 грудня 2017 року, а також відповідей Пенсійного фонду України, ОСОБА_4 офіційно не працював, доходи не отримував, а кошти, які він отримував, здійснюючи догляд за особою з інвалідністю І групи, є не заробітком (доходом), а компенсаційною виплатою. Таким чином, оскільки відсутні підстави для визначення заборгованості за аліментами згідно із частиною першою статті 195 СК України за відсутності доходу у боржника, державний виконавець правильно застосував порядок обчислення заборгованості за аліментами, визначений положенням частини другої статті 195 зазначеного Кодексу. Той факт, що непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом І групи, підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, а час догляду за особою з інвалідністю І групи зараховується до стажу роботи, не свідчить про неправомірність дій державного виконавця щодо нарахування скаржнику заборгованості за аліментами».
Оскільки кошти, які отримував заявник, здійснюючи догляд за особою з інвалідністю 2 групи, є не заробітком (доходом), а компенсаційною виплатою, виконавець правильно визначив розмір заборгованості з аліментів виходячи із середньої заробітної плати працівника даної місцевості відповідно до частини другої статті 195 СК України.
Колегія суддів відхиляє аргумент касаційної скарги про те, що суди не надали оцінки доводам з приводу необхідності відрахування із середньої заробітної плати при визначенні розміру аліментів сум податків, зборів (обов`язкових платежів), виходячи з таких підстав.
В ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 липня 2020 року у справі № 664/2751/16-ц (провадження № 61-6274ск20) зазначено, що: «згідно з частиною першою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Наведений порядок визначення розміру аліментів передбачений у разі отримання платником доходів, що сплачуються із доходу після утримання обов`язкових податків і зборів, однак, ОСОБА_2 таких платежів не здійснює, аліменти на утримання доньки сплачуються, виходячи із розміру середнього заробітку працівника у Олешківському районі Херсонської області. У випадку, коли платник аліментів не працює, розмір щомісячних платежів встановлюється за приписами статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» та частини другої статті 195 СК України, згідно з якими не передбачено зменшення суми середньомісячного заробітку у даній місцевості на суму видатків, що зазвичай сплачуються із фактично отриманого доходу платника, як це встановлено для платників за приписами частини першої статті 70 цього Закону».
Отже, при визначенні розміру заборгованості заявника зі сплати аліментів виходячи із середнього заробітку у даній місцевості у виконавця не було підстав зменшувати цей середній заробіток на суми податків, зборів (обов'язкових платежів).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Оскільки оскаржувані судові ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, їх належить залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу скаргою ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 07 грудня 2012 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді М. М. Русинчук
Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
