КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 2610/27695/2012 Головуючий у 1 інстанції: Макаренко І.О.
Провадження № 22-ц/824/9601/2019 Доповідач: Шебуєва В.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Шебуєвої В.А.,
суддів Оніщука М.І., Яворського М.А.,
секретар Майданець К.В.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 26 квітня 2019 року про повернення скарги ОСОБА_1 на дії виконуючого обов`язки заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Зубика Олега Івановича з примусового виконання виданого 14 жовтня 2013 року Шевченківським районним судом м.Києва виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини,-
в с т а н о в и в:
В квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії виконуючого обов`язки заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Зубика О.І. з примусового виконання виданого 14 жовтня 2013 року Шевченківським районним судом м.Києва виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини. Просив визнати таким, що проведений без дотримання положень законодавства України, складений виконуючим обов`язки заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у Львівській області Зубиком О.І. розрахунок заборгованості по аліментах від 25 березня 2019 року.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 26 квітня 2019 року подання ОСОБА_1 скарги на дії виконуючого обов`язки заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Зубика О.І. визнано зловживанням процесуальними правами, а скаргу повернуто.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. На думку апелянта суд дійшов безпідставного висновку, що подання ним скарги є зловживанням своїми правами з тих підстав, що він раніше вже оскаржував розрахунки виконавця заборгованості по сплаті аліментів. В попередніх його скаргах на розрахунок заборгованості по аліментах він визначав інший період. Повернення судом його скарги є порушенням права на судовий захист.
В судове засідання ОСОБА_1 , його представник, виконуючий обов`язки заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Зубик О.І. не з`явилися, повідомлені про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у їх відсутність.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Повертаючи скаргу ОСОБА_1 на дії виконуючого обов`язки заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Зубика О.І., суд першої інстанції виходив з положень ч. 3 ст. 44 ЦПК України та з того, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до Шевченківського районного суду м. Києва із скаргами на дії в.о. заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Зубика О.І. щодо неналежного проведення ним розрахунку заборгованості по сплаті аліментів, які ідентичні за своїм змістом, мають один і той же предмет та з тих самих підстав, що свідчить про вчинення скаржником дій, метою яких є перешкоджання виконанню рішення суду про стягнення аліментів. Ухвалою Шевченківського районного суду від 10 квітня 2019 року було відмовлено в задоволенні поданої раніше скарги ОСОБА_1 . З аналізу вказаної ухвали суду вбачається, що суд вже надав правову оцінку обґрунтуванням скаржника неправомірності дій державного виконавця.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції від 26 квітня 2019 року підлягає скасуванню з наступних підстав.
У відповідності до пункту 5 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
Під зловживанням процесуальними правами слід розуміти особливу форму цивільного процесуального правопорушення, тобто умисні недобросовісні дії учасників цивільного процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб`єктивних процесуальних прав і здійснювані лише з видимістю реалізації таких прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема за подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 44 ЦПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
При цьому, вирішуючи питання про застосування вказаної норми слід зясовувати чи є звернення до суду зловживанням правом чи реалізацією заявником свого права на судовий захист.
Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 44 ЦПК України зловживанням права може бути визнано подання заяви для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, а також вчинення інших дій, що спрямовані, зокрема, на безпідставне затягування чи перешкоджання виконання судового рішення.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 вже звертався до Шевченківського районного суду м. Києва із скаргами на дії в.о. заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Зубика О.І. щодо неналежного проведення ним розрахунку заборгованості по сплаті аліментів.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, раніше ОСОБА_1 оскаржував складені державним виконавцем розрахунки заборгованості по сплаті аліментів станом на 01 лютого 2019 року.
В даній скарзі ОСОБА_1 порушує питання неправомірності дій державного виконавця щодо складання розрахунку заборгованості по сплаті аліментів станом на 01 березня 2019 року.
У суд першої інстанції були відсутні підстави для повернення скарги ОСОБА_1 на дії виконуючого обов`язки заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Зубика О.І. Висновок суду про зловживання ОСОБА_1 процесуальними правами є помилковим, оскільки оскарження ОСОБА_1 дій державного виконавця не є підставою для зупинення виконання рішення суду про стягнення аліментів.
Враховуючи викладене, ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 26 квітня 2019 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
17 липня 2019 року до суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 подав клопотання про вирішення при ухваленні судового рішення апеляційним судом питання про компенсацію понесених ним витрат на правничу допомогу по справі у розмірі 8 250 грн.
Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення даного клопотання.
Відповідно до положень ст. ст. 141, 382 ЦПК України питання про розподіл судових витрат вирішується за наслідком розгляду справи та пов`язується з ухваленням судового рішення, яким закінчено розгляд справи.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 382 ЦПК України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 26 квітня 2019 року скасувати, а справу за скаргою ОСОБА_1 на дії виконуючого обов`язки заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у Львівській області Зубика Олега Івановича з примусового виконання виданого 14 жовтня 2013 року Шевченківським районним судом м. Києва виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини, направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 15 серпня 2019 року.
Суддя-доповідач Шебуєва В.А.
Судді Оніщук М.І.
Яворський М.А.
