Справа № 2610/27695/2012
Провадження № 4-с/761/193/2019
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді: Осаулова А.А.
за участю секретаря судових засідань: Вольда М.А.
заявника та його представника: ОСОБА_1, ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві скаргу ОСОБА_3 на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Зубика Олега Івановича, заінтересовані особи: ОСОБА_4 , -
в с т а н о в и в:
У червні 2019 року скаржник ОСОБА_3 звернувся Шевченківського районного суду м. Києва з вказаною скаргою на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Зубика Олега Івановича, заінтересовані особи: ОСОБА_4 , щодо проведення розрахунку заборгованості по сплаті аліментів від 22.05.2019 року та нарахування ОСОБА_3 заборгованості по сплаті аліментів у розмірі 57 667,36 грн., у якій просив визнати такі дії неправомірними, а також скасувати розрахунок.
Свої вимоги скаржник обґрунтовував тим, що у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області знаходиться виконавчий лист №2610/27695/2012, виданий 14 жовтня 2013 року Шевченківським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліментів на дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 жовтня 2012 року і до досягнення повноліття дитиною, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
22 травня 2019 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Зубиком О.І. у рамках даного виконавчого провадження проведено розрахунок заборгованості та нарахована скаржнику заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 57 667,36 грн.
Під час здійснення виконавчого провадження №40797678 старшим державним виконавцем Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Львівської області Федоришиною Н.С. була встановлена відсутність заборгованості по сплаті аліментів.
Постановою від 29 листопада 2018 року виконавче провадження №40797678 для організації подальшого виконання було передано від Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Львівської області до відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Львівській області. Вказана постанова була скасована ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28 травня 2019 року. Тому, Стрийський міськрайонний відділ державної виконавчої служби не може проводити виконавчі дії у рамках даного виконавчого провадження, а їх діє є незаконним, у тому числі і оскаржуваний розрахунок від 22.05.2019 року.
З матеріалів вказаного виконавчого провадження вбачається, що ОСОБА_3 вважається таким, що має заборгованість по сплаті аліментів, а також таким, що не працює на час виникнення заборгованості, у зв`язку з чим державний виконавець розраховує заборгованість по аліментах за попередні роки на підставі положень ч.2 ст. 195 СК України, а саме розмір аліментів, належних до сплати, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, однак така методика не відповідає дійсним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.
Так, ОСОБА_3 працював у ТОВ «Муфлон», у подальшому перебував на обліку в Стрийському міськрайонному центрі зайнятості та отримував допомогу по безробіттю, а з 27 січня 2015 року ОСОБА_3 доглядає за своєю бабусею ОСОБА_6 , 1935 року народження, та отримує грошову допомогу як особа, яка проживає разом з особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду та щомісячну компенсаційну виплату непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за особою з інвалідністю І групи, а також за особою, яка досягла 80-річного віку, відповідно ОСОБА_3 відноситься до зайнятого населення та не може бути віднесений до непрацюючих осіб в розумінні Закону України «Про зайнятість населення».
На думку ОСОБА_3 , розрахунок заборгованість від 22.05.2019 року, який проведений державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області незаконно, що змушує його звернутись до суду із даною скаргою.
У судовому засіданні, яке було проведено у режимі відеоконференції із Личаківським районним судом м. Львова скаржник та його представник вимоги скаржника підтримали в повному обсязі та просили її задовольнити з підстав, викладених у ній.
Державний виконавець у судове засідання не з`явився, але представник відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області надіслав до суду відзив, у якому просив відмовити у задоволенні даної скарги, оскільки державним виконавцем вчиняються виконавчі дії у відповідності до вимог закону.
Стягувач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, надала до суду клопотання з проханням перенести розгляд скарги.
Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (ч.ч. 1, 2 ст. 450 ЦК України).
Беручи до уваги строки розгляду скарги даної справи та наявність у суду доказів належного повідомлення стягувача та державного виконавця про дату судового засідання, їх неявка не перешкоджає розгляду скарги, суд дійшов висновку про можливість проведення розгляду справи без їх участі.
Суд, заслухавши пояснення скаржника та його представника, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення скарги по суті, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Як встановлено в судовому засіданні та не заперечувалось учасниками справи, на виконанні у Стрийському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області перебувало виконавче провадження № 40797678 щодо примусового виконання рішення, на підставі якого видано виконавчий лист №2610/27695/2012 14 жовтня 2013 року Шевченківським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліментів на дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 жовтня 2012 року і до досягнення повноліття дитиною, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Постановою начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 29 листопада 2018 року виконавче провадження №40797678 для організації подальшого виконання було передано від Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Львівської області до відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Львівській області.
З 27 січня 2015 року ОСОБА_3 перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Стрийської міської ради і отримує компенсацію по догляду за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
22 травня 2019 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Зубиком О.І. у рамках даного виконавчого провадження проведено розрахунок заборгованості та нарахована скаржнику заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 57 667,36 грн.
Відповідно до положень ст. 4 Закону «Про зайнятість населення», до зайнятого населення належать непрацюючі працездатні особи, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, особою з інвалідністю I групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, та отримують допомогу, компенсацію та/або надбавку відповідно до законодавства; особа, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, та одержує грошову допомогу на догляд за нею відповідно до законодавства.
Згідно зі ст. 71 Закону «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця.
Згідно з ч. 2 ст. 195 СК України, заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Частина 2 статті 195 Сімейного кодексу України підлягає застосуванню у випадку, коли судом призначено розмір щомісячних аліментів у часті від заробітку (доходу), а боржник не працює. Тоді сума аліментів визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Таким чином, коли боржник є непрацюючою працездатною особою, яка доглядає за особою з інвалідністю 1 чи 2 групи внаслідок психічного розладу, або за особою з інвалідністю 1 групи чи за особою, яка досягла 80-річного віку, він належить саме до категорії зайнятого, але непрацюючого населення, а отже, для обчислення суми аліментів та заборгованості по їх сплаті, має застосовуватись положення ч. 2 ст. 195 Сімейного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення", статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.
Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування (ч. 2 ст. Закону України "Про зайнятість населення").
З матеріалів даної справи вбачається, що боржник ОСОБА_3 є непрацюючою працездатною особою.
Відповідно до п. 9 ст. 11 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: один із непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, один із прийомних батьків, батьків-вихователів, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, дитиною, хворою на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, за дитиною, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, якій не встановлено інвалідність, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою, яка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, та за висновком закладу охорони здоров`я потребує постійного стороннього догляду, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства.
Той факт, що непрацююча працездатна особа, яка здійснює зазначений догляд, підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, а сам цей час догляду зараховується до страхового стажу, не надає такій особі статусу особи, що працює.
Отже, працездатна особа, яка доглядає за особою з інвалідністю 1 чи 2 групи внаслідок психічного розладу, або за особою з інвалідністю 1 групи чи за особою, яка досягла 80-річного віку, чинним законодавством однозначно визначається як непрацююча працездатна особа.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до законодавства кошти, які отримує особа, що здійснює догляд за особою з інвалідністю 1 чи 2 групи внаслідок психічного розладу та щомісячної компенсаційні виплати непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за особою з інвалідністю 1 групи, а також за особою, яка досягла 80-річного віку, не визнається заробітком, а є компенсаційною виплатою. Отже, особа, яка отримує ці компенсаційні виплати - є непрацюючою працездатною особою, а заробітна плата здійснюється лише за роботу.
Таким чином, державним виконавцем при проведенні розрахунку було вірно визначено, що у випадку, якщо боржник офіційно не працює та доходу немає, то існують підстави для визначення заборгованості за аліментами згідно ч. 2 ст. 195 Сімейного кодексу України. Кошти, які отримував боржник, здійснюючи догляд за інвалідом І групи, не є заробітком (доходом), а є компенсаційною виплатою. Норми ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не врегульовують питання нарахування аліментів, тому не підлягають застосуванню.
Той факт, що непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом першої групи, підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, а час догляду за інвалідом І групи зараховується до стажу роботи, не свідчить про неправомірність дій державного виконавця щодо нарахування аліментів скаржнику (рішення Хмельницького апеляційного суду у справі № 683/1782/16-ц, провадження № 22-ц/4820/163/19 від 24 січня 2019 р.).
15 березня 2019 року Верховний Суд підтримав зазначену вище позицію апеляційного суду і зазначив, що в аналізованих правовідносинах правильне застосування норм Закону України «Про виконавче провадження» та СК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення (рішення Верховного Суду у справі № 683/1782/16-ц, провадження № 61-4475ск19 від 15 березня 2019 року).
Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, сформульованої у рішенні від 17 жовтня 2018 року, боржник зобов`язаний сплачувати аліменти, оскільки його діти повинні мати засоби для існування.
Верховний Суд вчергове наголосив на обов`язковості рішення суду, зокрема у частині його виконання. Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (рішення від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України»). Конституція України визначає, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. До основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду (ч. 5 ст. 124, п. 9 ч. 3 ст. 129).
Також наголошено на наявності презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати, що є підставою для застосування до боржника відповідальності, передбачененої СК України та Законом України "Про виконавче провадження". І обов`язок надавати дитині допомогу (аліменти) батьки несуть не лише на підставі рішення суду, а й з самого факту народження дитини згідно з вимогами СК України.
Отже, ОСОБА_3 не доведено факт неправомірності дій державного виконавця при проведенні розрахунку по заборгованості зі сплати аліментів.
Крім того, подальше скасування постанови про передачу матеріалів виконавчого провадження до іншого відділу державного виконавчої служби ухвалою від 28.05.2019 року не спростовує правомірність проведення розрахунку заборгованості станом на 22.05.2019 року.
За змістом частини третьої статті 451 ЦПК України, якщо оскаржувані стороною виконавчого провадження рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Враховуючи вищевикладене, державним виконавцем не було порушено вимог Закону України «Про виконавче провадження», норм Сімейного кодексу України, відповідно дії державного виконавця у виконавчому провадженні були законними та правомірними, а відтак подана скарга задоволенню не підлягає.
Згідно п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Керуючись ст.ст. 19, 129-1 Конституції України; ст. ст. 10, 258-261, 268, 352-354, 447, 450, 451 п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України; Законом України «Про виконавче провадження», Законом України "Про оплату праці", Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про зайнятість населення», суд, -
у х в а л и в :
Відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_3 на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Зубика Олега Івановича, заінтересовані особи: ОСОБА_4 про перерахунок заборгованості по сплаті аліментів у виконавчому провадженні №40797678.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом 15-днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без повідомлення або без участі учасників або в судовому засіданні було оголошено лише резолютивну частину ухвали зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту вказаного судового рішення.
Суддя : А.А.Осаулов
Повний текст виготовлено 19.08.2019 року
