КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2610/27695/2012 Головуючий у суді першої інстанції: Юзькова О.Л.
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/11139/2019 Доповідач: Гаращенко Д.Р.
23 жовтня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати в цивільних справах Київського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Гаращенка Д. Р.
суддів Невідомої Т. О., Пікуль А. А.
При секретарі Гавриленко М. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Романа Назара Олеговича представника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28 травня 2019 року, у справі за скаргою ОСОБА_2 , заінтересована особа Заступник Начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Сало Юрій Андрійович, стягувач ОСОБА_3 на Постанову про передачу виконавчого провадження,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою про визнання постанови про передачу виконавчого провадження незаконною. Просив суд визнати постанову про передачу матеріалів виконавчого провадження №35 від 29.11.2018 р. винесену заступником начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Салом Ю. А. - незаконною. Скасувати постанову про передачу матеріалів виконавчого провадження №35 від 29.11.2018 р. винесену заступником начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Салом Ю. А.
Обгрунтовуючи свою скаргу, ОСОБА_2 зазначив, що 10.12.2018 р. він отримав копію постанови № 35 від 29.11.2018 р. про передачу виконавчого провадження в рамках виконавчого провадження ВП № 40797678 за підписом заступника начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Сала Ю.А. Згідно з даною постановою керівництво Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області зобов`язано передати у відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області виконавче провадження № 40797678 по примусовому виконанню виконавчого листа 2610/27695/2012 Шевченківського районного суду м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини всіх видів заробітку але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26.10.2012 р. і до досягнення сином повноліття. Дії заступника начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Сала Ю.А. щодо винесення постанови про передачу виконавчого провадження є неправомірними, а постанова такою, що підлягає скасуванню, оскільки вони не відповідають положенням Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень. З постанови про передачу справи вбачається що передача матеріалів проведена на підставі доповідної записки начальника Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Іванова А .О . в зв`язку із резонансністю та складністю виконання даного виконавчого провадження, проте в чому полягають такі обставини з оскаржуваної постанови не вбачається. Орган, до якого передано виконавче провадження в силу закону не може здійснювати виконавчі дії по стягненню аліментів.
ОСОБА_2 зазначив, що він не отримував від держаної виконавчої служби відповідь в чому полягає резонансність та складність даного виконавчого провадження. Складності для виконання рішення суду відсутні, відсутній і підстави вважати. що така справа набула суспільного розголосу. Крім того, Закон не відносить виконання рішень по стягненню аліментів до таких, що є підвідомчі відділу примусового виконання.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28 травня 2019 року скаргу задоволено частково.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Роман Н.О. представник управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28 травня 2019 року, прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що ухвала суду першої інстанції від 28.05.2019 р. постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню.
Апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції та зазначає наступне.
Стаття 25 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) визначає особливості підвідомчості виконавчих проваджень органам державної виконавчої служби та утворення виконавчих груп: за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення (у разі якщо виконавчі провадження про стягнення коштів з одного боржника відкрито у кількох органах державної виконавчої служби, якщо боржник та його майно перебувають на території адміністративно-територільних одиниць, віднесених до підвідомчості різних органів державної виконавчої служби, тощо), або у разі виконання зведеного виконавчого провадження в органах державної виконавчої служби можуть утворюватися виконавчі групи в порядку, визначеному Міністерством юстиції України; у разі хвороби державного виконавця, його перебування у відрядженні чи відпустці, звільнення чи відсторонення від посади державного виконавця, включення державного виконавця до складу виконавчої групи при іншому органі державної виконавчої служби, відводу (самовідводу) державного виконавця, наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення, виконавче провадження може бути передане від одного державного виконавця до іншого; у разі відводу (самовідводу) всіх державних виконавців органу, виконавчої служби, утворення виконавчої групи, якщо виконавчі провадження в одного й того самого боржника відкриті в різних органахдержавної виконавчоїслужби, наявності, інших обставин, що ускладнюють виконання рішення, виконавче провадження може бути передане відодного органу державної служби до іншого; передача виконавчих проваджень від одного державного виконавця до іншого, від одного органу державної виконавчої служби до іншого або до виконавчої групи, здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.
Відповідно до пункту 6 розділу V Інструкції виконавче провадження передається з одного органу державної виконавчої служби до іншого у разі: якщо місце проживання, перебування, роботи боржника або місцезнаходження його майна знаходиться на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби; відводу (самовідводу) всіх державних виконавців органу державної виконавчої служби; утворення виконавчої групи при кількох органах державної виконавчої служби; якщо виконавчі провадження щодо одного й того самого боржника відкриті в різних органах державної виконавчої служби; наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення.
Відповідно до пункту 1 розділу V Інструкції, питання про передачу виконавчого документа іншому органу державної виконавчої служби вирішується начальником органу державної виконавчої служби вищого рівня (про передачу виконавчого документа з відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України - директором цього Департаменту про що виноситься відповідна постанова (крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 6 цього розділу).
Відповідно до пункту 7 розділу V Інструкції передача виконавчих проваджень на виконання може здійснюватися до відділу примусового виконання рішень управляння державної виконавчої служби, відділів державної виконавчої служби та виконавчих груп, утворених при цих органах, за рішенням начальника управління виконавчої служби щодо виконавчих проваджень, що перебувають на виконанні у відділах державної виконавчої служби.
Тобто , даним розділом встановлено безумовне право начальника управління державної виконавчої служби приймати рішення щодо передачі будь - яких виконавчих проваджень, що перебувають на виконанні у відділах державної виконавчої служби.
Таким чином, передача матеріалів виконавчого провадження № 40797678 до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Львівській області здійснена в межах повноважень начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області з дотриманням положень інструкції з організації примусового виконання рішень.
В судовому засіданні апелянт Роман Н. О. підтримав вимоги скарги, просив її задовольнити.
Стягувач, ОСОБА_3 підтримала апеляційну скаргу Романа О. Н. та просила її задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати.
18 вересня 2019 року від ОСОБА_2 надійшло клопотання, про розгляд справи в режимі відеоконференції.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23.10.2019 року клопотання ОСОБА_2 про розгляд справи в режимі відео конференції залишено без задоволення.
ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка у судове засідання сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про день, час та місце розгляду справи не перешкоджає розгляду справи.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, які з`явились в судове засідання, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у Стрийському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області перебував на примусовому виконанні виконавчий лист № 2610/27695/2012, виданий Шевченківським районним судом м. Києва 14.10.2013 р. щодо стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ј від всіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до повноліття ОСОБА_8 тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1.
29.11.2018 року заступником начальника головного територіального управління юстиції з питань держаної виконавчої служби - начальником управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Сало Ю.А., винесено постанову № 35 про передачу зазначеного виконавчого провадження № 40797678 у відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області.
Як свідчить текст оскаржуваної постанови, приймаючи таке рішення суб`єкт оскарження керувався вимогами Розділу V Інструкції з організації примусового виконання рішень (затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 із змінами та доповненнями) на виконання доручення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України № 254/20.5.1/ін.-18.
При цьому, як свідчить оскаржувана постанова, така передача здійснена у зв`язку із рекомендаціями здійснювати передачу виконавчих проваджень про стягнення аліментів, що характеризуються резонансністю та складністю виконання до відділів примусового виконання рішень для їх подальшого виконання.
Задовольняючи частково вимоги скаржника, суд вважав, що зміст оскаржуваної постанови № 35 не містить в собі посилання на обставини, які безпосередньо спричинили необхідність передачу виконавчого провадження, в чому саме полягала складність у виконанні виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини.
Також, суд не взяв до уваги посилання суб`єкта оскарження на доручення Міністерства юстиції України, зважаючи на те, що останні є рекомендаціями, які не можуть підміняти собою дію нормативно - правового акту.
Крім того, суд вважає, що неналежне на думку сторін виконавчого провадження, виконання передбачених Законом дій про примусовому виконанню рішення про стягнення аліментів, може бути підставою для вжиття заходів щодо державного виконавця, а не передачі самого виконавчого провадження до відділу примусового виконання рішень.
З огляду на відсутність вмотивованого рішення щодо передачі виконавчого провадження до відповідного відділу примусового виконання, беручи до уваги, що під час розгляду скарги не було встановлено обставин, з якими законодавець передбачає можливість передати матеріали виконавчого провадження, суд прийшов до висновку про те, що скарга в частині визнання рішення протиправним та скасування постанови № 35 від 29.11.2018 р. підлягає задоволенню.
З іншого боку, положення чинного процесуального законодавств України не передбачають можливості визнання процесуального рішення державного виконавця незаконним, а тому скарга в цій частині задоволенню не підлягає.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає зазначеній нормі процесуального закону.
Судом встановлено, що на виконанні у Стрийському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області перебував на примусовому виконанні виконавчий лист, щодо стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_3
Постановою № 35 заступника начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Салом Ю. А., виконавче провадження № 40797678 за виконавчим листом №2610/27695/2012 передано до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що заступнику начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальника Управління державної виконавчої служби Сало Ю.А. надійшла доповідна записка начальника Стрийського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Львівській області з повідомленням щодо перебування в провадженні Відділу виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання сина, яке характеризується резонансністю та складністю виконання.
Приймаючи оскаржувану постанову Сало Ю. А . керувався вимогами Розділу V Інструкції з організації примусового виконання рішень (затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 із змінами та доповненнями) на виконання доручення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України № 254/20.5.1/ін.-18.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про в виконавче провадження», здійснюється з дотриманням засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до ч. 5 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.
Наказом № 512/5 Міністерства юстиції України від 02.04.2012 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень, розроблену відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження, інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів, що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.
Даною інструкцією (п. 3 Розділу І) визначено - органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління державної виконавчої служби), до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції (далі - відділи державної виконавчої служби).
Відповідно до п. 1 Розділу V Інструкції, у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 7 розділу ІІІ цієї Інструкції, передача виконавчого документа від одного державного виконавця до іншого в межах одного органу державної виконавчої служби здійснюється на підставі письмового доручення начальника цього відділу.
Питання про передачу виконавчого документа іншому органу державної виконавчої служби вирішується начальником органу державної виконавчої служби вищого рівня (про передачу виконавчого документа з відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - директором цього Департаменту), про що виноситься відповідна постанова (крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 6 цього розділу).
За п. 6 Розділу V Інструкції виконавче провадження передається з одного органу державної виконавчої служби до іншого у разі: якщо місце проживання, перебування, роботи боржника або місцезнаходження його майна знаходиться на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби; відводу (самовідводу) всіх державних виконавців органу державної виконавчої служби; утворення виконавчої групи при кількох органах державної виконавчої служби; якщо виконавчі провадження щодо одного й того самого боржника відкриті в різних органах державної виконавчої служби; наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення.
Так апелянт обґрунтовуючи свої вимоги посилався на п.6 Розділу V Інструкції, а саме одну із вище наведених підстав «наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення».
Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що підстава «наявність інших обставин, що ускладнюють виконання рішення», як одна з можливих, щодо передачі виконавчого провадження з одного органу державної виконавчої служби до іншого, не обґрунтована у постанові № 35.
Передача виконавчих проваджень на виконання може здійснюватися (п. 7 Розділу V Інструкції) до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, інших органів державної виконавчої служби та виконавчих груп, утворених при цих органах, - за рішенням директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо будь-яких виконавчих проваджень, що перебувають на виконанні в органах державної виконавчої служби.
Відповідно до положень даної Інструкції, заступник начальника головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служи - начальник Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області має повноваження передати виконавче провадження до іншого відділу. За умови наявності відповідних підстав.
Проте, в оскаржуваній постанові № 35 не наведено мотивів, відповідно до яких заступник начальника головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служи - начальник Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Сало Ю. А. дійшов висновку про складність у виконанні виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини.
Постанова № 35 не містить обґрунтування необхідності передачі даного виконавчого провадження з одного відділу державної виконавчої служби до відділу примусового виконання рішень.
Суд першої інстанції надав оцінку, щодо посилання суб`єкта оскарження на доручення Міністерства юстиції України, встановив, що дане доручення має рекомендаційний характер.
Також суд першої інстанції висловив свою думку, щодо неналежного на думку сторін, здійснення виконавчого провадження, виконання передбачених Законом дій по примусовому виконанню рішення про стягнення аліментів.
Суд зазначив, що такі дії можуть бути підставою для вжиття заходів щодо державного виконавця, а не передачі самого виконавчого провадження до відділу примусового виконання рішень.
Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції.
Оскільки доводи апеляційної скарги ухвали суду першої інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість ухвали не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Романа Назара Олеговича представника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28 травня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів, з дня складання повного тексту постанови суду, безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 31 жовтня 2019 року.
Головуючий Д.Р. Гаращенко
Судді Т.О. Невідома
А.А. Пікуль
