Ухвала
Іменем України
06 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 2610/27695/2012
провадження № 61-19393ск19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 10 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії виконуючого обов`язки заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Зубика Олега Івановича, заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії виконуючого обов`язки заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - відділ примусового виконання рішень УДВС Головного ТУЮ у Львівській області) Зубика О. І., заінтересована особа - ОСОБА_2
Скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що у відділі примусового виконання рішень УДВС Головного ТУЮ у Львівській області знаходиться виконавчий лист, виданий 14 жовтня 2013 року Шевченківським районним судом міста Києва, про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 жовтня 2012 року і до досягнення повноліття дитиною.
11 лютого 2019 року ОСОБА_1 отримано розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, що проведений в. о. заступника начальника відділу примусового виконання рішень УДВС Головного ТУЮ у Львівській області Зубиком О. І., яка станом на 01 лютого 2019 року складала 54 905,27 грн. Однак, під час здійснення виконавчого провадження старшим державним виконавцем Стрийського міськрайонного ВДВС Головного ТУЮ у Львівській області Федоришиною Н. С. була встановлена відсутність заборгованості зі сплати аліментів.
ОСОБА_1 вважав, що державним виконавцем неправомірно нарахована заборгованість зі сплати аліментів, оскільки розмір аліментів, належних до сплати, за попередні роки визначався виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості на підставі положень частини другої статті 195 Сімейного кодексу України, як непрацюючому. На думку скаржника така методика не відповідає дійсним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив визнати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 06 лютого 2019 року таким, що проведений в. о. заступника начальника відділу примусового виконання рішень УДВС Головного ТУЮ у Львівській області Зубиком О. І. без дотримання положень законодавства України.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 10 квітня 2019 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні скарги суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що скаржником не доведено факту неправомірності дій державного виконавця при проведенні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів.
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, та прийняти постанову, якою задовольнити скаргу.
Заявник зазначає, що судами не надано оцінки доказам, які містяться в матеріалах справи, що розрахунки, згідно яких він не має заборгованості зі сплати аліментів, є дійсними, а розрахунок, проведений Зубиком О. І. , вважає безпідставним і незаконним. Усі квитанції про сплату аліментів та докази отримання ним відповідного доходу містяться в матеріалах виконавчого провадження, однак вони не були взяті до уваги державним виконавцем. Вважає, що підстави для визначення заборгованості зі сплати аліментів відповідно до положень частини другої статті 195 Сімейного кодексу України, відсутні, оскільки він отримує дохід.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзастосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Частиною четвертою статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Ураховуючи, що рішення касаційного суду за наслідками розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 10 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі частини четвертої статті 394 ЦПК України.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 10 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії виконуючого обов`язки заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Зубика Олега Івановича, заінтересована особа - ОСОБА_2 .
Копію ухвали, касаційну скаргу та додані до неї матеріали направити особі, яка подала скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді В. О. Кузнєцов
В. С. Жданова
В. М. Ігнатенко
