КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №2610/27695/2012 Головуючий у 1 інстанції: Фролова І.В.
Провадження №22-ц/824/13214/2021 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.
09 листопада 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Гаращенка Д.Р.
суддів Сліпченка О.І., Сушко Л.П.,
за участю секретаря Стеблиненко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою старшого державного виконавця Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Федоришин Наталії Стефанівни на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 12 березня 2021 року в справі заскаргою ОСОБА_1 на дії, бездіяльність та рішення старшого державного виконавця Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Федоришин Наталії Стефанівни, заінтересована особа: ОСОБА_2 ,-
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії, бездіяльність та рішення старшого державного виконавця Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Федоришин Наталії Стефанівни, в якій просив:
- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Федоришин Наталії Стефанівни щодо проведення розрахунку заборгованості по сплаті аліментів та нарахування заборгованості по сплаті аліментів від 10 серпня 2020 року;
- визнати неправомірним та скасувати проведений старшим державним виконавцем Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Федоришин Наталії Стефанівни розрахунок заборгованості по сплаті аліментів від 10 серпня 2020 року;
- прийняти судове рішення про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Стрийського міськрайонного відділу ДВС Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме витрати на правничу допомогу в сумі 15 000 грн;
- прийняти судове рішення про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Стрийського міськрайонного відділу ДВС Західного міжрегіонального управління міністерства (м. Львів) на користь ОСОБА_1 завданої моральної шкоди у сумі 10 000 грн.
В обґрунтування вимог скарги зазначав, що на виконанні у Стрийському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Львів) знаходиться виконавчий лист №2610/27695/2012, виданий 14 жовтня 2013 року Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 від всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 жовтня 2012 року і до повноліття сина, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
19 листопада 2013 року державний виконавець Стрийського відділу ДВС Федоришин Н.С. відкрила виконавче провадження №40797678 по примусовому виконанню виконавчого листа №2610/27695/2012, здійснювала виконавчі дії та проводила розрахунки по сплаті аліментів до 05 грудня 2018 року.
22 листопада 2019 року виконавець відділу примусового виконання Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Роман Н.О. прийняв постанову про передачу виконавчого провадження до Стрийського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на виконання ухвали Шевченківського суду м. Києва від 28 травня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року.
27 листопада 2019 року виконавче провадження зареєстровано в автоматизованій системі виконавчого провадження у м. Стрий та розподілене державному виконавцю Матвіїшину М.М., який постановою від 27 листопада 2019 року прийняв до виконання виконавче провадження №40797678.
10 серпня 2020 року старший державний виконавець Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Федоришин Н.С. у виконавчому провадженні №40797678 провела розрахунок заборгованості по аліментах і станом на 01 серпня 2020 року нарахувала заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 48 270 грн 75 коп.
Однак, старший державний виконавець Федоришин Н.С. не має права вчиняти будь-які дії у виконавчому провадженні №40797678, оскільки відсутнє письмове доручення про передачу провадження від виконавця Матвіїшина М.М. до виконавця Федоришин Н.С. та постанова останньої про прийняття виконавчого провадження до виконання.
У розрахунку заборгованості від 01 серпня 2020 року не зазначені підстави для обов`язкового повідомлення боржника про розрахунок заборгованості, передбачений ч. 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, при визначенні методики розрахунку заборгованості старшим державним виконавцем Федоришин Н.С. не виконано вимоги судових рішень Шевченківського районного суду м. Києва від 13 лютого 2013 року, 17 травня 2016 року та 30 січня 2019 року.
Старший державний виконавець Федоришин Н.С. при нарахуванні аліментів порушила ч. 1 ст. 70, ст. ст. 72, 73 Закону України «Про виконавче провадження», застосовувала не офіційні дані про розмір середньої заробітної плати для м. Стрия, що підтверджується листом Управління статистики у Львівській обл. від 24 червня 2020 року №13-12/53/ПІ-20, а також неправомірно застосувала положення ч. 2 ст. 195 СК України.
Такою протиправною діяльністю старшого державного виконавця Федоришин Н.С. йому заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 10 000 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12 березня 2021 року скаргу ОСОБА_1 на дії, бездіяльність та рішення старшого державного виконавця Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Федоришин Наталії Стефанівни, заінтересована особа: ОСОБА_2 , задоволено частково.
Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Федоришин Наталії Стефанівни щодо проведення розрахунку заборгованості по сплаті аліментів та нарахування заборгованості по сплаті аліментів від 10 серпня 2020 року.
Визнано неправомірним та скасувати проведений старшим державним виконавцем Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Федоришин Наталії Стефанівни розрахунок заборгованості по сплаті аліментів від 10 серпня 2020 року.
В решті вимог відмовлено.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції старший державний виконавець Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Федоришин Н.С.подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що державний виконавець не надав письмового запиту щодо надання інформації про середню заробітну плату для м. Стрий, оскільки є база електронних даних.
Зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо неправомірного застосування положення ч. 2 ст. 195 СК України, оскільки ОСОБА_1 отримував компенсацію по догляду за престарілою особою, що не єзаробітком, а тому розрахунок заборгованості проводився виходячи ізсередньомісячної заробітної плати по місцевості.
ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити ухвалу суду першої інстанції без змін. Зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, не містить доказів порушення судом норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права.
У судовому засіданні заступник начальника Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мацюпа А.А. підтримав апеляційну скаргу, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати.
ОСОБА_2 просила апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати.
ОСОБА_1 , його представники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просили апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконанні Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області перебуває виконавче провадження №40797678 з примусового виконання виконавчого листа №2610/27695/2012 виданого 14 жовтня 2013 року Шевченківським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 від всіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 жовтня 2012 року і до повноліття ОСОБА_3 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
10 серпня 2020 року старший державний виконавець Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Федоришин Н.С. у виконавчому провадженні №40797678 провела розрахунок заборгованості по аліментах і станом на 01 серпня 2020 року нарахувала заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 48 270 грн 75 коп. (а.с. 17-19 т. 1)
Відповідно до ст. 141 СК України мати батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
У ст. 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
За змістом ч. 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; подання заяви стягувачем або боржником; надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи-підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію чи інші доходи; надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; закінчення виконавчого провадження.
Згідно з ч. 3, 8 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» розмір заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається державним виконавцем у порядку, встановленому СК України. Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Статтею 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи обов`язки.
Отже, боржник вправі звернутися до суду зі скаргою щодо розміру, способу виконання рішення суду зі сплати аліментів у порядку виконання судового рішення.
До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 12 листопада 2018 року у справі №465/926/06 та постанові від 05 серпня 2020 року у справі №646/6206/18.
Згідно зі ст. 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою-підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Розмір заборгованості за аліментами обчисляється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
У п. 4 розділу 16 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02 квітня 2012 року, визначено, що розрахунок заборгованості обчислюється на підставі відомостей, отриманих із: заяв та (або) розписок стягувача, інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у період до квітня 2014 року ОСОБА_1 працював і відрахування здійснювались у розмірі 1/4 від його заробітку; з травня 2014 року по липень 2014 року не працював і на обліку у центрі зайнятості не перебував.
З серпня 2014 року по 27 січня 2015 року ОСОБА_1 перебував на обліку у Стрийському міськрайонному центрі зайнятості як безробітний. (а.с. 97 т. 1)
Із 27 січня 2015 року по 13 березня 2016 року та з 10 листопада 2016 по дату розрахунку заборгованості ОСОБА_1 здійснює догляд за особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок психічного розладу, яка досягла 80-річного віку.
З вересня 2019 року по дату нарахування заборгованості (01 серпня 2020 року) ОСОБА_1 офіційно працював.
Відповідно до положень ст. 4 Закону «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать непрацюючі працездатні особи, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, особою з інвалідністю I групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, та отримують допомогу, компенсацію та/або надбавку відповідно до законодавства; особа, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, та одержує грошову допомогу на догляд за нею відповідно до законодавства.
Отже, працездатна особа, яка доглядає за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, або за особою з інвалідністю І групи чи за особою, яка досягла 80-річного віку, чинним законодавством визначається як непрацююча працездатна особа, а кошти, які отримує така особа, є компенсаційною виплатою, а не доходом.
Аналогічний висновок міститься в ухвалі Верховного Суду від 15 березня 2019 року у справі №683/1782/16-ц (провадження №61-4475ск19).
Таким чином, старшим державним виконавцем при проведенні оскаржуваного розрахунку було обґрунтовано визначено, що у випадку якщо боржник офіційно не працює та доходу немає, то існують підстави для визначення заборгованості по сплаті аліментів відповідно до ч. 2 ст. 195 СК України, а кошти, які отримував ОСОБА_1 , здійснюючи догляд за інвалідом ІІ групи, не є заробітком (доходом), а є компенсаційною виплатою.
Наведеним вище спростовуються доводи ОСОБА_1 щодо порушення старшим державним виконавцем ст. ст. 72, 73 Закону України «Про виконавче провадження» при визначенні доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів.
Крім того, суд апеляційної інстанції відхиляє посилання ОСОБА_1 щодо необхідності відрахування податків, зборів (обов`язкових платежів) із середньої заробітної плати, оскільки відповідно до правого висновку, висловленого Верховним Судом в ухвалі від 14 липня 2020 року у справі №664/2751/16-ц, у випадку, коли платник аліментів не працює, розмір щомісячних платежів встановлюється за приписами ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» та ч. 2 ст. 195 СК України, згідно з якими не передбачено зменшення суми середньомісячного заробітку у даній місцевості на суму видатків, що зазвичай сплачуються із фактично отриманого доходу платника, як це встановлено для платників за приписами частини першої статті 70 цього Закону.
Той факт, що непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд, зокрема, за особами, які досягли пенсійного віку та потребують стороннього догляду в силу п.9 ст.11 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, а час догляду зараховується до стажу роботи, не свідчить про неправомірність дій старшого державного виконавця щодо нарахування скаржнику заборгованості за аліментами.
Також не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 щодо невиконання старшим державним виконавцем Федоришин Н.С. вимоги судових рішень Шевченківського районного суду м. Києва від 13 лютого 2013 року, 17 травня 2016 року та 30 січня 2019 року, оскільки рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 лютого 2013 року визначено розмір аліментів, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 травня 2016 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено, ухвалою Шевченківського районного суду м, Києва від 30 січня 2019 року провадження за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Шарана В. М. щодо розрахунку заборгованості по аліментах від 21 серпня 2018 року закрито.
Колегія суддів зазначає, що вказані судові рішення не містять висновків щодо правильності методики, застосованої державними виконавцями у відповідних розрахунках заборгованості зі сплати аліментів.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень у справі №2610/27695/2012 ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2019 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 05 червня 2020 року та постановою Верховного Суду від 01 березня 2021 року, за скаргою ОСОБА_1 судами вже було здійснено правову оцінку правильності нарахування заборгованості по аліментам станом на 01 березня 2019 року.
Також ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13 грудня 2019 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 01 липня 2020 року та постановою Верховного Суду від 25 жовтня 2021 року, за скаргою ОСОБА_1 судами було здійснено правову оцінку правильності нарахування заборгованості по аліментам станом на 01 грудня 2018 року.
Доводи ОСОБА_1 щодо застосовування старшим державним виконавцем інших статистичних даних щодо розміру середньої заробітної плати для працівника даної місцевості при здійсненні розрахунку заборгованості, ніж тих, що наведені у листі Головного управління статистики у Львівській області від 24 червня 2020 року суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки статистичні дані за період 2014 - 2016 років наведені у даному листі як середній показник заробітної плати на одного штатного працівника за певний період наростаючим підсумком, тобто за період 3, 6, 9, 12 місяців, а не щоквартально, як помилково вважає боржник.
У скарзі ОСОБА_1 зазначає, що старший державний виконавець Федоришин Н.С. не має права вчиняти будь-які дії у виконавчому провадженні №40797678.
Такі аргументи скарги суд апеляційної інстанції відхиляє з огляду на таке.
Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Романа Н.О. від 22 листопада 2019 року передано виконавчий лист №2610/27695/2012, виданий 14 жовтня 2013 року Шевченківським районним судом м.Києва, Стрийському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівської області. (а.с. 20 т. 1)
Постановою державного виконавця Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Матвіїшиним М.М. від 27 листопада 2019 року прийнято виконавче провадження №40797678 з примусового виконання виконавчого листа №2610/27695/2012 виданого 14 жовтня 2013 року Шевченківським районним судом м. Києва. (а.с. 21 т. 1)
Дорученням №_33_начальника Стрийського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Львівській області Іваніва А.О. від 27 листопада 2019 року «Щодо передачі виконавчого провадження» відповідно до п. 5 розділу V Інструкції з організації примусового виконання рішень передано виконавче провадження АСВП №40797678 від державного виконавця Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Матвіїшина М.М. до заступника начальника Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Мацюпи А.А.
Крім того, як зазначає старший державний виконавець Федоришин Н.С., на підставі п. 5 розділу V Інструкції з організації примусового виконання рішень виконавче провадження №40797678 на час перебування заступника начальника відділу Мацюпи А.А. у щорічній основній відпустці та хвороби було передано начальником відділу в АСВП до старшого державного виконавця Федоришин Н.С.
Відсутність письмового доручення про передачу провадження від державного виконавця Матвіїшина М.М. до державного виконавця Федоришин Н.С. та постанови державного виконавця Федоришин Н.С. про прийняття нею виконавчого провадження до виконання не свідчить про неправомірність проведеного розрахунку заборгованості зі сплати аліментів та не є підставою для скасування виконавчих дій, вчинених державним виконавцем.
ЄСПЛ вказував у своїх рішеннях, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00 §23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).
Отже, враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції вважає, що оспорюваний розрахунок заборгованості є законним та обґрунтованим, таким, що складений на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.
На зазначене вище суд першої інстанції уваги не звернув, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визнання неправомірними дії старшого державного виконавця Федоришин Н.С. щодо проведення розрахунку заборгованості по сплаті аліментів від 10 серпня 2020 року, а також визнання неправомірним та скасування проведеного розрахунку заборгованості по сплаті аліментів від 10 серпня 2020 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 12 березня 2021 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні скарги.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 376, 383, 384 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу старшого державного виконавця Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Федоришин Наталії Стефанівни задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 12 березня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Скаргу ОСОБА_1 на дії, бездіяльність та рішення старшого державного виконавця Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Федоришин Наталії Стефанівни, заінтересована особа: ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 22 листопада 2021 року.
Головуючий Д.Р. Гаращенко
Судді О.І. Сліпченко
Л.П. Сушко
