Ухвала
27 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 2610/27695/2012
провадження № 61-13348св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Стрийський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів),
стягувач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Стрийський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), стягувач - ОСОБА_2 , на дії та рішення державного виконавця, скасування розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позову
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати неправомірними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Романа Н. О. щодо проведення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 22 листопада 2019 року та нарахування йому заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 64 332,56 грн; скасувати розрахунок та стягнути на його користь моральну шкоду.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Шевченківський районний суд м. Києва ухвалою від 20 липня 2020 року скаргу залишив без задоволення.
Київський апеляційний суд ухвалою від 07 липня 2021 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 20 липня 2020 року.
Верховний Суд постановою від 06 жовтня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Ухвалу Київського апеляційного суду від 07 липня 2021 року скасував, справу направив до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового судового рішення
18 жовтня 2021 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу на всю заявлену ним суму, а також сплачену ним суму судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (місцезнаходження: пл. Шашкевича, 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43317547) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ід.код НОМЕР_1 ).
Заява обґрунтована тим, що під час ухвалення постанови від 06 жовтня 2021 року Касаційний цивільний суд не вирішив питання про розподіл судових витрат, понесених заявником у суді касаційної інстанції.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, понесених у суді касаційної інстанції, Верховний Суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо
судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною першою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частинами першою - третьою, тринадцятою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
У постанові Верховного Суду в складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028сво18) наведено висновок про те, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Ураховуючи, що в цій справі Верховний Суд не змінював рішення судів попередніх інстанцій та не ухвалював нове, а направив справу до апеляційного суду для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження у справі, немає підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку переглядом справи в суді касаційної інстанції.
Судові витрати, в тому числі понесені сторонами у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду справи судом апеляційної інстанції та ухвалення остаточного рішення по суті спору, тобто за загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 141, 270 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Стрийський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), стягувач - ОСОБА_2 , на дії та рішення державного виконавця, скасування розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, відшкодування моральної шкоди відмовити.
Ухвала суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді С. Ю. Бурлаков
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
