Справа № 2610/27695/2012
Провадження № 4-с/761/146/2019
У Х В А Л А
іменем України
26 квітня 2019 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Макаренко І.О., розглянувши справу за скаргою ОСОБА_1 на дії виконуючого обов’язки заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Зубика Олега Івановича, заінтересовані особи: ОСОБА_3,
встановив:
Скаржник звернувся до суду з вищевказаною заявою посилаючись на те, що у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області знаходиться виконавчий лист №2610/27695/2012, виданий 14 жовтня 2013 року Шевченківським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ј частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 жовтня 2012 року і до досягнення повноліття дитиною, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2.
01 квітня 2019 року скаржником було отримано розрахунок заборгованості по аліментах, що проведений 25 березня 2019 року в.о. заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Зубиком О.І. Згідно отриманого розрахунку заборгованість по аліментах станом на 01 березня 2019 року складає 56464 грн. 67 коп.
Під час здійснення виконавчого провадження №40797678 старшим державним виконавцем Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Львівської області Федоришиною Н.С. була встановлена відсутність заборгованості по сплаті аліментів.
05 грудня 2018 року виконавче провадження №40797678 для організації подальшого виконання було передано від Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Львівської області до відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Львівській області.
З матеріалів вказаного виконавчого провадження вбачається, що ОСОБА_1 вважається таким, що має заборгованість по сплаті аліментів, а також таким, що не працює на час виникнення заборгованості, у зв’язку з чим державний виконавець розраховує заборгованість по аліментах за попередні роки на підставі положень ч.2 ст. 195 СК України, а саме розмір аліментів, належних до сплати, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, однак така методика не відповідає дійсним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.
Так, з 01 грудня 2011 року по квітень 2014 року ОСОБА_1 працював у ТОВ «Муфлон», після звільнення та до 27 січня 2015 року перебував на обліку в Стрийському міськрайонному центрі зайнятості та отримував допомогу по безробіттю, а з 27 січня 2015 року ОСОБА_1 доглядає за своєю бабусею ОСОБА_6, 1935 року народження, та отримує грошову допомогу як особа, яка проживає разом з особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду та щомісячну компенсаційну виплату непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за особою з інвалідністю І групи, а також за особою, яка досягла 80-річного віку, відповідно ОСОБА_1 відноситься до зайнятого населення та не може бути віднесений до непрацюючих осіб в розумінні Закону України «Про зайнятість населення».
На підставі викладеного скаржник просить суд визнати розрахунок заборгованості по аліментах, проведений 25 березня 2019 року Зубиком Олегом Івановичем, в.о. заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, таким, що проведений без дотримання положень законодавства України.
Згідно ч. ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема за подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
У відповідності до пункту 5 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість: запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов’язків.
Під зловживанням процесуальними правами слід розуміти особливу форму цивільного процесуального правопорушення, тобто умисні недобросовісні дії учасників цивільного процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб'єктивних процесуальних прав і здійснювані лише з видимістю реалізації таких прав.
З матеріалів справи вбачається, що у відділі державної виконавчої служби Головного управління юстиції Львівської області на примусовому виконанні перебуває рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 лютого 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на дитину.
Відповідно до даних Автоматизованої системи документообігу суду ОСОБА_1 неодноразово звертався до Шевченківського районного суду м. Києва із скаргами на дії в.о. заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Зубика О.І. щодо неналежного проведення ним розрахунку заборгованості по сплаті аліментів, які ідентичні за своїм змістом, мають один і той же предмет та з тих самих підстав, що свідчить про вчинення скаржником дій, метою яких є перешкоджання виконанню рішення суду про стягнення аліментів.
Зокрема, ухвалою Шевченківського районного суду від 30 січня 2019 року, під головуванням судді Макаренко І.О. провадження у справі за саргою ОСОБА_1 було закрито.
Ухвалою Шевченківського районного суду від 10 квітня 2019 року, під головуванням судді Макаренко І.О. в задоволенні скарги ОСОБА_1 було відмовлено.
З аналізу ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 10 квітня 2019 року та змісту даної скарги, вбачається, що судом вже була надана правова оцінка обставинам на які посилається скаржник, як на підставу своїх вимог про неправомірність дій державного виконавця при проведенні розрахунку. Окрім того, аліменти є за своєю суттю періодичними, щомісячними платежами, відповідно розрахунок заборгованості здійснюється на підставі одних і них же норм чинного законодавства.
Відповідно до ч. 3 ст. 44 ЦПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що скарга ОСОБА_1 на дії виконуючого обов’язки заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Зубика Олега Івановича, заінтересовані особи: ОСОБА_3 підлягає поверненню.
Враховуючи наведене, на підставі ст. 5, 12, 44, 353-355 ЦПК України, суддя
ухвалив:
Визнати подання ОСОБА_1 скарги на дії виконуючого обов’язки заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Зубика Олега Івановича, заінтересовані особи: ОСОБА_3, зловживанням процесуальними правами.
Скаргу ОСОБА_1 на дії виконуючого обов’язки заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Зубика Олега Івановича, заінтересовані особи: ОСОБА_3 - повернути скаржнику.
Відповідно до п. 15.5 розділу 15 XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя:
