Єдиний державний реєстр судових рішень
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/2218/25 Справа № 2-537/11 Суддя у 1-й інстанції - Ілюшик І. А. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2025 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:
головуючого судді : Новікової Г.В.
суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,
за участю секретаря Кругман А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2024 рокуу цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 про визнання протиправною оцінку майна та визнання протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дрижирук Ольги Олександрівни, стягувач ОСОБА_2 ,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаноювище скаргою,в обґрунтуванняякої вказав,що 02.09.2024року на офіційномуелектронному ресурсівиконавчих провадженьЗВП 61641244та ВП52944903були опублікованінаступні документи:звіт ФОП ОСОБА_3 про оцінкувартості майна,складений нимже висновокпро вартістьмайна таакт №61641244прийому-передачіпослуг понезалежній оцінці.Вважає,що висновкипро вартістьмайна містятьнедостовірну інформацію,яка спотворюєдійсність.під часоцінки булопорушено вимогичинного законодавстваУкраїни щодопроцедури проведеннятакої оцінки,внаслідок чого,ця оцінкає протиправноюта незаконною.
Згідно звисновком провартість майна,оцінювач ОСОБА_3 зазначає,що технічнийстан житловогобудинку (суб`єктивнаоцінка зарезультатами візуальногоогляду таекспертної думки),господарських будівельі споруд-добрий.Тип оздобленнябудинку -внутрішнє оздобленняприміщень (суб`єктивнаоцінка зарезультатами візуальногоогляду таекспертної думки),виконана вітчизнянимиматеріалами табудівельними технологіямисередньої ціновоїкатегорії івиходячи зекспертної думкивідносяться докатегорії -покращений ремонт.Використані методичніпідходи -порівняльний.
Однак,візуальний оглядбудинку звулиці вцілому не можливий,оскільки першийповерх будинкуз вулиціфізично невидно.Так самоз вулиціне видноповністю жоднугосподарську будівлю,розташовану натериторії земельноїділянки білябудинку.Майжеусе внутрішнє оздоблення будинкубуло виконаноімпортними будівельнимиматеріалами,а невітчизняними, як зазначаєФОП ОСОБА_3 у своємузвіті.
Так само слід зазначити, що ФОП ОСОБА_3 не внесений до реєстру експертів та експертних установ, а отже його особисті думки, припущення та висновки не є експертними та таким бути не можуть в силу вимог чинного законодавства України. Крім того, у висновках про вартість майна відсутні дані про неможливість особистого огляду об`єктів дослідження, не зазначені обґрунтування застережень та припущень щодо використання результатів оцінки, здійсненої без особистого огляду, що є порушенням п. 56 Національного стандарту № 1 та п. 1,6 ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Просив визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дрижирук О.О. та висновок про вартість майна, що міститься у звіті № 1208.2/24 про оцінку вартості майна від 12.08.2024 року складений суб`єктом оціночної діяльності, ФОП ОСОБА_3 .
Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2024 рокуу задоволені скарги відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення скарги. Вважав, що висновки про вартість майна, складені ФОП ОСОБА_3 містять недостовірну інфорацію, яка спотворює дійсність. Замовники оцінки майна повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці. В тексті оцінки оцінювач посилається на свідоцто про право власності від 04.04.2007 року, яке втратило чинність у зв`язку з прийняттям судового рішення,яким домоволодіння було визнане спільною частковою власністю його та колишньої дружини,внаслідок чого було проведено реєстрацію права власності співвласників будинку, про що були внесені відповідні відомості до Державного реєстру від 28.08.2012 року.
Об`єкт було оглянуто лише зовні та не було доступу всередину будівель.
Відсутні висновки про можливість виділу часток будинку в натурі кожному із співвласників.
Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, про що свідчить довідка про отримання документів в електронному суді представником позивача та представником відповідача (а.с.65 зворот).
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи узадоволенні позовнихвимог,суд першоїінстанції виходивіз того,що доступдо об`єктаоцінки єнеможливим.В звітіпрооцінку вартостімайна,затвердженого12.08.2024рокуоцінювачем наведені відповідні пояснення про неможливість особистого огляду об`єкта дослідження, зазначені спеціальні припущення і обмежуючі умови, обгунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки, здійсненої без особистого огляду, що відповідає п. 56 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» та пунктів один, шість ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». При підготовці звіту про оцінку майна, а саме частину будинку, суб`єктом господарювання ФОП ОСОБА_3 встановлено всі економічно-планувальні характеристики майна, місце розташування оцінюваного будинку, підібрано аналоги, які мають схожу площу з об`єктом оцінки та розташовані у м. Вільногірськ та наближених населених пунктах.
Такий висновок відповідає встановленим обставинам та нормам матеріального і процесуального права.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження»визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.
Виконавець зобов`язаний вживати передбаченихЗаконом України «Про виконавче провадження»заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону).
Пунктами 6, 15, 22 частини третьоїстатті 18 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; залучати в
установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання (частина першастатті 20 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з частиною першоюстатті 58 Закону України «Про виконавче провадження»визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17 (провадження № 12-18гс18) викладено висновок про те, що чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна) ним своїх обов`язків. Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина першастатті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України». Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором. Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності. Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19) викладено висновок про те, що право на звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця пов`язане з наявністю судового рішення, ухваленого за правиламиЦПК України. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, вчинених на виконання судових рішень, ухвалених у порядку цивільного судочинства, передбачено уЦПК України, у таких випадках виключається адміністративна юрисдикція. Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців. Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 (провадження № 11-1200апп18).
Згідно зістаттею 447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.
У частині п`ятійстатті 57 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.
Аналізстатті 57 Закону України «Про виконавче провадження»свідчить про те, що учасники виконавчого провадження, яким є, зокрема і заявник, мають право на оскарження оцінки майна, а не процесуальної дії державного виконавця, оскільки відповідно до цієї статті державний виконавець лише залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно доЗакону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Судом першої інстанції встановлено, що постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Дрижирук О.О. від 31.07.2024 року призначено суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_3 , який має сертифікат СОД, виданий 19.03.2023 року за №35/23 Фондом Державного майна України строком дії до 19.01.2026 року. Суб`єкту оціночної діяльності ОСОБА_3 визначити вартість та надати звіт щодо вартості описаного арештованого майна.
Встановивши, що дії приватного виконавця щодо оцінки майна відповідали положенням частин першої - третьої, п`ятоїстатті 57 Закону України «Про виконавче провадження»; у своїй діяльності суб`єкт оціночної діяльності є самостійним, а тому виконавець жодним чином не може впливати на порядок проведення оцінки майна, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги скарги ОСОБА_1 у частині оскарження зазначених дій приватного виконавця є безпідставними, оскільки скаржник не зазначив які дії чи бездіяльність державного виконавця не узгоджуються із законодавством про виконавче провадження.
Згідно зістаттею 3 Закону України «Прооцінкумайна,майновихправта професійну оціночну діяльність в Україні»оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними встатті 9 цього Законуі є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.
Частиною третьоюстатті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»встановлено, що акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна.
Згідно зістаттею 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець із власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінкимайна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.
Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440(далі - Національний стандарт № 1), є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах.
Національним стандартом № 1 (пункти 50-55), зокрема, визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна.
Національний стандарт № 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442(далі - Національний стандарт № 2), є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.
Частиною шостоюстатті9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»унормовано, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.
Таким чином, оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту № 2 та з урахуванням Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади.
Так, згідно з пунктом 50 Національного стандарту № 1 проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об`єктом оцінки.
Відповідно до пункту 51 Національного стандарту № 1 незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів;вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки;доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).
Разом із цим відповідно до пункту 56 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» звіт про оцінку майна, у тому числі, має містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.
Згідно звіту про оцінку вартості майна від 12 серпня 2024 року об`єктом оцінки була частина домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Стан об`єкта оцінки визначався відповідно до вихідних даних(документи,в яких містяться характеристики об`єкта оцінки),що були надані замовником оцінювачу. Можливість проведення повноцінного огляду відсутня, оцінювачем було зроблено зовнішній огляд будівель та споруд з фотоматеріалами з метою ілюстрації об`єкта оцінки.
Сам заявник в суді апеляційної інстанції підтвердив, що доступу до будинку оцінювачеві не надавалось, так як там проживає його дружина.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у висновку зазначені обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки, здійсненої з зовнішнім оглядом будівель та споруд, що не є порушенням пункту 56 Національного стандарту № 1 та пунктів 1, 6 статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Матеріали справи не містять доказів невідповідності вказаного висновку вимогам нормативно-правових актів та наявності у ньому недоліків.
Також не доведено, що ціна описаного й арештованого майна є заниженою. Крім того, враховується, що строк дії зазначеного звіту шість місяців з дати оцінки.
Встановлено, що суб`єкт оціночної діяльності здійснив незалежну грошову оцінку частина домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в результаті чого склав звіт, яким визначено ринкову вартість вказаного об`єкту нерухомого майна.
Аналіз висновків про вартість майнасвідчить про те, що суб`єкт оціночної діяльності обрав порівняльний метод оцінки частини домоволодіння, та використав методичний підхід зіставлення цін продажу подібних об`єктів .
За встановлених обставин суд першої інстанції правильно зазначив, що наявності факту недоліків висновку, які б вплинули на результати оцінки, не встановлено.
Посилання на те, що суб`єкт оціночної діяльності ОСОБА_3 не має повноважень на проведення оцінки спростовуються встановленими обставинами. ОСОБА_3 має сертифікат СОД, виданий 19.03.2023 року за №35/23 Фондом Державного майна України строком дії до 19.01.2026 року.
Доводи апеляційної скарги зводяться до загальної незгоди із звітом про оцінку, однак доказів на спростування висновків звіту не надано.
За таких обставин доводи апеляційної скарги не спростовують правових висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
Апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, то підстав для задоволення скарги і зміни судового рішення немає.
З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, підстав для відшкодування, зміни або перерозподілу судових витрат у відповідності до ст.141 ЦПК України не має.
Керуючись ст.ст. 368, 375, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 11 лютого 2025 року.
Судді:
