Справа 2-537/11
п/с 6/174/8/2016
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2016 року м. Вільногірськ
Вільногірський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Ілюшик І.А.
за участі секретаря Заіка А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вільногірську подання державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Вільногірського міського управління юстиції про заборону виїзду за межі України ОСОБА_1,-
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, головний державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Вільногірського міського управління юстиції (далі – ВДВС Вільногірського МУЮ) за погодженням із начальником Вільногірського МУЮ звернулася до суду із поданням про заборону виїзду за кордон України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, без вилучення паспортного документа. В обґрунтування свого звернення зазначила, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-537/11 від 13.05.2015 року виданого апеляційним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики у сумі 1 780 919,30 грн. Боржником приймаються заходи щодо приховування та виведення з права власності майна, в тому числі майна, яке перебуває в арешті, для неналежного виконання рішення суду та відсутності можливостей у державного виконавця звернути стягнення на майно боржника.
Головний державний виконавець ВДВС Вільногірського МУЮ в судове засідання не з’явилась, про день, час та місце судового засідання повідомлена належним чином. В листах від 04.04.2016 року за вих. №№ 1417 та 1416, просить судове засідання провести без її участі, надає для огляду матеріали виконавчого провадження.
Фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.
29.12.2015 року до Вільногірського міського суду звернулася державний виконавець Вільногірського ВДВС Дніпропетровського МУЮ ОСОБА_3 з поданням в якому поставила питання щодо заборони боржнику виїзду за межі України.
Статтею 377-1 ЦПК України передбачено, що питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується судом за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.
Відповідно п. 18. ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Згідно ч. 2 та п. 5 ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про порядок виїзду з України та в’їзд в Україну громадян України», громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
Відповідно до ст. 33 Конституції України право кожного вільно залишати територію України може бути обмежене лише законом.
Тимчасове обмеження виїзду за кордон здійснюється на підставі рішення суду і необхідною передумовою обрання передбаченого ст. 377-1 ЦПК України у якості забезпечення виконання рішення суду такого заходу, як обмеження боржника у виїзді за межі України є встановлення судом дійсних обставин ухилення боржника від виконання судового рішення, виходячи з відомостей, зазначених у поданні державного виконавця, матеріалах виконавчого провадження. Задоволення подання можливе лише за умови доведення державним виконавцем та встановлення судом факту ухилення боржника від виконання зобов’язання – свідомого невиконання ним зобов’язання за наявності для цього реальної можливості.
Слід зазначити, що наявність лише самого зобов’язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон. Окрім того, факт ухилення має підтверджуватись сукупністю доказів, які державний виконавець має зазначити у поданні.
У поданні державного виконавця зазначено, що нею направлено запити та отримано відповіді від Пенсійного фонду України, Державної податкової служби, Державної реєстраційної служби Вільногірського міського управління юстиції, Управління ДАІ, Управління Держкомзему у Верхньодніпровському районі та отримані відповіді. Вказане підтверджується матеріалами виконавчого провадження, які надані суду.
З матеріалів виконавчого провадження та подання державного виконавця випливає, що 12.06.2015 року на адресу відділу від стягувача надійшла заява про притягнення боржника до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду, а 17.07.2015 року боржником подано ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 02.06.2015 року про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення апеляційного суду. 03.08.2015 року боржнику направлено виклик про явку до ВДВС Вільногірського МУЮ на 06.08.2015 року. Того ж числа направлено подання про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України, яке не було задоволено місцевим судом. 06.08.2015 року до відділу з’явився боржник та надав письмові пояснення, а також рішення суду про розподіл майна подружжя.
Згідно відповіді Вільногірського МВ ГУ МВС України у Дніпропетровській області від 17.08.2015 року за вих. № 6556, подання щодо притягнення до кримінальної відповідальності громадянина ОСОБА_1, керівництвом Вільногірського МВ ГУ МВС України у Дніпропетровській області уважно розглянуто (ЖЕО № 2458 від 14.08.2015 року, вх. № 2249 від 14.08.2015). Враховуючи те, що гр. ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ. Також пояснив, що від виконання рішення суду не відмовляється, намагається знайти постійне місце роботи для погашення боргу. Матеріали буде залучено до справи Вільногірського МВ згідно ЗУ «Про звернення громадян».
В поясненнях від 27.11.2015 року ОСОБА_1 зазначив, що належне йому майно у нього відсутнє відповідно до шлюбного договору. Йому належить частина будинку без виділення її натурі і в ньому зареєстрована неповнолітня дитина. Інша частка належить його колишній дружині. ОСОБА_1 вказує на те, що від органів державної влади не ухиляється, по першому виклику з’являється.
Також з матеріалів виконавчого провадження випливає, що згідно копій квитанцій № 1733 та № 1/4 від 15.09.2015 року ОСОБА_1 на користь стягувача здійснив оплату на загальну суму 500 грн. згідно виконавчого листа № 2-537/11 від 29.05.2015 року. В подальшому боржник також сплачував кошти згідно виконавчого листа № 2-537/11 від 29.05.2015 року, що випливає з квитанцій № 1/21 від 22.10.2015 року на суму 300 грн., № 1/11 від 19.11.2015 року на суму 500 грн.
У листопаді 2015 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ рішення апеляційного суду Дніпропетровської області залишено без змін.
Постанова про арешт майна боржника винесена головним державним виконавцем Вільногірського міського управління юстиції Дніпропетровської області 01.12.2015 року.
25.11.2015 року боржника викликано до ВДВС Вільногірського МУЮ для надання пояснень. В поясненнях від 27.11.2015 року ОСОБА_1 зазначив, що належне йому майно у нього відсутнє відповідно до шлюбного договору. Йому належить частина будинку без виділення її натурі і в ньому зареєстрована неповнолітня дитина. Інша частка належить його колишній дружині. ОСОБА_1 вказує на те, що від органів державної влади не ухиляється, по першому виклику з’являється.
З матеріалів виконавчого провадження випливає, що згідно копій квитанції від 22.12.2015 року ОСОБА_1 на користь стягувача здійснив оплату 500 грн. згідно виконавчого листа № 2-537/11 від 29.05.2015 року. Згідно платіжного доручення № 2845 від 30.12.2015 року ОСОБА_1 здійснив оплату згідно виконавчого листа № 2-537/11 від 29.05.2015 року в сумі 500 грн.
Державний виконавець також звертався до Департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області щодо можливості реалізації належної боржнику 1/2 частини домоволодіння № 4 по вул. Будівельників у м. Вільногірську, Дніпропетровської області, для належного виконання рішення суду. В запиті було зазначено, що після реалізації арештованого майна, а саме: 1/2 частини домоволодіння за адресою: м. Вільногірськ, вул. Будівельників, 4. що належить ОСОБА_1, неповнолітня дитина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, не буде позбавлені права в подальшому бути зареєстрованою за даним домоволодінням.
Суд розглядає подання після скасування ухвали місцевого суду судом апеляційної інстанції, не виходячи за його межі та відповідно до наведених головним державним виконавцем ВДВС Вільногірського МУЮ в поданні підстав.
Суд не може прийняти посилання державного виконавця на те, що боржником надані квитанції на значно меншу суму, ніж сума боргу, а тому це свідчить про неналежне виконання рішення суду та фактичне його невиконання, оскільки, саме по собі невиконання боржником самостійно зобов'язання не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.
Державний виконавець стверджує, що боржником приймаються заходи щодо приховування та виведення з права власності майна, в тому числі майна, яке перебуває в арешті, для неналежного виконання рішення суду та відсутності можливостей у державного виконавця звернути стягнення на майно боржника, однак доказів не надано.
Боржник у своїх поясненнях державному виконавцю зазначив, що належне йому майно у нього відсутнє відповідно до шлюбного договору. Копія вказаного шлюбного договору міститься в справі та відповідно до його змісту особистою власністю дружини є майно, зокрема, набуте чоловіком до шлюбу, але передане дружині у власність. Договір укладено 10.10.2011 року, тобто ще до відкриття виконавчого провадження (а.с. 46-48). Також будинок та автомобіль, відомості про які містять матеріали виконавчого провадження, є спільною сумісною власністю боржника та його колишньої дружини.
Проаналізувавши зміст подання та матеріали виконавчого провадження, суд доходить висновку про відсутність доказів, що об’єктивно підтверджують факт навмисного ухилення ОСОБА_1 від виконання судового рішення, а також того, що рішення не виконується саме з вини боржника за наявності для цього у нього реальної можливості. Враховуючи викладене вище, суд вважає, що подання задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 377-1 ЦПК України,-
УХВАЛИВ:
У задоволенні подання державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Вільногірського міського управління юстиції про заборону виїзду за межі України ОСОБА_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,
м . Вільногірськ без вилучення паспортного документа – відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали до апеляційного суду Дніпропетровської області через Вільногірський міський суд Дніпропетровської області.
Суддя
Вільногірського міського суду ОСОБА_5
