АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа №22ц/796/3555/17 Головуючий у 1 інстанції - Юзькова О.Л.
Унікальний № 2п/761/24/2017 Доповідач - Панченко М.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 квітня 2017 року м.Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва у складі:
Головуючого - Панченка М.М.
Суддів - Волошиної В.М., Слюсар Т.А.
При секретарі - Крічфалуши С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 21 березня 2011 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» до ОСОБА_1 про стягнення боргу,-
В С Т А Н О В И Л А :
У червні 2009 року Приватне акціонерне товариство «АІСЕ Україна» (далі - ПрАТ «АІСЕ Україна») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 і просило винести рішення, яким стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість у сумі 40.476 грн.72 коп. у зв»язку з порушенням нею умов Договору про надання послуг щодо придбання автомобіля за допомогою системи «АВТОПЛАН»
Позивач послався на те, що 09.10.2001 року між сторонами укладено угоду за №51826 та додатки до неї за №1 та №2, які є невід»ємними частинами основного договору, згідно якого позивач забезпечив відповідачку ОСОБА_1 автомобілем марки «ГАЗ 32213» («Волга»).
Однак відповідачка порушила графік внесення щомісячних платежів, в результаті чого, станом на травень 2009 року, за нею утворився борг що становить 31 місячний платіж, що складає 30.542 грн.15 коп., а також заборгованість по сплаті адміністративних витрат у сумі 8.603 грн.12 коп. та по страховим внескам у сумі 1.331 грн. 45 коп., а всього загальний розмір заборгованості склав 40.476 грн.72 коп.
Графік внесків групи №62, до якої не належить відповідачка, закінчився у грудні 2008 року.
Оскільки відповідачка відмовляється добровільно виконувати договірну умови позивач звернувся до суду з цим позовом.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 21 березня 2011 року позов задоволено /а.с.40-41/.
Судовим рішенням стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «АІСЕ Україна» 40.476 грн. 72 коп., що складається із заборгованості по чистим платежам у сумі 30.542 грн.15 коп., по заборгованості з адміністративних витрат у сумі 8.603 грн.12 коп. та розміру несплаченого страхового внеску у сумі 1.331 грн.45 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасуватирішення Шевченківського районного суду м.Києва від 21 березня 2011 року, як постановлене з порушенням вимог матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові у повному обсязі/а.с.75-76/.
Скаржниця в апеляційній скарзі, не заперечуючи наявності заборгованості перед позивачем, між тим вважала, що заборгованість в дійсності складає не більше 5.679 грн.87 коп., а не40.476 грн. 72 коп., як визначив суд першої інстанції. Скаржниця послалась на довідку без номера і дати за підписом голови правління ПрАТ «АІСЕ Україна» про наявність заборгованості відповідачки станом на 10.01.2011 року у розмірі 16,35% вартості автомобіля, копія якої долучена до матеріалів справи на а.с.55.
Крім того, скаржниця послалась на те, що в матеріалах справи відсутня ліцензія на право здійснення позивачем фінансових послуг.
Заслухавши доповідь по справі, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити, а рішення залишити без змін з таких підстав.
Як слідує із матеріалів справи і таке встановлено судом, внаслідок передачі прав та обов»язків за угодою №25513 від 09.10.2001 року між ПрАТ «АІСЕ Україна» та ОСОБА_2 10.12.2002 року між ПрАТ «АІСЕ Україна» та ОСОБА_1 укладена угода за №51826, предметом якої є надання ОСОБА_1, як Учаснику системи послуг, автомобіля ГАЗ-32213 через систему «АВТОПЛАН».
Також сторонами підписано два додатки №1 та №2 до указаного угоди, які є невід»ємними частинами основної угоди.
Згідно договірних умов, в рамках створеної позивачем Системи продажу автомобілів «АВТОПЛАН», позивач взяв на себе зобов'язання надати відповідачці систему послуг, спрямованих на придбання для неї автомобіля ГАЗ-32213 («Волга») поточною вартістю 38.720 грн., а позивач зобов'язався сплатити повну вартість автомобіля в розстрочку та оплачувати послуги та витрати відповідача відповідно до Правил діяльності «АВТОПЛАНУ».
Згідно п.3.1. Додатку №2 до основної угоди зазначено, що ціна Автомобіля - це роздрібна ціна Автомобіля, яка щомісячно встановлюється виробником та/або імпортером в останній робочий день кожного місяця.
Згідно прайсу встановлених цін на автомобіль, визначених виробником, наданого суду позивачем, вартість автомобіля ГАЗ-32213 станом на 2009 рік (звернення позивача до суду) визначена у сумі 106.980 грн.
Відповідачка відповідно до договірних умов зобов»язалась оплатити повну вартість автомобіля та вартість наданих їй послуг шляхом сплати 84 щомісячних повних внесків.
Правовідносини, які виникли між сторонами, з надання системи послуг на придбання автомобіля, в чистому вигляді не передбачені чинним цивільним законодавством.
Між тим, відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права і обов"язки виникають з підстав, передбачених законодавством України, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства, породжують цивільні права і обов"язки.
Із аналізу діяльності позивача слідує, що його діяльність з надання послуг на придбання фізичними особами автомобілів, можна визначити, як „придбання в групах".
Про це свідчить те, що відповідно до договірних умов між сторонами, послуги з забезпечення відповідачки автомобілем полягають у формуванні груп учасників, організації і проведенні в групах жеребкувань і аукціонів. Надання кожному з учасників груп автомобіля, забезпечується на основі виробленого механізму, за умови сплати кожним з учасників групи вартості автомобіля невеликими щомісячними внесками протягом декількох років.
Указана угода належним чином виконувалась сторонами. Відповідачка вчасно сплачувала щомісячні внески і, як наслідок цього, у лютому 2003 року отримала автомобіль ГАЗ-32213 кузов НОМЕР_3, 2002 року виготовлення, який зареєструвала на своє ім»я у Запорізькому МРЕВ-2 УМВС України, реєстраційний № НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2.
Починаючи з липня 2006 року відповідачка припинила сплачувати щомісячні платежі, в результаті чого, за нею залишився несплаченим 31 платіж.
Відповідно до Додатку №2 до основної Угоди розмір щомісячної плати за автомобіль визначається шляхом ділення ціни автомобіля - 100% на кількість внесків -84, згідно Графіка внесків. Таким чином розмір щомісячного Чистого внеску складає 1,1905% від ціни автомобіля (100%/84 = 1,1905%).
Розмір внеску на адміністративні витрати станом на травень 2009 року складає 277,52 грн. (106.980,00 грн. х 0,35% х 61,7647% = ПДВ). Отже, загальна сума боргу по оплаті адміністративних витрат становить 8.603 грн.12коп. (277,51 грн. х 31 внесок).
Крім того, заборгованість по страховим внескам по кожному платежу, сплата яких передбачена умовами договору, станом на травень 2009 року, складає 42,95 грн., що з урахуванням прострочених 31 платежів становить 1.331,45 грн.
На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку що заборгованість відповідачки ОСОБА_1 перед ПрАТ «АІСЕ Україна» становить у загальній сумі 40.476 грн.72 коп.
Розрахунок заборгованості, з яким погодився суд першої інстанції, виконаний правильно і скаржницею не спростовано.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що згідно довідки без номеру і дати за підписом керівника ПрАТ «АІСЕ Україна» про те, що заборгованість відповідачки станом на 10.01.2011 року становить 16,35%, що на думку скаржника становить не більше 5.679 грн. 87коп., суд не бере до уваги, оскільки копія указаної довідки не завірена належним чином, без дати і вихідного номеру. При цьому оригінал довідки представник відповідачки не зміг надати суду у судовому засіданні.
Відносно відсутності ліцензії у позивача на здійснення фінансових операцій з надання послуг за системою «АВТОПЛАН», колегія суддів виходить з того, що на момент укладання спірної угоди - грудень 2002 року, указана діяльність позивача, відповідно до чинного законодавства, ліцензуванню не підлягала і лише, починаючи з 09.01.2012 року, у відповідності з набранням чинності Законом України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг» така діяльність підлягала ліцензуванню.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції постановлене на повно з»ясованих обставинах з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.
Керуючись ст.ст.307,308 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 21 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді
