Ухвала
10 грудня 2018 року
м. Київ
справа № 2-537/11
провадження № 61-47760ск18
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Курило В. П. розглянув касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на ухвалу Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року в справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Данилевської Т. М. щодо опису та арешту майна боржника, стягувач ? ОСОБА_3,
ВСТАНОВИВ:
Подана 29 листопада 2018 року касаційна скарга Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - ГТУЮ у Дніпропетровській області) на ухвалу Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У касаційній скарзі заявник порушує питання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на розумний строк на підставі частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір». Заявник зазначає, що УДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області є бюджетною установою фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, розрахунково-касове обслуговування якої, відповідно до Бюджетного кодексу України, здійснюється Державною казначейською службою України та лише в межах відкритих асигнувань.
Частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України встановлено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Відповідно статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Відповідно до вимог вказаної статті відстрочення або розстрочення сплати, зменшення або звільнення від сплати судового збору можливе за відповідним клопотанням сторони за наявності зазначених умов.
Інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (KREUZ v. POLAND, № 28249/95, § 59, ЄСПЛ, від 19 червня 2001 року).
Тлумачення статті 136 ЦПК України та статті 8 Закону України «Про судовий збір» свідчить, що підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, є врахування судом майнового стану сторони. Фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України не свідчить про наявність умов, що відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» є підставою для відстрочення сплати судового збору. Тому у задоволенні клопотання слід відмовити.
Відповідно до підпункту 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу суду юридичною особою становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно абзацу четвертого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» з 01 січня 2018 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1 762,00 грн. Таким чином, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі
1 762,00 грн.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у
Печер. р-ні/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: 31219207026007, код банку отримувача (МФО): 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», символ звітності банку: 207.
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Відмовити Головному територіальному управлінню юстиції у Дніпропетровській області у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на ухвалу Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 28 грудня
2018 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. П. Курило
