Постанова
Іменем України
30 липня 2021 року
м. Київ
справа № 175/5360/13-ц
провадження № 61-6511св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,
представник заявника (боржника) - ОСОБА_2 ,
суб`єкт оскарження - старший державний виконавець Чечелівського відділу Державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Мазур Анастасія Сергіївна,
заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2020 року у складі судді Озерянської Ж. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Чечелівського відділу Державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - Чечелівський ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області) Мазур А. С., заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_3 .
Скарга мотивована тим, що 18 березня 2018 року старшим державним виконавцем Чечелівського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Мазур А.С. було відкрито виконавче провадження № 58654717 з примусового виконання виконавчого листа № 175/5360/13-ц, виданого 02 липня 2018 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області, згідно з яким її зобов`язано не чинити ОСОБА_3 перешкоди брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою старшого державного виконавця Чечелівського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Мазур А. С. від 17 квітня 2019 року у межах виконавчого провадження № 58654717 було накладено арешт на все належне їй рухоме і нерухоме майно.
Вказувала, що у державного виконавця не було правових підстав для накладення арешту на її майно, оскільки вона не відмовлялася від добровільного виконання судового рішення, яким її зобов`язано не чинити ОСОБА_3 перешкоди брати участь у вихованні і вільному спілкуванні із сином. Крім того, виконавче провадження № 58654717 було відкрито державним виконавцем у зв`язку із примусовим виконанням рішення немайнового характеру щодо дій, які боржник має вчинити особисто, тому відсутні підстави для накладення арешту на майно боржника, оскільки цей захід може застосовуватися лише для стимулювання виконання рішення суду майнового характеру. Також у постанові державний виконавець жодним чином не обґрунтував таке рішення, а мотиви його прийняття обмежуються цитатами зі статей 10, 56, 64-1, 71 Закону України «Про виконавче провадження», які регулюють інші правовідносини.
На підставі вказаного ОСОБА_1 просила суд визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця Чечелівського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Мазур А. С. від 17 квітня 2019 року у виконавчому провадженні № 58654717 про арешт майна боржника.
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2020 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року, скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано постанову старшого державного виконавця Чечелівського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Мазур А. С. від 17 квітня 2019 року у виконавчому провадженні № 58654717 про арешт майна боржника ОСОБА_1 неправомірною.
Стягнуто з Чечелівського ВДВС в м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) витрати на правову допомогу у розмірі 1 000,00 грн.
У задоволенні вимог про скасування постанови старшого державного виконавця Чечелівського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Мазур А. С. від 17 квітня 2019 року у виконавчому провадженні № 58654717 про арешт майна боржника ОСОБА_1 відмовлено.
Частково задовольняючи скаргу ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що скаржником доведено порушення державним виконавцем вимог законодавства при винесення постанови від 17 квітня 2019 року у виконавчому провадженні № 58654717, що є підставою для визнання цієї постанови неправомірною. Разом з тим, враховуючи, що вказана постанова про арешт майна боржника у подальшому була скасована в межах повноважень та у спосіб, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», то підстав для її скасування у порядку судового контролю за виконанням судових рішень немає.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У квітні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди розглянули справу за відсутності учасника справи, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що у державного виконавця відсутні повноваження знімати арешт у виконавчому провадженні, рішення по якому не виконано. Крім того, вказує, що з грудня 2019 року державні виконавці взагалі перестали здійснювати будь-які виконавчі дії, вони не тільки не здійснюють ці дії, а й фактично допомагають боржнику ОСОБА_1 уникнути відповідальність за невиконання судового рішення, безпідставно знімаючи арешт з майна і коштів боржника. Також судами не враховано, що у боржника в межах трьох виконавчих проваджень, що перебувають на виконанні в Чечелівському ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області, наявна заборгованість зі сплати виконавчого збору, яка складає 25 038,00 грн, тому державним виконавцем обґрунтовано було накладено арешт на її майно.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2021 року начальник Чечелівського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2017 року, що набрало законної сили, зокрема зобов`язано ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_3 перешкоди брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановлено наступний час та дні для зустрічей батька з сином:
- батько має право на спілкування та проживання з сином, включаючи нічний час, під час своєї відпустки та щорічних шкільних канікул без присутності матері дитини - 60 днів щорічно, з можливістю розподілу цих днів протягом року;
- кожні парні тижні місяця з 09:00 години суботи до 20:00 години неділі, включаючи нічний час на території квартири ОСОБА_3 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , чи за іншим місцем його мешкання, без присутності матері дитини ОСОБА_1 ;
- спілкування з 09:00 год. до 20:00 год. на території власної квартири чи за іншим місцем мешкання ОСОБА_3 , без присутності матері дитини, в наступні святкові дні: Різдво, Пасха, Трійця, День Конституції, День Незалежності (за рік не менше 5 святкових днів, що дорівнює половині всіх державних свят України) з можливістю змінити ці дні на інші святкові дні за обопільної згоди батьків;
- щоденне вільне спілкування з сином телефоном чи іншими телекомунікаційними мережами;
- день народження сина - 08 листопада з 09:00 год. до 20:00 год. 09 листопада, кожний парний рік (2016, 2018...) за місцем мешкання ОСОБА_3 ;
- день народження ОСОБА_3 - 11 червня з 09:00 год. до 20:00 год. 12 червня за місцем мешкання позивача без присутності матері дитини;
- під час хвороби дитини з 09:00 год. до 20:00 год. за місцем знаходження сина з дотриманням його режиму та надавати вільний доступ лікарів для його огляду;
- вільне спілкування з сином в дошкільних, шкільних та інших навчальних закладах у час, вільний від навчального процесу.
02 липня 2018 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області видано виконавчий лист № 175/5360/13-ц з примусового виконання вказаного судового рішення.
Постановою старшого державного виконавця Чечелівського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Мазур А. С. від 18 березня 2018 року було відкрито виконавче провадження № 58654717 з примусового виконання виконавчого листа № 175/5360/13-ц, виданого 02 липня 2018 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області.
21 березня 2019 року ОСОБА_1 зверталась із заявою на ім`я начальника Чечелівського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області, в якій просила повідомити, які виконавчі провадження перебувають на виконанні у відділі і повідомляти письмово про хід всіх виконавчих проваджень за адресою свого проживання у Польщі.
Постановою старшого державного виконавця Чечелівського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Мазур А. С. від 17 квітня 2019 року у межах виконавчого провадження № 58654717 було накладено арешт на все належне рухоме і нерухоме майно, належне боржнику ОСОБА_1 .
Постановою начальника Чечелівського ВДВС в м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Сухова І. від 02 вересня 2020 року визнано дії державних виконавців Чечелівського ВДВС в м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) по виконавчому провадженню № 58654717 щодо накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно боржника такими, що вчинені з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження»; державному виконавцю Чечелівського ВДВС в м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Савенко О. О. вжити заходів щодо приведення виконавчого провадження № 58654717 у відповідність до вимог чинного законодавства, а саме: скасувати постанову про арешт майна боржника від 17 квітня 2019 року та внести відповідні зміни до державних реєстрів у строк до 04 вересня 2020 року; скасувати постанову про арешт коштів боржника від 16 липня 2020 року у строк до 04 вересня 2020 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».
Так, у статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Статтею 447 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Арешт майна - це тимчасове позбавлення власника права користування та розпорядження майном, тривалість якого встановлюється вповноваженою особою у спосіб, визначений законодавством. Накладення арешту на майно боржника є винятковим заходом обмеження права власності фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням.
У справі, що переглядається, судом установлено, що постановою старшого державного виконавця Чечелівського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Мазур А. С. від 17 квітня 2019 року було накладено арешт на все рухоме та не рухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 .
Підставами для винесення постанови про накладення арешту були зазначені наступні статті Закону України «Про виконавче провадження»: стаття 10, згідно з якою заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом; стаття 56, згідно з якою арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення; стаття 64-1, згідно з якою у разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом та стаття 71, яка регулює порядок стягнення аліментів.
Також судом установлено, що постановою начальника Чечелівського ВДВС в м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) визнано дії державного виконавця щодо накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно боржника такими, що вчинені з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», та зобов`язано вжити заходів щодо проведення виконавчого провадження № 58654717 у відповідність до вимог чинного законодавства, а саме скасувати постанову про арешт майна боржника від 17 квітня 2019 року.
Відповідно до частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Враховуючи, що державним виконавцем в оскаржуваній постанові не наведено належного обґрунтування накладення арешту на все рухоме та не рухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 , а мотиви його прийняття обмежуються лише цитатами статей 10, 56, 64-1, 71 Закону України «Про виконавче провадження», які не мають відношення до дійсних обставин справи, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, обґрунтовано визнав цю постанову неправомірною.
При цьому судами враховано, що накладення арешту на майно боржника є винятковим заходом обмеження права власності фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням. Разом з тим, таких обставин судами встановлено не було.
Колегія суддів звертає увагу, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, а суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц). При цьому порушень порядку надання та отримання доказів судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій.
Посилання заявника на те, що судами при ухваленні оскаржуваних судових рішень не враховано, що у державного виконавця відсутні повноваження знімати арешт у виконавчому провадженні, рішення по якому не виконано, та те, що з грудня 2019 року державні виконавці взагалі перестали здійснювати будь-які виконавчі дії, та те, що вони фактично допомагають боржнику ОСОБА_1 уникнути відповідальність за невиконання судового рішення, безпідставно знімаючи арешт з майна і коштів боржника, на правильність висновків судів попередніх інстанцій не впливає, оскільки вказані обставини не входять до предмета оскарження за скаргою ОСОБА_1 на постанову державного виконавця про накладення арешту. Разом з тим, якщо заявник вважає незаконною бездіяльність державних виконавців та/або не погоджується із постановою державного виконавця про скасування попередньої постанови про накладення арешту, він не позбавлений можливості звернутися до суду з відповідною скаргою у порядку, встановленому Розділом VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України.
З указаних підстав не можуть бути прийняті до уваги твердження заявника про обґрунтованість постанови державного виконавця про накладення арешту на майно боржника, оскільки в останньої в межах трьох виконавчих проваджень, що перебувають на виконанні в Чечелівському ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області, наявна заборгованість зі сплати виконавчого збору у розмірі 25 038,00 грн, так як у цій справі спірні правовідносини стосуються виконавчого провадження № 58654717 з примусового виконання рішення суду немайнового характеру, однак обставин, що боржник за цим виконавчим провадженням ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, та наявності заборгованості зі сплати виконавчого збору судами не встановлено.
Доводи заявника про те, що суд розглянув справу за його відсутності, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, що призвело до порушення його прав, не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки ОСОБА_3 реалізував свої процесуальні права щодо надання суду своїх заперечень з приводу вимог скарги ОСОБА_1 шляхом надання пояснень стягувача (а. с. 54-57, 58-62, т. 1) та оскарження в апеляційному порядку ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2020 року. Крім того, колегія суддів враховує, що ОСОБА_3 був обізнаний про перебування цього спору на розгляді в суді, оскільки оскаржував до суду апеляційної інстанції ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2019 року про відкриття провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 . Також із матеріалів справи вбачається, що заявник був повідомлений про час і місце проведення судових засідань, призначених судом першої інстанції на 23 жовтня 2019 року (а. с. 72, т. 1), 05 грудня 2019 року (а. с. 75, т. 1), 18 лютого 2020 року (а. с. 95, т. 1), та про час і місце проведення судового засідання, призначеного судом апеляційної інстанції на 23 лютого 2021 року (а. с. 37, т. 2).
Верховний Суд враховує, що ЄСПЛ неодноразово звертав увагу, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Так, у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року заначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Германії» від 04 жовтня 2001 року наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
Таким чином, доводи касаційної скарги, які є подібними доводам апеляційної скарги, мотивована відповідь на які надана судом апеляційної інстанції, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Згідно з частиною другою статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Таким чином, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: Н. Ю. Сакара
О. В. Білоконь
О. М. Осіян
