ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/4120/21 Справа № 175/5360/13-ц Суддя у 1-й інстанції - Васюченко О. Г. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Городничої В.С.,
суддів: Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю.,
при секретарі ПанасенкоС.С.,
розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Дніпріапеляційну скаргу ОСОБА_1 наухвалу Дніпропетровськогорайонного судуДніпропетровської областівід 01лютого 2021року усправі заскаргою ОСОБА_1 ,заінтересовані особи:Чечелівський відділдержавної виконавчоїслужби умісті ДніпріПівденно-Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Дніпро), ОСОБА_2 провизнання неправомірноюта скасуванняпостанови проутворення виконавчоїгрупи увиконавчому провадженнівід 13листопада 2019року, -
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою, в обґрунтування якої зазначила, що начальником Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Суховим І.О. було винесено постанову «про утворення виконавчої групи» із посиланням ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження».
При цьому, зазначила, що у виконавчому провадженні № 58654717 начальником відділу Суховим І.О. створено і діє дві виконавчі групи до яких входять одні і ті ж державні виконавці.
Разом з тим, оскаржувана постанова не містить обов`язкових відомостей, передбачених п. 3 розділу ІV «Виконавчі групи» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012р. №512/5, та не визначено інші відомості, в тому числі щодо покладення на керівника виконавчої групи прав і повноважень у виконавчому провадженні встановлених законодавством, для начальників органів державної виконавчої служби.
У зв`язку з чим, просила суд визнати неправомірною та скасувати постанову начальника Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпро ГТУЮ у Дніпропетровській області Сухова І.О. від 13 листопада 2019 року про утворення виконавчої групи у виконавчому провадженні №58654717.
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2021 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпро ГТУЮ у Дніпропетровській області про утворення виконавчої групи у виконавчому провадженні від 13 листопада 2019 року відмовлено. Судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладено на скаржника.
Не погодившись із такою ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а також на неповне з`ясування усіх фактичних обставин справи.
Начальник Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Сухов І.О., відповідно до ст. 360 ЦПК України, подав відзив, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін, посилаючись на незаконність та необґрунтованість доводів скарги.
Інші учасники процесу своїм правом, передбаченим положеннями ст.360ЦПК України щодо подання відзиву на апеляційну скаргу, не скористалися.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на виконанні Чечелівського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного межригіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (колишне найменування - Чечелівський відділ державної виконавчої служби міста Дніпро ГТУЮ у Дніпропетровській області) перебуває виконавче провадження №58654717 з виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2018 року, ухваленого у цивільній справі №175/5360/13.
13 вересня 2019 року постановою начальника указаного відділу Суховим І.О. утворено виконавчу групу відповідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» до якої входять керівник групи Савенко О.О., старший державний виконавець Твердохліб Н.П. та державний виконавець Волошин О.В.
Вище вказану постанову було скасовано постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 червня 2020 року.
13 листопада 2019 року постановою начальника Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпро ГТУЮ у Дніпропетровській області Суховим І.О. утворено виконавчу групу, у зв`язку із виконанням обставин, що ускладнюють виконання рішення, а саме: наявна велика кількість судових справ, щодо оскарження постанов про накладення штрафів на боржника за невиконання рішення суду в порядку ст.64-1 «ЗУ про виконавче провадження», та затверджено наступний склад виконавчої групи: керівник групи старший державний виконавець Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпро ГТУЮ у Дніпропетровській області Твердохліб Н.П., члени групи: державний виконавець Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпро ГТУЮ у Дніпропетровській області Савенко О.О. та державний виконавець Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпро ГТУЮ у Дніпропетровській області Волошин О.В..
25 листопада 2019 року постановою начальника Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпро ГТУЮ у Дніпропетровській області Суховим І.О. про внесення змін, постановлено, привести постанову про утворення виконавчої групи від 13 листопада 2019 року у відповідність до Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, зокрема:
У вступній частині постанови про утворення виконавчої групи замість «Мною, начальником Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Суховим І.О. у зв`язку із службою необхідністю та наявністю обставин, що ускладнюють виконання рішень» зазначити: «Мною, начальником Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Суховим І.О. у зв`язку з виникнення обставин, що ускладнюють виконання рішення, а саме: наявна велика кількість судових справ, щодо оскарження постанов про накладення штрафів на боржника за невиконання рішення суду в порядку ст.64 -1 Закону України «Про виконавче провадження».
Внести виправлення до постанови про утворення виконавчої групи від 13 листопада 2019 року, а саме до п. 2 та затвердити наступний склад виконавчої групи: керівник групи - старший державний виконавець Чечелівського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Твердохліб Н.П. та члени групи: державний виконавець Чечелівського ВДВС м.Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Савенко О.О., державний виконавець Чечелівського ВДВС м.Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Волошин О.В..
Внести постанову про утворення виконавчої групи із відповідними змінами до автоматизованої системи виконавчого провадження в строк до 13 листопада 2019 року.
Відмовляючи у задоволенні скарги суд першої інстанції вважав, що ОСОБА_1 не довела порушення будь-яких її прав, оскільки, у своїй скарзі взагалі не зазначила, яке саме її право було порушено та що стало підставою для подачі даної скарги до суду.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та відхиляє доводи апеляційної скарги, з наступних підстав.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Так, відповідно з вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до п. 1 положення про Міністерство юстиції України, Міністерство юстиції України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міністерство юстиції України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади щодо забезпечення реалізації державної правової політики. Таким чином, при прийнятті до примусового виконання виконавчих документів, державний виконавець має діяти на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Частиною 1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленим цим Законом.
У відповідності до ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець при виконанні рішень судів (інших органів) здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст.7 ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», державними виконавцями є керівники органів державної виконавчої служби, їхні заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці органів державної виконавчої служби. Державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» у разі виконання зведеного виконавчого провадження в органах державної виконавчої служби можуть утворюватися виконавчі групи в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.
Загальну процедуру виконавчого провадження окреслює Закон, а деталізує - нормативно-правові акти Мінюсту, основним з яких є Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України.
Відповідно до п.1 розділу ІV Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом МЮУ від 02 квітня 2012 року №512/5 (далі Інструкція), за наявності обставин, визначених частиною першою статті 25 Закону, при органах державної виконавчої служби можуть утворюватися виконавчі групи, до складу яких входять державні виконавці одного або кількох органів державної виконавчої служби.
Особа, яка приймає рішення про утворення виконавчої групи, виносить про це вмотивовану постанову.
Зміни до складу виконавчої групи вносяться особою, яка прийняла рішення про утворення виконавчої групи шляхом винесення відповідної постанови.
Відомості про утворення виконавчої групи вносяться до автоматизованої системи виконавчого провадження. Постанова про утворення виконавчої групи надсилається членам виконавчої групи.
Враховуючи наведене, вбачається, що Керівник виконавчої групи при виконанні покладених на нього повноважень: отримує документи виконавчого провадження або їх копії; розподіляє обов`язки між членами виконавчої групи; визначає рахунки органів державної виконавчої служби, на які необхідно зараховувати кошти виконавчого провадження; у разі необхідності приймає рішення щодо передачі виконавчого провадження від одного державного виконавця до іншого в межах виконавчої групи; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження, їх клопотання; за наявності підстав у встановленому порядку вносить подання про заохочення за успіхи в роботі або застосування дисциплінарного стягнення до членів виконавчої групи, а також щодо зміни складу виконавчої групи; подає особі, яка прийняла рішення про утворення виконавчої групи, заяву про виплату винагороди державним виконавцям виконавчої групи; здійснює інші права та обов`язки у виконавчому провадженні відповідно до Закону, в тому числі покладені на нього керівником органу державної виконавчої служби, який прийняв рішення про утворення виконавчої групи.
Таким чином, обов`язковою умовою для задоволення скарги сторони виконавчого провадження є встановлення факту порушення прав заявника.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 також посилається на те, що начальником відділу Суховим І.О. створено і діє дві виконавчі групи до яких входять одні і ті ж державні виконавці, однак, суд першої інстанції на вказане належної уваги не звернув, тому дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні її скарги.
Колегія суддів відхиляє такі доводи апелянта як безпідставні та необґрунтовані, оскільки, згідно постанови від 25 листопада 2019 року було внесено зміни до оскаржуваної постанови та вказано, що у вступній частині постанови від 13 листопада 2019 року про утворення виконавчої групи зазначені не в поповній мірі обставини, які передбачають її утворення, а тому постановлено привести дану постанову у відповідності до ЗУ «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, відмовивши в задоволені скарги, у зв`язку з її безпідставністю та не доведеністю порушення будь-яких прав скаржника.
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції в повній мірі були досліджені обставини справи та ухвалено обґрунтоване судове рішення.
Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін як такої, що є законною та обґрунтованою.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровськогорайонного судуДніпропетровської областівід 01лютого 2021року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: О.В. Лаченкова
М.Ю. Петешенкова
