Справа № 175/5360/13-ц
Провадження № 2/175/1991/13
Справа № 175/5360/13-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2015 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого – судді Борисова С.А.
при секретарі – Паленко І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Ювілейне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Орган опіки та піклування Дніпропетровської районної державної адміністрації про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільного спілкування з дитиною батьком, який проживає окремо від неї, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Управління – служба у справах дітей Самарської районної у місті Дніпропетровську ради про зміну способу участі батька у вихованні дитини, –
ВСТАНОВИВ :
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області із вказаним позовом з урахуванням уточнень посилається на те, що з відповідачкою він перебував у зареєстрованому шлюбі з 20.02.2009 року. Від шлюбу вони мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01.02.2012 року шлюб між ними було розірвано. Після розірвання шлюбу відповідачка забрала спільну дитину та переїхала проживати до своїх батьків чим створює позивачу перешкоди в спілкуванні з сином.
ОСОБА_1 також посилається на те, що 17.08.2012 року рішенням виконавчого комітету Самарської районної у місті Дніпропетровську ради було встановлено місце та час спілкування з сином ОСОБА_4 кожні вівторок та середу з 18:00 години до 20:00 години за місцем мешкання матері та кожні парні вихідні дні з 09:00 години до 18:00 години за місцем мешкання батька, та святкові дні за попередньою домовленістю із матір’ю. Проте відповідачка ігнорує виконання вказаного рішення та не дає можливості залишати дитину вдома у позивача та спілкуватись останньому з сином у святкові дні чим чинить йому перешкоди та порушує його права як батька.
Позивач просить зобов’язати відповідача не чинити йому перешкоди у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_3, встановити час та дні для зустрічей, а саме: кожні парні тижні місяця з 09:00 години суботи до 20:00 години неділі, включаючи нічний час, на території його квартири, яка знаходиться у АДРЕСА_1 без присутності матері; два рази на тиждень (вівторок та середа) з 18:00 години до 20:00 години за місцем мешкання матері, заздалегідь попередивши останню про свій приїзд; кожні непарні тижні місяця з 18:00 години середи до 20:00 години четверга, включаючи нічний час на території його квартири, яка знаходиться у АДРЕСА_1 без присутності матері; також просить встановити спілкування з 09:00 години до 20:00 години на території власної квартири в святкові дні, а саме: Різдво, Великдень, Трійця, ОСОБА_5 України, ОСОБА_6 України. Крім того просив зобов’язати відповідача погоджувати з ним всі питання медичного обслуговування дитини (вакцинації, методи та форми лікування, застосування медичних препаратів та інше); всі питання освіти дитини (зміна та вибір навчальних закладів, секцій, кружків та інше), також судові витрати покласти на відповідача.
ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом про зміну способу участі батька у вихованні дитини. У своєму позові наголошує на те, що ОСОБА_1 не використовував визначений графік побачень у повному обсязі, спілкувався із сином коли йому було зручно та вигідно. Зазначає, що не чинить перешкод батьку у спілкуванні з сином, додатково посилається на відповідь Управління – служби у справах дітей Самарської районної у місті Дніпропетровську ради від 02.04.2013 року.
Крім того ОСОБА_2 вказує, що батько дитини поводиться по відношенню до неї та дитини агресивно, зухвало, що виражається в регулярних порушеннях режиму життя дитини. Також зазначає, що ОСОБА_1 чинив насильницькі дії, фізично та психічно травмуючи дитину та позивача за зустрічним позовом, за фактом яких остання зверталась до правоохоронних органів із відповідною заявою, посилається на додані докази. Таку поведінку батька вважає такою, що вкрай негативно впливає на життя та здоров’я ОСОБА_3 і його подальший розвиток. Крім того ОСОБА_2 вважає, що після зустрічей із батьком, син ОСОБА_4 приїжджає у зіпсованому та скандальному настрої. Після таких дій у дитини з’явились нічні страхи, крики уві сні, неспокійний сон з регулярними просинаннями серед ночі, тощо. У зв’язку з чим позивачка була вимушена звернутись за допомогою до лікарів різних спеціалізацій. У зв’язку із протиправною поведінкою зверталась до правоохоронних органів. ОСОБА_7 її зверненнями було відкрито кримінальні провадження за ознаками ст. 126 КК України.
ОСОБА_2 вважає, що в інтересах дитини буде справедливий, доцільний та більш комфортний графік побачень батька з сином – один раз на місяць, другу середу місяця з 17:00 години до 19:00 години за місцем її мешкання в присутності представника Органу опіки та піклування.
В судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_1 уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі наполягав на їх задоволенні, проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 заперечував просив відмовити посилаючись на їх недоведеність та необґрунтованість.
В судовому засіданні відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 зустрічні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, наполягала на їх задоволенні, посилаючись на обставини зазначені у позові, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просила відмовити повністю.
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 зустрічні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів щодо створення перешкод батьку у спілкуванні з дитиною. Також наголошував, що у зв’язку зі зміною життєвих обставин та постійне втручання ОСОБА_1 в її особисте життя, ігнорування потреб та інтересів спільної дитини ОСОБА_2 була вимушена змінити постійне місце проживання та переїхати до міста Києва, а отже графік вказаний ОСОБА_1 буде суперечити інтересам дитини і його неможливо буде виконувати через територіальну віддаленість місця проживання матері та батька дитини. Крім того представник зазначив, що ОСОБА_1 не сплачує аліменти на утримання свого сина, внаслідок чого утворилась заборгованість, незважаючи на неодноразові звернення матері дитини не приймає участі у додаткових витратах, які необхідні дитині у зв’язку із частими захворюваннями. Вказав, що Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська розглядається цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, проте ОСОБА_1 зловживає своїми процесуальними правами, двічі подавав апеляційні скарги на ухвалу про відкриття провадження у справі, через що не відбуваються судові засідання і справа фактично не розглядається.
Представник третьої особи, Управління – служби у справах дітей Самарської районної у місті Дніпропетровську ради у судове засідання не з’явився, надав суду письмові пояснення в яких вважав за можливе спілкування батька ОСОБА_1 з сином кожні парні тижні місяці з 09:00 години суботи до 20:00 години неділі, в святкові дні (не менше п’яти святкових днів на рік), також під час щорічної відпустки батька, без присутності матері ОСОБА_2 за попередньою домовленістю. Просив розглянути справу за відсутності представника та прийняти рішення в інтересах дитини.
Представник третьої особи, Орган опіки та піклування Дніпропетровської районної державної адміністрації у судовому засідання просив суд винести рішення з урахуванням інтересів неповнолітньої дитини.
Вислухавши пояснення осіб, які з’явились, свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що заявлені первісні позовні вимоги та зустрічні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Частиною 1 ст.60 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов'язані поважати дитину. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини. Тобто визначені головні напрями виховного процесу, який мав би зосереджуватися на основних суспільних цінностях - повазі до інших людей, любові до членів своєї сім'ї, родини.
Згідно ст.151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Право батьків щодо виховання дитини розцінюється як засіб виконання ними своїх обов'язків щодо неї.
Відповідно до ч.3 ст.9 Конвенції про права дитини, дитина, яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті та прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини. Дитина має природну потребу і право спілкуватися з батьком, тому мати не повинна перешкоджати його особистим контактам з дитиною.
Правило ч.2 ст.157 СК України додатково підкреслює обов'язок того із батьків, хто проживає окремо від дитини, брати участь в її вихованні, хоча збереження у нього цього обов'язку прямо випливає зі ст.141 СК України, згідно якої мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Право на спілкування з дитиною та участі у її вихованні того з батьків, хто проживає окремо від дитини, кореспондує обов'язок того, з ким проживає дитина, не чинити перешкод у здійсненні свого права.
Відповідно до ст.153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Нормою ст.15 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Законодавством встановлено правовий механізм визначення способу участі у вихованні дитини того з батьків, який проживає окремо у випадку неможливості досягнення батьками згоди стосовно такого способу, а саме: рішення про визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї, приймається органом опіки та піклування на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Слід зазначити, що прийняте рішення органу опіки та піклування є обов'язковим для батьків (стаття 158 СК України).
І лише у випадку вчинення перешкод того із батьків, з ким проживає дитина, тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Як встановлено у судовому засіданні, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 20.02.2009 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб виданим 20.02.2009 року Кіровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції /том-1 а.с.15/.
Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01.02.2012 року шлюб між сторонами був розірваний /том-1 а.с.11/.
Також встановлено у судовому засіданні, що позивач має бажання спілкуватися з дитиною, брати участь у її вихованні.
Між сторонами виник спір щодо участі батька у спілкуванні з дитиною, що підтверджується матеріалами справи, поясненнями сторін та показаннями свідків ОСОБА_7 заявою позивача, рішенням Виконавчого комітету Самарської районної у місті Дніпропетровську ради №303 від 17.08.2012 року, було визначено ОСОБА_1 порядок побачення з малолітнім сином: кожні вівторок та середу с 18:00 год. до 20:00 год. за місцем мешкання матері, та кожні парні вихідні дні з 09:00 год. до 18:00 год. за місцем мешкання батька, та в святкові дня за попередньою домовленістю з матір’ю /том-1 а.с.6/.
Допитані у судовому засіданні свідки підтвердили факт того, що відповідачка не чинила позивачу перешкоди у спілкуванні з сином.
Допитана у якості свідка ОСОБА_8 пояснила, що є працівником у дитячому садку, який відвідує неповнолітній. Вона знає, що між батьками є конфлікт та була свідком того що ОСОБА_1 відвідував садок та спілкувався із дитиною в її присутності, пригощав ласощами та приносив із собою іграшки які давав дитині.
Твердження ОСОБА_1 щодо створення ОСОБА_2 перешкод у вихованні та вільному спілкуванні із сином не підтверджується належними і допустимими доказами. Із наявних в матеріалах справи листів Самарської районної у місті Дніпропетровську ради №0-1 від 06.02.2013 року /том-1 а.с.8/ та №12/06-84-537/1 від 02.04.2013 року, в яких з’ясовано, що збоку ОСОБА_2 не існує перешкод у спілкуванні з малолітнім сином, а також листом Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Самарської районної у місті Дніпропетровської ради №297 від 05.04.2013 року /том-1 а.с.152/, в якому з’ясовано, що ОСОБА_1 не дотримується встановленого графіку побачень із сином.
Частиною 1 ст.3 Конвенції про права дитини, схваленою резолюціями Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995 року (ратифікована Постановою ВР України 27.02.1991року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно ч.8 ст.7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Отже, із системного тлумачення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ст.ст. 7, 141, 159 СК України випливає, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини.
Відповідно до ч.5 ст.19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
В судовому засіданні з’ясовано, що відповідачка по первісному позову на день ухвалення рішення зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується анкетними даними та копією паспорта виданого на ім’я ОСОБА_2О./том-2 а.с. 162/.
Частина 6 ст.19 СК України передбачає, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.
Аналізуючи встановлені судом фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно, а спілкування з дитиною є одночасно правом та обов’язком того з батьків, хто проживає окремо. При цьому той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати іншому у спілкуванні з нею, а останній за наявності таких перешкод має право звернутися до суду з позовом про їх усунення. ОСОБА_7 таким позовом суд визначає спосіб участі того з батьків, хто проживає окремо, у вихованні дитини, місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров’я дитини, поведінки батьків та інших обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, на підставі викладеного, оскільки сторони не дійшли спільної домовленості з питань спілкування та виховання дитини, враховуючи інтереси малолітньої дитини, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині встановлення місця та часу спілкування з дитиною, а також часткового задоволення зустрічних позовних вимог в частині зміни способу участі у вихованні дитини та вважає за можливе встановити батьку такий спосіб виховання та спілкування з малолітньою дитиною, сином ОСОБА_4 кожної непарної середи місяця з 17:00 години до 20:00 години у місті мешкання матері, ОСОБА_2 та кожну парну суботу місяця з 09:00 години до 15:00 години в місцях відповідно до віку та розвитку дитини, забезпечуючи належний догляд, та не порушуючи режиму дитини.
Згідно із ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Враховуючи те, що первісний позов та зустрічний позову було задоволено частково суд приходить до висновку про віднесення сплаченого судового збору сторонами за їх рахунок.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 79, 88, 212, 215, 214, 367 ЦПК України, ст.ст. 2, 7, 15, 17-19, 67, 68, 141, 150, 157, 155 Сімейного кодексу України, суд –
в и р і ш и в:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Орган опіки та піклування Дніпропетровської районної державної адміністрації про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільного спілкування з дитиною батьком, який проживає окремо від неї задовольнити частково.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Управління – служба у справах дітей Самарської районної у місті Дніпропетровську ради про зміну способу участі батька у вихованні дитини задовольнити частково.
Визначити спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом побачень у кожну непарну середу місяця з 17:00 години до 20:00 години у місті мешкання матері, ОСОБА_2 та кожну парну суботу місяця з 09:00 години до 15:00 години в місцях відповідно до віку та розвитку дитини, забезпечуючи належний догляд, та не порушуючи режиму дитини.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя С.А. Борисов
