Справа № 175/5360/13-ц
Провадження № 4с/175/29/19
У х в а л а
І м е н е м У к р а ї н и
22 жовтня 2020 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Озерянської Ж.М.,
з участю секретаря Кравченко А.А.,
розглянувши увідкритому судовомузасіданні всмт.Слобожанське справуза скаргою ОСОБА_1 , зацікавлені особи: Чечелівський відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на постанову державного виконавця про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №58654717 від 17 квітня 2019 року, -
в с т а н о в и в :
В квітні 2019 року до суду надійшла скарга ОСОБА_1 на постанову державного виконавця про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №58654717 від 17 квітня 2019 року, в якій вона просила суд визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Мазур Анастасії Сергіївни про арешт майна боржника від 17 квітня 2019 року у виконавчому провадженні №58654717; витрати пов`язані з розглядом справи покласти на Чечелівський відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.
Адвокат скаржниці за договором про надання правової допомоги ОСОБА_2 надав суду заяву про розгляд справи без його участі, повідомив що постанова старшого державного виконавця Чечелівського відділу ДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Мазур А.С. про арешт майна боржника від 17 квітня 2019 року у виконавчому провадженні №58654717 скасована начальником відділу, та просив стягнути з відділу ДВС судові витрати по справі (том 2 а.с.6).
Представник зацікавленої особи Чечелівського відділу ДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області за довіреністю Савенко О.О. надала суду заяву про розгляд справи без участі представника відділу (том 2 а.с.5).
Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з письмовими запереченнями зацікавленої особи, суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на і території України. Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження».
Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Державний виконавець згідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» при виконанні рішень судів (інших органів) здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст. 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
В силу ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження»,арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Арешт майна - тимчасове позбавлення власника права користування та розпорядження майном, тривалість якого встановлюється вповноваженою особою у спосіб, визначений законодавством. Аналізуючи наведені норми законодавства, суд вважає, що накладення арешту на майно боржника є винятковим заходом обмеження права власності фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням.
Встановлено, що 18 березня 2018 року старшим державним виконавцем Чечелівського відділу ДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Мазур А.С. було відкрито виконавче провадження №58654717 з приводу виконання виконавчого листа виданого 02 липня 2018 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області у справі №175/5360/13-ц. Постановою старшого державного виконавця Чечелівського відділу ДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Мазур А.С. від 17 квітня 2019 року в рамках виконання виконавчого провадження №58654717, було накладено арешт на все рухоме та не рухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 (том 1 а.с.10). Не погодившись з вищевказаною постановою ОСОБА_1 звернулася до суду з даною скаргою.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою начальника Чечелівського відділу державної виконавчої служби в м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Сухова І. про перевірку законності виконавчого провадження від 02 вересня 2020 року визнано дії державних виконавців Чечелівського відділу державної виконавчої служби в м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) по виконавчому провадженню №58654717 щодо накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно боржника, такими що вчинені з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження»; державному виконавцю Чечелівського відділу державної виконавчої служби в м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Савенко О.О. вжити заходів щодо проведення виконавчого провадження №58654717 у відповідність до вимог чинного законодавства, а саме: скасувати постанову про арешт майна боржника від 17 квітня 2019 року та внесенні відповідні зміни до державних реєстрів в строк до 04 вересня 2020 року; скасувати постанову про арешт коштів боржника від 16 липня 2020 року в строк до 04 вересня 2020 року (том 1 а.с.248-252).
Приймаючи до уваги викладене, враховуючи постанову начальника Чечелівського відділу державної виконавчої служби в м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Сухова І. про перевірку законності виконавчого провадження від 02 вересня 2020 року, що підтверджує скасування арешту на майно ОСОБА_1 , суд прийшов до висновку, заявлені вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню в частині визнання постанови державного виконавця про накладення арешту на майно боржника від 17 квітня 2019 року неправомірною.
Підставами для винесення постанови про накладення арешту державний виконавець зазначила: ст. 56 Закон України «Про виконавче провадження», згідно якої арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Відповідно до ч. 4 ст. 64-1 Закон України «Про виконавче провадження» у разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом. Відповідно до ст. 10 Закон України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. Ураховуючи викладене, керуючись статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження».
ОСОБА_1 постійно проживає в Республіці Польща, а 21 березня 2019 року зверталась із заявою на ім`я начальника Чечелівського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області в якій просила повідомити які виконавчі провадження перебувають на виконанні у відділі і повідомляти письмово про хід всіх виконавчих проваджень за адресою свого проживання у Польщі. При цьому із 25 січня 2019 року у Чечелівському ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області перебувають інші виконавчі провадження в яких ОСОБА_1 є стягувачем (ВП №58159620, №58180195, №58205306) і в яких вона вказувала адресу свого місця проживання у Польщі та просила надсилати аліменти до Польщі поштовими переказами. Виконавче провадження №58654717 було відкрито державним виконавцем у зв`язку із примусовим виконанням рішення немайнового характеру щодо дій які боржник має вчинити особисто. У самій постанові державний виконавець жодним чином не обґрунтовує таке своє рішення, а мотиви його прийняття обмежуються цитатами зі статей 10, 56, 64-1, 71 Закону України «Про виконавче провадження», при цьому ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» регулює порядок стягнення аліментів.
Таким, чином у державного виконавця Чечелівського відділу ДВС були відсутні правові підстави для накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно ОСОБА_1 , а сама постанова не мотивована і оформлена із порушенням Закону, Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 р., Положення про автоматизовано систему виконавчого провадження, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №2432/5 від 05.08.2016р., Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України №1829/5 від 07.06.2017р.
Згідно ч. 1 ст. 448 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
За приписами ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12).
Згідно з вимогамист. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Проаналізувавши вищевикладені обставини, суд прийшов до переконання, що скаржником доведено порушення державним виконавцем норм чинного законодавства при винесення постанови про арешт майна від 17 квітня 2019 року у виконавчому провадженні №58654717, постанова старшого державного виконавця Чечелівського відділу ДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Мазур А.С. про арешт майна боржника ОСОБА_1 від 17 квітня 2019 року у виконавчому провадженні №58654717 була скасована в межах повноважень та у спосіб, що передбаченийЗаконом України «Про виконавче провадження»з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень (вчинення дії), своєчасно та неупереджено, а тому є неправомірною.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню, оскільки є обґрунтованою.
Відповідно до ч. 1 ст. 452 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
У зв`язку із розглядом скарги ОСОБА_1 понесла судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу у розмірі 1000 грн., що підтверджується оригіналом квитанції №33400 від 18 квітня 2019 року про часткову оплату гонорару адвоката згідно договору про представництво в рамках скасування постанови Чечелівського відділу ДВС від 17.04.2019 року у ВП58654717 (том 2 а.с.7), які підлягають стягненню з Чечелівського відділу державної виконавчої служби в м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на користь ОСОБА_1 .
Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. 448, 451, 452 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
у х в а л и в:
Визнати постанову старшого державного виконавця Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Мазур Анастасії Сергіївни про арешт майна боржника ОСОБА_1 від 17 квітня 2019 року у виконавчому провадженні №58654717 неправомірною.
Стягнути з Чечелівського відділу державної виконавчої служби в м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) витрати на правову допомогу у розмірі 1000 грн.
В задоволенні вимог про скасування постанови старшого державного виконавця Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Мазур Анастасії Сергіївни про арешт майна боржника ОСОБА_1 від 17 квітня 2019 року у виконавчому провадженні №58654717 відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Озерянська Ж.М.
