АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/1579/18 Справа № 175/5360/13-ц
Головуючий у 1 й інстанції - Ребров С.О. Доповідач - Макаров М.О.
Категорія 48
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2018 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Петешенкової М.Ю., Пищиди М.М.
при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи: Орган опіки та піклування Самарської районної у місті Дніпрі ради, Управління служби у справах дітей Самарської районної у місті Дніпрі ради про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільного спілкування з дитиною батьком, який проживає окремо від неї, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа: Управління - служба у справах дітей Самарської районної у місті Дніпрі ради про зміну способу участі батька у вихованні дитини, та за позовом третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4, треті особи без самостійних вимог: Управління служби у справах дітей Самарської районної у місті Дніпрі ради та Служба у справах дітей Дніпропетровської районної державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з онуком та про встановлення способу та порядку спілкування з ним, а також за позовом третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_6 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4, треті особи без самостійних вимог: Управління служби у справах дітей Самарської районної у місті Дніпрі ради, Служба у справах дітей Дніпропетровської районної державної адміністрації та ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з онуком та про порядку спілкування з ним,-
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільного спілкування з дитиною батьком, який проживає окремо від неї.
У квітні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду із зустрічним позовом про зміну способу участі батька у вихованні дитини.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2015 року позов ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Визначено спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом побачень у кожну непарну середу місяця з 17:00 год. до 20:00 год. у місті мешкання матері, ОСОБА_4, та кожну парну суботу місяця з 09:00 год. до 15:00 год. в місцях відповідно до віку та розвитку дитини, забезпечуючи належний догляд та не порушуючи режиму дитини.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2015 року рішення суду першої інстанції змінено в частині встановлення місця та часу спілкування ОСОБА_2 з малолітнім сином ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Встановлено місце та час спілкування батька, ОСОБА_2, з сином ОСОБА_7 кожної неділі: у вівторок та середу з 18 год. до
20 год., за місцем мешкання матері - ОСОБА_4 та кожні парні вихідні
дні з 09 год. до 18 год., за місцем мешкання батька - ОСОБА_2, а також у святкові дні за попередньою домовленістю з матір'ю дитини - ОСОБА_4
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2016 року рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2015 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи судом першої інстанції позивач уточнив позовні вимоги, які мотивував тим, що з відповідачем він перебував у зареєстрованому шлюбі з 20 лютого 2009 року. Від шлюбу вони мають сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2012 року шлюб між ними було розірвано. Після розірвання шлюбу відповідач забрала спільну дитину та переїхала проживати до своїх батьків чим створює позивачу перешкоди в спілкуванні з сином. В ході судових засідань Колегією суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ було встановлено, що позивач має бажання спілкуватися з сином, брати активну участь у його вихованні, утриманні та розвитку, проте відповідач перешкоджає позивачу у спілкуванні з ним. Крім того, відповідач змінює своє місце проживання, не повідомляючи про це позивача, чим також створює перешкоди у спілкуванні батька та сина. Визначений спосіб участі позивача у виховані малолітнього сина не відповідає інтересам дитини, є недостатнім для спілкування та порушує права позивача як батька, які є рівними з правами матері.
ОСОБА_4 звернулась до суду із зустрічним позовом про зміну способу участі батька у вихованні дитини. У своєму позові наголошує на те, що ОСОБА_2 не використовував визначений графік побачень у повному обсязі, спілкувався із сином коли йому було зручно та вигідно. Зазначає, що не чинить перешкод батьку у спілкуванні з сином, додатково посилається на відповідь Управління - служби у справах дітей Самарської районної у місті Дніпропетровську ради від 02 квітня 2013 року. Крім того ОСОБА_4 вказує, що батько дитини поводиться по відношенню до неї та дитини агресивно, зухвало, що виражається в регулярних порушеннях режиму життя дитини. Також зазначає, що ОСОБА_2 чинив насильницькі дії, фізично та психічно травмуючи дитину та позивача за зустрічним позовом, за фактом яких остання зверталась до правоохоронних органів із відповідною заявою, посилається на додані докази. Таку поведінку батька вважає такою, що вкрай негативно впливає на життя та здоров'я ОСОБА_7 і його подальший розвиток. Крім того ОСОБА_4 вважає, що після зустрічей із батьком, син ОСОБА_7 приїжджає у зіпсованому та скандальному настрої. Після таких дій у дитини з'явились нічні страхи, крики уві сні, неспокійний сон з регулярними просинаннями серед ночі, тощо. У зв'язку з чим позивач була вимушена звернутись за допомогою до лікарів різних спеціалізацій. У зв'язку із протиправною поведінкою зверталась до правоохоронних органів. За її зверненнями було відкрито кримінальні провадження за ознаками ст. 126 КК України.
ОСОБА_4 вважає, що в інтересах дитини буде справедливий, доцільний та більш комфортний графік побачень батька з сином - один раз на місяць, другу середу місяця з 17:00 години до 19:00 години за місцем її мешкання в присутності представника Органу опіки та піклування.
Також в ході судового розгляду третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_3, заявив позов про усунення перешкод у спілкуванні з онуком та про встановлення способу та порядку спілкування з ним. Мотивуючи позовні вимоги тим, що ОСОБА_4 є його донькою, ОСОБА_2 - це її колишній чоловік, від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_7, який є його рідним онуком. Раніше коли вони проживали разом дід приймав участь у вихованні онука, спілкувався з ним, гуляв, тощо. Однак, після переїзду, донька почала відмовляти у побаченнях, мотивуючи не тим, що в неї є графік, згідно якого ОСОБА_2 повинен спілкуватися із ОСОБА_7. ОСОБА_3 є людиною похилого віку, спілкування з онуком для нього вкрай важливе, оскільки це дає можливість бути ближчим до сім'ї, створює добрі спогади. Онук ОСОБА_7 багато значить у їх з бабусею житі. Від спілкування із онуком він отримує лише позитивні емоції, завжди перебуває в доброму настрої. На підставі цього він звернувся до суду з даним позовом.
Третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_6, бабуся онука звернулась до суду з позовом щодо усунення перешкод у спілкуванні з онуком та про встановлення способу та порядку спілкування з ним. Також зазначивши, що спілкування з онуком для неї вкрай важливе, оскільки це дає можливість бути ближчим до сім'ї, створює добрі спогади. Від спілкування із онуком вона отримує лише позитивні емоції, завжди перебуває в доброму настрої, однак відповідач за первісним позовом ОСОБА_4, чинить перешкоди щодо спілкування з онуком, на підставі цього вона звернулась до суду за захистом своїх прав.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено та постановлено:
зобов'язати ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_2 перешкоди брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2;
встановити наступний час та дні для зустрічей батька з сином:
- батько має право на спілкування та проживання з сином, включаючи нічний час, під час своєї відпустки та щорічних шкільних канікул без присутності матері дитини - 60 днів щорічно, з можливістю розподілу цих днів протягом року;
- кожні парні тижні місяця з 09:00 години суботи до 20:00 години неділі, включаючи нічний час на території квартири ОСОБА_2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 чи за іншим місцем його мешкання, без присутності матері дитини ОСОБА_4;
- спілкування з 09:00 години до 20:00 години на території власної квартири чи за іншим місцем мешкання ОСОБА_2, без присутності матері дитини, в наступні святкові дні: Різдво, Пасха, Трійця, День Конституції, День Незалежності (за рік не менше 5 святкових днів, що дорівнюй половині всіх державних свят України) з можливістю змінити ці дні на інші святкові дні за обопільної згоди батьків;
- щоденне вільне спілкування з сином телефоном чи іншими телекомунікаційними мережами;
- день народження сина 08 листопада з 09:00 години до 20:00 години 09 листопада, кожний парний рік (2016, 2018...) за місцем мешкання ОСОБА_2;
- день народження ОСОБА_2 11 червня з 09:00 години до 20:00 години 12 червня за місцем мешкання позивача без присутності матері дитини;
- під час хвороби дитини з 09:00 години до 20:00 години за місцем знаходження сина з дотриманням його режиму та надавати вільний доступ лікарів для його огляду;
- вільне спілкування з сином в дошкільних, шкільних та інших навчальних закладах у час вільний від навчального процесу;
Зобов'язати ОСОБА_4 погоджувати з ОСОБА_2 всі питання медичного обслуговування дитини (вакцинації, методи та форми лікування застосування медичних препаратів та інше), а також всі питання освіти дитини (зміна та вибір навчальних закладів, секцій, кружків та інше), а також зобов'язати ОСОБА_4 заздалегідь (за тиждень) повідомляти ОСОБА_2 про додаткові можливості або перешкоди в спілкуванні з сином (від'їзд відповідачки з міста, відпустка з сином за межами постійного мешкання та інше). Зокрема під час відсутності ОСОБА_4 за місцем постійного мешкання, ОСОБА_2 має пріоритетне право на спілкування з сином, включаючи нічний час, на території квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 чи іншим місцем мешкання батька до повернення матері у місто.
Заборонити, без нотаріальної згоди ОСОБА_2, виїзд за межі України та в'їзд на окуповану територію Автономної Республіки Крим його синові - ОСОБА_7.
Цим же рішенням позовні вимоги ОСОБА_4 також задоволені у повному обсязі та постоновлено: встановити місце та час спілкування батька ОСОБА_2 з сином ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, один раз місяць, а саме: другу середу місяця з 17:00 години до 19:00 години за місцем мешкання матері - ОСОБА_4 в присутності представника Органу опіки та піклування.
Позовні вимоги третьої особи ОСОБА_3 - задоволено частково та постановлено: усунути ОСОБА_3 перешкоди в реалізації його права на виховання та спілкування з онуком, зобов'язавши ОСОБА_4, не чинити перешкод у спілкуванні з онуком - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Визначити ОСОБА_3 спосіб участі у вихованні та спілкуванні з онуком - ОСОБА_7 на умовах за обопільної згодою батьків: ОСОБА_2 та ОСОБА_4
У задоволенні іншої частини позовних вимоги ОСОБА_3 - відмовити.
Позовні третьої особи ОСОБА_6 - задоволено частково та постановлено: усунути ОСОБА_6 перешкоди в реалізації її права на виховання та спілкування з онуком, зобов'язавши ОСОБА_4, не чинити перешкод у спілкуванні з онуком - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Визначити ОСОБА_6 спосіб участі у вихованні та спілкуванні з онуком - ОСОБА_7 на умовах за обопільної згодою батьків: ОСОБА_2 та ОСОБА_4
У задоволенні іншої частини позовних вимоги ОСОБА_6 - відмовити, а також вирнішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду мотивовано тим, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно, а спілкування з дитиною є одночасно правом та обов'язком того з батьків, хто проживає окремо. При цьому той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати іншому у спілкуванні з нею, а останній за наявності таких перешкод має право звернутися до суду з позовом про їх усунення. За таким позовом суд визначає спосіб участі того з батьків, хто проживає окремо, у вихованні дитини, місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків та інших обставин, що мають істотне значення, а тому первісні позовні вимоги та зустрічні позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Також для забезпечення інтересів дитини ОСОБА_7, з метою створення умов для виконання дідом та бабою, обов'язку по вихованню дитини та здійснення їх права на особисте спілкування з ним, необхідно визначити спосіб участі третіх осіб з самостійними вимогами у вихованні малолітнього онука шляхом систематичних побачень при цьому суд також враховує інтереси дитини матері та батька.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не у повному обсязі розглянув його позовні вимоги та безпідставно задовольнив зустрічний позов, а також суд першої інстанції порушив його права щодо участі батька у вихованні дитини, яка з ним не проживає.
Також із вказаним рішенням не погодився ОСОБА_3, який просив рішення суду змінити, зазначивши у резолютивній частині час та місце його спілкування з онуком, а саме встановити першу та третю суботу і неділю місяця за адресою мешкання дитини з матір'ю; в літній період часу (літні канікули), щорічно здійснювати (проводити) спільні з онуком поїздки до м. Дніпро за місцем проживання бабусі та дідусь, чим було порушено норми матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржене рішення не містить конкретики щодо місця та часу спілкування діда з онуком.
Крім того, із зазначеним рішенням не погодився представник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5, який просив рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити, зустрічний позов задовольнити у повному обсязі, а позови третіх осіб вирішити на розсуд суду, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також послався на невідповідність висновків суду обставинам справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не дослідив всіх обставин справи та помилково прийшов до висновку про задоволення первісного позову та часткове задоволення зустрічного позову.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.
Відповідно до п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
Статтею 351 ЦПК України передбачено, що апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
А згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Так, судом встановлено, ОСОБА_12 та ОСОБА_4 з 20 лютого 2009 року по 1 лютого 2012 року перебували у зареєстрованому шлюбі. У шлюбі народився син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з матір'ю.
За заявою ОСОБА_2 рішенням виконавчого комітету Самарської районної у місті Дніпропетровську ради від 17 серпня 2012 року №303 було встановлено місце та час спілкування його з малолітнім сином, а саме: кожні вівторок та середу с 18:00 год. до 20:00 год. за місцем мешкання матері, ОСОБА_4, та кожні парні вихідні дні з 09:00 год. до 18:00 год. за місцем мешкання батька, та в святкові дні за попередньою домовленістю з матір'ю. (т. 1 а. с. 6)
У січні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до Самарської районної у м. Дніпропетровську ради із заявою, в якій просив змінити раніше встановлений порядок його спілкування з дитиною, шляхом та у спосіб, аналогічний викладеному у його позовній заяві. (т.1 а.с.7)
Самарською районною у місті Дніпропетровську радою, на дану заяву було встановлено, що ОСОБА_4 не перешкоджає останньому у спілкуванні із сином та члени комісії визнали недоцільним встановлення днів та часу спілкування батька з дитиною, які були ним зазначені у заяві. (т.1 а.с. 8).
Крім того, відповідно до клопотання ОСОБА_2 від 19 березня 2013 року Управляння-служба у справах дітей Самарської районної у м. Дніпропетровську ради повторно розглянуло питання щодо зміни порядку спілкування позивача з сином і на засіданні комісії з питань захисту прав дитини вирішила доцільним залишити зазначене рішення виконкому від 17 серпня 2012 року № 303 без змін та доповнень (т. 1 а. с. 10).
Листом Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Самарської районної у місті Дніпропетровської ради від 5 квітня 2013 року № 297 на заяву ОСОБА_4 стосовно недотримання позивачем графіка побачень, що призводить до порушення режиму дня дитини, ОСОБА_2 було попереджено про відповідальність у разі не виконання зазначеного рішення (т. 1 а. с. 152).
Згідно з ксерокопією паспорта ОСОБА_4 з 28 квітня 1999 року по 3 лютого 2014 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4; з 4 лютого 2014 року - за адресою: АДРЕСА_3; з 5 лютого 2015 року вона знята з реєстрації і вибула у м. Київ (т. 3 а. с. 33).
З лютого 2015 року ОСОБА_4 з дитиною тимчасово, проживає за адресою: АДРЕСА_5, що підтверджується листом Служби Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації та актом обстеження умов проживання дитини за даною адресою від 22 квітня 2015 року (т. 3 а.с. 46 - 50), а з травня 2015 року ОСОБА_4 проживає в АДРЕСА_6 (т.4 а.с. 49, 105).
Відповідно до ст. 3Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно зі ст. 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
А статтею 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
За частинами першою та другою ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 має бажання спілкуватися з сином, брати активну участь у його вихованні, утриманні та розвитку, проте ОСОБА_4 перешкоджає позивачу у спілкуванні з ним. Крім того, ОСОБА_4 постійно змінює своє місце проживання, не повідомляючи про це ОСОБА_2, чим також створює перешкоди у спілкуванні батька та сина.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення позову та правильно визначив способи участі у спілкуванні та вихованні позивача із сином, а саме: - батько має право на спілкування та проживання з сином, включаючи нічний час, під час своєї відпустки та щорічних шкільних канікул без присутності матері дитини - 60 днів щорічно, з можливістю розподілу цих днів протягом року; - кожні парні тижні місяця з 09:00 години суботи до 20:00 години неділі, включаючи нічний час на території квартири ОСОБА_2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 чи за іншим місцем його мешкання, без присутності матері дитини ОСОБА_4; - спілкування з 09:00 години до 20:00 години на території власної квартири чи за іншим місцем мешкання ОСОБА_2, без присутності матері дитини, в наступні святкові дні: Різдво, Пасха, Трійця, День Конституції, День Незалежності (за рік не менше 5 святкових днів, що дорівнюй половині всіх державних свят України) з можливістю змінити ці дні на інші святкові дні за обопільної згоди батьків; - щоденне вільне спілкування з сином телефоном чи іншими телекомунікаційними мережами; - день народження сина 08 листопада з 09:00 години до 20:00 години 09 листопада, кожний парний рік (2016, 2018...) за місцем мешкання ОСОБА_2; - день народження ОСОБА_2 11 червня з 09:00 години до 20:00 години 12 червня за місцем мешкання позивача без присутності матері дитини; - під час хвороби дитини з 09:00 години до 20:00 години за місцем знаходження сина з дотриманням його режиму та надавати вільний доступ лікарів для його огляду; - вільне спілкування з сином в дошкільних, шкільних та інших навчальних закладах у час вільний від навчального процесу. Також суд зобов'язав ОСОБА_4 погоджувати з ОСОБА_2 всі питання медичного обслуговування дитини (вакцинації, методи та форми лікування застосування медичних препаратів та інше), а також всі питання освіти дитини (зміна та вибір навчальних закладів, секцій, кружків та інше), а також зобов'язати ОСОБА_4 заздалегідь (за тиждень) повідомляти ОСОБА_2 про додаткові можливості або перешкоди в спілкуванні з сином (від'їзд відповідачки з міста, відпустка з сином за межами постійного мешкання та інше). Зокрема під час відсутності ОСОБА_4 за місцем постійного мешкання, ОСОБА_2 має пріоритетне право на спілкування з сином, включаючи нічний час, на території квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 чи іншим місцем мешкання батька до повернення матері у місто Дніпро. Та ці висновки є правильними.
Проте , колегія суддів не може погодитися із рішення суду в частині заборони, без нотаріальної згоди ОСОБА_2, виїзд за межі України та в'їзд на окуповану територію Автономної Республіки Крим його синові - ОСОБА_7, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця доживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно з ч.2, ч. 3 ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, зобов'язані готувати її до - самостійного життя.
Відповідно до ч.7 ст. 7, ч. 2 ст. 155 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ч.2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Статтею 313 ЦК України визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними. Водночас фізична особа, яка досягла шістнадцяти років має право на вільний самостійний виїзд за межі України.
Порядок виїзду за кордон дітей громадян України визначено Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадяни України» від 21.01.1994 року №3857-ХІІ, постановою КМУ від 27.01.1995 року №57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України».
Правила перетинання державного кордону громадянами України затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року №57 із змінами та доповненнями, передбачають, що перетинання державного кордону для виїзду за межі України громадянами, які не досягли 16 річного віку, здійснюється лише за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18 річного віку.
Виїзд за межі України громадян, які не досягли 16 річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, згода другого з батьків не вимагається у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16 річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
Відповідно до вимог п. 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється: 1) за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску; 2) без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків: якщо другий з батьків є іноземцем або особою без громадянства, що підтверджується записом про батька у свідоцтві про народження дитини, та який (яка) відсутній у пункті пропуску якщо у паспорті громадянина України для виїзду за кордон, з яким перетинає державний кордон громадянин, який не досяг 16-річного віку, або проїзному документі дитини є запис про вибуття на постійне місце проживання за межі України чи відмітка про взяття на консульський облік у дипломатичному представництві або консульській установі України за кордоном; у разі пред'явлення документів або їх нотаріально засвідчених копій: свідоцтва про смерть другого з батьків; рішення суду про позбавлення батьківських прав другого з батьків; рішення суду про визнання другого з батьків безвісно відсутнім; рішення суду про визнання другого з батьків недієздатним; рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
Тобто вказаними вимогами передбачено, що виїзд неповнолітнього в супроводі одного з батьків здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків, порядок якого і передбачено вище.
Крім того, відповідно до відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а ч.1 ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений нормами України.
Згідно ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи до: 1) захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Позивач ОСОБА_2 звертаючись до суду із вказаними вимогами просив заборонити, без нотаріальної згоди ОСОБА_2, виїзд за межі України та в'їзд на окуповану територію Автономної Республіки Крим його синові - ОСОБА_7, разом з цим вказані вимоги заявлені передчасно, оскільки дитина на даний час проживає за межами Україна, а після її повернення ці питання можуть бути вирішені сторонами самостійно у визначений законом спосіб та лише після недосягнення згоди один з батьків має право звернутися до суду із вказаними вище вимогами чи іншими вимогами.
За таких обставин ці позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Крім того, колегія суддів також не може погодитися із рішенням суду про часткове задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 про визначення порядку та способу участі у вихованні сина.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Як вбачається з матеріалів справи суд першої інстанції задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_2, вирішив питання щодо днів та порядку побачень його із сином, проте ставлячи питання в зустрічній позовній заяві щодо іншого способу у здійсненні батькові прав щодо участі у спілкуванні та вихованні батька із сином, ОСОБА_4 тим самим змінює встановлений порядок побачень батька із сином на свою користь чим порушено права позивача ОСОБА_2, а тому ці позовні вимоги також є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Також, колегія суддів не погоджується з рішенням суду в частині задоволених позовних вимог третіх осіб, а саме діда ОСОБА_3 та баби ОСОБА_7.
Так, вирішуючи питання щодо участі діда та баби у спілкуванні з онуком суд першої інстанції виходив з того, що для забезпечення інтересів дитини ОСОБА_7, з метою створення умов для виконання дідом та бабою, обов'язку по вихованню дитини та здійснення їх права на особисте спілкування з ним, необхідно визначити спосіб участі третіх осіб з самостійними вимогами у вихованні малолітнього онука шляхом систематичних побачень при цьому суд також враховує інтереси дитини матері та батька.
Проте відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Згідно ч. 2 ст. 257 СК України батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків.
Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
А відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_6, звертаючись до суду із своїми позовними вимогами зазначали про те, що визначення способу участі батька у спілкуванні та вихованні із сином, порушує їх права на участь і спілкування з онуком, проте доказів того, що між третіми особами та батьками є спір щодо спілкування з онуком суду, у відповідності до вимог ст. 81 ЦПК України, не надано, а суд не може вирішувати спірні відносини на майбутнє.
Крім того, вказані особи не надали суду висновку органу опіки та піклування щодо визначення способів участі діда та баби у спілкуванні з онуком та до цього органу взагалі не зверталися.
У зв'язку з чим, колегія суддів вважає рішення суду у вказаній частині необґрунтованим та таким, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню та рішення суду в цій частині скасуванню, з відмовою в задоволенні вказаних вимог у цій частині.
В іншій частині судове рішення є правильним, а доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального та процесуального права, оскільки ці доводи зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду першої інстанції.
Керуючись ст.147, п.3 розділом ХІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2017 року в частині: заборони, без нотаріальної згоди ОСОБА_2, виїзд за межі України та в'їзд на окуповану територію Автономної Республіки Крим його синові ОСОБА_7: в задоволених зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 та в задоволених частково позовних вимог ОСОБА_3, в частині задоволених частково позовних вимог ОСОБА_6 - скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_2 в частині заборони, без нотаріальної згоди ОСОБА_2, виїзд за межі України та в'їзд на окуповану територію Автономної Республіки Крим його синові ОСОБА_7 - відмовити.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа: Управління - служба у справах дітей Самарської районної у місті Дніпрі ради про зміну способу участі батька у вихованні дитини - відмовити.
У задоволенні позову третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4, треті особи без самостійних вимог: Управління служби у справах дітей Самарської районної у місті Дніпрі ради та Служба у справах дітей Дніпропетровської районної державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з онуком та про встановлення способу та порядку спілкування з ним - відмовити.
У задоволенні позову третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_6 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4, треті особи без самостійних вимог: Управління служби у справах дітей Самарської районної у місті Дніпрі ради, Служба у справах дітей Дніпропетровської районної державної адміністрації та ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з онуком та про порядку спілкування з ним - відмовити.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді М.М. Пищида
М.Ю. Петешенкова
