Справа № 175/5360/13-ц
Провадження № 4с/175/26/19
У х в а л а
І м е н е м У к р а ї н и
23 жовтня 2019 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Озерянської Ж.М.,
з участю секретаря Лукієнко В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Слобожанське справу за скаргою ОСОБА_1 , зацікавлені особи: Чечелівський відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_2 про визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження №58788709 від 05 квітня 2019 року, -
в с т а н о в и в :
В квітні 2019 року до суду надійшла скарга ОСОБА_1 про визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, в якій вона просила суд визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Мазур Анастасії Сергіївни про відкриття виконавчого провадження №58788709 від 05 квітня 2019 року.
Адвокат скаржниці за договором про надання правової допомоги ОСОБА_3 заявлені вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі.
Представник зацікавленої особи Чечелівського відділу ДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області за довіреністю Волошин О.В. заявлені вимоги не визнала та просила відмовити в їх задоволенні.
Зацікавлена особа ОСОБА_2 заявлені вимоги не визнав, надав суду письмові пояснення (а.с.51-55).
Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, ознайомившись з письмовими запереченнями зацікавленої особи, суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на і території України. Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження».
Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Державний виконавець згідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» при виконанні рішень судів (інших органів) здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст. 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Встановлено, що 05 квітня 2019 року старшим державним виконавцем Чечелівського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Мазур А.С. було відкрито виконавче провадження №58788709 з приводу виконання виконавчого листа виданого 02 липня 2018 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області у справі №175/5360/13-ц про зобов`язання вчинити певні дії, а саме: «Зобов`язати ОСОБА_1 заздалегідь (за тиждень) повідомляти ОСОБА_2 про додаткові можливості або перешкоди в спілкуванні з сином (виїзд відповідачки з міста, відпустка з сином за межами постійного мешкання та інше). Зокрема під час відсутності ОСОБА_1 за місцем постійного мешкання, ОСОБА_2 має пріоритетне право на спілкування з сином, включаючи нічний час, на території квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 чи іншим місцем мешкання батька до повернення матері у місто» (а.с.68-69). Посилаючись на ухвалу Верховного Суду від 07 вересня 2018 року, якою було відкрито касаційне провадження у справі №175/5360/13-ц та зупинено дію рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2017 року та постанови апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2018 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку, ОСОБА_1 звернулася до суду з даною скаргою про визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження №58788709 від 05 квітня 2019 року.
Так, судом встановлено, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року по цивільній справі №175/5360/13-ц (провадження №61-37709св18), рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2017 року у частині, яка не скасована судом апеляційної інстанції, та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2018 року залишено без змін; поновлено виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2017 року у частині, яка не скасована судом апеляційної інстанції, та постанови апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2018 року.
Згідно ч. 1 ст. 448 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
За приписами ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Частиною 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; боржника визнано банкрутом; Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; юридичну особу-боржника припинено; виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до ст. 26 цього Закону; виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Зазначений перелік є вичерпним. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області №175/5360/13-ц від 14 листопада 2017 року у частині, яка не скасована судом апеляційної інстанції, та постанова апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2018 року набрали законної сили, судом касаційної інстанції не скасовано, виданий 02 липня 2018 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області виконавчий лист не визнаний таким, що не підлягає виконанню, ухвала Верховного Суду щодо зупинення виконання вищевказаних судових рішень відсутня, тобто вищевказані рішення є такими, що є обов`язковим до виконання.
Також не є безумовною підставою для визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження №58788709 від 05 квітня 2019 року і фактичне її направлення на адресу боржника, за якою ОСОБА_1 не проживає і яка відноситься до Самарського району м. Дніпра, адже дана адреса вказана в виконавчому листі. ОСОБА_1 обізнана про наявні виконавчі провадження з приводу виконання рішення Дніпропетровського районного суду від 14 листопада 2017 року, а сам по собі факт відкриття саме Чечелівським відділом ДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області виконавчого провадження не є підставою для скасування вищевказаної постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12).
Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд вважає, що державним виконавцем вчинено дії відповідно та на підставі Закону України «Про виконавче провадження», оскільки рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2017 року у частині, яка не скасована судом апеляційної інстанції та постанова апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2018 року залишено без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року по цивільній справі №175/5360/13-ц (провадження №61-37709св18) і набрали законної сили, виконавчий лист є таким, що підлягає виконанню, а скарга ОСОБА_1 по суті є її небажанням виконувати рішення суду та уникнути примусового виконання задоволення вимог ОСОБА_2
Проаналізувавши та оцінивши оскаржувані виконавчі дії державного виконавця у виконавчому провадженні ВП№58788709, суд приходить до переконання, що дії державного виконавця вчинені відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», скаржником не доведено порушення державним виконавцем норм чинного законодавства при винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, вимоги чинного законодавства державним виконавцем були додержані, постанова про відкриття виконавчого провадження була складена на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законом України «Про виконавче провадження» з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень (вчинення дії), своєчасно та неупереджено. За таких обставин, суд приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає, оскільки є безпідставною та необґрунтованою.
Керуючись ст. 448 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
у х в а л и в:
У задоволенні скарги ОСОБА_1 , зацікавлені особи: Чечелівський відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_2 про визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження №58788709 від 05 квітня 2019 року – відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Озерянська Ж.М.
