У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2016 року
м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого
Дьоміної О.О.,
суддів:
Дем’яносова М.В., Маляренка А.В.,
Парінової І.К., Ступак О.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - Орган опіки та піклування Дніпропетровської районної державної адміністрації, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільного спілкування з дитиною батьком, який проживає окремо від неї, та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, третя особа - Управління - служба у справах дітей Самарської районної у місті Дніпропетровську ради, про зміну способу участі батька у вихованні дитини, за касаційними скаргами ОСОБА_6 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2015 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2015 року, ОСОБА_8, який діє в інтересах ОСОБА_7, на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2015 року,
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільного спілкування з дитиною батьком, який проживає окремо від неї.
У квітні 2014 року ОСОБА_7 звернулась до суду із зустрічним позовом про зміну способу участі батька у вихованні дитини.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2015 року позов ОСОБА_6 та зустрічний позов ОСОБА_7 задоволено частково.
Визначено спосіб участі ОСОБА_6 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом побачень у кожну непарну середу місяця з 17:00 год. до 20:00 год. у місті мешкання матері, ОСОБА_7, та кожну парну суботу місяця з 09:00 год. до 15:00 год. в місцях відповідно до віку та розвитку дитини, забезпечуючи належний догляд та не порушуючи режиму дитини.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2015 року рішення суду першої інстанції змінено в частині встановлення місця та часу спілкування ОСОБА_6 з малолітнім сином ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Встановлено місце та час спілкування батька, ОСОБА_6, з сином ОСОБА_9 кожної неділі: у вівторок та середу з 18 год. до
20 год., за місцем мешкання матері - ОСОБА_7 та кожні парні вихідні
дні з 09 год. до 18 год., за місцем мешкання батька - ОСОБА_6, а також у святкові дні за попередньою домовленістю з матір'ю дитини - ОСОБА_7
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
У касаційній скарзі ОСОБА_8, який діє в інтересах ОСОБА_7, просить частково скасувати рішення апеляційного суду і передати справу на новий розгляд до апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги ОСОБА_8, який діє в інтересах ОСОБА_7, та ОСОБА_6 підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 в частині встановлення місця та часу спілкування з дитиною та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_7 в частині зміни способу участі у вихованні дитини, суд першої інстанції, враховуючи інтереси малолітньої дитини та, керуючись нормами ст. ст. 7, 141, 159 СК України, встановив батьку можливість виховання та спілкування з малолітньою дитиною.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині встановлення місця та часу спілкування ОСОБА_6 з малолітнім сином, апеляційний суд виходив із того, що судом першої інстанції не враховано всіх обставин справи, а саме рішення не відповідає інтересам дитини.
Зазначені висновки судів не ґрунтуються на вимогах матеріального та процесуального закону з наступних підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_10 та ОСОБА_7 з 20 лютого 2009 року по 1 лютого 2012 року перебували у зареєстрованому шлюбі. У шлюбі народився син ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з матір'ю.
За заявою ОСОБА_6 рішенням виконавчого комітету Самарської районної у місті Дніпропетровську ради від 17 серпня 2012 року № 303 було встановлено місце та час спілкування його з малолітнім сином, а саме: кожні вівторок та середу с 18:00 год. до 20:00 год. за місцем мешкання матері, ОСОБА_7, та кожні парні вихідні дні з 09:00 год. до 18:00 год. за місцем мешкання батька, та в святкові дні за попередньою домовленістю з матір'ю. (т. 1 а. с. 6)
У січні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до Самарської районої у м. Дніпропетровську ради із заявою, в якій просив змінити раніше встановлений порядок його спілкування з дитиною, шляхом та у спосіб, аналогічний викладеному у його позовній заяві. (т.1 а.с.7)
Самарською районною у місті Дніпропетровську радою, на дану заяву було встановлено, що ОСОБА_7 не перешкоджає останньому у спілкуванні із сином та члени комісії визнали недоцільним встановлення днів та часу спілкування батька з дитиною, які були ним зазначені у заяві. (т. 1 а. с. 8)
Крім того, відповідно до клопотання ОСОБА_6 від 19 березня 2013 року Управляння-служба у справах дітей Самарської районної у м. Дніпропетровську ради повторно розглянуло питання щодо зміни порядку спілкування позивача з сином і на засіданні комісії з питань захисту прав дитини вирішила доцільним залишити зазначене рішення виконкому від 17 серпня 2012 року № 303 без змін та доповнень (т. 1 а. с. 10).
ЛистомЦентру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Самарської районної у місті Дніпропетровської ради від 5 квітня 2013 року № 297 на заяву ОСОБА_7 стосовно недотримання позивачем графіка побачень, що призводить до порушення режиму дня дитини, ОСОБА_6 було попереджено про відповідальність у разі не виконання зазначеного рішення (т. 1 а. с. 152).
Згідно з ксерокопією паспорта ОСОБА_7 з 28 квітня 1999 року по 3 лютого 2014 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2; з 4 лютого 2014 року - за адресою: АДРЕСА_1; з 5 лютого 2015 року вона знята з реєстрації і вибула у м. Київ (т. 3 а. с. 33).
З лютого 2015 року ОСОБА_7 з дитиною тимчасово, проживає за адресою: АДРЕСА_3, що підтверджується листом Служби Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації та актом обстеження умов проживання дитини за даною адресою від 22 квітня 2015 року (т. 3 а. с. 46 - 50)
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно зі ст. 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно зі ст. 141 СК Українимати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 153 СК Українипередбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
За частинами першою та другою ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 має бажання спілкуватися з сином, брати активну участь у його вихованні, утриманні та розвитку, проте ОСОБА_7 перешкоджає позивачу у спілкуванні з ним. Крім того, ОСОБА_7 постійно змінює своє місце проживання, не повідомляючи про це ОСОБА_6, чим також створює перешкоди у спілкуванні батька та сина.
Визначивши спосіб участі ОСОБА_6 у вихованні малолітнього сина шляхом побачень в будні дні та кожні парні вихідні, суди не врахували, що встановлений спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною не відповідає інтересам дитини, є недостатнім для спілкування та порушує права позивача як батька, які є рівними з правами матері. А також не звернув увагу на те, що батько та син проживають у різних містах, що робить практично не можливими їхні побачення у встановлений час.
Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а :
Касаційні скарги ОСОБА_8, який діє в інтересах ОСОБА_7, та ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2015 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2015 року скасувати.
Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Дьоміна
Судді: М.В. Дем'яносов
І.К.Парінова
А.В.Маляренко
О.В.Ступак
