ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/1790/19 Справа № 175/5360/13-ц
Суддя у 1-й інстанції - Ребров С.О. Суддя у 2-й інстанції - Каратаєва Л. О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2019 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Каратаєвої Л.О.
суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.,
за участю секретаря судового засідання - Хоменко А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: Самарська районна у місті Дніпрі рада про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільного спілкування з дитиною батьком, який проживає окремо від неї, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Самарська районна у місті Дніпрі рада про зміну способу участі батька у вихованні дитини та за позовом третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_1, треті особи без самостійних вимог: Самарська районна у місті Дніпрі рада та Дніпровська районна державна адміністрація Дніпропетровської області про усунення перешкод у спілкуванні з онуком, про встановлення способу та порядку спілкування з ним, за позовом третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, треті особи без самостійних вимог: Самарська районна у місті Дніпрі рада та Дніпровська районна державна адміністрація Дніпропетровської області , ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з онуком, про встановлення порядку спілкування з ним,-
В С Т А Н О В И Л А:
27 вересня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову у вищевказаній справі, в якій просив зобов'язати ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам не чинити дій щодо перешкоджання ОСОБА_2 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні йому з його малолітнім сином ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, в тому числі надаючи можливість підтримувати на регулярній основі особисті відносини та прямі фізичні контакти з дитиною, мати з нею телефонні розмови, спілкування за допомогою інших сучасних засобів зв'язку (Sкуре, Viber тощо) (а.с.36-37).
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову -відмовлено (а.с.38).
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2017 року ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2017 року - скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.59-60)
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2018 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову - задоволено. Зобов'язано ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам не чинити дій щодо перешкоджання ОСОБА_2 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні йому з його малолітнім сином ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, в тому числі надаючи можливість підтримувати на регулярній основі особисті відносини та прямі фізичні контакти з дитиною, мати з нею телефонні розмови, спілкування за допомогою інших сучасних засобів зв'язку (Sкуре, Viber тощо) (а.с.103)
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказану ухвалу та постановити нову про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с. 105-106).
Згідно п.9 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Перевіривши законність ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову значно ускладнить ефективний захист прав позивача у спілкуванні з дитиною, що може негативно вплинути на стан дитини.
Проте, з таким висновком суду погодитися не можливо з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Перелік видів такого забезпечення передбачено ч. 1 ст. 150 ЦПК, який не є вичерпним, а тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті.
Згідно п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується зокрема забороною вчиняти певні дії.
Як вбачається з роз'яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Як убачається з матеріалів справи, позовні вимоги ОСОБА_2 полягають у усуненні перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї.
Відповідно до ч.10 ст.150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Суд першої інстанції задовольняючи заяву про забезпечення позову не звернув уваги на зазначене та помилково дійшов висновку про необхідність забезпечення позову у спосіб обраний позивачем, при цьому залишив поза увагою, що застосувавши такий вид забезпечення позову, а саме забов'язавши ОСОБА_1 та будь-яких інших осіб не чинити дій щодо перешкоджання ОСОБА_2 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні йому з його малолітнім сином ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, в тому числі надаючи можливість підтримувати на регулярній основі особисті відносини та прямі фізичні контакти з дитиною, мати з нею телефонні розмови, спілкування за допомогою інших сучасних засобів зв'язку (Sкуре, Viber тощо), фактично вирішив спір по суті.
У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення, до якого відноситься й оскаржувана ухвала суду першої інстанції, повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині серед іншого є невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм процесуального права, що призвели до невірного вирішення питання по суті.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що ухвала суду, що оскаржується постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому її необхідно скасувати з постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2018 року- скасувати.
У задоволенні заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.
Судді:
